Ухвала суду № 97445128, 01.06.2021, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/2114/21

Провадження № 2/756/3276/21

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року місто Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Бондаренко Н.Ю.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував, зокрема, тим, що 09.02.2019 з його банківської карти, відкритої у ПАТ «Універсал Банк», були безпідставно списані грошові кошти у розмірі 44 458,92 грн. При придбанні ним товару у магазині Таrget на суму 1 234,97 грн. (45,49 доларів США) через послугу Monobank без підтвердження вказана сума була списана 36 разів. Позивач зазначає, що 10.02.2019 року він повідомив через Viber представника відповідача про проблему із списанням коштів, 12.02.2019 карту було заблоковано, а 13.02.2019 його було повідомлено відповідачем про відкриття заявки 136086 щодо оскарження списання коштів з картки. 14.05.2019 представником відповідача йому було направлено лист, в якому було зазначено, що за заявкою була проведена претензійна робота. Позивач ознайомившись з документами, які були надані відповідачем повністю не погодився з ними та надав заперечення. Позивач повідомляє, що його заперечення були проігноровані, відповідач повідомив, що він буде оскаржувати 15 спірних транзакцій.

Не погодившись із позицією відповідача, позивач в травні 2019 року звернувся до суду з позовною заявою про визнання нечесною підприємницької практики, визнання реклами недобросовісною, стягнення збитків. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23.06.2020 року позивачу відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного суду, за результатами розгляду справи було прийнято постанову від 01.10.2020 року, якою відмовлено в задоволені апеляційної скарги. Судом зазначено, що позивачем не доведено того факту, що списання грошових коштів відбулось через неналежність/неефективність електронних протоколів захисту банку.

Одночасно позивач зазначає, що у постанові Київського апеляційного суду від 01.10.2020 року по справі № 756/7557/19, суд зазначив, що дії відповідача щодо відмови в поверненні грошових коштів є незаконними та виклав у позовній заяві позицію апеляційної інстанції. З огляду на це, позивач просить стягнути із відповідача незаконно списані з його карткового рахунку кошти. Оскільки загальна сума, яка була списана з карткового рахунку позивача - 44 458,92 грн, а 25.09.2019 відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти у сумі 18 524,55 грн, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 25 934,37 грн (44458,92 грн - 18 524,55 грн).

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за вказаним позовом.

Судом встановлено, що 17.03.2021 на адресу суду від представника відповідача АТ «Універсал Банк» Казаєвої О.О. надійшло клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів.

Цього ж числа, на адресу суду від представника відповідача АТ «Універсал Банк» Казаєвої О.О. надійшов відзив на позовну заяву.

31.05.2021 до суду від представника відповідача АТ «Універсал Банк» Стовбун О.Й. про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням в іншому судовому засіданні у Північному апеляційному господарському суді, у підтвердження чого було додано відповідні документи.

Позивач у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача АТ «Універсал Банк» Стовбун О.Й. про відкладення розгляду справи.

Суд постановив протокольну ухвалу: «Відмовити у задоволенні клопотання відповідача АТ «Універсал Банк» Стовбун О.Й. про відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем неодноразово подавалося клопотання про відкладення розгляду справи, крім того, відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, при цьому, не доведено, що Стовбун О.Й. являється єдиним представником відповідача».

За таких обставин, суд вважав можливим розглянути справу без участі представника відповідача.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні розглядалося клопотання представника відповідача АТ «Універсал Банк» Казаєвої О.О. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів. Представник відповідача мотивувала клопотання тим, що позивачем було подано до Оболонського районного суду м. Києва інший позов у справі №756/7557/19 до цього самого відповідача - АТ «Універсал Банк» з тим самим предметом, а саме п. 3 із прохальної частини позовної заяви про стягнення із відповідача на свою користь збитків у розмірі 50 217, 00 грн. (до вказаної суми входить 25934, 37 грн.), які є предметом розгляду у даній справі, та з однакових підстав (а саме: збитки, завданих безпідставним списанням коштів з карткового рахунку позивача у сумі 44 458, 92 грн. при здійсненні покупки через Гугл Таргет), щодо позову у даній справі №756/2114/21. Також вказує на те, що вже є рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23.06.2020 року у справі №756/7557/19 - у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 01.10.2020 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23.06.2020 року у справі №756/7557/19 - залишено без змін. Представник відповідача зазначала, що відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23.06.2020 року у справі №756/7557/19 суд виходив з того, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази стосовно того, з яких саме причин відбулись такі транзакції, та що у задоволенні позову має бути відмовлено у зв`язку з його недоведеністю. На підставі викладеного, посилаючись на ст.255 ЦПК України представник відповідача просив закрити провадження у справі.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача АТ «Універсал Банк» Казаєвої О.О. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів, зокрема, зазначивши, що правові підстави звернення з даним позовом відрізняються від тих, які були предметом розгляду у справі №756/7557/19 (номер провадження 2/756/1303/20).

