Рішення № 97435785, 02.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 р. Справа№200/2269/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шувалової Т.О.,

секретаря судового засідання – Ященко А.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Поляцько О.Ю.,

представник відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійнго фонду України Донецької області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у перерахунку пенсії;

- визнати протиправними та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01 жовтня 2020 року № 113 про відмову в перерахунку пенсії; рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 лютого 2021 року № 23 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший;

- зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області обчислити та здійснювати позивачу виплату з 01.02.2021 року пенсію державного службовця згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 469 «Про внесення зміни до Порядку призначення пенсій деяким категорія осіб», здійснивши переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно заяви від 01.02.2021 року та на підставі довідок від 30.09.2020 р. № 702, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Донецькій області в розмірі 60% від заробітку.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішень відповідача та необґрунтованістю. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не перераховано пенсію позивачу з урахуванням сум матеріальної допомоги та необґрунтовано відмовлено у переведенні на інший вид пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21 квітня 2021 року.

21 квітня 2021 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12 травня 2021 року.

12 травня 2021 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02 червня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті відповідно до частини 7 статті 181 КАС України.

У наданому суду відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним. Постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 05.06.2019 року «Про внесення змін до Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб» доповнено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 пунктом 3-1, яким регулюється порядок визначення заробітної плати, особам, яким призначається пенсія згідно із Законом 889.

З урахуванням змін, внесених Постановою №469, з 01.01.2020 право на обчислення пенсії на умовах Порядку №622 мають особи які:

- на 01.05.2016 займали посади державної служби;

- призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №372З-XII у період з 01.10.2011 по 01.05.2016 року;

- в період роботи не отримували пенсію згідно Закону № 3723 до дня набрання чинності Законом №889, тобто до 01.05.2016 року;

- звільнились з посади державної служби, в тому числі до 01.01.2020 року.

Всі зазначені умови, на думку відповідача, повинні бути дотримані одночасно.

Оскільки позивачка отримувала пенсію у період з 29 квітня 2010 року по 31 березня 2015 року, тому відсутні підстави для переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-IV. На підставі викладено відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.62-63).

Позивачка надала відповідь на відзив у якому посилається на необґрунтованість відзиву та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.179-180).

У судовому засіданні позивачка та представник позивачки підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с.210).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, судом встановлено наступне.

29 квітня 2010 року позивачці було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №372З-XII. Загальний страховий стаж роботи складав 37 років 02 місяця 28 днів, в точу числі стаж роботи на державній службі - 17 років 06 місяців 00 днів. Основний розмір пенсії за віком розраховувався з посадового окладу за квітень 2010 року в розмірі 6847, 97 грн (а.с.93).

Документи про складові заробітної плати (окладу), на підставі яких було призначено пенсію позивачці, в матеріалах пенсійної справи відсутні.

05 грудня 2017 року позивачку було переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

29.04.2020 року позивачку було звільнено з посади державної служби у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі. Стаж державної служби на момент звільнення складав 27 років 6 місяців.

30 вересня 2020 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила змінити складові заробітної плати відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.166).

01 жовтня 2020 року відповідачем було прийнято рішення № 113 про відмову в перерахунку пенсії позивачці (а.с.167-168).

Підставою для відмови у перерахунку пенсії слугувало те, що позивачкою не було додано до заяви довідок про складові заробітної плати, а в матеріалах електронної пенсійної справи, яка надійшла до відповідача 01.11.2014 року відсутні оригінали довідок про складові заробітної плати, довідок про перебування на посадах державної служби на підставі яких була призначена пенсія. Крім цього, відповідачем вказано на те, що відсутні підстави для перерахунку пенсії відповідно до Закону №889, оскільки позивачка отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У судовому засіданні позивачкою було надано до суду довідки Територіального управління Державної судової адміністрації від 26 квітня 2021 року № 987, від 26 квітня 2021 року №986, від 20 травня 2021 року № 04-1031, від 17 травня 2021 року № 04-1007 на підтвердження складової заробітної плати на час призначенні пенсії у 2010 році.

Проте, надані позивачкою вищевказані довідки до суду не були предметом дослідження відповідачем при розгляді заяви позивачки про перерахунок пенсії від 30 вересня 2020 року, оскільки позивачкою разом із заявою не подавалися, тому в даних правовідносинах відсутні підстави для їх оцінки судом.

У судовому засіданні представник відповідача пояснював, що паперова пенсійна справа позивачки знаходиться в Управлінні Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька та в Слов`янському об`єднаному управління Пенсійного фонду України Донецької області знаходиться електронна пенсійна справа, яка надійшла у 2014 році, в якій відсутні документи, на підставі яких у 2010 році позивачці призначалася пенсія, що унеможливлює встановити які складові заробітної плати були враховані при призначенні пенсії, як наслідок унеможливлює здійснити перерахунок пенсії.

