Рішення № 97421666, 24.05.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/8206/20

РІШЕННЯ

іменем України

24 травня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представників позивача - Беребелюх Б.М., Шамрай В.В., представника відповідача - Грень Н.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2020 № Ф-0017513303;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області від 06.10.2020 № 0017503303;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області № 0017483303, № 0017533303, № 0017463303, № 0017523303, № 0017493303, № 0017473303 від 06.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування (II група) у період з 27.09.2019 по 27.02.2020. У період з 19.08.2020 по 26.08.2020 інспекторами ТУ ДПС у Хмельницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 . За результатами проведеної перевірки складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб`єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.07.2017 по 10.02.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 10.02.2020 №0568/22-01-33-03/ НОМЕР_1 від 04.09.2020. Актом перевірки встановлено: не декларування доходу, заниження чистого оподаткованого доходу, заниження об`єкту оподаткування, заниження податкового зобов`язання, порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій. 23.09.2020 ОСОБА_1 подав заперечення до Акту перевірки в порядку п. 86.7. ст. 86 ПК України. Відхиливши усі заперечення контролюючий орган за результатами проведеної перевірки прийняв наступні рішення: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2020 року № Ф-0017513303; рішення від 06.10.2020 № 0017503303; податкові повідомлення-рішення від 06.10.2020 № 0017483303, № 0017533303, № 0017463303, № 0017523303, № 0017493303, № 0017473303. Вказані рішення ОСОБА_1 отримав 30.11.2020. Прийняті контролюючим органом рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, внаслідок чого звернувся до суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

11.01.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області приймаючи оскаржувані рішення діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

15.02.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, де останній зазначив, що відповідачем не обґрунтовані обставини, на які він посилається у відзиві, вони є припущеннями та не ґрунтуються на вимогах закону.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, які у ньому викладені.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві, вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 27.09.2019 ОСОБА_1 зареєстрований Славутською районною державною адміністрацією, як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа. Номер запису про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР 26750050001013240.

27.09.2019 позивач взятий на податковий облік Славутським управлінням ГУ ДПС у Хмельницькій області за № 222419266181.

27.02.2020 прийнято рішення про припинення здійснення підприємницької діяльності діяльності, номер рішення про припинення - 26750050001013240.

Фізично особа-підприємець ОСОБА_1 в період з 27.09.2019 по 27.02.2020 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі (II група) та був платником єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка суб`єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.07.2017 по 10.02.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 10.02.2020.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №0568/22-01-33-03 від 04.09.2020, яким встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- п.п. 296.5.2, п. 296.5, ст. 296 Податкового кодексу України, занижено обсяг задекларованого доходу декларації платника єдиного податку за 2019 рік, за результатом перерахунку якого, підлягає донарахування у відповідності до норм вищезазначених пунктів Податкового кодексу України 107700,00 грн. єдиного податку. А саме: за IV квартал 2019 року, сума доходу декларації платника єдиного податку задекларованого ФОП ОСОБА_1 становить 1485000,00 грн., за результатом перевірки, сума доходу - 2 218 000,00 грн., а тому, сума доходу не задекларована платником самостійно та не відображено окремо в графі декларації, яка підлягає оподаткуванню за ставкою 15% становить 718000,00 грн., сума єдиного податку - 107 700,00 грн.;

- п. 164.1 ст. 164, п. 177.2. ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та в зв`язку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, ФОП ОСОБА_1 занижено чистий оподатковуваний дохід у сумі - 701 212,50 грн. у т.ч. по періодах: в податковому періоді 2020 рік, у сумі 701212,50 грн.; за результатами проведеного перерахунку за 2020 рік, ФОП ОСОБА_1 не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 126218,35 грн., в тому числі по звітних періодах: 2020 рік - 126 218,35 грн.;

- п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не подано декларації про майновий стан та доходи за 2020 рік;

- п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, пп. 177.4.1 пп.177.4.4., п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177, п.п. пп.1.6, п.161, підрозділу 10, розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід та відповідно не сплачено до бюджету військовий збір в сумі в сумі 10518,19 грн. в тому числі: за 2020 рік в сумі 10518,19 грн.;

- ч. 4), п. 1, ст. 4, 2), п. 1 статті 7, п. 5. ст. 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VІ, із внесеними змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_1 занижено об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, відповідно і єдиного соціального внеску в сумі 23633,01 грн. в т.ч. за 2020 р. в сумі - 23633,01 грн.;

- п. 296.10, ст. 296, Податкового кодексу України, абз. 3, ст. 3, Розділу II Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР, ФОП ОСОБА_1 здійснювалась реалізація товарно-матеріальних цінностей без застосування реєстратора розрахункових операцій у 2020 році на загальну суму за результатом перевірки 2132000,00 грн.;

