Рішення № 97440077, 21.05.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/738/19

Провадження № 2/216/322/21

РІШЕННЯ

іменем України

21 травня 2021 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТБМ-Строймонтаж», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Фонду соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, спричиненої смертю чоловіка -

встановив:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому уточнила та обґрунтовувала тим, що 27.07.1987 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . 01.12.2016 її чоловік уклав з ТОВ «ТБМ-Строймонтаж» договір про надання послуг №5/16Г, відповідно до умов якого, повинен виконувати роботи, пов`язані з порізкою металоконструкцій та з демонтажу металоконструкцій, а відповідач зобов`язаний був оплачувати виконану роботу. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання робіт за договором, трапився нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_2 загинув. Комісією зі спеціального розслідування нещасного випадку встановлено, що цивільно-правова угода від 01.12.2016 №5/161, яка була укладена між ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» в особі директора ОСОБА_8. та громадянином ОСОБА_2 має ознаки трудових відносин. У діях керівництва ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» вбачаються порушення вимог ст.ст. 21,23, ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Вид події: обрушення, обвалення будівель, споруд та їх елементів. Пункт 7: причини настання нещасного випадку: основна - невиконання посадових обов`язків, супутня - порушення технологічного процесу. Пункт 10: особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - виконавці робіт ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж»,- ОСОБА_5 - начальник виробництва ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж». Разом з цим, інших осіб, які причетні до вказаного нещасного випадку відповідно до Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, встановлено не було. Зокрема, не встановлено винність в діях померлого ОСОБА_2 19.06.2017 між позивачем та ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» було укладено договір безповоротної цільової фінансової допомоги, згідно з умовами якого ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» зобов`язалась передати на безповоротній основі у власність ОСОБА_1 грошові кошти відповідно до Додатку №1 до даного договору, а ОСОБА_1 зобов`язалась прийняти безповоротну фінансову допомогу в розмірі, передбаченому п. 2.1 цього договору. Як вбачається з Додатку №1 погоджена сторонами сума до виплати (після утримання податків) становить 6440,00 грн щомісячно, починаючи з 15.07.2017 по 15.06.2018. З серпня 2018 року виплати закінчилися, оскільки закінчився строк дії вказаного договору безповоротної цільової фінансової допомоги. У 2010 року згідно з висновком МСЕК позивачу первинно призначено 2 групу інвалідності за загальним захворюванням. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААБ №012657 та пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності за загальним захворюванням з 15.08.2012 та безтерміново. Таким чином, з 2010 року і на момент смерті чоловіка вона перебувала на його утриманні. Основним засобом для існування була заробітна плата чоловіка. З липня 2018 року позивач не має засобів для існування, оскільки відповідач перестав здійснювати виплати, а її пенсія є незначною та витрачається на комунальні платежі та лікування. Враховуючи, що станом на день смерті ОСОБА_2 позивач була та є до теперішнього часу непрацездатною - інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідними документами, проживала разом з чоловіком за однією адресою, дохід, що отримував її чоловік ОСОБА_2 був основним джерелом доходів для її проживання та хоча вона і отримувала пенсію по інвалідності в сумі 940,00 грн (що менше встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць), але ніякого доходу, окрім заробітної плати чоловіка, не мала, а тому має право на відшкодування шкоди зокрема: на одержання від відповідача утримання. Крім того, позивач вказує, що зазнала моральної шкоди. Визначаючи розмір завданої їй моральної шкоди, просить суд врахувати те, що внаслідок нещасного випадку потерпілий ОСОБА_2 помер, у зв`язку з чим вона, як найближчий йому родич, зазнала тяжких душевних страждань. Вимушені зміни в її житті у зв`язку з трагічною загибеллю чоловіка є триваючими, їй завдано непоправної шкоди, оскільки вона залишилася без чоловіка, що є для неї тривалим, тяжким душевним випробуванням. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТБМ-Строймонтаж» на свою користь щомісячно відшкодування шкоди у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_2 , з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та його утриманця ОСОБА_1 ; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТБМ-Строймонтаж» на свою користь моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн.

У судове засідання позивач не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні уточненого позову.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що загиблий ОСОБА_2 , під час знаходження на будівлі, відстебнув лямковий пояс, що призвело до падіння на землю та стало причиною смерті. Також, ОСОБА_2 порушив умови п.2.3 Договору, не виконав вимоги законодавства щодо виконання робіт на висоті. Крім того, позивач звернулась до Фонду соціального страхування України та отримала відповідну компенсацію.

