Рішення № 97435798, 04.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 р. Справа№200/4760/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2020 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

1) визнання неправомірними дій (фактично бездіяльність) щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 02 листопада 1976 року по 25 грудня 1978 року, з 13 березня 1981 року по 04 вересня 1982 року, з 09 вересня 1982 рік по 31 липня 1983 року, з 20 грудня 1983 року по 14 лютого 1984 року, з 07 березня 1984 року по 22 березня 1985 року, з 04 квітня 1985 року по 12 травня 1985 року, з 22 травня 1985 року по 26 жовтня 1985 року, з 06 грудня 1985 року по 27 січня 1988 року, з 28 липня 1988 року по 20 травня 1989 року, з 21 травня 1989 року по 07 лютого 1990 року, з 13 лютого 1990 року по 21 січня 1991 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах;

2) зобов`язання провести перерахунок пенсії з дня призначення пенсії - з 02 березня 2017 та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 02 листопада 1976 року по 25 грудня 1978 року, з 13 березня 1981 року по 04 вересня 1982 року, з 09 вересня 1982 рік по 31 липня 1983 року, з 20 грудня 1983 року по 14 лютого 1984 року, з 07 березня 1984 року по 22 березня 1985 року, з 04 квітня 1985 року по 12 травня 1985 року, з 22 травня 1985 року по 26 жовтня 1985 року, з 06 грудня 1985 року по 27 січня 1988 року, з 28 липня 1988 року по 20 травня 1989 року, з 21 травня 1989 року по 07 лютого 1990 року, з 13 лютого 1990 року по 21 січня 1991 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах із розрахунку 1 рік роботи в указаний період часу за 1 рік та 6 місяців;

3) визнання протиправними дій щодо автоматичного перерахунку пенсії у жовтні 2017 року;

4) зобов`язання скасувати автоматичний перерахунок пенсії в жовтні 2017 року та повернути раніше призначену (в березні 2017 року) пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2014 -2016 роки), із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% з дня перерахунку, тобто з 01 жовтня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу періоди роботи у районі Крайньої Півночі, оскільки записами трудової книжки підтверджується зайнятість позивача у зазначеному районі і під час роботи на нього поширювались пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі (виплачувалась північна надбавка).

Вважає неправомірним перерахунок пенсії з 01 жовтня 2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, оскільки це зменшує розмір вже призначеної пенсії позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам частин третьої, шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, від 24 червня 2020 року продовжено строки для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення недоліків ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19 серпня 2020 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що пільгове обчислення спірних періодів провадиться за умови укладення працівниками, що прибули на роботу в райони Крайньої Півночі, трудових договорів на термін три роки.

Перерахунок пенсії з 01 жовтня 2017 року вважає таким, що відповідає змінам законодавства.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального провадження; ухвалою від 17 листопада 2020 року – продовжено строк підготовчого провадження, ухвалою від 21 січня 2021 року – закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.

У підготовчі засідання та судове засідання, призначене на 03 лютого 2021 року, сторони не з`явились, тому суд на підставі частини дев`ятої статті 205 КАС України перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя № 35 від 09 серпня 2017 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії на загальних умовах на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з тим, що не досягнув необхідного віку, та в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу: загальний трудовий стаж роботи складає 24 роки 5 місяців 25 днів, з яких стаж роботи відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список № 1) становить лише 3 роки 5 місяців 11 днів, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список № 2) - лише 3 місяці 13 днів, оскільки відсутні довідки про підтвердження трудового стажу роботи, періодів навчання та проходження військової служби.

Не зараховано до загального стажу періоди роботи з 13 березня 1981 року по 04 вересня 1982 року, з 09 вересня 1982 року по 31 липня 1983 року, з 04 квітня 1985 року по 12 травня 1985 року, з 28 липня 1988 року по 20 травня 1989 року, а також періоди навчання та проходження військової служби.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2017 року у справі № 265/7982/17 визнано неправомірним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України;

зобов`язано управління зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту «а», «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період знаходження на служби в лавах Збройних сил з 2 листопада 1976 року по 25 грудня 1978 року;

зобов`язано управління зарахувати до загального стажу роботи періоди роботи з 13 березня 1981 року по 04 вересня 1982 року, з 09 вересня 1982 року по 31 липня 1983 року, з 04 квітня 1985 року по 12 травня 1985 року, з 28 липня 1988 року по 20 травня 1989 року.