- п. 181.1 статті 181, п.183.1, 183.2, 183.4, 183.10 статті 183, п.185.1 ст. 185, п.193.1 статті 193, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 статті 188 Податкового Кодексу України не подано заяви щодо реєстрації платником податку на додану вартість, не визначено операції з постачання товарів об`єктом оподаткування та відповідно занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2020 по 27.02.2020, в сумі 426 400,00 грн., в тому числі: січень 2020 року, в сумі - 256 200,00 грн.; лютий 2020 року, в сумі - 170200,00 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки Головного управління ДПС у Хмельницькій області винесено:

- податкові повідомлення-рішення від 06.10.2020

форми “Р” № 0017463303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб за основним платежем в сумі 107700 грн. та штрафними санкціями в сумі 26925 грн.;

форми “Р” № 0017493303 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за основним платежем в сумі 126218,35 грн., грн. та штрафними санкціями в сумі 31554,59 грн.;

форми “Р” № 0017473303 яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем в сумі 10518,19 грн. та штрафними санкціями в сумі 2629,55 грн.;

форми “Р” № 0017523303 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 426400 грн. та штрафними санкціями в сумі 106600 грн.;

форми “ПС” № 0017483303 яким застосовано штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 340 грн.;

форми “ПС” № 0017533303 яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства щодо застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування в розмірі 213200,00 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2020 № Ф-0017513303 зі сплати єдиного внеску на суму 23633,01 грн.;

- рішення від 06.10.2020 №0017503303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 2363,30 грн.

Позивач не погоджуючись із винесеними рішенням відповідача звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України, у розділі IV якого визначені норми щодо податку на доходи фізичних осіб (статті 162-179).

Так, відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України, платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктами 164.1.1-164.1.3 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, окрім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється за правилами, визначеними ст.177 ПК України.

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп.174.1-174.4 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до п.177.5 ст.177 ПК України фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Підпунктом 177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України визначено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що для визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб для фізичної особи-підприємця необхідно встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності. Загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, встановлюються на підставі даних Книги обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами щодо походження товару та документами щодо здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою-підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.

Судом встановлено, що в період з 27.09.2019 по 27.02.2020 ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, тобто був платником єдиного податку (2 група) та не був платником ПДВ.

Позивач у перевіряємий період отримував дохід від здійснення торгівлі санітарно-керамічними виробами, фурнітурою в асортименті для кінцевого споживача (громадяни).

Основними контрагентами постачальниками позивача були: ТОВ «Дніпрокераміка», і.к. 25480544, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Магістральна, буд. 519; ТОВ «Гефелє Україна», і.к. 36190394, АДРЕСА_1 ; ТОВ «Комфорт-Стиль», і.к. 35960583, АДРЕСА_2 .

Контрагенти покупці: кінцевий споживач (громадяни).

Відповідно п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

Відповідно до п.п. 296.1.1. п. 296.1. ст. 296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Згідно п. 296.2. ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

За правилами п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.

Так, відповідно до п.п.296.5.1 п.296.5 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп.

При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

В силу вимог пп.1 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків: до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.

03.01.2020 позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2019 рік .

Згідно ряд. 08 розділу V вказаної декларації, позивачем самостійно здекларовано загальну суму доходу за звітний період в розмірі 1485000,00 грн., вказана сума підтверджується виписками по банківським рахункам та відомостями з Книги обліку доходів платника податків, які були надані позивачем посадовим особам під час перевірки.

Однак, в акті перевірки відповідач зазначив, що розмір самостійно задекларованого доходу позивачем занижено, про що свідчать видаткові накладні на реалізацію санітарно-керамічних виробів, сума виручки від яких не відображена у Книзі обліку доходів планика податків та не включена до складу ряд. 8 розділу V декларації платника єдиного податку (детальний опис наведено нижче).

В ході проведення перевірки для з`ясування питання дотримання позивачем вимог діючого законодавства щодо декларування доходів, посадовими особами відповідача встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за щоденним підсумком не внесено до Книги обліку доходів суми виручки отриманої відповідно до видаткових накладних на реалізацію санітарно-керамічних виробів, а саме по видаткових накладних № 1 від 08.10.2019 в розмірі 87000 грн.; № 2 від 15.10.2019 в розмірі 113000 грн.; № 3 від 17.10.2019 в розмірі 132000; № 4 від 21.10.2019 в розмірі 81000 грн.; № 5 від 25.10.2019 в розмірі 77000 грн.; № 6 від 27.11.2019 в розмірі 52000 грн.; №7 від 02.12.2019 в розмірі 112000 грн.; № 8 від 24.12.2019 в розмірі 79000 грн. Загальна сума 733 000,00 грн.

