Рішення № 97450748, 31.05.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2021 р. м. Рівне

Справа № 918/237/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради

про стягнення коштів у сумі 2 986 грн 07 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Джус Г.Л., довіреність № 1700-0802-7/391 від 06.01.2021 р.;

від відповідача - Морозова К.Б. , згідно виписки з ЄДРЮОФОПГФ.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP626XI120602666.

У судовому засіданні 31 травня 2021 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - Пенсійний фонд, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління освіти, відповідач) про стягнення надміру виплаченої пенсії в сумі 2 986 грн 07 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було подано недостовірний звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України на застрахованих осіб - працівників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок чого позивач здійснив надмірну виплату пенсії вказаним особам у розмірі 2 986 грн 07 коп. (1 023 грн 56 коп. - ОСОБА_2 , 1 962 грн 51 коп. - ОСОБА_3 ), яку в добровільному порядку відповідачем відшкодовано не було. Враховуючи наведене, позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів шляхом стягнення з відповідача вищезазначеної суми збитків.

Ухвалою суду від 2 квітня 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Одночасно вказаною ухвалою позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.03.2021 р. № 1700-0801-7/13048 залишено без руху, зобов`язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати:

- докази сплати судового збору за подання даної позовної заяви в розмірі 2 270 грн 00 коп.

12 квітня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява від 08.04.2021 р. № 1700-0801-7/15129 про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 38-39), до якої додано платіжне доручення від 8 квітня 2021 року № 710 про сплату судового збору в сумі 2 270 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 16 квітня 2021 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.03.2021 р. № 1700-0801-7/13048 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 17 травня 2021 року.

13 травня 2021 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли відзив на позовну заяву з додатками від 12.05.2021 р. № вих.-498/01-21/21 та заява про застосування строку позовної давності від 12.05.2021 р. № вих.-499/01-21/21. У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на те, що відповідачем протягом спірного періоду належним чином виконано обов`язки подання відповідних звітів. Зокрема відповідача зазначив, що Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради було вірно подано звіт за 2007 рік про суми нарахованої заробітної (грошового забезпечення, доходу) застрахованої ОСОБА_3 та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду. Крім цього, позивачем було направлено відповідачу лист від 09.03.2016 року № 3002/07 на застрахованих осіб у формі довідки ОК-5, яка використовується для призначення пенсій, для виправлення розбіжностей у звітності за 2006-2009 року. ОСОБА_3 у списках не значилася. Також відповідач зазначив, що в листі від 09.03.2016 р. № 3002/07 у списку була ОСОБА_2 . У зв`язку із цим на неї було подано скасовуючи форму ОК-5 за 2009 рік, в серпні 2016 року, для призначення пенсії і річний звіт, поданий в березні 2010 року за 2009 рік. Оскільки ніяких змін в сумах заробітної плати ОСОБА_3 за 2007 рік та ОСОБА_2 за 2009 рік Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради не проводилось, вини відповідача у переплаті Пенсійним фондом коштів немає. Крім того, Управління освіти у поданому відзиві просило суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності до пред`явлених позивачем вимог.

13 травня 2021 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (а.с. 53). 14 травня 2021 року на адресу суду надійшов оригінал вищезазначеного клопотання (а.с. 54).

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року розгляд справи відкладено на 31 травня 2021 року.

У судовому засіданні 31 травня 2021 року представник Пенсійного фонду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Управління освіти у судовому засіданні 31 травня 2021 року позов заперечив з підстав. зазначених у відзив на позовну заяву та просив застосувати строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Пенсійного фонду та Управління освіти, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

На обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області з 19.05.2009 року перебуває ОСОБА_2 , яка отримує пенсію як особа з інвалідністю.

Також на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області з 13.02.1998 року перебуває ОСОБА_3 , яка отримує пенсію як особа з інвалідністю.

10 квітня 2009 року Управлінням освіти було складено та, в подальшому, подано позивачу звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України на застраховану особу - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р., за формою "Призначення пенсії", з кодом типу ставки "1" (найманий працівник). Відповідно до зазначеного звіту, сума нарахованого заробітку (доходу), яка враховується для пенсії - 7 345 грн 17 коп.

24 липня 2007 року Управлінням освіти було складено та, в подальшому, подано позивачу звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України на застраховану особу - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2007 р., за формою "Призначення пенсії", з кодом типу ставки "1" (найманий працівник). Відповідно до зазначеного звіту, сума нарахованого заробітку (доходу), яка враховується для пенсії - 5 434 грн 15 коп.

