Рішення № 97441720, 25.05.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.05.2021

Справа № 937/7617/20

Провадження №2/937/631/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

за участі секретаря судового засідання - Овечкіної Т.Д.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Ярошенко О.П.

відповідачі - Запорізька обласна прокуратура, Держава України в особі Державної казначейської служби України,

представник відповідача Запорізької обласної прокуратури - Дем`янчук О.Г.,

представник відповідача Держави України в особі Державної казначейської служби України -Трофіменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, уточнюючи позовні вимоги, пред`явлені до Запорізької обласної прокуратури, Держави України в особі Державної казначейської служби України просить стягнути з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів в безспірному порядку, на її користь моральну шкоду в розмірі 1500000 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 01 липня 2002 року старшим слідчим прокуратури міста Мелітополя відносно неї була відкрита кримінальна справа № 6520211 за ч. 3 ст. 27, ст. 194 та ч. 2 ст. 304 КК України. В ході досудового слідства відносно неї було проведено ряд слідчих дій, описано майно в її помешканні, її було відсторонено від роботи та інше. З часу направлення кримінальної справи до суду і її розгляду на протязі більше дванадцяти років, обвинувальні вироки судів першої інстанції кожного разу скасовувались, апеляційним судом по причині не з`ясування в повному обсязі обставин справи та в порушення вимог ст. 22 КПК України (діючого на той час) не прийняття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 21 грудня 2012 року її визнано невинуватою та оправдано. Але після скасування цього вироку та чергового повернення справи на новий розгляд до суду, 11 червня 2013 року постановою Василівського районного суду кримінальну справу за її звинуваченням за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ст. 304 КК України направлено на додаткове розслідування. 11 вересня 2013 року ухвалою апеляційного суду Запорізької області постанову Василівського районного суду залишено без змін. Постановою старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Запорізької області Черніченко Б.В. від 31.12.2014 кримінальне провадження № 42013080280000073 відносно неї закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 304 КК України. Вказану постанову вона отримала тільки 25.09.2020. В результаті незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності їй була заподіяна моральна шкода. Вона вимушена була покинути роботу слідчого, на посаді якого працювала більше 27 років, в засобах масової інформації відносно неї були розповсюджені відомості щодо її причетності до кримінального правопорушення, втрачено авторитет та довіра з боку колег по роботі, знайомих і оточуючих. Під час проведення досудового розслідування вона була вагітною та у неї виникли ускладнення, а тому було зроблено кесарів розтин. У зв`язку з її незаконним звинуваченням і рішенням суду вона більше трьох місяців знаходилась в місцях позбавлення волі, не бачила своїх неповнолітніх дітей, вирішувалось питання про направлення їх до інтернату, не бачила свою матір. Після звільнення зі слідчого відділу Мелітопольського ГУМВС, вона змушена була шукати іншу роботу для утримання сім`ї, прийшлось виїхати за кордон де працювала і таким чином утримувала сім`ю, що змінило спосіб її життя. У зв`язку з закриттям справи за відсутності в її діях складу злочину вона має право на відшкодування шкоди в розмірі передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків, вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до Положення про застосування закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду» завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Вона перебувала під слідством та судом 150 місяців. При цьому, перебування під слідством чи судом, починається з моменту порушення кримінальної справи. Отже, враховуючи, що вона без відповідної правової підстави понад 150 місяців перебувала під кримінальним переслідуванням та утримувалась під вартою, внаслідок чого була ізольована від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на неї та кардинальним чином вплинуло на її життя, глибину та тривалість її моральних страждань, нервові стреси, відчуття тривоги, у тому числі за здоров`я своїх близьких, сильні душевні переживання та моральні страждання, приниження, розгубленість, позбавлення можливості піклуватися про своїх неповнолітніх дітей та похилого віку матір, що є тяжкими наслідками для неї, вважає, що достатній розмір моральної шкоди становить 1 500 000 грн.

Від позивачки надійшла зава про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом, в якій вона посилається на те, що строк позовної давності пропущений з поважної причини, оскільки про існування постанови про закриття провадження відносно неї за відсутністю складу кримінального правопорушення вона дізналася тільки 25.08.2020 коли її отримала. Постанова про закриття кримінального провадження, після її винесення прокурором, не була їй направлена.