Перевіркою правильності визначення обсягу доходу, відображеного в декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, з даними про суми обсягу доходу, встановленими в ході перевірки, виявлено порушення 291.4. ст. 291, п. 291.1. ст. 292 ПК України, а саме ФОП ОСОБА_1 занижено обсяг задекларованого доходу декларації платника єдиного податку за 2019 рік, в розмірі 733 000,00 грн. Таки обставини, на думку відповідача, є підставою для збільшення сум грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб та прийняття податкового повідомлення-рішення № 0017463303.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на таке.

Судом з матеріалів справи встановлено, що готівкові надходження грошових коштів за період з 08.10.2019 по 28.02.2020 на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 включають, як дохід від реалізованих товарів, так і власні кошти.

За період з 08.10.2019 по 31.12.2019 на рахунок позивача:

08.10.2019 зараховано сумарно на рахунок кошти в розмірі 140000,00 грн., з них 87000,00 виручка згідно видаткової накладної № 1 від 08.10.2019, власні кошти - 53000,00 грн.;

17.10.2019 - 565000,00 грн., з них 113000,00 виручка згідно видаткової накладної № 2 від 15.10.2019, 132000,00 грн. згідно видаткової накладної № 3 від 17.10.2019, власні кошти - 320000,00 грн.;

25.10.2019 - 250000,00 грн., з них 81000,00 грн. виручка згідно видаткової накладної № 4 від 21.10.2019, власні кошти - 169000,00 грн.;

27.11.2019 - 300000,00 грн., з них 77000,00 виручка згідно видаткової накладної № 5 від 25.11.2019, 52000,00 грн. згідно видаткової накладної № 6 від 27.10.2019, власні кошти - 171000,00 грн.;

02.12.2019 - 130000,00 грн., з них 112000,00 грн. виручка згідно видаткової накладної № 7 від 02.12.2019, власні кошти - 18000,00 грн.;

26.12.2019 - 100000,00 грн., з них 79000,00 грн. виручка згідно видаткової накладної № 8 від 24.12.2019, власні кошти - 21000,00 грн.

Всього сумарно 1485000,00 грн., з них виручки - 733000,00 грн., власні кошти 752000,00 грн.

Суд зазначає, що податковим органом не враховано, що частина сум внесених до Книги обліку доходів вносилась позивачем однією сумою складаються із сум виручки за видатковими накладними та власних коштів.

Суд вказує, що позивач фактично в порушення правил ведення Книги обліку доходів заносив дані однією сумою, сумуючи кошти від реалізації продукції та власних коштів внесених на банківській рахунок.

Дані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи зверненнями позивача до відділення АТ КБ "Приватбанк" про зміну призначення платежів, що відображають розділення внесеної суми на платежі призначенням внесення виручки та призначенням внесення власних коштів.

Окрім того, видатковими накладними (первинними документами) за 2019 рік підтверджується отримання доходу ОСОБА_1 у розмірі 733000,00 грн., а решта 752000,00 грн. є власним грошовими коштами позивача внесеними на свій підприємницький рахунок, що підтверджується випискою по банківському рахунку, заявами до відділення банку та відповідями такого банку.

Враховуючи зазначене вище, суд прийшов до висновку, що позивач самостійно задекларував дохід за звітний період (2019 рік) у розмірі 1485000,00 грн., який підтверджується виписками по банківському рахунку та відомостями з книги обліку доходів та витрат, що в свою чергу не свідчить про фактичне отримання доходу у вказаному розмірі, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.10.2020 року форми "Р" № 0017463303 є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічна ситуація із отриманим доходом встановлена податковим органом і за період з 01.01.2020 по 28.02.2020.

За даний період відповідачем встановлено суму загального оподаткованого доходу 2132000.00 грн. з яких: 1430000 грн. - за виписками банків та відомостями Книги обліку доходів; 702000 грн. - за видатковими накладними.

Зазначені обставини, в тому числі, стали підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06.10.2020 форми «Р» : № 0017493303 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та № 0017483303, яким застосовано штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб.