У мотивувальній частині рішення суд зазначив, що вимоги про відмову у включенні до пільгового стажу періодів роботи з 13 березня 1981 року по 04 вересня 1982 року, з 09 вересня 1982 рік по 31 липня 1983 року, з 20 грудня 1983 року по 14 лютого 1984 року, з 07 березня 1984 року по 22 березня 1985 року, з 04 квітня 1985 року по 12 травня 1985 року, з 22 травня 1985 року по 26 жовтня 1985 року, з 06 грудня 1985 року по 27 січня 1988 року, з 28 липня 1988 року по 20 травня 1989 року, з 21 травня 1989 року по 07 лютого 1990 року, з 13 лютого 1990 року по 21 січня 1991 року є передчасними, оскільки він не звертався до управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

На виконання судового рішення позивачеві з 10 травня 2017 року призначено пенсію за віком.

08 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про роз`яснення правильності нарахування та обчислення пенсії.

Листом від 09 вересня 2019 року № 266/С-02-01-03 відповідач роз`яснив, що 1) загальний страховий стаж, який враховано по 04 листопада 2016 року, становить 29 років 11 місяців 6 днів; стаж роботи за Списком № 1 – 3 роки 5 місяців 11 днів та 2 роки 1 місяць 24 дні строкової служби (всього: 5 років 7 місяців 5 днів);

2) з 1 жовтня 2017 року на підставі внесених змін до законодавства, а саме набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, здійснено перерахунок призначеної пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % (відомості листа викладено судом в аспекті спірних відносин).

При вирішенні, перш за все, питання щодо дотримання строку звернення до суду суд виходить з наступного.

Пенсія позивачеві призначена з 10 травня 2017 року, але, враховуючи, що призначена вона за рішенням суду, яке набрало законної сили з 26 лютого 2018 року, то фактичною датою призначення слід вважати квітнень 2018 року, що підтверджується протоколом (а. с. 147).

Звернувся позивач до відповідача із запитом про надання інформації 08 серпня 2019 року.

Відповідь відповідача на звернення датовано 09 вересня 2019 року. Докази дати отримання відповіді позивачем відсутні в матеріалах справи, оскільки лист направлявся простою кореспонденцією. Тому, враховуючи, що представником позивача зазначаються різні відомості про дати отримання відповіді – в грудні 2019 року (а. с. 15), в листопаді 2019 року (а. с. 32), в березні 2020 року (а. с. 1 на звороті), суд виходить із загальноприйнятих строків доставки поштового відправлення. Нормативні строки пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт» (без урахування вихідних днів поштових відділень) у межах міста становлять Д+2, де Д – день подання відправлення для пересилання. Узгоджуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач повинен був отримати відповідь у вересні 2019 року, а шестимісячний строк звернення до суду, обчислений з вересня місяця, закінчився в березні 2020 року, в якому встановлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Позивач звернувся до суду 08 травня 2020 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті), тобто з пропуском строку. Але на цей час діяла норма пункту 3 розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України, яка продовжила строк, визначений статтею 122 КАС України, на час дії карантину.

За цих обставин, суд дійшов висновку про непорушення позивачем строку звернення до суду з підстав його продовження законом.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо порушення строків звернення до суду з підстав обізнаності позивача (повинен бути обізнаний) про незарахування спірних періодів до пільгового стажу, оскільки рішенням суду у справі № 265/7982/17 відмовлено в їх зарахуванні у зв`язку з передчасністю вимог. При відкритті провадження суд повинен був враховувати правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18, згідно з якою при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, […] зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Одночасно наступним абзацом вказаного пункту визначено умови пільгового обчислення страхового стажу.

За цією нормою пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі – Указ Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР» від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі – постанова Ради Міністрів Союзу РСР № 148), Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі – Указ Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року).

Таким чином, за змістом наведеної норми для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є наявність сукупності двох обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року, постановою Ради Міністрів Союзу РСР № 148.

Слід зазначити, що вказана норма не обмежує обчислення пільгового стажу роботи умовами тривалості стажу роботи або видами пільг, які надавались особам, працюючим в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац 3 пункту 5 розділу Прикінцевих положень Закону № 1058-IV).