Представник третьої особи Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Фонду соціального страхування України у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що позивач отримала одноразову допомогу в сумі 168400,00 грн та продовжує отримувати щомісячні страхові виплати в сумі 853,01 грн, починаючи з 16.06.2017 та безстроково. Вказані обставини представник просив врахувати при ухваленні рішення.

Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 27.07.1987 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 (а.с. 8).

01.12.2016 ОСОБА_2 уклав з ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» договір про надання послуг №5/16Г, відповідно до умов якого, повинен виконувати роботи, пов`язані з порізкою металоконструкцій та з демонтажу металоконструкцій, а відповідач зобов`язаний був оплачувати виконану роботу (а.с. 9-10).

Згідно з п. 7.4 вказаного договору, договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 30.11.2017.

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання робіт за договором, трапився нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_2 загинув.

Відповідно до Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затверджений заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_9 від 19.08.2017 (а.с. 12-15), ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15.10 год ОСОБА_2 закінчив оббивати іржу та перейшов на площадку маршових сходів на відмітку +31.600 м та чекав коли ОСОБА_6 закінчить газорізальні роботи. В цей час ОСОБА_7 , дорізавши лист покрівлі, що примикав до північної стіни електрофільтру, перейшов на обслуговуючу площадку дифузору, зі сторони агломераційного цеху та приступив до різання листа покрівлі уздовж дифузору. О 15.20 год, відрізавши приблизно 1,5 м, ОСОБА_7 почув гуркіт та побачив, що покрівля з його сторони почала падати на нижню відмітку. Виконроб ОСОБА_4 , який в цей час знаходився на майданчику, де виконувалась порізка металобрухту на відмітці +/- 0,000 м, після того, як розвіявся пил, обійшов будівлю аспіраційної установки з протилежної сторони та побачив ОСОБА_2 , який лежав на відмітці +/- 0.000 м, між будівлею фекальної насосної станції зі східної сторони та опорними колонами будівлі аспіраційної установки без ознак життя.

Комісією зі спеціального розслідування нещасного випадку встановлено:

Пункт 5: станом на 11.06.2017 під керівництвом виконавця робіт ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» ОСОБА_3 було виконано наступні роботи: повністю демонтовано частину аспіраційної установки з електрофільтром осях 5-8 рядах Д-К. Друга частина будівлі аспіраційної установки в осях 8-11 рядах Д-К знаходилась в наступному стані: на відмітці +19.100 м дифузор брудного газу демонтовано на 80% (конусна частина дифузору демонтована повністю, опорні елементи дифузору не демонтовані), демонтовано один ряд бункерів бункерним обладнанням. В рядах Д-К у вісях 8-9 з відм. +19.100 м до відмітки +33.400 м демонтовані всі несучі конструкції електрофільтру разом з покрівлею. Відповідно до пояснень ОСОБА_3 це рішення було прийняте ним з метою більш зручного демонтажу вертикально розташованих електродів електрофільтру методом бокової виїмки, замість вертикальної, чим порушено технологію демонтажу, послідовність якої визначена в розділі 3 Проекту виконання робіт «ПАТ «ПІВДГЗК» Аспіраційна установка. Демонтаж», який розроблений на підприємстві ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж», затверджений ОСОБА_8 у 2016 році та узгоджений зі службами ПАТ «ПІВДГЗК» у встановленому порядку. У відповідності з листом Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04.08.2017 №1269/422 встановлено, що цивільно-правова угода від 01.12.2016 №5/161, яка була укладена між ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» в особі директора ОСОБА_8. та громадянином ОСОБА_2 має ознаки трудових відносин відповідно до ст.ст. 29, 130 КЗпП України. У діях керівництва ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» вбачаються порушення вимог ст.ст. 21,23, ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Вид події: обрушення, обвалення будівель, споруд та їх елементів.

Пункт 7: причини настання нещасного випадку: основна - невиконання посадових обов`язків, супутня - порушення технологічного процесу.