Для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи судом було направлено запит цивільній канцелярії Оболонського районного суду м.Києва про надання для дослідження у межах даної справи, матеріали справи №2/756/1303/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання нечесною підприємницької практики, визнання реклами недобросовісною, стягнення збитків.

На запит суду були надані матеріалів справи №2/756/1303/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання нечесною підприємницької практики, визнання реклами недобросовісною, стягнення збитків.

Розглянувши клопотання представника відповідача АТ «Універсал Банк» Казаєвої О.О. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів, дослідивши матеріали даної справи №756/2114/21 та матеріали справи №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20), заслухавши учасника судового процесу, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України), суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 256 ЦПК України).

Отже, закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України можливе за умов, якщо рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Крім того, заборона розгляду тотожного позову випливає і з принципу правової визначеності.

Так, з рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» вбачається, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

У даному разі, суд зазначає, що у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява №3236/03) від 03.04.2008, суд нагадує, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Подання позивачем нового позову між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, з яких прийнято рішення Оболонським районним судом м.Києва від 23.06.2020 року у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20) та постанова Київського апеляційного суду від 01.10.2020 року у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20), які набрали законної сили, фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, суд зазначає про те, що розгляд позовних вимог у справі № 756/2114/21 буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішень суду, оскільки розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суду слід буде здійснити переоцінку обставин, які встановлені судовим рішенням (рішенням Оболонським районним судом м.Києва від 23.06.2020 року у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20) та постановою Київського апеляційного суду від 01.10.2020 року у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20), які набрали законної сили.

Очевидно, що в силу наведеного вище принципу такий перегляд є неприпустимим.

Водночас, оцінюючи твердження позивача про те, що позов у даній справі не є тотожним позову у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20), суд зазначає наступне.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як свідчить зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі, позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів у розмірі 25 934,37 грн.

Предметом позову у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20) було: визнання діяльності відповідача з розповсюдження роздрібного продукту monobank нечесною підприємницькою практикою; визнати рекламу, яка поширюється відповідачем щодо елементів безпеки банкінгу, недобросовісною; зобов`язати відповідача розмістити правдиву рекламну інформацію; стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки у розмірі 50 217,00 грн та витрати на переклад документів у розмірі 2000,00 грн.

На запитання суду до позивача у судовому засіданні: «Заявлені позовні вимоги у справі №756/2114/21 охоплюються раніше заявленими позовні вимоги у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20)?»

Позивач зазначив: «Що заявлені позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 25 934,37 грн охоплюються раніше заявленими позовними вимогами, 50 217,00 грн збитків включали в себе 25 934,37 грн».

Вищевикладене, дає підстави стверджувати, що заявлено зменшений обсяг позовних вимог, які охоплювалися обсягом раніше заявлених позовних вимог, що свідчить, що заявлені вимоги були предметом розгляду судом Оболонським районним судом м.Києва та Київським апеляційним судом у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20).

За таких умов суд проходить до висновку про те, що зменшення обсягу заявлених позовних вимог не свідчить про нетотожність позовів.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі та зміст позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20), суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у даній справі містять лише обґрунтування на позицію апеляційної інстанції у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20), у всьому іншому позовні вимоги є тотожними.

Так, в якості обґрунтування правових підстав даного позову позивач посилається на позицію викладену Київським апеляційним судом у постанові від 01.10.2020 року по справі № 756/7557/19, а саме:

«Колегія суддів не може погодитися із позицією суду першої інстанції стосовно належності дій банку при проведенні спірних операцій та ініціювання таких операцій самим позивачем.

