Рішення № 97449889, 25.05.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/465/12-16/52/14-23/46/15-29/42/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2021 Справа № 5009/4987/12 (908/25/21)

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Кричмаржевського В.А.

за участю секретаря судового засідання - Авраменко К.О.

розглянувши позов керуючого реалізацією майна фізичної особи-підприємця Звігінцевої Тетяни Григорівни, ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), арбітражного керуючого Нікітенка М.О. (адреса для листування: 69019 м.Запоріжжя, а/с-9, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бухгалтерська компанія "Актив", код в ЄДР-35064435 (69000 м. Запоріжжя вул. Північне шосе, 4 кв. 104)

про витребування нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно

у межах справи № 5009/4987/12

про банкрутство Фізичної особи-підприємця Звігінцевої Тетяни Григорівни, ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

Кредитор - 1 - Фізична особа-підприємець Котляров Віталій Анатолійович ( АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 );

Кредитор - 2 - Акціонерне товариство "УкрСиббанк", код в ЄДР-09807750 (04070 м.Київ вул. Андріївська, 2/12, адреса для листування: 49000 м.Дніпро вул. Жуковського, 3, e-mail:info@ukrsibbank.com)

Керуючий реалізацією - арбітражний керуючий Нікітенко М.О. (адреса для листування: 69019 м. Запоріжжя а/с 9, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

В судовому засіданні присутні представники:

- позивача - Верещагін М.В.

- відповідача - Котькорло О.А.

Установив:

Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 24.10.2016р. справу № 5009/4987/12 про банкрутство ФОП Звігінцевої Т.Г. передано судді Кричмаржевському В.А. (у зв`язку з закінченням повноважень судді Шевченко Т.М.), яким ухвалою від 22.11.2017 цю справу прийнято до свого провадження, зобов`язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.10.2020 введено процедуру погашення боргів фізичної особи-підприємця Звігінцевої Тетяни Григорівни, ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), керуючим реалізацією призначено арбітражного керуючого Нікітенка Микиту Олександровича.

Керуючий реалізацією Нікітенко М.О. 05.01.2021 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ БК "Актив", про витребування у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, на користь ФОП Звігінцевої Т.Г. нежилого приміщення №30, літ А., загальною площею - 96,10кв.м., яке розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , що належить Звігінцевій Т.Г. на підставі договору купівлі-продажу №5357 від 12.10.2007р., посвідченого приватним нотаріусом м.Києва Кравченко І.С., та про визнання за ФОП Звігінцевою Т.Г. права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення №30, літ. А, загальною площею - 96,10 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.01.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Кричмаржевському В.А.

Згідно з ухвалою суду від 11.01.2021 позов залишено без руху з метою надання позивачеві строку для усунення недоліків, зокрема, надання суду доказів доплати судового збору у розмірі - 336 грн.

Відповідно до ухвали суду від 26.01.2021 за заявою керуючого реалізацією майна судом вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1, а саме: нежиле приміщення №30, літ.А, загальною площею - 96,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .

Позивач усунув недоліки заяви, суду представлені докази сплати судового збору у визначеному законом розмірі.

Ухвалою суду від 02.02.2021 позов прийнято до розгляду в межах справи № 908/4987/12 про банкрутство та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати позов за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 22.02.2021 о 10-00год., витребувано від сторін відповідні документи, запропоновано відповідачу відповідно до статті 165 ГПК України подати до суду у 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду відзив на позов ліквідатора з документальним обґрунтуванням своєї позиції.

В судове засідання 22.02.2021 прибули представники позивача та відповідача.

Третя особа - ТОВ "Бухгалтерська компанія "Актив" процесуальним правом на участь представника в судових засіданнях не скористалась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Ухвали суду у даній справі надіслані на адресу місцезнаходження третьої особи, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69005 м.Запоріжжя вул. Південне шосе, 4 кв.104, що відповідає вимогам статей 120, 242 ГПК України.

Відповідно до ч.1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2).

Отже, враховуючи, що третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи за наявними в матеріалах справи документами.