Пункт 10: особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці:

-ОСОБА_3 - виконавець робіт ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж», під керівництвом якого було порушено технологічну послідовність ведення демонтажних робіт, а саме: демонтовано частину несучих елементів електрофільтру аспіраційної установки у вісях 8-10 рядах Д-К, у результаті чого було порушено жорсткість конструкції електрофільтру, чим порушено п. 4.6 «Посадової інструкції виконавця робіт», затвердженої ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» 23.01.2017, п. 21.2.11 ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення» НПАОП 45.2-7.02-12;

-ОСОБА_4 - виконавець робіт ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж», який не забезпечив виконавця демонтажних робіт з дотриманням вимог проекту виробництва робіт, чим порушив п. 4.2 «Посадової інструкції виконавця робіт», затвердженої директором ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» 23.01.2017;

-ОСОБА_5 - начальник виробництва ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж», який не забезпечив належний контроль за дотриманням технологічної дисципліни під час виконання демонтажних робіт та їх якістю, чим порушив п. 4.6, п. 4.15 «Посадової інструкції начальника виробництва», затвердженої директором ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» 23.01.2017.

Разом з цим, інших осіб, які причетні до вказаного нещасного випадку відповідно до Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, встановлено не було. Зокрема, не встановлено винність в діях померлого ОСОБА_2 .

Правомірність вказаного Акту не оскаржено, а тому посилання ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» на наявність вини потерпілого в нещасному випадку є необґрунтованими та безпідставними.

Також встановлено, що відповідач надав позивачу кошти в розмірі 30594,00 грн на здійснення витрат на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги.

19.06.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» було укладено договір безповоротної цільової фінансової допомоги (а.с. 18), згідно з умовами якого ТОВ «ТБМ-Стоймонтаж» зобов`язалась передати на безповоротній основі у власність ОСОБА_1 грошові кошти відповідно до Додатку №1 до даного договору, а ОСОБА_1 зобов`язалась прийняти безповоротну фінансову допомогу в розмірі, передбаченому п. 2.1 цього договору. Згідно з п. 3.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 12 місяців.

Як вбачається з Додатку №1 погоджена сторонами сума до виплати (після утримання податків) становить 6440,00 грн щомісячно, починаючи з 15.07.2017 по 15.06.2018.

З липня 2018 року виплати закінчилися, оскільки закінчився строк дії вказаного договору безповоротної цільової фінансової допомоги.

Позивач звернулась до суду за захистом своїх прав, оскільки з липня 2018 року відповідач перестав здійснювати виплати, а її пенсія є незначною та витрачається на комунальні платежі та лікування.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно з частинами 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 1196 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов`язань (договір перевезення тощо), підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених статтями 1166 та 1187 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у пункті 2 роз`яснив, що при розгляді таких справ, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі або майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності(п. 3 абз. 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК України).

Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

У 2010 році згідно з висновком МСЕК ОСОБА_1 первинно призначено 2 групу інвалідності за загальним захворюванням. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААБ №012657 та пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 20, 21), позивачу встановлено 3 групу інвалідності за загальним захворюванням з 15.08.2012 та безстроково.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано, що з 2010 року і на момент смерті чоловіка позивач перебувала на його утриманні. Основним засобом для існування була заробітна плата чоловіка. Інших утриманців ОСОБА_2 не встановлено.

Згідно з наданими відомостями третьої особи Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Фонду соціального страхування України вбачається, що позивач отримала одноразову допомогу в сумі 168400,00 грн та продовжує отримувати щомісячні страхові виплати в сумі 853,01 грн, починаючи з 16.06.2017 та безстроково. З 01.03.2020 розмір щомісячних страхових виплат перераховано та збільшено до 1193,01 грн.

Статтею 7 ЗУ «Про державний бюджет України» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Враховуючи, що станом на день смерті ОСОБА_2 позивач була та є до теперішнього часу інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідними документами, проживала разом з чоловіком за однією адресою, дохід, що отримував її чоловік ОСОБА_2 був основним джерелом доходів для її проживання та хоча вона і отримувала пенсію по інвалідності в сумі 940,00 грн (що менше встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць), але ніякого доходу, окрім заробітної плати чоловіка, не мала, разом з цим, на теперішній час її дохід не перевищує прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, а тому має право на відшкодування шкоди зокрема: на одержання від відповідача утримання.

Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (ч. 2 ст. 1200 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

З акту приймання-передачі послуг за договором про надання послуг №5/16 І від 01.12.2016 (а.с. 11) вбачається, що виконавець за договором ОСОБА_2 надав з 01.12.2016 по 31.05.2017 замовникові ТОВ «ТБМ-Строймонтаж» такі послуги: газорізальні роботи та роботи з демонтажу металоконструкцій, у зв`язку з чим, виконавець отримав повний розрахунок за надані послуги в сумі 20400,00 грн. Інших відомостей про його дохід матеріали справи не містять.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року витребувано з товариства з обмеженою відповідальність «ТБМ-Строймонтаж» довідку про розмір середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого ОСОБА_2 , 1965 року народження за період роботи з 01 грудня 2016 року по 15 червня 2017 року. Вищезазначену ухвалу отримано 03.11.2020, про що, наявне підтвердження в матеріалах справах (а.с. 94), однак витребуванні докази на адресу суд не надійшли.

26 січня 2021 ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області повторно витребувано з товариства з обмеженою відповідальність «ТБМ-Строймонтаж» довідку про розмір середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого ОСОБА_2 , 1965 року народження за період роботи з 01 грудня 2016 року по 15 червня 2017 року.

Вказані докази (документи) необхідно було надіслати на адресу суду до 18 березня 2021 року. Одночасно судом було роз`яснено, що особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Копія ухвали була отримана 16.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.109). Станом на день розгляду справи, ТОВ «ТБМ-Строймонтаж» витребувані судом докази не надало, про причини неподання доказів суд не повідомлено.

У зв`язку з чим, ухвалою суду Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.03.2021 було застосовано до ТОВ «ТБМ-Строймонтаж» заходи процесуального примусу. Накладено на ТОВ «ТБМ-Строймонтаж» штраф у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2270,00 грн, який стягнути на користь Державної судової адміністрації України.

А тому, враховуючи вказану в акті приймання-передачі послуг за договором про надання послуг №5/16 І від 01.12.2016 (а.с. 11) суму 20400,00 грн за шість місяців, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 становить 3400,00 грн.

За таких обставин, за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого ОСОБА_2 , позивач має право відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, щомісячними платежами в розмірі 1/2 частки заробітної плати (доходу) ОСОБА_2 , що становить 1700,00 грн на строк її інвалідності, що у даному випадку безстроково.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок нещасного випадку, що привів до загибелі її чоловіка, вона зазнала моральних страждань.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Отже, зобов`язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право Позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків та обставин справи.

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 вказаної постанови Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

А тому, враховуючи наведені приписи закону, суд вважає, що підлягає до стягнення з відповідача моральна шкода на користь позивача, як дружини загиблого ОСОБА_2 .

Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, судом враховуються те, що внаслідок нещасного випадку потерпілий ОСОБА_2 помер, у зв`язку з чим ОСОБА_1 , як найближчий йому родич, зазнала тяжких душевних страждань. Вимушені зміни в її житті у зв`язку з трагічною загибеллю чоловіка є триваючими, їй завдано непоправної шкоди, оскільки вона залишилася без чоловіка, що є для неї тривалим, тяжким душевним випробуванням. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи викладене, виходячи з обов`язку відповідача, як винуватця нещасного випадку, відшкодувати моральну шкоду, завдану з його вини, враховуючи характер і обсяг душевних страждань позивача та її глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, суд вважає, що справедливою компенсацією перенесених моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у повному обсязі заявлених вимог в розмірі 200000,00 грн.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», враховуючи ціну позову за вимогою про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілогов розмірі 61200,00 грн та за вимогою про стягнення моральної шкоди в сумі 20000,00 грн, що в сукупності становить 261200,00 грн, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 2612,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1168, 1196, 1200 ЦК України, ст.ст.10, 11, 27, 60, 88, 137, 141, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173 КЗпП України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТБМ-Строймонтаж», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Фонду соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, спричиненої смертю чоловіка - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТБМ-Строймонтаж» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого в сумі 1700,00 грн щомісячно, починаючи з 01 липня 2018 року довічно.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТБМ-Строймонтаж» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка в сумі 200000,00 грн (двісті тисяч гривень), без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових стягнень і платежів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТБМ-Строймонтаж» на користь держави судовий збір в сумі 2612,00 грн (дві тисячі шістсот дванадцять гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

-відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «ТБМ-Строймонтаж», місцезнаходження: 49000, Україна, м. Дніпро, провул. Добровольців, буд. 15, кв. 3, ЄДРПОУ: 38677589;

-третя особа: Дніпровське відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Фонду соціального страхування України, місцезнаходження:м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, буд. 3А, код ЄРДПОУ 41802166;

-третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, місцезнаходження:м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, код ЄРДПОУ 41323962.

Суддя Р.О. Кузнецов