Отже, для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупності.

При аналізі та застосуванні пункту 5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-ІV судом враховано правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 21 серпня 2019 року у справі № 750/1717/16-а, від 22 лютого 2021 року у справі № 266/258/16-а.

Крім того, згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.[…].

Позивач просить визнати неправомірними дії щодо незарахування до пільгового стажу періоду військової служби з 02 листопада 1976 року по 25 грудня 1978 року та зобов`язати відповідача зарахувати цей період.

Записом № 1 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 за номером 7985498 встановлено, що позивач з 02 листопада 1976 року по 25 грудня 1978 року проходив службу у Радянській армії, що також підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 15 квітня 1980 року.

Із матеріалів справи суд вбачає, що цей період вже був предметом спору і рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2017 року у справі № 265/7982/17 зобов`язано управління зарахувати його до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. За відомостями бази про залік стажу цей період, який дорівнює 2 рокам 1 місяцю 24 дням, зараховано відповідачем до стажу за Списком № 1.

Отже, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Записом № 2 трудової книжки серії НОМЕР_1 за номером НОМЕР_3 встановлено, що 13 березня 1981 року позивача прийнято учнем промивальника у Усть-Хакчанський цілорічний польовий ГРП Сусуманської геологорозвідувальної експедиції; записами № 3, 4 – переведено промивальником 3 та 4 розрядів відповідно; записом № 5 - 04 вересня 1982 року звільнено за власним бажанням.

Ці записи трудової книжки відповідають спірному періоду з 13 березня 1981 року по 04 вересня 1982 року.

Записом № 6 трудової книжки серії НОМЕР_1 за номером НОМЕР_3 встановлено, що 09 вересня 1982 року позивача прийнято промивальником 4 розряду у Усть-Хакчанський цілорічний польовий ГРП Сусуманської геологорозвідувальної експедиції; записом № 7 - 31 липня 1983 року звільнено за власним бажанням.

Ці записи трудової книжки відповідають спірному періоду з 09 вересня 1982 рік по 31 липня 1983 року.

Записом № 8 трудової книжки серії НОМЕР_1 за номером НОМЕР_3 встановлено, що 20 грудня 1983 року позивача прийнято учнем розточувальника в МСЦ до Сусуманської геологорозвідувальної експедиції; записом № 9 - 14 лютого 1984 року звільнено за власним бажанням.

Ці записи трудової книжки відповідають спірному періоду з 20 грудня 1983 року по 14 лютого 1984 року.

Записом № 10 трудової книжки серії НОМЕР_1 за номером НОМЕР_3 встановлено, що 07 березня 1984 року позивача прийнято різноробочим у Оленярський радгосп «Челебанья» Сусуманського району Магаданської області; записом № 11 – з 18 травня 1984 року переведено конюхом-табунником; записом № 12 – з 24 вересня 1984 року переведено різноробочим; записом № 13 - 22 березня 1985 року звільнено за власним бажанням.

Ці записи трудової книжки відповідають спірному періоду з 07 березня 1984 року по 22 березня 1985 року.

Записом № 14 трудової книжки серії НОМЕР_1 за номером НОМЕР_3 встановлено, що 04 квітня 1985 року позивача прийнято теслярем будцеху 3 розряду тимчасово на сезон будівництва до комбінату «Індігірзолото»; записом № 16 - 12 травня 1985 року звільнено з тимчасової роботи.

Ці записи трудової книжки відповідають спірному періоду з 04 квітня 1985 року по 12 травня 1985 року.

Записом № 16 трудової книжки серії НОМЕР_1 за номером НОМЕР_3 встановлено, що 22 травня 1985 року прийнято робочим кар`єру до копальні «Ювілейна» комбінату «Індігірзолото»; записом 17 – 24 травня 1985 року переведено учнем моториста промивного приладу; записом № 18 – переведено мотористом промивного приладу 3 розряду; записом № 19 - 26 жовтня 1985 року звільнено з посади за згодою сторін.

Ці записи трудової книжки відповідають спірному періоду з 22 травня 1985 року по 26 жовтня 1985 року.

