Ухвала суду № 97438547, 13.05.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8498/20

Провадження № 4-с/361/30/21

13.05.2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Бас Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари скаргу Акціонерного товариства ”ОТП Банк” на рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича, та зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2020 року представник заявника АТ ”ОТП Банк” звернувся до суду із скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича, та просив суд зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича, провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації едмета іпотеки - квартири (адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ), без отримання попередньої згоди органів опіки та піклування.

Скарга обґрунтована тим, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, Бондар І.М., 25.12.2009 р. за реєстровим номером 12886 вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ”ОТП Банк”, загалом заборгованості у розмірі 104719,70 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.12.2009 р. становить 834 197, 13 гривень та 16053,94 гривень, а всього в гривневому еквіваленті 850251,07 гривень, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

АТ ”ОТП Банк” було направлено зазначений вище виконавчий напис № 12886 приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. для примусового виконання виконавчого документу.

11.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. було відкрито виконавче провадження за № 61245423 про звернення стягнення на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 , за її кредитними зобов`язаннями за кредитним договором № МL-009/372/2008 від 17.07.2008 р. укладеним між нею та ЗАТ ”ОТП Банк”. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги АТ ”ОТП Банк” у розмірі:

-залишок заборгованості за кредитом - 93 725,52 доларів США;

-сума відсотків за користування кредитом за період з 17.06.2009р. по 21.12.2009 р. - 10 994,18 доларів CША;

-сума пені за прострочення виконання зобов`язань за період 17.12.2008 р. по 27.05.2009 р. - 14 103,94 гривень;

-штрафні санкції - 250,00 гривень;

-витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700,00 гривень.

04.03.2020 року, постановою про опис та арешт майна боржника, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. було описано та накладено арешт на квартиру (Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 , загальна площа: 69,4 кв.м., жила площа 42,1 кв.м., поверх на якому розташована квартира 3).

25.11.2020 року за вх. № 001-25-4/05/1/80141 на адресу стягувача надійшов лист приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П, від 16.11.2020 року, у відповідь на заяву про передачу іпотечного майна на реалізацію від 21.10.2020 року, яким було повідомлено стягувача про те, що приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. позбавлений права самостійно вирішувати питання про можливість передачі іпотечного майна на реалізацію.

Мотивуванням прийнятого рішення, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. зазначає, що 24.09.2020 р. до офісу приватного виконавця надійшов лист від виконавчого комітету Калитянської селищної ради, у якому приватному виконавцю повідомлено, що засіданням опікунської ради прийнято рішення про відмову у реалізації квартири, оскільки за даною адресою зареєстрована неповнолітня дитина.

Згідно відповіді Калитянської селищної ради вих. № 270 від 18.02.2020 р., що міститься в матеріалах виконавчого провадження № 61245423, за адресою предмета іпотеки зареєстровані наступні особи:

1. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

2. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. посилається на приписи пункту 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року №512/5.

Стягувач, АТ ”ОТП Банк”, не погоджується із прийнятим рішенням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. та вважає його таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства та таким, що порушує права стягувача (іпотекодержателя), а тому вимушене звернутися із даною скаргою до суду з огляду на наступне.

Скаржник зазначає, що приписами інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року №512/5, не врегульовані питання реалізації іпотечного майна взагалі, оскільки зазначені питання врегульовано виключно положеннями Закону України ”Про іпотеку”.

Ця норма Інструкції не узгоджується з положеннями ЗУ ”Про виконавче провадження” і фактично порушує права стягувача.

Представник скаржника посилається на частину 7 статті 51 Закону України ”Про виконавче провадження”, якою визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України ”Про іпотеку”.

За договором іпотеки (майнової поруки) № РМL 009/372/2008 від 17.07.2008 року в іпотеку передана трьох кімнатна квартира АДРЕСА_3 .

Відтак, посилання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. в обґрунтуванні свого рішення ”про позбавлення його права самостійно вирішувати питання про можливість передачі іпотечного майна на реалізацію”, на приписи пункту 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністертсва юстиції України від 02.04.2012року №512/5 взагалі не ґрунтуються на вимогах Закону України ”Про іпотеку” та є незаконними.

Більше того, за приписами Пункту 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року №512/5, мова йдеться про те, що попередній дозвіл органів опіки та піклування повинен бути наданий у випадку коли виключно право власності на нерухоме майна або право користування нерухомим майном мають діти.

Таким чином, малолітній ОСОБА_3 , повинен мати зареєстроване право власності або право користування на нерухоме майно - (адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ), що є предметом іпотеки за договором іпотеки (майнової поруки) № РМL 009/372/2008 від 17.07.2008 року.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України ”Про охорону дитинства” батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

У відповідності до ст. 12 Закону України ”Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Водночас, згідно з п.п. 66, 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року за № 866, служба у справах дітей за місцем знаходження майна надає консультації громадян з питань підготовки необхідних документів щодо відчуження майна дитини.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з`ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

Отже, виходячи з вищенаведеного, можна дійти висновку, що вказані положення стосуються розгляду звернень на вчинення саме правочинів щодо нерухомого майна дитини, тобто, за результатом добровільних звернень осіб, які мають намір розпорядитися належним литині майном або майном, на яке у дитини є право користування, і не стосуються примусового відчуження майна, оскільки в таких випадках мова йде не про намір зацікавлених осіб розпорядитися майном, а про задоволення прав третіх осіб на нього.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 02.10.2019 року у справі № 754/15589/14-ц, звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватися чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки).

Представник скаржника посилається на те, що між АТ ”ОТП Банк” та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки (майнової поруки) № РML 009/372/2008 від 17.07.2008 року, за приписами якого останньою було передано в іпотеку АТ ”ОТП Банк” квартиру (адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ).

При укладенні договору іпотеки, за змістом підпункту ”е” пункту 5.1 статті 5 ”Інші домовленості Сторін” Договору іпотеки (майнової поруки) № РML 009/372/2008 від 17.07.2008 року іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) заявила, гарантувала і зобов`язалась на користь іпотекодержателя (Акціонерного товариства ”ОТП Банк”), що відсутні права будь-яких третіх осіб щодо предмету іпотеки (будь-якої його частини).

Крім цього, пунктом 5.2 статті 5 ”Інші домовленості Сторін” визначено положення утримання і збереження предмета іпотеки. Протягом всього терміну дії цього договору іпотекодавець зобов`язаний, зокрема: пункт ”h” не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) предмета іпотеки, без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя.

На момент укладення договору іпотеки (майнової поруки) малолітня дитина не була зареєстрована у квартирі (адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ), що є предметом іпотеки за договором іпотеки (майнової поруки) № РМЬ 009/372/2008 від 17.07.2008 року, оскільки її було зареєстровано після укладення договору іпотеки, без повідомлення і згоди іпотекодержателя, за недобросовісних та протиправних дій матері - ОСОБА_1 з метою подальшого уникнення від примусової реалізації предмета іпотеки.

Крім того, ОСОБА_1 з 10.07.2018 року не використовує, належне їй на праві власності житлове приміщення, що є предметом іпотеки, оскільки з 10.07.2018 р. виїхала за межі України та до цього часу не поверталась.

АТ ”ОТП Банк” вважає, що вказаний факт реєстрації не може використовуватися для позбавлення кредитора права отримати задоволення своїх вимог за рахунок конкретного переданого в іпотеку нерухомого майна, що відповідно в свою чергу перешкоджає виконанню законного і справедливого рішення/виконавчого напису нотаріуса.

07 грудня 2020 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та призначено судове засідання по скарзі на 18 лютого 2021 року.

В судове засідання представник АК ”ОТП Банк” не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду подана заява про можливість розгляду справи у відсутності представника, та одночасно представник просив скаргу задовольнити.

В судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду 16 грудня 2020 року подав письмові пояснення, у яких просив прийняти рішення на розсуд суду.

У поясненнях зазначив, щоу нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 61245423 з примусового виконання виконавчого напису № 12886 виданого 25.12.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М. про звернення стягнення на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить власності ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за її кредитними зобов”язаннями за кредитним договором № ML-009/372/2008 від 17.07.2008 року укладеним між ЗАТ "ОТП Банк". За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ПАТ "ОТП Банк" у розмірі:

-залишок заборгованості за кредитом - 93 725,52 доларів США;

-сума відсотків за користування кредитом за період з 17.06.2009 року по 21.12.2009 року – 10994, 18 доларів США;

-сума пені за прострочення виконання зобов`язань за період з 17.12.2008 року по 27.05.2009 - 14103,94 грн.

-штрафні санкції санкції - 250.00 грн.;

-витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису – 1700,00 грн., що всього становить 104719,70 США, що за курсом НБУ станом на 25.12.2009 року становить 834 197,13 грн. та 16053, 94, а всього у гривневому еквіваленті 850 251,07 грн.

11.02.2020 року, керуючись ст. 26 Закону України ”Про виконавче провадження”, приватним ю винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61245423.