Суд не погоджується з відповідним твердженням відповідача з огляду на те, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Саме у частині другій вказаної статті закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб`єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Законодавче закріплення цих критеріїв-принципів також дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб`єкта владних повноважень.

Зокрема, одним з визначальних критеріїв є прийняття рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Приймаючи рішення від 01 жовтня 2020 року № 113 про відмову у перерахунку пенсії відповідач протиправно не скористався наданими йому повноваженнями витребувати в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації в Донецькій області додаткові документи, які б могли прояснити складову заробітної плати та встановити чи були включені суми матеріальної допомоги до складу заробітної плати при призначенні пенсії позивачу задля належного розгляду заяви позивачки від 30 вересня 2020 року та прийняття обґрунтованого рішення.

За таких обставин суд вважає рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії необґрунтованим та протиправним, тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача про відмову у перерахунку та визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 01 жовтня 2020 року № 113 підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, призначеної пенсії з урахуванням матеріальної допомоги, суд вважає їх передчасними, оскільки надані позивачкою до суду довідки від 26 квітня 2021 року № 987, від 26 квітня 2021 року №986, від 20 травня 2021 року № 04-1031, від 17 травня 2021 року № 04-1007не були предметом розгляду відповідачем, за таких обставин належним способом захисту прав позивачки суд вважає зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про перерахунок пенсії від 30.09.2020 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 лютого 2021 року №23 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший та зобов`язання Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області обчислити та здійснювати позивачці з 01.02.2021 року виплату пенсії державного службовця, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 29 квітня 2010 року позивачці було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №372З-XII. Загальний страховий стаж роботи складав 37 років 02 місяця 28 днів, в тому числі стаж роботи на державній службі - 17 років 06 місяців 00 днів (а.с.93).

У період з 29 квітня 2010 року по 31 березня 2015 року позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №372З-XII.

Виплату пенсії позивачці було припинено 01 квітня 2015 року.

05 грудня 2017 року позивачку було переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (а.с.109, 111).

29.04.2020 року позивачку було звільнено з посади державної служби у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі. Стаж державної служби на момент звільнення складав 27 років 6 місяців (а.с.49).

01 лютого 2021 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 - IV у зв`язку із звільненням з посади державного службовця на умовах постанови КМУ від 5 червня 2019 року № 469 (а.с.143).

Разом із заявою позивачкою було надано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії від 30.09.2020 року № 702 видані Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області (а.с.145 - 151).

04 лютого 2021 року відповідачем було прийнято рішення № 23 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший (а.с.8).

Підставою відмови слугувало те, що за приписами пункту 3-1 Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою КМУ від 14 вересня 2016 року №622 право на обчислення пенсії на умовах цього порядку мають державні службовці, які звільненні з посади державної служби і на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 - IV займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону не отримували з дати призначення до набрання чинності Законом №889. Оскільки позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №372З-XII з моменту призначення та її виплату було припинено у 2015 році, тому переведення на пенсію за віком відповідно до вимог Порядку №622 неможливий. Також відповідачем вказано на те, що перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-IV є недоцільним, оскільки зменшується розмір пенсії позивачки.

У судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити підстави недоцільності переведення на інший вид пенсії, у зв`язку із зменшенням розміру пенсії у разі переведення. Представник зазначив, що порівняльний розрахунок не проводився.

Таким чином, суд дійшов висновку що рішення від 04 лютого 2021 року № 23 в частині недоцільності переведення позивачки на інший вид пенсії, у зв`язку із зменшенням його розміру у разі переведення, є необґрунтованим.

Твердження відповідача про відсутність підстав для переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до Постанови КМУ від 05 червня 2019 року № 469 та Постанови КМУ від 14 вересня 2016 року № 622 суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, передбачено Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015.

З 01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

Частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 899 «Про державну службу» зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу», та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 «Про державну службу» вік і страховий стаж.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців,с- визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в пунктах 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України «Про державну службу» не виплачувалася.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 05 червня 2019 року № 469 (далі - Постанова №469) внесено зміни до «Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 рок № 622 (далі - Постанова № 622), доповнивши його пунктом 3-1 наступного змісту:

Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Поняття «призначену відповідно до Закону» міститься у пункті 2 Порядку № 622, в якому «Закон» мається на увазі - Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу”.

Тобто пунктом3-1 Порядку №622, з урахуванням пункту 2 Порядку №622 визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу”, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Судом встановлено, що станом на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” (01 травня 2016 року) позивачка займала посаду державної служби та з 29 квітня 2020 року була звільнена з посади державної служби. Загальний стаж державної служби складає 27 років та 6 місяців.