Записом № 20 трудової книжки серії НОМЕР_1 за номером НОМЕР_3 встановлено, що 06 грудня 1985 року позивача прийнято на посаду помічника бурильника 2 розряду 2 групи тарифної сітки до Державного проектного інституту «Дальстройпроект» об`єднання «Сереровостокзолото»; записом № 21 - 27 січня 1988 року звільнено у зв`язку з переводом до Билибинського будівельно-монтажного управління.

Ці записи трудової книжки відповідають спірному періоду з 06 грудня 1985 року по 27 січня 1988 року.

Записом № 23 трудової книжки серії НОМЕР_1 за номером НОМЕР_3 встановлено, що 28 липня 1988 року позивача прийнято бурильником ударно-канатного буріння 3 розряду до Билибинського будівельно-монтажного управління; записом № 25 - 20 травня 1989 року звільнено у зв`язку з переводом до старательської артілі «Майська».

Ці записи трудової книжки відповідають спірному періоду з 28 липня 1988 року по 20 травня 1989 року.

Записом № 26 трудової книжки серії НОМЕР_1 за номером 7985498 встановлено, що 21 травня 1989 року позивача прийнята до членів старательської артілі «Майська» бурильником; записом № 27 - 07 лютого 1990 року звільнено за власним бажанням.

Ці записи трудової книжки відповідають спірному періоду з 21 травня 1989 року по 07 лютого 1990 року.

Записом № 28 трудової книжки серії НОМЕР_1 за номером 7985498 встановлено, що 13 лютого 1990 року позивача прийнято у члени ремонтно-будівельного кооперативу «Оротукан» машиністом бурстанка, протокол № 25 від12 лютого 1990 року; записом № 29 - 21 січня 1991 року звільнено за прогули.

Ці записи трудової книжки відповідають спірному періоду з 13 лютого 1990 року по 21 січня 1991 року.

Таким чином, у наведені періоди позивач працював на території Магаданської області, до якої відноситься і місто Оротукан (записи № 2 - № 13, № 20 - № 29), та Якутської АРСР (записи № 14 - № 19).

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029 (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03 січня 1983 року № 12) «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» місто Сусуманськ з територіями Магаданської області та Якутська АРСР відносяться до районів Крайньої Півночі.

Усі наведені записи трудової книжки містять відомості про особу, яка вчинила ці записи, підпис цієї особи, записи завірені печаткою підприємства, а тому достовірність записів сумніву не викликає.

Отже, записами трудової книжки документально підтверджується наявність у позивача стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях.

При оцінці наявності другої умови обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях суд виходить з наступного.

Статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року визначено пільги, які надавались особам, працюючим в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях: виплата надбавки, надання додаткових відпусток, забезпечення повного або часткового поєднання відпусток, виплата доплати у разі тимчасової втрати працездатності.

Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 29 вересня 1967 року розширено пільги особам, працюючим в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях.

За змістом статей 1 цих Указів, надбавки до місячного заробітку виплачуються усім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій.

Додатково положеннями пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 (далі – Інструкція № 530/П-28), конкретизовано, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Таким чином, сам факт наявності у позивача стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях свідчить про те, що він отримував надбавку до місячного заробітку і на нього поширювались в період роботи в таких місцевостях пільги, регламентовані Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року, постановою Ради Міністрів Союзу РСР № 148.

Крім того, абзац 3 пункту 6 Інструкції № 530/П-28 прямо передбачає поширення пільг, визначених Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року, на робітників експедицій.

За відомостями трудової книжки позивач у 3 спірні періоди з 13 березня 1981 року по 04 вересня 1982 року, з 09 вересня 1982 рік по 31 липня 1983 року, з 20 грудня 1983 року по 14 лютого 1984 року був робітником експедицій, а тому в силу прямої норми на нього в ці періоди поширювались пільги.

За змістом підпункту «а» пункту 43 Інструкції № 530/П-28 загальний стаж роботи, що дає право - на отримання пенсії обчислюється за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в наступному порядку: а) пенсії за віком та по інвалідності - за період з 1 березня 1960 року один рік роботи зараховується за один рік і шість місяців роботи особам, зазначеним у пунктах 2, 3 і 4 цієї Інструкції.