Відповідно до положень ст. 1073 ЦК України у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктами 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління НБУ №705 від 04.11.2014 року, банку встановлено, що у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно п.9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління НБУ №705 від 05.11.2014, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Як було встановлено в ході розгляду справи, і це не заперечується самим позивачем, першу спірну операцію було ініційовано ним самим, для цього ним було введено номер картки та код CVV . В той же час з характеру даної операції вбачається її одноразовий характер. В свою чергу відповідачем не було представлено до суду жодного належного документу або укладеного між сторонами договору за умовами яких, підтвердження однієї електронної операції за встановлено процедурою дозволило б провести й інші аналогічні операції без повторної ідентифікації платника та його наміру здійснити таку операцію. За таких умов законність та обґрунтованість першої транзакції жодним чином не може свідчити про законність інших транзакцій».

Слід зазначити, що інших посилань, окрім як посилань на зазначену позицію апеляційної інстанції позовна заява ОСОБА_1 не містить.

На запитання суду до позивача у судовому засіданні: «Щодо правових підстав звернення до суду з даним позовом?»

Позивач зазначив:« Що це зокрема, рішення Оболонського районного суду м.Києва у справі № 756/7557/19 від 23.06.2020, постанова Київського апеляційного суду від 01.10.2020 року у справі № 756/7557/19».

«При цьому, послався на норму ст. 1073 ЦК України, у якості обґрунтування правових підстав звернення до суду з даним позовом»

У судовому засіданні позивач також повідомив, що в якості обґрунтування правових підстав звернення до суду у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20) про стягнення на його користь 50 217,00 грн збитків, які включали в себе 25 934,37 грн, та є предметом розгляду у даній справі, він посилався на інші норми права, а саме положення Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому, слід зазначити, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Як убачається із рішення Оболонського районного суду м.Києва від 23.06.2020 року у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20) та постанови Київського апеляційного суду від 01.10.2020 року у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20), виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, судом було визначено, які правові норми підлягають застосуванню для вирішення спору, зокрема, положення ст.1073 ЦК України, а не положення Закону України «Про захист прав споживачів» на які посилався позивач.

Відтак, при прийнятті судових рішень у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20) були застосовані, зокрема, положення ст.1073 ЦК України, якими наразі позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги у справі №756/2114/21

За таких обставин, правові підстави звернення до суду з даним позовом та правові підстави звернення до суду у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20) тотожні.

Крім того, суд зазначає, що з огляду на теоретично-правове визначення підстав позову, посилання на норму матеріального закону до підстав позову не відноситься. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічної позиції щодо того, що норми права не відносяться до підстав позову і підлягають застосуванню судами самостійно, дотримується і Верховний Суд, який відобразив її у пункті 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Зокрема, ВП ВС зазначила, що «Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини».

У цьому аспекті суд також звертає увагу на ту обставину, що якби нетотожність позовів визначалась лише посиланням позивача на різні правові норми, недобросовісному позивачу для подання тотожного позову достатньо було б лише послатись на іншу норму права (що не тягне відмову у позові з огляду на обов`язок суду самостійно кваліфікувати спірні відносини і застосувати належну правову норму). Очевидно, що таке тлумачення закону суперечить принципу res judicata.

Водночас, суд дійшов до висновку про те, що посилання позивача на зазначені вище обставини у цій справі №756/2114/21 за своєю суттю не є новими підставами позову та направлені на використання процесуального механізму перегляду рішення (постанови) суду, яке набрало законної сили.

Щодо суб`єктного складу учасників спору, слід також зазначити, що проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі та зміст позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20), суд дійшов висновку про те, що склад сторін у даній справі та у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20) є тотожними.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі №756/2114/21, з огляду на наявність рішення Оболонського районного суду м.Києва від 23.06.2020 року у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20) та постанови Київського апеляційного суду від 01.10.2020 року у справі №756/7557/19 (номер провадження №2/756/1303/20), які набрали законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з наданням правової оцінки у такій постанові обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Отже враховуючи наявність рішення (постанови) суду що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд зазначає, що провадження у даній справі має бути закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» про закриття провадження у справі №756/2114/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів - задовольнити та закрити провадження у справі №756/2114/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів.

Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу - ОСОБА_1 про вимоги частини 2 статті 256 ЦПК України, згідно з якими у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст.255, 256, 258, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» про закриття провадження у справі №756/2114/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Закрити провадження у справі №756/2114/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складено 04 червня 2021 року.

Суддя М.М. Ткач