Позов про витребування у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, на користь ФОП Звігінцевої Т.Г. нежилого приміщення №30, літ. А., загальною площею - 96,10 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , та про визнання за ФОП Звігінцевою Т.Г. права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення №30, літ. А, загальною площею - 96,10 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , мотивований статтями 317-319, 321, 328, 330, 337, 338, 378, 388, 392 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), а також висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2020, у справі № 5023/1123/12, від 16.04.2019 у справі № 44/459-б, від 05.02.2020 у справі № Б-50/232-09, від 04.06.2019 у справі № 5/112-Б-10, від 02.04.2020 у справі № 904/5934/17 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі №922/719/16.

Доводи позивача обґрунтовані вибуттям спірного нерухомого майна із володіння ФОП Звігінцевої Т.Г. поза її волею, за актом придбання права власності на нерухоме майно від 24.02.2014, який визнаний недійсним постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2017, а тому не породжує у нового власника майна ТОВ БК "Актив" прав на продаж цього майна. Тобто, дійсним власником спірного майна - нежилого приміщення №30, літ А., загальною площею-96,10 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , є ФОП Звігінцева Т.Г., відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем майна, однак воно вибуло з власності ФОП Звігінцевої Т.Г. поза її волею, тому підлягає витребування у ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 статті 388 ЦК України.

Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов, який обґрунтовано наступним.

ОСОБА_1 набула права власності на нежитлове приміщення №30, літ. А, загальною площею-96,10 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , відповідно до договору купівлі-продажу від 26.02.2015, укладеного з ТОВ "БК "Актив", вказаний правочин є дійсним.

Відповідач не погоджується з твердженням позивача щодо підстав заявлених вимог та того, що відбулось відчуження майна особою, яка не мала права на здійснення зазначеного правочину. Реалізація майна банкрута відбувалась відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" торгуючою організацією - ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім", в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність права на проведення аукціону з реалізації спірного майна у ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім".

Пункт 3 ч.1 статті 388 ЦК України не може бути застосований у даному випадку, оскільки спірне майно не вибувало з володіння особи, якій передав майно позивач у володіння, оскільки позивач не передавав у володіння майно арбітражному керуючому. Також відповідач вважає, що позивачем обрано не ефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки наслідком недійсності правочину є реституція - поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоду, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих самих чи подібних або речей такої ж вартості, яка може бути застосована виключно у випадку визнання недійсним правочину укладеного за наслідками проведення аукціону, результати якого було визнано недійсними. В даному випадку позивач просить суд витребувати майно з чужого незаконного володіння, що по суті є віндикацією, тобто вимогою про повернення майна з чужого незаконного володіння (яка відбулася за відсутності спору про право власності на майно) та визнати право власності на майно за ФОП Звігінцевою Т.Г., що по суті є взаємовиключними позовними вимогами, оскільки позовна вимога про визнання права власності на майно розглядається за наявності майнового спору, що виключає можливість першочергового застосування віндикації як предмета позову при наявності не вирішеного спору про право власності на спірне майно. В момент вчинення правочину - договору купівлі-продажу від 26.02.2015 первісний власник ФОП Звігінцева Т.Г. не мала права вимагати повернення майна, а відтак, покупець ОСОБА_1 в законний спосіб набула право власності на спірне майно.

Також відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до позовної заяви ФОП Звігінцевої Т.Г., яка обґрунтована приписами статей 251, 252, 256, 261 ЦК України. Відповідач вважає, що позивач був обізнаний про можливе порушення прав з моменту винесення постанови Донецьким апеляційним господарським судом - 13.06.2017р. у справі № 5009/4987/12, з дати постанови минуло 3 роки 7 місяців 12 днів. В позові просить відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні на заяву відповідача зазначив, що суд може поновити строк в разі його спливу, натомість ним заява до суду про поновлення пропущеного строку не подавалась.

Сторонами не були виконані вимоги ухвали суду від 02.02.2021, документальні докази в обґрунтування вимог та заперечень в повному обсязі не представлені.

Відповідно до ухвали суду від 22.02.2021 підготовче засідання відкладалось до 23.03.2021 на 09-30год. та запропоновано у строк до 15.03.2021 відповідачу - в повному обсязі виконати ухвалу суду від 02.02.2021, надати нормативне та документальне обґрунтування своєї правової позиції, викладеної у відзиві на позов; всі наявні документи, що спростовують позицію позивача; документи, на підставі яких набуто спірне нерухоме майно, паспорт, картку платника податків. Одночасно з надісланням (наданням) матеріалів до суду направити їх копії позивачу, докази направлення/вручення надати суду. Позивачу - відповідь на відзив з нормативним та документальним обґрунтуванням, в разі підтримання позиції щодо строку позовної давності - оформити її відповідно до приписів ГПК України, надавши нормативне обґрунтування, копію якої направити відповідачу.

