Рішення № 97439251, 01.06.2021, Оболонський районний суд міста Києва

01.06.2021 Справа № 756/16932/20

Унікальний № 756/16932/20

Провадження № 2/756/2721/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Яценко Н.О., розглянувши у в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ЗАВОД «МАЯК», про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 22.12.2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом до Акціонерного товариства «ЗАВОД МАЯК» в якому просила суд: стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 88 106 грн. 32 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 17.09.2020 р. по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що з 08.06.2010 року займала посаду старшого диспетчера виробництва АТ «ЗАВОД МАЯК». Наказом № 190К від 16.09.2020 року була звільнена за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Наказом № 190К про припинення трудового договору від 16.09.2020 року її звільнено з посади старшого диспетчера виробництва, підрозділ №300, AT «ЗАВОД МАЯК» за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю. На час подання позовної заяви остаточний розрахунок при звільненні не проведено, не виплачено заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Просить суд задовольнити пред`явлений позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 23 грудня 2020 року головуючим у справі визначено суддю Яценко Н.О.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Від представника відповідача АТ «ЗАВОД МАЯК» 19 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому визнає частково позовні вимоги, а саме в частині виплати заробітної плати за період січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2020 року в сумі 88 106,32 грн. Просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись що в межах зведеного виконавчого провадження накладено арешти на рахунки підприємства, що унеможливило своєчасної виплати заробітку та заборгованості.

26.04.2021 р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказала, що доводи відповідача викладені у відзиві не заслуговують на уваги, а відтак просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, суд розглянув справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З 08.06.2010 року ОСОБА_1 займала посаду старшого диспетчера виробництва АТ «ЗАВОД МАЯК».

Наказом № 190К про припинення трудового договору від 16.09.2020 року її звільнено з посади старшого диспетчера виробництва, підрозділ №300, AT «ЗАВОД МАЯК» за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю. З виплатою вихідної допомоги у розмірі трьох місячного середнього заробітку (а.с.8).

З довідки АТ «ЗАВОД МАЯК» № 681 від 09.11.2020 року виданої ОСОБА_1 визначена заборгованість по заробітній платі станом на 22 вересня 2020 року не виплачена заробітна плата становить: 161 639,88 грн. З 01.03.2019-31.05.2019 р. спір вирішено комісією по трудовим спорах на суму 20 3030,92 грн. З 01.06.2019 -31.12.2019 р. спір вирішено комісією по трудовим спорах на суму 53 229,64 грн. Сума невирішеного спору становить 88 106,32 грн (а.с.12).

Спір між сторонами виник з приводу дотримання відповідачем вимог трудового законодавства щодо проведення своєчасного розрахунку при звільнені.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.

Згідно зі ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ч.5 ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнений 16 вересня 2020 року, однак відповідачем не проведений повний розрахунок. Заборгованість по заробітній платі станом на 17 вересня 2020 року становить 88 106,32 грн., що визнано відповідачем у відповідній довідці, що міститься в матеріалах справи, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п.20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Середній заробіток працівника судом розраховується відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок), що також відповідає п.21 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Таким чином середній заробіток, за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 вересня 2020 року по день ухвалення судового рішення тобто 27.05.2021 року становить 95 778 грн., виходячи з розрахунку 553,63 грн. х 173 робочих днів. При цьому з вказаної суми, мають бути відраховані обов`язкові платежі до державного бюджету.

Суд вважає, що з урахуванням висновків Великої палати Верховного суду викладені в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, суд ураховує фінансову неспроможність відповідача своєчасній виплаті заборгованості по заробітній платі, через арешт рахунків підприємства, проте це не виключає відповідальність відповідача за своєчасну виплату заробітку. Суд вважає доцільним стягнути розмір середнього заробітку в сумі заборгованості по заробітної платі, що буде достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок при звільнені, співмірним із розміром заборгованості, та не призведе до знищення відповідача через непомірний тягар компенсаційних витрат.

Отже, на підставі викладено, суд приходить до переконання, що з відповідача АТ «ЗАВОД МАЯК» на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 88106,32 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 вересня 2020 року до 27травня 2021 року в сумі 88100 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України, суд враховує, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 840,80 грн., який підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Також з відповідача АТ «ЗАВОД МАЯК» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки при зверненні до суду з позовом позивач на підставі положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати в розмірі 1% від стягнутої суми, що становить 881,06 грн.

На підставі викладеного, ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ЗАВОД «МАЯК», про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «ЗАВОД МАЯК» (код ЄДРПОУ 14307423; адреса місцезнаходження: м.Київ, просп.С.Бандери, 8) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі станом на 22.09.22020 року в загальному розмірі 88 106,32 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто шість гривень 32 копійки) без утримання податків та обов`язкових платежів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 вересня 2020 року до 27 травня 2021 року в сумі 88100 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто гривень) з відрахуванням податків та обов`язкових платежів до державного бюджету.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «ЗАВОД МАЯК» (код ЄДРПОУ 14307423; адреса місцезнаходження: м.Київ, просп.С.Бандери, 8) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «ЗАВОД МАЯК» (код ЄДРПОУ 14307423; адреса місцезнаходження: м.Київ, просп.С.Бандери, 8) на користь держави судовий збір в сумі 881,06 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 червня 2021 року.

Суддя Яценко Н.О.