Від представника відповідача Запорізької обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Мелітопольською міжрайонною прокуратурою здійснювалось досудове розслідування об`єднаної кримінальної справи № 6520211 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ст. 304 КК України. 22.07.2002 старшим слідчим прокуратури м. Мелітополь Мєшальниковим О.В. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 у якості обвинуваченої за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ст. 304 КК України, а тому з вказаного часу позивачка набула статусу обвинуваченої особи, а відтак з відповідної дати обмежені права та виникли підстави для відшкодування шкоди. За результатами розслідування 21.09.2009 Мелітопольським міжрайонним прокурором затверджено обвинувальний висновок по кримінальній справі № 6520211 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ст. 304 КК України та справу направлено для розгляду до суду. 11.06.2013 Васильевським районним судом Запорізької області кримінальну справу направлено на додаткове розслідування, а запобіжний захід у виді підписки про невиїзд залишено без змін. В подальшому, після винесення судом рішення про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013080280000073 від 03.10.2013 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ст. 304 КК України та розпочато досудове розслідування кримінального провадження. Проведення подальшого досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 15.10.2013 доручено слідчим слідчого відділу прокуратури Запорізької області. За результатами досудового розслідування кримінального провадження прокурором 31.12.2014 винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вказана постанова не оскаржувалась.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (у редакції станом на час порушення кримінальної справи №6520211) громадянину підлягає відшкодуванню шкода, завдана внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Так, ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення 22.07.2002, таким чином саме з цієї дати розпочинається період незаконного притягнення до кримінальної відповідальності останньої, який закінчився 31.12.2014. З урахуванням зазначеного мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , що гарантовано державою, становить 705 991,8 грн, який розраховано наступним шляхом: 703 727 грн. (149 повних місяців * 4723 грн) + 2264,8 грн (10 робочих днів - 80 годин * 28,31 грн). Разом з цим, позивачка просить стягнути за рахунок держави на її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500 000 грн, що у два рази більше ніж мінімальний розмір відшкодування, обрахований відповідно до ст. 13 Закону. В даному випадку відсутні підстави для стягнення моральної шкоди у розмірі більше гарантованого законом. Визначений позивачкою розмір моральної шкоди в сумі 1500000 грн. відповідними мотивами та обставинами (що підтверджується відповідними належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами), не обґрунтований. Також, позивачкою не доведено причинно-наслідковий зв`язок між незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду та завданою шкодою. Зокрема, відсутні докази щодо наявності причино-наслідкового зв`язку між погіршенням здоров`я позивачки та обставинами кримінального переслідування. Надані медичні довідки жодним чином не свідчать про такі обставини, оскільки не містять інформації про перебіг хвороб та причини їх виникнення. Не наведено які самі дії відповідача сприяли погіршенню стосунків з оточуючими людьми, юридичними особами. Не наведено з якими саме фізичними та юридичними особами, які саме стосунки, чи у майбутньому такі стосунки мали не відновлювальний характер. Позивачка не проявляла відповідної заінтересованості про результати розслідування відносно неї кримінальної справи з часу повернення її на додаткове розслідування, що спростовує доводи про наявність моральних страждань у зв`язку перебуванням під тягарем кримінального переслідування та необхідності вжиття додаткових зусиль для нормалізації свого життя. Більш того, з часу повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, органи досудового слідства процесуальних дій щодо позивачки не вчиняли. Тобто відсутні будь-які дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, які обмежували права ОСОБА_1 у період з 03.10.2013 до 31.12.2014. Ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів в обґрунтування визначення відшкодування у більшому розмірі, моральну шкоду необхідно визначити виходячи з мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування позивачки під слідством та судом.

Від представника відповідача Держави України в особі Державної казначейської служби України Трофіменка О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Проте, всупереч вищевказаним вимогам Позивачем не зазначено, у чому конкретно полягали страждання (фізичні, душевні або психічні). Позивачкою не встановлена наявність моральної шкоди, в чому саме вона полягає, а також не надано обґрунтування саме такого розміру моральної шкоди, який вона просить стягнути.

Ухвалою суду від 20.10.2020 провадження у справі відкрито та постановлено про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.12.2020 закрито підготовче провадження по справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, при цьому пояснила, що в червні 2002 року вона була притягнута до кримінальної відповідальності та відносно неї Мелітопольським міським судом було винесено обвинувальний вирок, який було скасовано апеляційним судом та справа повернута з визначенням підсудності до Василівського районного суду Запорізької області, яким тричі виносилися виправдальні вироки, що скасовувались судом апеляційної інстанції за скаргами прокурора. В 2013 році справа була повернута на додаткове розслідування. У 2020 році вона звернулася з заявою до прокуратури Запорізької області щодо стану кримінального провадження та їй було повідомлено про те, що воно закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Отже, протягом 12 років вона перебувала під слідством та судом, відносно неї обирались запобіжні заходи, вона перебувала під вартою. На час досудового розслідування вона була вагітна, що негативно відобразилося на пологах. Також вона вимушена була покинути роботу в органах міліції. За час перебуванням під слідством та судом погіршився стан її здоров`я, у неї підвищився тиск, були нервові зриви. У зв`язку з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності вона понесла моральні страждання та переживання, був порушений звичний уклад її життя. Моральну шкоду вона оцінює в 1 500 000 грн.

Представник позивачки адвокат Ярошенко О.П. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. При цьому зазначив, що він неодноразово звертався до прокуратури Запорізької області з заявами з приводу стану розслідування кримінального провадження, але відповіді не отримував. Відомості про те, що кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях позивачки складу кримінального правопорушення отримані лише у вересні 2020 року.

В судовому засіданні представник відповідача Запорізької обласної прокуратури Дем`янчук О.Г. доводи викладені у відзиві на позовну заву підтримав, вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в гарантованому розмірі, визначеному з урахуванням мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 в розмірі 4723 грн, що становить 705991,80 грн. Заявлена позивачкою моральна шкода в розмірі 1 500 000 грн не доведена. Крім того, позивачка перебувала під слідством та судом не 150 місяців, як зазначено нею в позові, а повних 149 місяців.