Від позивача 12.03.2021 до суду надійшла відповідь на відзив з викладеною позицією, яка полягає в наступному.

Спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння власника - ФОП Звігінцевої Т.Г. та було відчужене на підставі акту про придбання права власності на нерухоме майно від 24.04.2014 поза волею власника. Передання права власності на нерухоме майно та в подальшому продаж його ОСОБА_1 не припиняє право власності дійсного власника - ФОП Звігінцевої Т.Г., не є перешкодою для витребування майна і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності. Статтею 346 ЦК України, якою визначені підстави для припинення права власності, не передбачено припинення права власності дійсного власника у зв`язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу.

ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, проте майно вибуло з власності ФОП Звігінцевої Т.Г. поза її волею.

На думку позивача спірне майно підлягає витребуванню у ОСОБА_1 відповідно до п.3 ч.1 статті 388 ЦК України.

Згідно з абз.5 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (стаття 19, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Також позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на наявність спору про право власності на спірне майно, в зв`язку з чим необґрунтованими є позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки внаслідок визнання аукціону недійсним, правочин (аукціон з продажу) та його результати, відповідно до якого мало б перейти право власності на спірне майно, визнаний недійсним, таким чином переможець аукціону отримав свідоцтво про право власності на підставі недійсного правочину.

Позиція відповідача на думку позивача сформована таким чином з метою підміни способів захисту прав позивача, з належного (пред`явлення віндикаційного позову) на інший недопустимий у даних правовідносинах - реституцію, застосування якої вимагає оскарження в судовому порядку виданих правовстановлюючих документів на підставі недійсного правочину, що є недоцільним у даному випадку.

Щодо тверджень відповідача про порушення строків позовної давності позивач зазначив наступне.

Рішення суду, на підставі якого позивач дізнався про порушення права особи, в інтересах якої він звернувся до суду, було прийняте 13.06.2017 на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі №5009/4987/12. Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння у справі пред`явлено 05.01.2021. Строк позовної давності мав би сплинути 13.06.2020, однак даної події не відбулось у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби ( COVID-19)" від 30.03.2020, згідно з яким були внесені зміни у відповідні нормативно-правові акти щодо продовження процесуальних строків, зокрема, строку, визначеного статтею 257 ЦК України, під час дії карантину на території України, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

В обґрунтування викладених у відповіді на відзив доводів позивач посилається на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанову від 03.07.2018 у справі №927/938/17, від 25.06.2020 у справі № 5023/1123/12, від 16.04.2019 у справі № 44/459-б, від 05.02.2020 у справі № Б50/232-09, від 04.06.2019 у справі №5/112-Б-10, від 02.04.2020 у справі № 904/5934/17 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі т№ 922/719/16, а також на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

В судовому засіданні - 23.03.2021 представник позивача пояснив суть відповіді на відзив, яка разом з доказами направлення копії сторонам була долучена до матеріалів справи 12.03.2021.

Представник відповідача зазначив, що копію відповіді на відзив ОСОБА_1 не отримував.

Після заслуховування змісту відповіді на відзив представник відповідача зазначив, що має заперечення щодо викладеного, які надасть суду в письмовій формі.

Сторонами усно заявлено про необхідність продовження підготовчого провадження та неможливість переходу до розгляду справи по суті у зв`язку з необхідністю представити відповідачу можливість реалізувати право надання заперечень.

Відповідно до ухвали суду підготовче провадження продовжено на 30 днів та відкладено судове засідання до 14.04.2021 на 09-30год., відповідачу запропоновано до 05.04.2021 у повному обсязі виконати ухвалу суду від 02.02.2021, надати всі наявні документи, що спростовують позицію позивача, документи, на підставі яких набуто спірне нерухоме майно, паспорт, картку платника податків, заперечення з викладенням своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, направивши одночасно з надісланням (наданням) заперечень та матеріалів до суду їх копії позивачу, докази направлення/вручення надати суду.

В судове засідання 14.04.2021 прибули представники позивача та відповідача.

