Рішення № 97420083, 31.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7505/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Фостяка Р.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Слиш Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Львівської області, Львівської обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до прокуратури Львівської області код ЄДРПОУ 02910031, місцезнаходження: 79005, м.Львів, проспект Т. Шевченка, 17/19, Львівської обласної прокуратури код ЄДРПОУ 02910031, місцезнаходження: 79005, м.Львів, проспект Т.Шевченка, 17/19, в якій позивач просить:

- стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку із звільненням, нараховану відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р(ІІ)2020.

Ухвалою від 21.09.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 23.11.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 23.11.2020 суд витребував додаткові докази у справі.

Ухвалою від 29.03.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області відповідно до наказу від 14.08.2020 №1401к відповідач не виплатив йому вихідну допомогу при звільненні, передбачену статею 44 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). Позивач зазначає, що вказану допомогу необхідно нарахувати і виплатити з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р(ІІ)2020.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України «Про прокуратуру», який є спеціальним законом, що не передбачають виплати вихідної допомоги при звільненні. Норми вказаного Закону України пріоритетними перед нормами КЗпП України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовано спірних правовідносин або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.

Представник відповідача подала до суду додаткові пояснення у справі, обґрунтовані тими ж аргументами, що й відзив на позовну заяву. Крім того, представник відповідача зазначає, що середньомісячна заробітна плата позивача за період з квітня по травень 2020 року становить 20508,09грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відпвоідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом прокуратури Львівської області №1401к від 14.08.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 19.08.2020.

Згідно з розрахунковими листами позивача (а.с. 9, 10) вихідна допомога при звільненні йому не виплачувалась.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині невиплати вихідної допомоги при звільненні позивач звернувся до суду з позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон України №1697-VII) .

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України №1697-VII визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-IX (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) прокурори, які на день набрання чинності зазначеним Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру” за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-IX статтю 51 Закону України №1697-VII доповнено частиною п`ятою, згідно з якою на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої зазначеної статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Згідно із статею 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

За приписами пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 зазначеного Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-IX статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою, згідно якої звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої зазначеної статті, а також особливості застосування до них положень частини другої зазначеної статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 зазначеного Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

З матеріалів справи видно, що позивача звільнено з посади на підставі Закону України №1697-VII, а саме відповідно на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України №1697-VII.

Законом України №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Натомість КЗпП України встановлює обов`язок роботодавця виплатити працівнику вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, якщо працівника звільнено у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Закон України №1697-VII є спеціальним законом, що регулює правовідносини у зв`язку із звільненням прокурорів, проте КЗпП регулює трудові правовідносини, що виникли між працівником і роботодавцем в тій частині, що не врегульовано спеціальним законом.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

При цьому, суд зазначає, що внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-IX в Закон України №1697-VII та в КЗпП України не встановлюють жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України №1697-VII.

Закон України №1697-VII, як і КЗпП України (в редакції Закону України №113-IX) встановлює обмеження тільки щодо не поширення положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Водночас, обмеження щодо застосування статті 44 КЗпП України не встановлено.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Законом України №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП, що не заборонено спеціальним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №823/276/16, від 21.01.2021 у справі №380/1662/20.

Таким чином, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України №1697-VII у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України.

Щодо обчислення розміру вихідної допомоги, належної позивачу, суд зазначає таке.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до “Порядку обчислення середньої заробітної плати”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 08.02.1995 №100.

Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних дні за цей період.

Позивач у позовній заяві не зазначив конкретної суми, яку необхідно стягнути.

Згідно з довідками про заробіток позивача від 08.12.2020 №21-1937вих20, від 10.02.2021 м№21-594вих21 його середньоденна заробітна плата становить 1025,40грн, середньомісячна заробітна плата – 20508,00грн.

Не погоджуючись із даними, які містяться у зазначених довідках, позивач подав свій розрахунок вихідної допомоги, яка на його думку становить 45607,50грн.

З наведеного вбачається, що між сторонами існує спір щодо розміру середньомісячної заробітної плати позивача, який не входить до предмета доказування у цій справі.

Суд зазначає, що стягненню за судовим рішенням підлягають лише нараховані та невиплачені безспірні суми.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вихідної допомоги необхідно відмовити повністю, у зв`язку з їх передчасністю.

Таким чином, оскільки відповідач не виплатив позивачу вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, суд вважає, що належним способом захисту позивача є зобов`язання Львівської обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу, у зв`язку із звільненням, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р(ІІ)2020.

З огляду на викладене, керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, для забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Львівську обласну прокурату нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу, у зв`язку із звільненням, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р(ІІ)2020.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Зобов`язати Львівську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу, у зв`язку із звільненням, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р(ІІ)2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 4 червня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик