Ухвала суду № 97441809, 18.05.2021, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/127/20

Провадження № 1-кп/327/6/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2021 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.,

за участю секретарі судового засідання Літвінової Т.А.,

за участю прокурора Вінницького В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Курлапової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційного судового провадження) в приміщенні Розівського районного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12020081270000031, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

21 жовтня 2020 року до Розівського районного суду Запорізької області з Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020081270000031, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на новий розгляд вказаного кримінального провадження після скасування вироку Розівського районного суду Запорізької області від 21.05.2020 року.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року було призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 січня 2021 року включно, вказане кримінальне провадження було призначене до судового розгляду.

На підставі ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 15 грудня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 12 лютого 2021 року включно.

Згідно із ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 04.02.2021 року, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10.03.2021 року, задоволено клопотання прокурора, обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 04 квітня 2021 року включно.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 25.03.2021 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 продовжено терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 травня 2021 року включно.

В судове засідання з`явився прокурор Вінницький В.В., участь обвинуваченого ОСОБА_1 забезпечена шляхом проведення відеоконференції з Державною установою «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», участь захисника обвинуваченого - адвоката Курлапової С.В. забезпечена в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення EASYCON.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, термін дії якого закінчується 23 травня 2021 року, посилаючись на те, що на теперішній час ризики, передбачені п.п. 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та не припинили свого існування. Так, обвинувачений ОСОБА_1 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і послідуючого покарання, знаходячись на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на тих свідків, які ще не допитані в даному кримінальному провадженні, оскільки проживає з ними в одному населеному пункті. Зміна запобіжного заходу на домашній арешт, враховуючи характер обвинуваченого, дає підстави вважати, що останній може намагатися впливати на даних свідків з метою зміни показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність вказаних ризиків підтверджується також тим, що обвинувачений до затримання офіційно ніде не працював, за місцем мешкання характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями, в стані алкогольного сп`яніння поводиться агресивно з оточуючими, що нерідко закінчується бійками. Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків та застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого адвокат Курлапова С.В. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , посилаючись на те, що сторона захисту послідовно, на протязі всього розгляду даного кримінального провадження, доводить відсутність ризиків, на які раз за разом посилається сторона обвинувачення. Так, обвинувачений ніколи не намагався переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить той факт, що її підзахисний не одразу ж після подій 20.02.2020 року був затриманий працівниками поліції, продовжував перебувати у своєму домоволодінні ще добу, та навіть не намагався зникнути та переховуватися від органів поліції, хоча мав таку можливість, що спростовує доводи сторони обвинувачення про намагання обвинуваченого переховуватися від суду. Окрім цього, ризик можливого тиску на свідків в даному кримінальному провадженні також є надуманим та не має ніякого правового підґрунтя, оскільки майже всі свідки по даному кримінальному провадженню вже допитані, а її підзахисний ніколи не намагався тиснути на них будь-яким чином. Щодо посилання сторони обвинувачення на відсутність у обвинуваченого сталих соціальних зв`язків, сторона захисту також з цим твердженням не погоджується, оскільки, як вже неодноразово зазначалось в судових засіданнях обвинуваченому ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 та цивільною дружиною - ОСОБА_3 , що свідчить про стійкі соціальні зв`язки та характеризує особу обвинуваченого позитивно. Щодо посилання сторони обвинувачення на тяжкість скоєного її підзахисним кримінального правопорушення та подальшого покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, зазначила, що, з огляду на висновки комісійної судово-медичної експертизи № 455к від 07.04.2021 року, цілком можливо стверджувати про правдивість та послідовність показань обвинуваченого ОСОБА_1 , що, в свою чергу свідчить про сприяння її підзахисним органам досудового розслідування та суду у встановленні істини по справі, та відсутність намагання ухилитися від відповідальності. Таким чином, вважає, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, відсутні, що свідчить про необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, та вважає за можливе і доцільне змінити підзахисному запобіжний захід на більш м`який - домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою та зазначив про відсутність у нього наміру будь-яким чином впливати на свідків у даному кримінальному провадженню, а також переховуватися від суду. Просив змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме: на домашній арешт.

Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, обвинувачений тримається під вартою з 21 лютого 2020 року. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23.09.2020 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 21 листопада 2020 року включно. Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 10.11.2020 року, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14.12.2020 року, строк тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 був продовжений до 08.01.2021 року включно. Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 15.12.2020 року строк тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено до 12 лютого 2021 року включно. Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 04.02.2021 року, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10.03.2021 року, строк тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 був продовжений до 04.04.2021 року включно. Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 25.03.2021 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 продовжено терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 травня 2021 року включно.

На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному проваджені з урахуванням конкретних обставин.

Тримання під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про застосування тримання під вартою судовий орган має брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість злочину; підвищена суспільна небезпечність; обґрунтованість доказів; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення; характер особи підозрюваного; минуле особи та його зв`язки з суспільством (Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лебіта проти Італії»).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Високий суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Отже, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен дослідити всі факти «за» та «проти» існування реальних ризиків для обрання запобіжного заходу. Такі доводи повинні бути не загальними і абстрактними, в усіх випадках, суд повинен надати оцінку ризикам.

Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд бере до уваги, що прокурором на даній стадії судового розгляду доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, дії обвинуваченого на теперішній час не перекваліфіковані, на час затримання останній не мав офіційного місця роботи, за місцем мешкання характеризувався посередньо, зловживав спиртними напоями, після чого вів себе агресивно, саме в стані алкогольного сп`яніння останнім вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, має непогашені та не зняті судимості, в тому числі за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Суд не може не враховувати випадки агресивної поведінки обвинуваченого, які, на фоні вживання алкогольних напоїв, можуть мати своїм наслідком вчинення кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи, що було підтверджено в ході судового розгляду свідком ОСОБА_4 , яка під час допиту 25.03.2021 року зазначила про неадекватну та агресивну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , яку вона спостерігала під час виїзду, як фельдшер виїзної бригади невідкладної медичної допомоги, на виклик до будинку останнього 20.02.2020 року, для надання медичної допомоги потерпілому ОСОБА_5 ..

Також, суд зазначає, що враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, відсутність у обвинуваченого тяжких захворювань, які б унеможливлювали перебування останнього в ізоляції, данні про особу обвинуваченого, який був раніше неодноразово судимий та обвинувачується у скоєнні злочинних діянь проти життя та здоров`я особи, для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а саме спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в ході судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому підстави для продовження запобіжного заходу тримання під вартою не зникли, застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім.

Ризик переховування від суду, підтверджується тим, що за інкриміноване злочинне діяння передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років, а тому обвинувачений усвідомлюючи тяжкість кримінального покарання, яке може бути застосоване до нього судом, може переховуватися від суду. Окрім цього, факт відбування обвинуваченим покарання в місцях позбавлення волі в минулому дає підстави вважати, що продовжує й надалі існувати ризик переховування його від суду.

Існування ризику незаконного впливу на свідків, які ще не допитані в рамках розгляду даного кримінального провадження, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не припинило свого існування з огляду на те, що свідок ОСОБА_6 є мешканцем смт. Розівка Розівського району Запорізької області, тобто проживає в одному населеному пункті із обвинуваченим ОСОБА_1 , свідок ОСОБА_7 , на даний час проходить військову службу в м. Маріуполі, проте незабаром може повернутися до смт. Розівка, де зареєстрований, фактично проживав та працював. Вказані обставини не виключають можливості здійснення обвинуваченим ОСОБА_1 на них певного впливу з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, оскільки обвинуваченому ОСОБА_1 можуть бути відомі адреси їх проживання чи роботи. Таким чином, зміна запобіжного заходу на домашній арешт може мати наслідком спробу обвинуваченого вмовити, переконати, примусити або здійснити погрози на не допитаних свідків змінити свої покази в суді.

Підтвердження ризику скоїти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений раніше був засуджений за скоєння кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та маючи не зняту і не погашену судимість знову скоїв злочинні дії, які потягли за собою смерть потерпілого.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, наявні підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, хоча і зменшились, але не припинили свого існування, є реальними та об`єктивними, тому є достатні підстави вважати, що з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на ще не допитаних свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Отже, на теперішній час залишились не допитаними дві особи в якості свідка, не допитаний сам обвинувачений, питання щодо зміни обвинувачення ОСОБА_1 стороною обвинувачення поки не вирішено.

Доводи захисника обвинуваченого з приводу того, що обвинувачений ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, а саме, матір та цивільну дружину, які проживають в одному домоволодінні із обвинуваченим, не спростовують відсутність ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки родинні та соціальні зв`язки не є настільки міцними та впливовими на його поведінку, щоб гарантовано забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

З приводу доводів сторони захисту щодо підтвердження висновком комісійної судово-медичної експертизи № 455к від 07.04.2021 року позиції обвинуваченого ОСОБА_1 щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, механізму нанесення тілесних ушкоджень, тобто про надання обвинуваченим послідовних та правдивих показань, не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобіганню встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Більше того, суд наголошує на тому, що сам обвинувачений, відповідно до встановленого судом порядку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, ще не був допитаний судом, а лише надав свої пояснення у відповідь на питання, які виникали під час дослідження письмових доказів по справі, а також відтворення відеозаписів. Також, висновок експерта, відповідно до положень ч. 10 ст. 101 КПК України, не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Таким чином, наведені під час судового засідання 18.05.2021 року стороною захисту доводи про те, що до обвинуваченого ОСОБА_1 можливо застосувати домашній арешт, не може бути підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки такий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, і запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.

Встановлені судом ризики є високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід, у тому числі, у вигляді домашнього арешту, як того вимагає сторона захисту, не здатний забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, на даному етапі розгляду кримінального провадження, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого на більш м`який у вигляді домашнього арешту, а клопотання прокурора про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 371, 372, 177, 181, 194 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Більмацького відділу Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Вінницького В.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 липня 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Розмір застави у даному кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, - не визначати.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 19.05.2021 року.

Суддя: Т.А. Антіпова