Ухвала суду № 97444447, 19.04.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9555/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді - Лемак О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування в частині рішення, витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовною заявою Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування в частині рішення, витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

09 квітня 2021 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 про залишення позовної заяви без розгляду, яка мотивована тим, що предметом даного спору є рішення Ужгородської міської ради та державна реєстрація прав на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0267. Підставою звернення до суду є твердження позивача про, ніби - то, порушення порядку набуття у власність відповідачем спірної земельної ділянки така накладається на охоронну зону ЛЕП по АДРЕСА_1 . Однак, подана керівником Ужгородської місцевої прокуратури позовна заява підлягає залишенню без розгляду, у зв`язку з відсутність повноважень у прокурора для звернення до суду з даним позовом.

Зазначає, що в даній справі, прокурор обґрунтував своє самостійне звернення до суду з позовом в інтересах держави тим, що Державна інспекція сільського господарства України (існуюча на той час) як державний орган по контролю за використанням та охороною земель не наділена повноваженнями щодо звернення із позовами до суду шляхом оскарження рішення Ужгородської міської ради та визнання недійсним правочину.

Однак, у спірних правовідносинах прокурор пред`явив позов до суду як самостійний позивач за наявності компетентного органу - Ужгородської міської ради, до якої прокурор не звертався із приводу стверджуваних порушень. В матеріалах справи, відсутні докази того, що прокурор звертався до Ужгородської міської ради чи Державної інспекції сільського господарства України з вимогами про усунення виявлених порушень і дані органи, в цьому випадку, залишили вказівки прокурора поза увагою.

Відсутні у матеріалах справи також докази того, що прокурор повідомляв дані органи про намір звернутися до суду з вказаним позовом. При тому, Ужгородська міська рада не визнає позовних вимог. В даному випадку прокурор міг звернутися із позовом до суду в інтересах держави (за наявності порушення цих інтересів) в особі територіальної громади м. Ужгорода, попередньо звернувшись із цього приводу до Ужгородської міської ради та Державної інспекції сільського господарства України щодо захисту інтересів територіальної громади, адже підставою заявленого позову є саме порушення права територіальної громади м. Ужгорода на предмет врахування її інтересів під час планування і забудови території міста.

Тобто, прокурор не дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокурор не зазначив, у чому полягає порушення інтересів держави та не обґрунтував необхідність їх захисту обраним способом.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвоката Ламбрух О.С. в судовому засіданні просив подане клопотання задовольнити та залишити позовну заяву без розгляду. Також просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2017 року.

Представник Ужгородської окружної прокуратури в судовому засіданні просила суд у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовити. Вказала, що в даному випадку право прокурора на звернення до суду в якості позивача повністю обґрунтовано оскільки наявний інтерес держави, та відсутній орган, який наділений відповідними повноваженнями на звернення до суду.

Представник відповідача Ужгородської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні докази, в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Розглядаючи клопотання про залишення позову без розгляду, судом встановлено, що вказана заява містить вимоги, фактично заявлені прокурором в інтересах територіальної громади міста Ужгород (яку, уповноважений представляти - орган місцевого самоврядування), про що зазначає і сам прокурор в позовній заяві як на підставу позову, проте вказана особа Ужгородська міська рада Закарпатської області, залучена прокурором в якості відповідача та в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які обґрунтовують в чому полягає порушення інтересів держави при розпорядженні землями комунальної власності, та прокурором при зазначені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Ужгородську міську раду, останню залучено в якості відповідача, відсутні відомості (докази) про те, що прокурор перед зверненням до суду повідомив міську раду, про намір звернутись до суду в інтересах міської ради (на захист прав територіальної громади міста Ужгород).

Відповідно до ч. 2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу прозалишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі,закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до ч.4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно п.3 ч.1статті 131-1КонституціїУкраїни в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Положення пункту 3 частини першої статті131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року№ 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого устатті 131-1 Конституції Українитастатті 23 Закону «Про прокуратуру».

Аналіз частини третьої статті23 Закону України «Про прокуратуру»дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний суд неодноразово звертав увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У частині четвертій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження підстав для представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення справи по суті, безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового рішення, що набрало законної сили, лише у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статі131-1 Конституції України.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 27.03.2019 у справі № 907/270/18.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги аргументовано тим, що приймаючи оскаржувані рішення, Ужгородська міська рада допустила порушення земельного законодавства при реалізації своїх повноважень на розпорядження землями комунальної власності.

Крім того, зі змісту позовних вимог вбачається, що міська рада, виконуючи функції розпорядника земель, приймала рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо оспорюваної земельної ділянки, такі рішення позивач вважає такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права та інтереси.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Положення про Держсільгоспінспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011, Державна інспекція сільського господарства України є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якої, згідно зі ст. 6 цього Закону, належить здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Однак, в матеріалах справи, відсутні докази того, що прокурор звертався до даного органу з вимогами про усунення виявлених порушень і даний орган, в цьому випадку, залишив вказівки прокурора поза увагою.

Відсутні у матеріалах справи також докази того, що прокурор повідомляв даний орган про намір звернутися до суду з вказаним позовом.

Питання представництва прокурором інтересів держави розглядалось Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18.У постанові від 26 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Одночасно суд наголошує, що обставини наявності визначених законодавством підстав для представництва інтересів держави та їх доведення прокурором підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення чинного законодавства у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 56, 175 ЦПК України недотримання порядку представництва унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

У даній справі судом встановлено недоведеність прокурором законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах з оскарження рішень органу місцевого самоврядування, пов`язаних з розпорядженням землею комунальної власності, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Зважаючи на те, що обставини, які свідчать про відсутність у прокурора повноважень на ведення справи були виявлені після відкриття провадження по справі, прокурором не наведено відповідних обґрунтувань щодо звернення як позивача до суду, тому слід застосувати в даному випадку положення пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України та постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, оскільки позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у справі у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладено у постанові від 20.06.2019 року за результатами перегляду в касаційній інстанції справи номер 648/2821/18.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити особі, яка звернулася з позовом, положення ч. 2 ст. 257 ЦПК України, згідно з якою особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13.09.2017 року судом було вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0267, площею 0.0098 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до вирішення справи по суті.

Як зазначено у ч. 1, 4, 5, 9, 10, 11 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала судупро скасуваннязаходів забезпеченняпозову,вжитих судом,або провідмову вскасуванні забезпеченняпозову можебути оскаржена.У випадкузалишення позовубез розгляду,закриття провадженняу справіабо увипадку ухваленнярішення щодоповної відмовиу задоволенніпозову суду відповідномусудовому рішеннізазначає проскасування заходівзабезпечення позову. Утакому разізаходи забезпеченняпозову зберігаютьсвою діюдо набраннязаконної силивідповідним рішеннямабо ухвалоюсуду. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

З урахуванням викладеного та того факту, що позовну заяву у цій справі суд залишає без розгляду, слід за власною ініціативою скасувати заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2017 року у даній справі № 308/9555/16-ц, а саме: скасувати арешт на земельну ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0267, площею 0.0098 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 56,175, 200, 257, 258, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Ламбрух Олександра Сергійовича, про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування в частині рішення, витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації - залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2017 року у даній справі № 308/9555/16-ц, а саме: скасувати арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0267, площею 0.0098 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Роз`яснити особі, яка звернулася з позовом та позов якої залишено без розгляду, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали судуякщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуюча О.В. Лемак