Ухвала суду № 97420228, 01.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3358/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

01 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі

Головуючої-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Термено О.А.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Хиря В.В.

розглянувши в судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону військова частина 2144 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

22.01.2021 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського прикордонного загону військова частина 2144 (79010, м. Львів. вул. Личаківська, 74; код ЄДРОПУ 14321653), з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні -невиплату ОСОБА_1 , в день виключення зі списків частини (04.09.2020) одноразової грошової допомоги при звільненні;

- стягнути із Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 04.09.2020 по 17.12.2020 у сумі 54630,16 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Ухвалою суду від 16.03.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний термін з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви. На виконання вимог ухвали суду виконав недоліки позовної заяви, подав докази звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 24.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03.09.2020 №435-ОС було звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я. Наказом 7 прикордонного загону (Львівський прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04.09.2020 №317-ос позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. На момент виключення зі списків особового складу позивачеві не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні. Лише 17.12.2020 Львівським прикордонним загоном виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 216877,43 грн. Вказує, що період затримки розрахунку при звільненні обраховується починаючи з 04.09.2020 по 17.12.2020 та становить 104 календарних днів. Відтак, відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум коштів.

06.05.2021 за вх. №3144 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначає, що Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду. Відповідач у відзиві просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду. а також просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

06.05.2021 за вх.№31773 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

31.05.2021 за вх. №38607 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

01.06.2021 протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні такого клопотання, оскільки, позивач забезпечив явку в судове засідання.

Судом встановлено, що позивач наказом начальника 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04.09.2020 №317-ос (про особовий склад) виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Однак, одноразова грошова допомога при звільненні виплачена позивачу лише 17.12.2020 року, що на думку останнього є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку в розмірі 54630,16 грн. за затримку розрахунку при звільненні за період з 04.09.2020 по 17.12.2020.

Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивача 23.02.2021 року до суду з цим позовом.

Позивач в засіданні ствердив, що кошти отримано на картку 17.12.2020, розуміє про пропуск строку звернення до суду, однак через карантинні заходи не готував позов, а також на погодні умови не міг власноруч принести, щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду покладається на розсуд суду.

Представник відповідача клопотання про залишення позову без розгляду підтримав, просив суд таке задоволити. Покликався на позицію Верховного Суду, щодо місячного строку звернення до суду, у випадку відступу від позиції Верховного суду таке варто обґрунтувати суду першої інстанції. Дана позиція Верховного Суду у справі є сталою при розгляді і вирішенні такої категорії справ, щодо місячного строку звернення в суд.

Отже, визначаючись з доводами відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд входить з наступного.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 17.12.2020 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 23.02.2021 року, тобто з пропущенням місячного строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Так, предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Разом із тим Верховний Суд акцентує увагу, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.

За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 цього Кодексу).

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Як зазначалося вище, остаточний розрахунок з позивачем проведено 17.12.2020, проте до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише 23.02.2021 (згідно штампу поштового відділення).

Оскільки до суду з вказаним позов позивач звернувся 23.02.2021, ним пропущено як місячний строк звернення до суд, який обчислений з дати остаточного розрахунку при звільненні (17.12.2020).

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі №520/5559/2020, щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначив, що оскільки предметом адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, яка не входить до структури заробітної плати, то підстави для застосування частини першої статті 233 КЗпП України відсутні. При цьому Верховний Суд акцентує увагу на тому, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону.

Такого висновку Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 560/4006/19, від 23.09.2020 у справі №1.380.2019.003695.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки позивач звернувся до суду лише 23.02.2020 з позовними вимогами за період з 04.09.2020 по 17.12.2020, то він пропустив місячний строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку і в засіданні суду 01.06.2021 позивачем не долучено жодного доказу поважності пропуску такого.

Отже, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до з ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до суду з цим позовом, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст. 240 КАС України.

Керуючись ст.ст.240, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволити.

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону військова частина 2144 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, він має право на повторне звернення до адміністративного суду, у загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс ухвали виготовлено 04.06.2021.

Суддя Сподарик Н.І.