Пізніше посадовими особами Управління освіти було складено та, в подальшому, подано позивачу "Індивідуальні відомості про застраховану особу" - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з позначкою типу форми "початкова" за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. з кодом типу ставки "2" (інвалід).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у позовній заяві посилалося на те, що в результаті проведення звірки індивідуальних відомостей про застрахованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачем встановлено, що Управлінням освіти в першому випадку подано "Індивідуальну відомість про застраховану особу" з типом "Призначення пенсії" та кодом типу ставки "1" за певні періоди, в другому випадку - "Індивідуальну відомість про застраховану особу" з типом "Призначення пенсії" та кодом типу ставки "2" за певні періоди, що призвело до подвоєння сум до розрахунку при призначенні пенсій за період з 25.05.2013 р. по 30.09.2016 р. ОСОБА_2 у розмірі 1 023 грн 56 коп. (з урахуванням часткової сплати) та з 01.11.2008 р. по 30.04.2017 р. ОСОБА_3 у розмірі 1 962 грн 51 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 за № 7-6 було затверджено Порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Порядок). Вказаний Порядок зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 р. за № 1000/9599, та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 01.10.2010 року).

У пункті 1.1 Порядку вказано, що цей Порядок відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовує правила формування та подання до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах (далі - територіальні органи Пенсійного фонду) відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік). Облік застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків по звітах за періоди до 1 січня 2004 року ведеться з урахуванням правил, які діяли до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Органи Пенсійного фонду ведуть облік застрахованих осіб та персоніфікований облік відомостей про суми заробітної плати (доходу) та облік сплати страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розміру за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

За змістом пункту 1.3 Порядку звітність страхувальників до системи персоніфікованого обліку подається у такому порядку та в такі строки: 1) страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Перелік форм документів первинної звітності до СПОВ наведено у розділі 2 цього Порядку; 2) протягом поточного року в комплекті документів, необхідних для призначення пенсії, страхувальник надає територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації усі відсутні у СПОВ відомості про застраховану особу - заявника за період роботи у страхувальника до дати формування заяви на призначення пенсії; 5) у разі виявлення недостовірних відомостей, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних звітів про застраховану особу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання підпункту 2 пункту 1.3 Порядку страхувальником 10.04.2009 року було складено та, в подальшому, подано позивачу звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України на застраховану особу - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р., за формою "Призначення пенсії", з кодом типу ставки "1" (найманий працівник). Відповідно до зазначеного звіту, сума нарахованого заробітку (доходу), яка враховується для пенсії - 7 345 грн 17 коп.

Наведений звіт було подано страхувальником у строки, вказані у вищенаведеному Порядку (протягом поточного 2009 року), що не заперечувалося позивачем під час розгляду справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання підпункту 2 пункту 1.3 Порядку страхувальником 24.07.2007 року було складено та, в подальшому, подано позивачу звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України на застраховану особу - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2007 р., за формою "Призначення пенсії", з кодом типу ставки "1" (найманий працівник). Відповідно до зазначеного звіту, сума нарахованого заробітку (доходу), яка враховується для пенсії - 5 434 грн 15 коп.

Наведений звіт було подано страхувальником у строки, вказані у вищенаведеному Порядку (протягом поточного 2007 року), що не заперечувалося позивачем під час розгляду справи.

Крім того, на виконання підпункту 1 пункту 1.3 Порядку страхувальником було складено та, в подальшому, подано позивачу "Індивідуальні відомості про застраховану особу" - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з позначкою типу форми "початкова" за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. з кодом типу ставки "2" (інвалід).

Слід також зазначити, що за умовами пункту 1.3 Порядку на підставі поданого документа з позначкою "коригуюча" у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості, що подані страхувальником у документі з позначкою "коригуюча".

На підставі поданого документа з позначкою "скасовуюча" недостовірні відомості облікової картки вилучаються із переліку актуальних для використання, але залишаються у електронному архіві для збереження історії звітування. Скасування відомостей здійснюється, якщо некоректними виявились такі ключові реквізити первинного звіту, як код страхувальника, звітний рік, номер облікової картки застрахованої особи, код категорії застрахованої особи, код підстави для спеціального стажу. Коригування або скасовування відомостей облікової картки застрахованої особи здійснюється за будь-які роки функціонування системи персоніфікованого обліку тільки на підставі наданих у встановленому порядку документів страхувальника.

Електронні носії з первинною звітністю до системи персоніфікованого обліку формуються страхувальником з використанням спеціального комплексу програм "АРМ-Р", актуальні версії якого безкоштовно надаються страхувальникам у територіальному органі Пенсійного фонду за місцем реєстрації. Страхувальники, у яких кількість найманих працівників перевищує п`ять осіб, надають відомості в електронному вигляді та обов`язково в комплекті із завіреними підписом керівника та скріпленими печаткою документами у паперовому вигляді. Інші страхувальники можуть надавати звіт лише у паперовому вигляді.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, згідно із Законом використовуються територіальними органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат; надання застрахованій особі на її вимогу.

Однією з форм первинної звітності до СПОВ є форма "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (скорочено "Індані") (додаток 6 до Порядку).

Порядок формування документа "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (Індані) передбачено розділом 8 Порядку.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність порушень страхувальником нормативних законодавчих приписів Порядку під час подання зазначених звітів.

Крім того, позивачем у встановленому законом порядку не було доведено факту подання відповідачем недостовірних відомостей про застрахованих осіб, що свідчило б про наявність у страхувальника підстав для подання звіту за типом форми "коригуюча" або "скасовуюча".

Слід також зазначити, що всі дані про заробітну плату застрахованих осіб, поданих страхувальниками зберігаються у Центральному сховищі Пенсійного фонду України. За умови співпадіння основних реквізитів індивідуальних відомостей на застраховану особу у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості. Така заміна відбувається тільки на центральному рівні. У випадку, коли основні реквізити індивідуальних відомостей на застраховану особу не співпадають, у Центральному сховищі Пенсійного фонду України залишаються актуальними обидва документи, що призводить до недостовірного відображення розміру заробітної плати застрахованої особи, а саме подвоєнню заробітної плати за період співпадіння по обох звітах.

Код типу ставки страхового збору "1" (на загальних підставах) чи "2" (для інвалідів) впливає винятково на розмір страхових внесків, а не на розмір заробітної плати, з якої розраховується пенсія.

Суд також звертає увагу на наступне.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 41, 10, 14 статті 11 цього Закону.

У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачем подано недостовірний звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України на застрахованих осіб - працівників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок чого позивач здійснив надмірну виплату пенсії вказаним особам у розмірі 2 986 грн 07 коп. (1 023 грн 56 коп. - ОСОБА_2 , 1 962 грн 51 коп. - ОСОБА_3 ).

Частинами 1 та 2 статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Із системного аналізу норм статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що останніми врегульовано різний суб`єктний склад та підстави для повернення сум пенсій, виплачених надміру: щодо пенсіонера - повернення суми пенсії, зокрема через зловживання з його боку, щодо страхувальника - відшкодування шкоди, завданої внаслідок видачі недостовірних документів. Тобто, вказані норми не виключають можливість їх взаємного застосування та не перешкоджають, зокрема, стягненню сум переплати заподіяної шкоди зі страхувальника, винного у надмірній виплаті, у зв`язку із наданням недостовірних відомостей щодо заробітної плати пенсіонера.

Статтею 73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV визначено, що кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам.

Причинний зв`язок - це відповідний об`єктивно існуючий зв`язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, за змістом частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відтак, виходячи з положень статті 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Водночас саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Проте позивач у встановленому законом порядку не довів наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між діями відповідача та збитками, а також наявності вини у відповідача, що виключає можливість стягнення з останнього заявленої суми збитків.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд вказує наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 цього ж Кодексу передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При цьому позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Так, судом встановлено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача переплати пенсії (збитків) виникло у позивача у 2016 році по справі ОСОБА_2 та у 2017 році по справі ОСОБА_3 після проведення відповідної звірки індивідуальних відомостей про застрахованих осіб про що свідчить, зокрема, копія Індивідуальних відомостей про застрахованих осіб (форма ОК-5), протокол від 25.05.2017 р., протокол від 30.07.2016 р. та лист Начальника управління з координації та контрою за виплатою пенсій Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області (з відбитком штампу 05.09.2016 р).

Проте, з даним позовом позивач звернувся до суду лише у березні 2021 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин встановленого законом загального строку позовної давності тривалістю 3 роки викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 917/1150/17.

У той же час, враховуючи відсутність правових підстав для задоволення даного позову, судом наслідки пропуску позивачем строку позовної давності до спірних правовідносин не застосовуються.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 7 червня 2021 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу (33028, м. Рівне, вул. Короленка, буд. 7);

3 - відповідачу (33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 30).