11.02.2020 року, керуючись ст. 31 Закону України ”Про органи та осіб, які здійснюють інання судових рішень і рішень інших органів”, приватним виконавцем було винесено стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.

11.02.2020 року, керуючись статтею 42 Закону України ”Про виконавче провадження” та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, приватним виконавцем було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

11.02.2020 року, керуючись ст. 56 Закону України ”Про виконавче провадження” приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

04.03.2020 року, керуючись ст. 56 Закону України ”Про виконавче провадження”, приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 13 Закону України ”Про виконавче провадження”, арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржниказа місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням би здійснюються опис та арешт цього майна.

Статею 56 Закону України ”Про виконавче провадження” передбачено, що арешт майна застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) надається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Аналогічні положення містяться і в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

11.02.2020 року приватним виконавцем було направлено вимогу до Калитянської селищної ради об`єднаної територіальної громади для надання інформації про осіб, зареєстрованих за адресою: квартира АДРЕСА_3 .

У відповідь на вимогу приватного виконавця Калитянська селищна рада об`єднаної територіальної громади повідомила, що за даною адресою проживає малолітня дитина, а саме: ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Приватний виконавець зазначає, що дійсно звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду про звернення стягнення, а тому попередній дозвіл та піклування на відчуження квартири, із якому право користування належить малолітній дитині, не потрібен. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщопредметем іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду та проведенні прилюдних торгів.

Зазначена позиція підтверджується також матеріалами судової практики, а саме: ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 вересня 2015 року у справі 6-39908св14; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 8 липня 2015 року у справі №6-8741св15; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 5 лютого 2014 №6-45859св13; постановою Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №і 761/4494/13-ц; Постановою Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №367/2506/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня дитина була зареєстрована в іпотечній квартирі після укладення договору іпотеки та без згоди на це іпотекодержателя, тому, враховуючи вимоги положень п. 44 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.03.2012 року - дитина не наділена правом користування предметом іпотеки, а тому наявність самого факту реєстрації неповнолітньої особи в квартирі післяукладення договору іпотеки не може розцінюватись як обґрунтування відсутності можливості звернення на нього стягнення .

Крім того, квартира була передана в іпотеку згідно іпотечного договору з метою належного забезпечення кредитних зобов`язань, а іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, також, при укладанні договору іпотеки, іпотекодавець гарантував, що йому не відомі права інших осіб на предмет іпотеки, отже при укладенні договору, права малолітніх або неповнолітніх дітей порушені не були.

Проте, зі свого боку, приватний виконавець Голяченко І.П. зазначає, що він керується нормами та вимогами Закону України ”Про виконавче провадження”, а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5.

Так, згідно з п. 1 Розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, реалізація учасниками виконавчого провадження своїх повноважень, а також залучення інших осіб до участі у проведенні виконавчих дій та реалізації ними своїх повноважень здійснюються відповідно Розділу III Закону. Виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язанийвикористовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Частинами 1, 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу - у на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно п. 28 Глави VIII Інструкції, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Тому, беззаперечним є факт, що приписами Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, не врегульовані питання реалізації іпотечного майна взагалі, оскільки зазначені питання врегульовано точно Законом України ”Про іпотеку”.

Так, частиною 7 ст. 51 Закону України ”Про виконавче провадження” зазначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням Закону України ”Про іпотеку”.

Таким чином, приватний виконавець Голяченко І.П. зазначив, що у цьому випадку позбавлений права самостійно вирішувати питання про можливість передачі іпотечного майна на реалізацію.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у справі, встановивши обставини у справі та виниклі правовідносини, дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Судом встановлено, що 17 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством ”ОТП Банк” та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № РМL 009/372/2008.

Згідно п. 3.1. вказаного договору предметом Іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_3 та належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу посвідченим 17 липня 2008року за р.№ 2149, Карповичем О.М., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу, та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 17 липня 2008 року за № 3026758. (а.с. 9-12)

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, Бондар І.М., 25.12.2009 р. за реєстровим номером 12886, вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за її кредитними зобов`язаннями за кредитним договором № ML № -009/372/2008 від 17.07.2008 року укладеним між нею та ЗАТ ”ОТП Банк”. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропоновано задовольнити вимоги ПАТ ”ОТП Банк” загалом заборгованості у розмірі 104719,70 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.12.2009 р. становить 834 197, 13 гривень та 16053,94 гривень, а всього в гривневому еквіваленті 850251,07 гривень. Виконавчий напис має бути пред`явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом одного року з дня його вчинення.(а.с. 13)