Напередодні судового засідання відповідачем подані до суду заперечення на відповідь на відзив, які полягають в наступному.

Відповідач вважає посилання позивача на статтю 330 ЦК України необґрунтованим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність права на проведення аукціону з реалізації спірного майна у ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім". Також позивачем у даній справі, на думку відповідача, має бути безпосередньо власник майна ОСОБА_4 , а особа, яка незаконно заволоділа майном та здійснила його продаж - арбітражний керуючий Нікітенко М.О. не має процесуальної правоздатності бути позивачем у даній справі, оскільки не є власником спірного майна.

Посилання позивача на судову практику, що викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 927/938/17 відповідач вважає недоречним, оскільки позивачем у даній справі виступає не власник майна (неналежна особа), до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують право власності на спірне майно за позивачем у справі, не наведено доказів щодо незаконного та безпідставного володіння спірним майном відповідачем у справі - ОСОБА_1 ; факт незаконного та безпідставного володіння спірним майном з боку відповідача спростовується правовстановлюючими документами на спірне майно - договором купівлі-продажу спірного майна та свідоцтвом про право власності, які чинні та не скасовані у судовому порядку, або визнані недійсними.

Згідно з загальними нормами цивільного законодавства права власності на речі виникає/припиняється на підставі правочинів.

Після аукціону (публічних торгів), проведеного ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім" 18.04.2014 з продажу спірного майна в процедурі ліквідації ФОП Звігінцевої Т.Г., право власності на спірне майно перейшло до покупця лоту - ТОВ "БК "Актив", а колишній власник майна - Звігінцева Т.Г. , відповідно, втратила право власності на спірне майно. Таким чином, ТОВ "БК "Актив" жодним чином не було обмежене вільно на власний розсуд розпоряджатися власним майном, придбаним на аукціоні, проведеним ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім". Також відповідач ОСОБА_1 та продавець ТОВ "БК "Актив" під час здійснення договору купівлі-продажу спірного майна не були обмежені в правах щодо набуття права власності на спірне майно, а продавець - ТОВ "БК "Актив" на його відчуження. Під час здійснення правочину не існувало жодних перешкод або обмежень (чинних арештів, заборони щодо відчуження, застав та ін.) щодо здійснення реєстраційних дій щодо спірного майна. Таким чином, оскільки спірне майно було відчужене до нового власника без будь-яких перешкод, колишнім власником спірного майна зазначені правочини не оскаржувались в судовому порядку, не пред`являлись позови колишнім власником спірного майна до набувачів - ТОВ "БК "Актив" та ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння, то посилання позивача у справі на той факт, що ТОВ "БК "Актив" не мало права відчужувати спірне майно, оскільки дійсним власником майна на момент вчинення правочинів була Звігінцева Т.Г. , не відповідають фактичним обставинам справи та є надуманими, необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами у справі.

Відповідач вважає, що позивач не довів належним способом право власності на спірне майно, оскільки свідоцтво на право власності на об`єкт нерухомості не було скасовано або визнано недійсним у судовому порядку.

У даній справі наявний спір про право на об`єкт нерухомості, що виключає такий спосіб захисту як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація).

Поряд з зазначеним, відповідач вважає пропущеним строк позовної давності, який повинен бути обчислений з дати вчинення правочину з придбання ОСОБА_1 спірного майна - з 26.02.2015.

В судовому засіданні - 14.04.2021 представник позивача на заперечення відповідача усно пояснив наступне.

Позов заявлено керуючим реалізацією тому, що він заявлений в межах справи про банкрутство, яка має особливий режим, арбітражний керуючий виступає від імені та в інтересах боржника.

Належним способом захисту порушеного права позивач вважає саме витребування майна та визнання права власності на нього, враховуючи, що застосування реституції в даному випадку не призведе до відновлення порушеного права.

Арбітражний керуючий не заявляв вимог раніше, бо не вважав укладений ним договір недійсним. Враховуючи, що результати аукціону були визнані недійсними, майно вибуло незаконно. Правочин, укладений ОСОБА_1, не був оскаржений зважаючи на те, що на момент його вчинення арбітражний керуючий вважав його законним. Спір про визнання результатів аукціону недійсними ініційовано кредитором-1.

