Рішення № 97435844, 04.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 червня 2021 року Справа № 280/9255/20 ПР/280/14/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за правилами спрощеного провадження

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд визнати рішення, дії чи бездіяльність Відповідача, щодо не виплати недоотриманої пенсії Позивача за период з 25.04.2012 по 13.10.2017 протиправними та дискримінаційними та зобов`язати Відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вчинити певні дії – виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період 25.04.2012 по 13.10.2017, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2018 по справі №808/1407/18, позивачу було поновлено виплату пенсії з 13.10.2017, але не виплачено недоотриману, з вини пенсійних органів, пенсію з 25.04.2012 по 13.10.2017. 20.05.2020 у справі №815/1226/18[5] Велика Палата ВС дійшла висновку, що статті 122, 123 (ст. 99, 100 у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009.

Зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, та що на підставі ст. 46 Закону про пенсії поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Велика Палата ВС зобов`язала пенсійний орган провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійний справи, з компенсацією втрати частини доходів. За таких обставин, позивачу повинна була бути поновлена пенсія з 25.04.2012 по 13.10.2017.

Ухвалою Запорозького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 р. відмовлено у відкритті провадження у справі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 р. в справі № 280/9255/20 задоволено.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 р. в справі № 280/9255/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії скасовано.

Направлено справу № 280/9255/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії до суду першої інстанції для продовження розгляду.

09.04.2021 через канцелярію суду (вх. №20561) адміністративна справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрито провадження по справі за правилом спрощенного позовного провадженя без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15- ти денний термін надати відзив на позовну заяву.

07.05.2021 через канцелярію суду (вх. №26090) від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що 17.10.2020 позивач звернувся до суду із заявою з однакових підстав , які мали місце при розгляді справи №808/1407/18. Оскільки позивачу суми пенсії не нараховані та не виплачені за минулий час вони не є тим доходом, що не був отриманий позивачем з вини відповідача та вважає, що відсутні підстави для компенсації втрати частини доходу. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.

28.05.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області та отримував пенсію за віком.

З 01 квітня 2012 року позивачу було припинено виплату пенсії, у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Позивач, через представника, 03 серпня 2017 року, звернувся до відповідача з заявою щодо поновлення виплати призначеної пенсії, виплата якої була припинена у зв`язку з виїздом до іншої держави.

Як вбачається з відповіді Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 147/Н-27 від 01.09.2017, ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії, оскільки надані документи не відповідають вимогам статей 45, 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вимогам пунктів 1.1., 1.5., 1.7., 2.9., 2.22. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, а саме: не надано документи, які б підтверджували особу (вік), яка звертається за поновленням пенсії та місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 в Україні. Крім того, заява про поновлення виплати пенсії за віком складена з порушенням вимог закону, оскільки в графі «Пенсія на іншій підставі» зазначені недостовірні (помилкові) відомості, а саме замість слова «призначалась», зазначено «не призначалась», крім того, зазначена заява повинна надаватися, у даному випадку, на поновлення пенсії. На теперішній час жодної угоди між Україною та Ізраїлем щодо пенсійного забезпечення громадян не ратифіковано.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 147/Н-7 від 01.09.2017 та зобов`язано Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з квітня 2012 року з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 апеляційну скаргу Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишено без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року в адміністративній справі № 808/1407/18 – змінено.

В абзаці третьому резолютивної частини рішення слова: «з квітня 2012 року» замінити на слова «з 13 жовтня 2017 року».

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року в адміністративній справі № 808/1407/18 залишено без змін.

На виконання рішення суду по справі №808/1407/18 відповідачем поновлена виплата пенсії з 13.10.2017 у розмірі 2755,61 грн, що пітверджується протоколом призначення пенсії.

Втім, позивач, вважаючи, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком з 25.04.2012 по 13.10.2017 підлягають розгляду по суті, звернувся до суду із даним позовом, з урахування правового висновку Великої Палати Верховного суду по справі №815/1226/18 від 20.05.2020.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо права позивача на отримання виплати недоотриманої пенсії за період з 25.04.2012 по 13.10.2017, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Водночас, згідно із ч. 2 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з ст. 51 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

В своєму Рішенні №25-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

Суд наголошує, що враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 № 815/126/18, згідно якого спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, тобто фактично усунення підстав, з яких позовна заява позивачки про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльність органу ПФУ та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог у справі № 280/9255/20 за період з 25.04.2012 по 13.10.2017 включно була залишена без розгляду, та що адміністративно-правовий спір між сторонами стосовно права позивача на отримання пенсії протягом вказаного періоду залишився невирішеним, позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має право на пенсію.

Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 по справі №815/1226/18 щодо застосування строків звернення до суду дійшла висновку, що зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі ("правильному" розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Втім, враховуючи означене, суд також зауважує на наступному.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Позивач, через представника, 03 серпня 2017 року, звернувся до відповідача з заявою щодо поновлення виплати призначеної пенсії, виплата якої була припинена у зв`язку з виїздом до іншої держави.

Як вбачається з відповіді Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 147/Н-27 від 01.09.2017, ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії, оскільки надані документи не відповідають вимогам статей 45, 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вимогам пунктів 1.1., 1.5., 1.7., 2.9., 2.22. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, а саме: не надано документи, які б підтверджували особу (вік), яка звертається за поновленням пенсії та місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 в Україні. Крім того, заява про поновлення виплати пенсії за віком складена з порушенням вимог закону, оскільки в графі «Пенсія на іншій підставі» зазначені недостовірні (помилкові) відомості, а саме замість слова «призначалась», зазначено «не призначалась», крім того, зазначена заява повинна надаватися, у даному випадку, на поновлення пенсії. На теперішній час жодної угоди між Україною та Ізраїлем щодо пенсійного забезпечення громадян не ратифіковано.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 147/Н-7 від 01.09.2017 та зобов`язано Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з квітня 2012 року з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 апеляційну скаргу Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишено без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року в адміністративній справі № 808/1407/18 – змінено.

В абзаці третьому резолютивної частини рішення слова: «з квітня 2012 року» замінити на слова «з 13 жовтня 2017 року».

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року в адміністративній справі № 808/1407/18 залишено без змін.

Як зазначено у Постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду 13 квітня 2018 року, суд доходить висновку, що порушене право позивача на пенсійне забезпечення має бути поновлене з 13 жовтня 2017 року.

Спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тому суд, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 № 815/126/18 зазаначає, що у позивача є беззаперечне право на отримання пенсії за період з 25.04.2012 по 12.10.2017 та доходить висновку, що позовна заява в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вчинити певні дії - виплатити недоотриману пенсію позивачу за період з 25.04.2012 по 12.10.2017, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягає задоволенню.

Окремо щодо строку виплати недоотриманої пенсії суд зазначає, що рішенням по справі №808/1407/18 судом зазначена дата, з якої має бути поновлена пенсія,а саме з 13.10.2017. З урахуванням рішення суду по справі №808/1407/18, суд вважає задоцільним зазначити строк виплати пенсії саме з 25.04.2012 по 12.10.2017.

Щодо позовних вимог про проведення індексації пенсії.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (абзац 1 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення).

Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, сума індексації грошових доходів, визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Отже, у разі відсутності перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101%, підстав для проведення індексації грошових доходів населення немає.

Тобто, в місяцях, коли величина приросту індексу споживчих цін не подолала поріг індексації, сума індексації грошових доходів залишається фіксованою.

При цьому, при підвищенні грошового доходу (пенсії) позивача необхідно керуватись нормами статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та зразком нарахування індексу споживчих цін для проведення індексації приведеному у Додатку № 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, згідно з яким не проводиться індексація в місяці, в якому здійснено підвищення грошових доходів громадян.

Отже, вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії не підлягають задоволенню, оскільки питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101%, у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому, у разі незгоди з діями відповідача щодо проведення індексації та її розмірів, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року справа №404/6317/16-а.

Щодо вимог стосовно компенсації втрати частини доходу, суд вважає вказані вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

За національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону № 1058-IV.

При цьому законодавцем було чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Водночас відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України (254к/96-ВР) положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

У справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що:

- відповідачем або іншими суб`єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла після винесення рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009;

- наявна вина позивачки у припиненні виплати пенсії;

- підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною);

- існують положення закону, який зобов`язує позивачку вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена Пенсійним фондом України саме на підставі, яка в подальшому була визнана компетентним органом (Конституційним Судом України) неконституційною.

Зазначене відповідає правовій позиції Верхового Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18.

Оскільки у випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону № 1058-IV.

Спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тому позовні вимоги в частині нарахуванням компенсації втрати частини доходів є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обсавин позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 44224 від 16.12.2020.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) вчинити певні дії - виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) за період з 25.04.2012 по 12.10.2017, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з проведенням компенсації втрати частини доходу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 04.06.2021.

Суддя Р.В. Сацький