Ухвала суду № 97439310, 27.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22382/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Остапчук Т.В.,

при секретарі - Москаленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу скарга представника Акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» на рішення ( дії ) ДВС щодо виконання Рішення Печерського районного суду м.Києва від 03.08.2020 р.

В С Т А Н О В И В :

АТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» звернулось до суду з скаргою на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві та скасувати потанову державного виконавця від 03.08.2020 року у виконавчому провадженні №62878133.

В судове засідання строни не викликались.

Суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за вищезазначеною скаргою, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. 03.08.2020 року було винесене рішення та задоволено частково. Постановою Київського апеляційного суду 20.01.2021 року рішення Печерського районного суду м. Києва було скасовано частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» -Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 2 ст. 74 Закону N 1404-VІІІпередбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписом ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц.

Крім того, слід зазначити, що Верховним Судом під час розгляду аналогічної справи за позовом звільненого заступника голови Правління до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про поновлення на роботі також зроблено висновок, що такий спір має розглядатися у порядку господарського судочинства (постанова від 24.06.2020 року у справі №761/34973/17). Таким чином, враховуючи предмет даного спору, а також те, що спір про оскарження рішення уповноваженого органу на припинення повноважень посадової особи має розглядатися у порядку господарського судочинства. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 1ст. 256 ЦПК України).

З огляду вищевикладене суд дійшов висновку про закриття провадження у справі. Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст..255,256,447 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження за скаргою представника Акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» на рішення ( дії ) ДВС щодо виконання Рішення Печерського районного суду м.Києва від 03.08.2020 р - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва протягом п"ятнадцяти днів з дня складання повного тексту .

Суддя Остапчук Т.В.