Представник відповідача в судовому засіданні також пояснив, що договір купівлі-продажу між ТОВ "БК "Актив" та ОСОБА_1 був укладений 26.02.2015, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на спірне майно.

Відповідно до ухвали суду від 14.04.2021 підготовче засідання відкладалось до 05.05.2021 на 10-00 год.

Від відповідача 26.04.2021 до суду надійшли копії договору купівлі-продажу від 26.02.2015 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

В судове засідання 05.05.2021 прибули представники позивача та відповідача, які зазначили, що ними повідомлено про всі обставини справи, які їм відомі, і всі наявні докази подані до суду, додаткові докази відсутні.

Відповідно до ухвали від 05.05.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 25.05.2021 о 09-30 год., в судовому засіданні позивач підтримав позов, просить його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, позов вважає необґрунтованим та недоведеним, просить відмовити у його задоволенні, а також застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Згідно з частиною 3 статті 232 ГПК України у нарадчій кімнаті прийнято рішення, оголошено його вступну та резолютивну частину після виходу з нарадчої кімнати. Повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення - протягом десяти днів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши діюче законодавство, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.01.2013 (суддя Юлдашев О.О.) порушено провадження у справі № 5009/4987/12 про банкрутство фізичної особи-підприємця Звігінцевої Тетяни Григорівни, м.Запоріжжя відповідно до приписів статей 47,48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на дату порушення провадження у справі).

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.01.2013 (суддя Юлдашев О.О.) фізичну особу-підприємця Звігінцеву Т.Г. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нікітенка М.О.

У зв`язку із закінченням строку повноважень судді Юлдашева О.О. справу № 5009/4987/12 05.09.2014 передано на розгляд судді Ніколаєнко Р.А. (т.3 а.с.1-2).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2014, залишеною без змін постановою ВГСУ від 18.12.2014, постанову Господарського суду Запорізької області від 14.01.2013 у справі №5009/4987/12 про визнання боржника банкрутом скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Запорізької області (т.2 а.с.78, 103).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.03.2015 (суддя Ніколаєнко Р.А.) припинено провадження у справі № 5009/4987/12 про банкрутство фізичної особи-підприємця Звігінцевої Тетяни Григорівни з тих обґрунтувань, що матеріали заяви кредитора не містять достатніх доказів щодо доведеності наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство (т.3 а.с.153).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.03.2015 про припинення провадження у справі № 5009/4987/12 про банкрутство фізичної особи-підприємця Звігінцевої Тетяни Григорівни скасовано, справу передано для розгляду до Господарського суду Запорізької області (т.3 а.с.218).

Відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 02.09.2015 (суддя Шевченко Т.М.) ФОП Звігінцеву Т.Г. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нікітенка М.О.

До господарського суду Запорізької області 05.01.2015 від кредитора - Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі-ПАТ "УкрСиббанк") надійшла заява про визнання недійсними публічних торгів (аукціону), проведених ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім", з продажу нежилого приміщення № 30 загальною площею - 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , які відбулися 18.04.2014 в процедурі ліквідації Фізичної особи-підприємця Звігінцевої Т.Г. (далі - ФОП Звігінцева Т.Г., банкрут); визнання недійсним протоколу проведення відкритих торгів (аукціону) № 34-2/14 від 18.04.2014, яким оформлено результати торгів з реалізації нежилого приміщення № 30 загальною площею - 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , проведених ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім", та скасування акту про передання права власності на куплене нерухоме майно, складеного 22.04.2014 між ФОП Звігінцевою Т.Г. в особі ліквідатора Нікітенка М.О. та ТОВ "Бухгалтерська компанія "Актив", з підстав, визначених статтями 203, 205 ЦК України, посилаючись на порушення ліквідатором вимог статей 26, 42, 65, ч.5 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.11.2015 (суддя Шевченко Т.М.) у справі № 5009/4987/12 відмовлено ПАТ "УкрСиббанк" у задоволенні заяви про визнання недійсними аукціону (публічних торгів) від 18.04.2014, протоколу проведення відкритих торгів (аукціону) № 34-2/14 від 18.04.2014, скасування акту про передачу прав власності на придбане майно від 22.04.2014.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі № 5009/4987/12 ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.11.2015 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 у справі № 5009/4987/12 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.11.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі № 5009/4987/12 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