Тобто, наведені вище обставини свідчать про те, позивачка має право на переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 з урахуванням пункту 3-1Порядку №622.

Посилання відповідача у відзиві на позов про те, що Постанова КМУ № 469 набрала законної сили з 01.01.2020 року та відповідно право на призначенні пенсії за віком як державному службовцю виникає у разі звільнення позивачки до 01.01.2020 року суд вважає помилковими, оскільки пунктом 2 Постанови КМУ № 469 визначено, що Постанова також поширюється на осіб, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” займали посади державної служби, але звільнилися до набрання чинності цією постановою.

Тобто, Кабінетом Міністрів України визначено, що дія Порядку №469 який набрав чинності з 01.01.2020 року розповсюджуються також на осіб, які звільнилися до набрання нею чинності, тобто до 01.01.2020 року.

Разом з цим, на думку відповідача отримання позивачкою у період з 29 квітня 2010 року по 31 березня 2015 року пенсії відповідно до Закону № 3723 перешкоджає переведенню позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону № 889, оскільки пунктом 3-1 Порядку №622 таке право виникає у разі неотримання пенсії з дати призначення до набрання чинності Законом № 889 (01.06.2016 року).

Суд вважає таке твердження відповідача необґрунтованим з огляду на наступне.

Після призначення пенсії державного службовця позивачці (29 квітня 2010 року), остання продовжувала працювати на посаді державної служби до 29 квітня 2020 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, була звільнення з посади державної служби, має необхідний стаж державної служби для призначення пенсії, тому отримання у період з 29 квітня 2010 року по 31 березня 2015 року пенсії не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії державного службовця.

Конституція України проголосила Україну соціальною, правовою державою, визнавши найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Головним змістом і спрямованістю діяльності держави, її визначальним обов`язком є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3).

В Україні на конституційному рівні закріплено право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, і право на одержання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги (стаття 46 Конституції України). Цьому конституційному праву громадян кореспондує обов`язок держави щодо виплати відповідних грошових коштів.

Закріплене Конституцією України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

До того ж держава як гарант права на соціальний захист громадян взяла на себе виконання функцій виплати пенсій за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Тобто право на отримання пенсії не може бути обмежено, тому отримання позивачем пенсії у період з 29 квітня 2010 року по 31 березня 2015 року здійснювалося на основі діючих норм Закону №3723.

З вищенаведеного слідує, що у спірних правовідносинах приписи пункту 3-1Порядку №622 звужують права позивача, оскільки Закон № 889 та стаття 37 Закону №3723 не містять обмежень у призначенні пенсії за нормами цих Законів, у разі якщо особа отримувала пенсію державного службовця за Законом № 3723 до набрання чинності Законом № 889.

Таким чином приписи Порядку №622 суперечать приписам положення статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу».

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом закон це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Отже, право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих статтею 37 Закону № 3723, а тому не можуть застосовуватись.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що відповідачем необґрунтовано застосовано у даних правовідносинах приписи Постанови №622 та Постанови №469, тоді як застосуванню підлягають приписи статті 37 Закону №3723 з урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.

За таких обставин, суд доходить висновку що рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 лютого 2021 року № 23 про відмову в переведенні з одного виду пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити обчислення та виплату пенсії як державному службовцю на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 30 вересня 2020 року №702 в розмірі 60% від заробітку, які були надані позивачкою до відповідача разом із заявою про переведення на інший вид пенсії від 01 лютого 2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України 3723 з урахування пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889.

Суд зауважує, що відповідач відмовив у переведенні на інший вид пенсії з мотивів відсутності у позивача права на переведення. Відтак спір щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром, щодо неврахування довідок від 30 вересня 2020 року №702 на час звернення позивача до суду не існував.

Відповідач ще не ухвалював рішення щодо переведення позивача на інший вид пенсії та не приймав, у зв`язку із цим, рішення про перерахунок призначеної позивачці пенсії на виконання рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивачки у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки є визнання протиправним та скасування рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 лютого 2021 року № 23 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший та зобов`язання Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити з 01 лютого 2021 року переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, а судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 263, пп.15.5 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 37803258, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у перерахунку пенсії з врахуванням сум матеріальної допомоги, яка є складовою заробітної плати.

Визнати протиправними та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01 жовтня 2020 року № 113 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 37803258, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про перерахунок призначеної пенсії від 30.09.2020 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 лютого 2021 року № 23 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший.

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 37803258, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) здійснити з 01 лютого 2021 року переведення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 37803258, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 04 червня 2021 року.

Суддя Т.О. Шувалова