Судом встановлено, що на рахунок позивача зараховані кошти:

13.01.2020 зараховано сумарно на рахунок кошти в розмірі 300000,00 грн., з них 83000,00 виручка згідно видаткової накладної № 1 від 03.01.2020, 105000,00 грн. згідно видаткової накладної № 2 від 08.01.2020, власні кошти - 112000,00 грн.;

22.01.2020 - 540000,00 грн., з них 75000,00 виручка згідно видаткової накладної № 4 від 20.01.2020, 56000,00 грн. згідно видаткової накладної № 5 від 20.01.2020, 32000,00 грн. згідно видаткової накладної № 6 від 21.01.2020, власні кошти - 377000,00 грн.;

24.01.2020 - 90000,00 грн., з них 90000,00 грн. - власні кошти;

07.02.2020 - 150000,00 грн., з них 98000,00 виручка згідно видаткової накладної № 7 від 03.02.2020, 41000,00 грн. згідно видаткової накладної № 8 від 06.02.2020, власні кошти - 11000,00 грн.;

19.02.2020 - 350000,00 грн., з них 125000,00 виручка згідно видаткової накладної № 9 від 13.02.2020, 87000,00 грн. згідно видаткової накладної № 10 від 17.02.2020, власні кошти - 138000,00 грн..

Всього сумарно 1430000,00 грн., з них виручки - 702000,00 грн., власні кошти 728000,00 грн.

Суд зазначає, що податковим органом не враховано, що частина сум внесених до Книги обліку доходів вносилась позивачем однією сумою складаються із сум виручки за видатковими накладними та власних коштів.

Суд вказує, що позивач фактично в порушення правил ведення Книги обліку доходів заносив дані однією сумою, сумуючи кошти від реалізації продукції та власних коштів внесених на банківській рахунок.

Дані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи зверненнями позивача до відділення АТ КБ "Приватбанк" про зміну призначення платежів, що відображають розділення внесеної суми на платежі призначенням внесення виручки та призначенням внесення власних коштів.

В судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що власні кошти позивача отримані в результаті заощаджень із прибутків отриманих за попередні роки в тому числі і з підприємницької діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 06.10.2020 форми «Р» № 0017493303 та № 0017483303 є протиправними та підлягають скасуванню.

Поряд з цим, надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми “Р” № 0017523303 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 426400 грн. та штрафними санкціями в сумі 106600 грн, суд виходить з такого.

Для цілей оподаткування податком на додану вартість платниками податку є особи, перелік яких встановлений підпунктом 14.1.139 п.14.1 ст.14 та п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, зокрема будь-яка особа, що підлягає реєстрації як платник податку.

Умови для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, відповідно до яких реєстрація особи як платника податку на додану вартість може здійснюватися як за добровільним рішенням особи, так і в обов`язковому порядку, визначені статтями 181 та 182 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп.181.1 ст.181 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з п. 183.1 та п. 183.2 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V Податкового кодексу України, загальний обсяг яких перевищує 1 млн. грн., зобов`язана згідно з вимогами Податкового кодексу України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженнями заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість.

При цьому таке правило, не застосовується до платників єдиного податку першої-третьої груп.

Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн грн.), з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов`язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість.

Отже, в особи, що перейшла зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість виникає в разі якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість). При цьому обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі 814/4461/13-а, від 05.09.2019 №813/8772/14 та 16.10.2019 у справі №1340/4383/18.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 27.09.2019 по 27.02.2020 ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, тобто був платником єдиного податку (2 група) та не був платником ПДВ.

Згідно з актом перевірки від 04.09.2020 ФОП ОСОБА_1 , згідно даних про рух коштів на розрахунковому рахунку з урахуванням порушень викладених в розділі 2.2.2 даного акту в період з 01.01.2020 по 27.02.2020 отримав дохід, в сумі 2132000,00 грн. та внаслідок порушення норм податкового законодавства щодо перебування на спрощеній системі оподаткування зобов`язаний був перейти на сплату інших податків і зборів з 1 січня 2020 року та у строк до 10 січня 2020 року подати за місцем основної реєстрації відповідну заяву про реєстрацію платником ПДВ. Зокрема із підстав, передбачених п. 181.1 ПКУ, - досягнення суми проведених операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають обкладенню ПДВ, протягом останніх 12 календарних місяців, 1 млн грн (без урахування ПДВ). Подати до податкового органу слід було не пізніше 10 числа першого календарного місяця, у якому здійснено перехід, Реєстраційну заяву платника податку на додану вартість (ф. № 1-ПДВ), затверджену в додатку 1 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 14.11.2014 № 1130. Однак ФОП ОСОБА_1 самостійна реєстрація платником ПДВ не проведена, а тому відповідно пункту 183.10 статті 183 Податкового Кодексу України: “особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування”. Перевіркою повноти визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість за період з 01.01.2020 по 27.02.2020 встановлено його заниження всього у сумі 2132000,00 грн.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на таке.