За результатами нового розгляду за рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.07.2016 у справі № 5009/4987/12 (суддя Черкаський В.І.) в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі № 5009/4987/12 апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2016 у цій справі від 21.07.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2017 касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі №5009/4987/12 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у цій справі апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2016 у справі №5009/4987/12 задоволено, рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким заяву ПАТ "УкрСиббанк" задоволено, визнано недійсними результати аукціону, проведеного ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім" з продажу нежилого приміщення № 30 загальною площею - 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , які відбулися 18.04.2014 в процедурі ліквідації ФОП Звігінцевої Т.Г., визнано недійсним протокол проведення відкритих торгів (аукціону) № 34-2/14 від 18.04.2014, яким оформлені результати торгів з реалізації нежилого приміщення №30 загальною площею 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , проведеного ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім", визнано недійсним акт про передання права власності на куплене нерухоме майно, складений 22.04.2014 між ФОП Звігінцевою Т.Г. в особі ліквідатора Нікітенка М.О., який діє на підставі постанови Господарського суду Запорізької області від 14.01.2013р. та ТОВ БК "Актив".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 05.01.2021 нежиле приміщення №30 (літ.А), загальною площею - 96,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстроване 26.02.2015 на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення серія та номер - 206, виданого 26.02.2015 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Зайцевою І.Г.

Керуючий реалізацією Нікітенко М.О. 05.01.2021 звернувся до суду з заявою в межах справи про банкрутство про витребування у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, на користь ФОП Звігінцевої Тетяни Григорівни нежилого приміщення №30 (літ.А) загальною площею - 96,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , яке належить ФОП Звігінцевій Т.Г. на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом м.Києва Кравченко І.С. за №5357, а також про визнання за ФОП Звігінцевою Т.Г. права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 30, літ.А, загальною площею -96,10 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .

Оскільки судовим рішенням визнано недійсними результати аукціону з продажу нежилого приміщення № 30 (літ А) загальною площею - 96,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , які відбулися 18.04.2014 в процедурі ліквідації ФОП Звігінцевої Т.Г., протокол проведення відкритих торгів (аукціону) № 34-2/14 від 18.04.2014, яким оформлені результати торгів з реалізації вказаного нежилого приміщення та акт про передання права власності на куплене нерухоме майно, складений 22.04.2014 між ФОП Звігінцевою Т.Г. в особі ліквідатора Нікітенка М.О. та ТОВ "БК "Актив", право власності на спірне нерухоме майно переможцю аукціону - ТОВ "БК "Актив" не перейшло, а отже і правових підстав на його відчуження відповідачу ОСОБА_1 у ТОВ БК "Актив" не було.

Встановлені обставини дають підстави вважати, що спірне майно незаконно вибуло з власності ФОП Звігінцевої Т.Г.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки вибуття спірного нерухомого майна з володіння банкрута - ФОП Звігінцевої Т.Г. відбулося поза її волею, шляхом реалізації майна на аукціоні, результати якого визнані недійсними, тому наявні підстави для витребування спірного майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Предметом даного судового розгляду є вимоги арбітражного керуючого про витребування з чужого незаконного володіння належного боржнику майна, яке вибуло із його володіння поза його волею, на підставі статті 388 ЦК України та визнання за ФОП Звігінцевою Т.Г. права власності на спірне нерухоме майно.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Отже, для застосування вимог статті 387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа, яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі статті 387 ЦК України підлягає задоволенню у разі, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

Під час провадження у справі про банкрутство ФОП Звігінцевої Т.Г. було встановлено, що спірне майно - нежитлове приміщення № 30 (в літ А) за адресою: АДРЕСА_5 , належить Звігінцевій Т.Г. на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.10.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С. за реєстровим № 5357, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 12.10.2007 за № 2413563 (витяг №4767203), в Київському міському бюро технічної інвентаризації права власності на об`єкти нерухомого майна 15.11.2007 за № 2615п.

Саме як з власником вищезазначеного майна АТ "УкрСиббанк" уклало із Звігінцевою Т.Г. договір іпотеки від 12.10.2007 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12.10.2007.

Договорів про відчуження спірного майна банкрутом не укладалось.

Враховуюче зазначене, суд вважає доведеним факт залишення права власності на спірне майно за Звігінцевою Т.Г .