11.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. відкрито виконавче провадження за № 61245423 на підставі виконавчого напису № 12886 виданий 25 грудня 2009 року, про звернення стягнення на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 , за її кредитними зобов`язаннями за кредитним договором № МL-009/372/2008 від 17.07.2008 р. укладеним між нею та ЗАТ ”ОТП Банк”. (а.с. 15). За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги АТ ”ОТП Банк” у розмірі:

-залишок заборгованості за кредитом - 93 725,52 доларів США;

-сума відсотків за користування кредитом за період з 17.06.2009р. по 21.12.2009 р. - 10 994,18 доларів CША;

-сума пені за прострочення виконання зобов`язань за період 17.12.2008 р. по 27.05.2009 р. - 14 103,94 гривень;

-штрафні санкції - 250,00 гривень;

-витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700,00 гривень.

04.03.2020 року постановою про опис та арешт майна боржника, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. було описано та накладено арешт на квартиру (адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 , загальна площа: 69,4 кв.м., жила площа 42,1 кв.м., поверх на якому розташована квартира АДРЕСА_4 ). (а.с.16-17)

Згідно відповіді Калитянської селищної ради вих. № 270 від 18.02.2020 р. на запит приватного виконавця за № 2459 від 11.02.2020 року сектор реєстрації місця проживання відділу ”Центр надання адміністративних послуг” виконавчого комітету Калитянської селищної ради направлено довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, згідно довідки про місце реєстрації проживання особи від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 02 серпня 2008 року по теперішній час. (а.с. 19)

Згідно довідки від 18 лютого 2020 року за № 283 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . з 02 серпня 2008 року по теперішній час. (а.с. 20)

17 вересня 2020 року листом за № 1291 надісланого приватному виконавцю Голяченко І.П. виконавчий комітет Калитянської селищної ради на запит від 28.04.2020 №5919, щодо примусової реалізації квартири АДРЕСА_3 , повідомив наступне, а саме, 08.09.2020 р. відбулося засідання опікунської ради, де було прийнято рішення відмовити в реалізації квартири, оскільки за даною адресою зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_3 2008 року народження. До вказаного листа додано розпорядження в.о. селищного голови Калитянської селищної ради від 09.09.2020 року за № 313 про відмову у задоволенні в зверненні стягнення на нерухоме майно. (а.с. 21-22)

16 листопада 2020 року приватним виконавцем направлено листа представнику Акціонерного товариства ”ОТП Банк” Череді Т.М. у якому зазначив, що він позбавлений самостійно вирішувати питання про можливість передачі іпотечного майна на реалізацію. (а.с. 24)

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України ”Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першої статті 2 Закону України ”Про виконавче провадження”, виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Частиною першою статті 41 Закону України ”Про іпотеку” визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України ”Про виконавче провадження”, з дотриманням вимог цього Закону.

Водночас, відповідно до частини першої статті 18 Закону України ”Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України ”Про охорону дитинства” діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України ”Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей” держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядок), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України ”Про виконавче провадження”.

Пунктом 3 Розділу II Порядку визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку, яким визначено перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України ”Про виконавче провадження”, Закону України ”Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) та від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

Згідно з пунктом першим Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень - ця Інструкція з організації примусового виконання рішень розроблена відповідно до вимог Закону України ”Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII ”Про виконавче провадження”, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України ”Про виконавче провадження” підлягають примусовому виконанню. Із системного аналізу даного підзаконного акту вбачається, що його завданням є визначення окремих питань організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України ”Про виконавче провадження” підлягають примусовому виконанню.

У даній справі, судом встановлено, що виконавчий комітет Калитянської селищної ради на запит від 28.04.2020 № 5919, щодо примусової реалізації квартири АДРЕСА_3 , відмовив в реалізації квартири, оскільки за даною адресою зареєстрована малолітня дитини ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Матеріали справи не містять відомостей про наявність відповідного судового рішення про передачу спірного майна на реалізацію, право користування у якому має неповнолітня дитина.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , вже після укладання іпотечного договору.

Враховуючи наведене та зважаючи на відмову виконавчого комітету Калитянської селищної ради про надання дозволу на примусову реалізацію квартири у якій зареєстрована малолітня дитина, та відповідно якою він має право користування та відсутність судового рішення про передачу спірного майна на реалізацію, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої скарги.

Керуючись ст.ст. 447-449 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити Акціонерному товариству ”ОТП Банк” у задоволенні скарги на рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича та у зобов`язанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича, провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки - квартири (адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ), без отримання попередньої згоди органів опіки та піклування.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Радзівіл А.Г.