Обсяг операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, за умови перевищення 1 млн. грн. протягом останніх 12 календарних місяців, повинен визначатися для позивача не з 01.01.2020 по 27.02.2020 (тобто в період, за який встановлено перевищення доходів позивача 1000000 грн.), а з часу переходу його на загальну систему оподаткування.

На момент проведення контролюючими органами перевірки позивача останній не набув статусу платника ПДВ, а отже у нього і не було обов`язку подавати до податкового органу податкові декларації з ПДВ та складати податкові накладні у вказаний період.

Також, як встановлено судом зазначеними вище обставинами справи спростовано твердження відповідача про отримання позивачем доходу з 01.01.20 по 27.02.2020 в сумі 2132000 грн., що виключає визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та встановлення його заниження в сумі 2132000 грн.

Таким чином, дохід за період з 01.01.2020 по 27.02.2020, у який позивач був платником єдиного податку другої групи, не може враховуватись при обчисленні доходу, з якого він зобов`язаний нараховувати та сплачувати ПДВ.

За таких обставин, ГУ ДПС у Хмельницькій області, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 06.10.2020 форми “Р” № 0017523303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 426 400 грн. та штрафними санкціями в сумі 106600 грн., діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням форми "Р" № 0017473303 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору.

Згідно з пп.1.1 - 1.2 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до пп.1.7 підрозділу 10 розділу XX ПК України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Підпунктом 165.1.36 п.165.1 ст.165 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Оскільки, як встановлено судом, позивач не допустив заниження витрат, які вплинули на отримання доходу від підприємницької діяльності, та правомірно задекларував показники чистого оподатковуваного доходу, а тому не повинен був сплачувати військовий збір.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 ПК України є безпідставним, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення форми “Р” № 0017473303 яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем в сумі 10518,19 грн. та штрафними санкціями в сумі 2629,55 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI, тут і в подальшому в редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що базою нарахування єдиного внеску для фізичної особи-підприємця, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, розрахований у відповідності до п.177.2 ст.177 ПК України.

Згідно з висновками Акту перевірки, заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу та завищення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманим доходом, призвело до заниження належного до сплати єдиного внеску.

Враховуючи попередні висновки суду про безпідставність тверджень контролюючого органу стосовно завищення позивачем документально підтверджених витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманим доходом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску, а також безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону №2464-VI, у зв`язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2020 № Ф-0017513303 зі сплати єдиного внеску на суму 23633,01 грн. та рішення від 06.10.2020 №0017503303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 2363,30 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо прийнятого податкового повідомлення -рішення від 06.10.2020р. форми "ПС" №0017533303, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства щодо застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування суд зазначає.

Відповідачем з підстав викладених в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.296.10 ст. 296 ПК України, оскільки здійснювалась реалізація товарно-матеріальних цінностей без застосування реєстратора розрахункових операцій у 2020 році на загальну суму за результатом перевірки 2132000 грн.

Відповідно до пункту 296.10. ст. 296 ПК (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку:

першої групи;

другої - четвертої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов`язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку.

Судом взято до уваги, надані в судовому засіданні пояснення представників позивача про те, що у 2020 році позивач отримав від покупців за проданий товар 702000,00 грн. готівкою, що підтверджується видатковими накладними, решта 728000,00 грн. є власними грошовими коштами позивача, які останній вніс на свій підприємницький рахунок відкритий для здійснення господарської діяльності.

В спростування зазначеного відповідачем не надано до суду жодного доказу того, що у 2020 році позивач отримав від покупців за проданий товар дохід в розмірі 2132000,00 грн.

Судом під час розгляду справи досліджено виписки по банківському рахунку позивача, з яких встановлено, що останні не містять інформації про перерахування ОСОБА_1 іншими особами грошових коштів. Іншими первинними документами висновок відповідача про отримання доходу в розмірі 2132000,00 грн., також представником ГУ ДПС в Хмельницькій області не підтверджено.

Отже, податкове повідомлення - рішення форми “ПС” № 0017533303, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства щодо застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування в розмірі 213200,00 грн., також є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом не встановлено порушень з боку позивача норм ПК України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень контролюючого органу, а тому позовні вимоги про визнання таких рішень протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, наданих сторонами пояснень, системного аналізу положень чинного законодавства України та наданих до матеріалів справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував доводів позивача, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачений судовий збір в сумі 10510,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2020 № Ф-0017513303.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області від 06.10.2020 № 0017503303.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області № 0017483303, № 0017533303, № 0017463303, № 0017523303, № 0017493303, № 0017473303 від 06.10.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 10510,00 грн. (десять тисяч п`ятсот десять гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03 червня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький Згідно з оригіналом Суддя І.І. Тарновецький