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

При цьому ч. 5 статті 12 ЦК України передбачає, що у разі, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, тобто, за змістом цієї норми добросовісність набувача презюмується.

Добросовісність набуття в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Аналогічна правова позиція в тому, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів викладена Верховним Судому України, зокрема, у постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 та від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, і Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011.

З урахуванням специфіки правового регулювання інституту банкрутства Верховним Судом сформовано усталену правову позицію, яка полягає у тому, що здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема, розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", не є вираженням волі власника майна (банкрута) на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини першої статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, постанова Верховного Суду від 01.08.2018 по справі № 908/431/14, від 21.06.2018 у справі № 927/939/17, постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 44/459-б від 16.04.2019).

Визнання в судовому порядку недійсним правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених Законом про банкрутство.

Вищезазначеним підтверджується вибуття спірного майна поза волею власника. Щодо позиції відповідача про невірний спосіб захисту, обраний позивачем, та невірне заявлення віндикаційного позову, то суд звертає увагу сторін на висновки Великої Палати Верховного Суду з цього питання.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження № 12-158гс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14- 338цс18).

Щодо заявлених позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливо лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Враховуючи вищенаведене та встановлення судом факту незаконного вибуття з володіння ФОП Звігінцевої Т.Г. вищезгаданого нерухомого майна поза її волею, а право її власності оспорюється та не визнається відповідачем - ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про витребування у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, на користь ФОП Звігінцевої Т.Г. нежилого приміщення №30, літ.А., загальною площею-96,10кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , та про визнання за ФОП Звігінцевою Т.Г. права власності на зазначене нерухоме майно.

Щодо заяви відповідача про застосування у цій справі наслідків спливу позовної давності та заперечень з цього приводу позивача, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України обчислюється з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Для боржника як сторони правочину (договору) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджено судовим рішенням.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3234/16).

Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Враховуючи зазначене, суд не приймає доводи позивача про необхідність обчислення початку перебігу строку позовної давності в даній справі з дати набрання чинності постановою Донецького апеляційного господарського суду - 13.06.2017, якою визнано недійсними результати аукціону з продажу спірного майна, протокол проведення відкритих торгів (аукціону) та акт про передання права власності на куплене спірне нерухоме майно від 22.04.2014.

Також не відповідає вищенаведеним приписам і позиція відповідача про необхідність обчислення початку перебігу строку позовної давності з дати правочину, за яким ОСОБА_1 придбала спірну нерухомість, уклавши договір з ТОВ "БК "Актив".

Не підлягає й застосуванню до даного позову Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003р., №№ 40-44, ст.356) доповнено пунктами 12-14 визначеного змісту.

Так, зокрема, відповідно до п.12 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На час набрання чинності цим законодавчим актом - 02.04.2020, трирічний строк позовної давності за позовом керуючого реалізацією ФОП Звігінцевої Т.Г. арбітражного керуючого Нікітенка М.О. до ОСОБА_1 про витребування нежилого приміщення №30, літ А., загальною площею-96,10кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , та про визнання за ФОП Звігінцевою Т.Г. права власності на зазначене нерухоме майно, сплинув 17.04.2017, беручи до уваги, що початок перебігу цього строку належить обчислювати саме з 18.04.2014 - від дня вибуття спірного майна з володіння власника - ФОП Звігінцевої Т.Г. за результатами проведеного аукціону, тобто вказаний строк закінчився задовго до початку карантинних заходів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби - COVID-19.

Відповідно до приписів ч.4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи заявлення відповідачем про застосування позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позову керуючого реалізацією ФОП Звігінцевої Т.Г. - арбітражного керуючого Нікітенка М.О. до ОСОБА_1 про витребування нежилого приміщення №30, літ.А., загальною площею-96,10кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , та про визнання за ФОП Звігінцевою Т.Г. права власності на зазначене нерухоме майно.

Питання про визнання поважними причини пропущення позовної давності судом не розглядалось за відсутності відповідної заяви позивача.

Згідно з приписами частини 9 статті 145 ГПК України у разі залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, в тому числі за заявою про забезпечення позову, суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 3, 12, 232, 233, 238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд -

Вирішив:

У позові відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2021 на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ( АДРЕСА_6 ), а саме: нежиле приміщення АДРЕСА_5

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Кричмаржевський

Повний текст рішення складено 07.06.2021р.