Таким чином, спірні періоди роботи в районі Крайньої Півночі з 13 березня 1981 року по 04 вересня 1982 року, з 09 вересня 1982 рік по 31 липня 1983 року, з 20 грудня 1983 року по 14 лютого 1984 року, з 07 березня 1984 року по 22 березня 1985 року, з 04 квітня 1985 року по 12 травня 1985 року, з 22 травня 1985 року по 26 жовтня 1985 року, з 06 грудня 1985 року по 27 січня 1988 року, з 28 липня 1988 року по 20 травня 1989 року, з 21 травня 1989 року по 07 лютого 1990 року, з 13 лютого 1990 року по 21 січня 1991 року підлягають зарахуванню із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців.

На підставі викладеного позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності щодо незарахування спірних періодів до пільгового стажу підлягають задоволенню.

Щодо другої вимоги про зобов`язання провести перерахунок пенсії з дня призначення пенсії слід зазначити, що, враховуючи положення статті 81 Закону № 1788-XII, за змістом яких відповідач має виключну компетенцію в питаннях призначення, перерахунку та виплати пенсії позивачеві, належним способом захисту відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10 травня 2017 року з урахуванням висновків суду.

Щодо вимог про визнання протиправними дій, скасування автоматичного перерахунку пенсії, проведеного з 01 жовтня 2017 року, та повернення раніше призначеної пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% з дня перерахунку, тобто з 01 жовтня 2017 року, суд виходить із наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі – Закон № 2148-VIII), який набрав чинності з 11 жовтня 2017 року, внесено зміни і до Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: […], де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Додатково внесено зміни до абзацу 1 пункту 4-3 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV, згідно з яким пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Окремо в законі міститься примітка, що цей пункт застосовується з 01 жовтня 2017 року.

За відомостями листа відповідача від 09 вересня 2019 року, а також відзиву на позовну заяву суд вбачає, що у зв`язку з вищенаведеними змінами законодавства з 01 жовтня 2017 року позивачеві проведено перерахунок призначеної пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Перерахунок зроблено автоматизованим способом.

Позивач просить застосувати величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, яка визначалась частиною першою статті 25 Закону № 1058-IV в редакції до внесення змін Законом № 2148-VIII, з дня перерахунку – 01 жовтня 2017 року.

Враховуючи, що позивачеві пенсія призначена з 10 травня 2017 року, то відповідачем правомірно застосовано абзац 1 пункту 4-3 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV.

Навіть виходячи із фактичної дати призначення пенсії, то станом на квітень 2018 року набрали чинності положення частини першої статті 25 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги з огляду на вищенаведені зміни, які відбулись у законодавстві.

При цьому суд враховує положення пункту 4 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV, за змістом якого у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, Законом № 1058-IV передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій, а позивачеві забезпечено виплату пенсії в раніше встановленому розмірі за рахунок надбавки, про що сам зазначає позивач.

Суд також звертає увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.

При аналізі та застосуванні вищенаведених норм права судом враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №822/3781/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 200/2266/19-а.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн за кожну із двох самостійних вимог, а тому відшкодуванню підлягає судовий збір лише за одну.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи в районі Крайньої Півночі з 13 березня 1981 року по 04 вересня 1982 року, з 09 вересня 1982 рік по 31 липня 1983 року, з 20 грудня 1983 року по 14 лютого 1984 року, з 07 березня 1984 року по 22 березня 1985 року, з 04 квітня 1985 року по 12 травня 1985 року, з 22 травня 1985 року по 26 жовтня 1985 року, з 06 грудня 1985 року по 27 січня 1988 року, з 28 липня 1988 року по 20 травня 1989 року, з 21 травня 1989 року по 07 лютого 1990 року, з 13 лютого 1990 року по 21 січня 1991 року.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, місцезнаходження: вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) від 10 травня 2017 року із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи в районі Крайньої Півночі з 13 березня 1981 року по 04 вересня 1982 року, з 09 вересня 1982 рік по 31 липня 1983 року, з 20 грудня 1983 року по 14 лютого 1984 року, з 07 березня 1984 року по 22 березня 1985 року, з 04 квітня 1985 року по 12 травня 1985 року, з 22 травня 1985 року по 26 жовтня 1985 року, з 06 грудня 1985 року по 27 січня 1988 року, з 28 липня 1988 року по 20 травня 1989 року, з 21 травня 1989 року по 07 лютого 1990 року, з 13 лютого 1990 року по 21 січня 1991 року із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, місцезнаходження: вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 червня 2021 року.

Суддя Ю.М. Льговська