Представник відповідача Держави України в особі Державної казначейської служби України Трофіменко О.О. позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснив, що позивачкою не надано доказів на підтвердження моральної шкоди. Крім того, позивачкою пропущено строк позовної давності.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та кримінального провадження вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою старшого слідчого прокуратури міста Мелітополя Запорізької області від 10.07.2002 відносно позивачки було порушено кримінальну справу за ознаками ст.ст. 27 ч.3, 194 ч.2, 304 КК України. /а.с. 12/

03.09.2002 старшим слідчим прокуратури міста Мелітополя було описано майно позивачки, про складено відповідний протокол. /а.с. 13/

06.09.2002 прокурором міста Мелітополя Запорізької області було затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст. 27 ч.3,194 ч.2, 304 КК України, справу направлено до Мелітопольського міського суду для розгляду по суті. /а.с. 24/

05.01.2005 головою апеляційного суду Запорізької області визначена підсудність вказаної кримінальної справи за Василівським районним судом Запорізької області.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01.12.2010 було скасовано вирок Василівського районного суду Запорізької області від 03.08.2010, яким позивачка була визнана винуватою у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.3,194 ч.2, 304 КК України та засуджена до 4 років 6 місяців позбавлення волі з випробуванням на один рік, справа направлена на новий розгляд. /а.с. 25-28/

Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 20.01.2012 відносно ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на тримання під вартою. /а.с. 29/

Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 11.06.2013 кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 27 ч.3,194 ч.2, 304 КК України направлено на додаткове розслідування.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11.09.2013 постанову Василівського районного суду Запорізької області від 11.06.2013 залишено без зміни.

03.10.2013 до Мелітопольської міжрайонної прокуратури з Василівського районного суду Запорізької області надійшла кримінальна справа № 650211 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст. 27 ч.3,194 ч.2, 304 КК України для проведення додаткового розслідування, у зв`язку з чим відповідні відомості внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201308028000073.

15.10.2013 проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручене слідчим слідчого відділу прокуратури Запорізької області.

Постановою старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Запорізької області Черніченко Б.В. кримінальне провадження № 4201308028000073 від 03.10.2014 закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 304 КК України. /а.с. 32-35/

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 ЦК України.

Так, положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

За частиною 3 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 6 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові, відповідний орган, зазначений у п.11 цього Положення одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Отже, відповідно до вищезазначених норм закону, позивачка має право на відшкодування спричиненої їй незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної шкоди.

Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Статтею 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка перебувала під слідством та судом з 10.07.2002 по 31.12.2014, тобто протягом 149 місяців 21 днів.

Отже, позивачка без відповідної правової підстави майже 150 місяців перебувала під кримінальним переслідуванням, у зв`язку чим зазнала душевних переживань, втратила авторитет серед оточення. При цьому протягом певного часу утримувалася під вартою, внаслідок чого була ізольована від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та кардинальним чином впливає на її життя, що привело до зміни її життєвого укладу та завдало їй значних страждань. Також позивачка була обмежена у вільному виборі місця знаходження та поведінки, оскільки відносно неї також застосовувався запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менш як одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом встановлений в сумі 6000 грн.

Отже, враховуючи ступень негативного впливу на життя та свідомість позивачки як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту її перебування під вартою зокрема, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які понесла позивачка через неможливість тривалого відновлення своїх прав, належний розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 в даному випадку складає 900 000 грн, що відповідає принципу розумності та справедливості.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Прокуратура Запорізької області (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Вирішуючи питання щодо застосування позовної давності суд виходить з наступного.

Положеннями ст. ст. 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно ч.ч. 3,4,5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В обґрунтування вимог про поновлення строку звернення до суду позивачка, як на поважність причини пропуску цього строку, посилається на те, що їй не було відомо про прийняте 31.12.2014 прокурором рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину, постанову про закриття кримінального провадження вона отримала 25.08.2020, яка була їй надіслана тільки 24.08.2020.

Доводи позивачки в даному випаду заслуговують на увагу та свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом.

Так, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про надсилання позивачці копії постанови про закриття кримінального провадження від 31.12.2014, та її отримання останньою. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вона мала бути направлена лише прокурору та потерпілому.

Оскільки в даному випадку права позивачки були порушені, причини пропущення строку позовної давності суд визнає поважними, а тому порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 256,257,261, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України, від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, суд

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду задовольнити частково.

Поновити пропущений строк звернення до суду.

Стягнути з Державного бюджету України на корить ОСОБА_1 900 000 грн. компенсації моральної шкоди.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

Запорізька обласна прокуратура, Код ЄДРПОУ 02909973, місцезнаходження за адресою м.Запоріжжя, вул. Матросова, 29 а.

Держава України в особі Державної казначейської служби, місцезнаходження якої за адресою м. Київ, вул.Грушевського, 11, код ЄДРПОУ 37567646.

Повне рішення суду складене 04.06.2021.

Суддя: