Рішення № 97420186, 03.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року справа №380/2288/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Новак Л.М.,

за участю:

представника позивача Острик С.О.

представника відповідача Смілка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України (далі-відповідач, МОУ), в якому просить:

визнати протиправним і скасувати рішення оформлене п.14 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №130 від 10.09.2020 року, в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги;

зобов`язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, визначену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) згідно з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі – Постанова №975)».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що МОУ безпідставно відмовлено позивачу

у виплаті одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Вказує, що право на отримання грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з моментом настання підстав для отримання цієї допомоги, що в межах спірних правовідносин є встановленням 10.02.2020 другої групи інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, а не з моментом звільнення з військової служби, як помилково стверджує відповідач. Більше того, ОСОБА_1 звертаючись з заявою про призначення такої допомоги надав всі необхідні документи, а тому підстави для відмови у призначення одноразової грошової допомоги – відсутні.

Представник позивача просить позов задоволити з урахуванням наведених мотивів.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що оскільки позивач був військовослужбовцем строкової служби, а інвалідність йому встановлена після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби, права на отримання допомоги згідно з Порядком № 975 та статтею 16 Закону №2011-XII - не має. Окрім того, ОСОБА_1 не долучено доказів, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) не пов`язані з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Щодо позовної вимоги про зобов`язання МОУ виплатити одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, визначену Законом №2011-XII згідно з Порядком №975 зазначив, що до повноважень МОУ віднесено обов`язок прийняти рішення щодо призначення або відмови у призначенні такої допомоги. Натомість в межах даних правовідносин виплата одноразової допомоги повинна здійснюватись Львівським ТЦКСП. Ураховуючи викладене, просив у задоволені позову відмовити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 23.04.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження.

Протокольною ухвалою суду від 20.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 відповідно до довідки Червоноградського міського військового комісаріату МОУ від 18.02.2020 №3 у період з 12.12.1987 року по 31.10.1989 року проходив строкову військову службу, у тому числі з 22.05.1998 року по 22.01.1989 року приймав участь у бойових діях Демократичній Республіці Афганістан.

Позивачу 11.09.2013 року встановлено третю групу інвалідності, поранення контузія пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №667170 від 11.09.2013 року.

Як зазначено в довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААБ №330479 позивачу 10.02.2020 року встановлено другу групу інвалідності, поранення контузія пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах.

З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової внаслідок встановлення другої групи інвалідності, що настала через поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, позивач звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із відповідною заявою та копіями необхідних документів, які в подальшому були направленні до МОУ.

Рішенням комісії МОУ від 10.09.2020 року з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №130 ОСОБА_1 відмовлено на одержання одноразової допомоги, оскільки одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової військової служби, якщо інвалідність настала не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Натомість. заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін. Окрім того, ОСОБА_1 не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва).

Не погоджуючись із відмовою, викладеною у пункті 14 протоколу № 130 від 10.09.2020 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відтак, змістом спірних правовідносин є дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення другої групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. При цьому, як вбачається із поданої позивачем заяви право на отримання на отримання такої допомоги ОСОБА_2 пов`язує саме із встановленням 10.02.2020 року другої групи інвалідності .

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі- Закон №2232-XII) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Згідно частини першої статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу другої групи інвалідності, далі– Закон №2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – одноразова грошова допомога), – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком №975 (у редакції, чинній на час встановлення позивачу другої групи інвалідності).

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-XII після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, від 03.09.2019 у справі №2540/3070/18, від 20.01.2021 у справі №1640/2919/18.

Як вже зазначалось, в межах спірних правовідносин позивач проходив строкову військову службу з 12.12.1987 року по 31.10.1989 року.

Позивач пов`язує право на отримання одноразової допомоги з встановленням йому другої групи інвалідності -10.02.2020 року.

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності більш ніж через 30 років після звільнення із строкової військової служби, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону №2011-XII у нього відсутнє.

При цьому, судом не беруться до уваги покликання позивача на практику Верховного Суду України, викладену у постановах від 18.11.2014 №21-446а14, від 21.04.2015 321-135а15, від 10.03.2015 №21-563а14, оскільки такі судові рішення стосуються правовідносин щодо набуття права на одноразову грошову допомогу в редакції Закону №2011-XII до 16.12.2016 року та відповідно не стосуються спірних правовідносин.

Судом не надається оцінка іншим доводам позивача, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини є достатніми для висновку суду щодо правомірності відмови МОУ в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення другої групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не належить стягувати із сторін.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Я.Мартинюк