Вирок № 97414383, 03.06.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2804/19

пр.№ 1-кп/464/204/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Гаврилишин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12019140070001129 від 07.05.2019 про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Замок Жовківського району Львівської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого монтажником зовнішніх трубопроводів ТзОВ «Укрінвестбуд», не військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1)18.03.2015 Личаківським районним судом м.Львова зач.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.;

2)08.10.2015 Личаківським районним судом м.Львова за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

3)27.11.2015 Галицьким районним судом м.Львова за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, 03.01.2019 звільнений від відбування покарання умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 1 рік 9 місяців 28 днів, судимість не погашена,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Васьківа Б.Я.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

захисника Островського Ю.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 таємно викрав чуже майно, повторно.

Злочин вчинено за наступних обставин. Так, ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів передбачених ст.185, ст.186 КК України, 07 травня 2019 року приблизно об 01 год, перебуваючи поблизу громадсько-торгового центру «Зубра-центр», що за адресою: м.Львів, пр. Червоної Калини, 109, підійшов до ОСОБА_2 та з кишені його куртки таємно викрав мобільний телефон марки «Honor 7А» моделі «DUA-L22» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 вартістю 3099 грн, в якому знаходилась сім картка оператора «Київстар» з номером НОМЕР_3 вартістю 50 грн. на якій були кошти в сумі 5 грн, та чохол до телефону вартістю 185 грн. Після чого, ОСОБА_1 пішов у невідомому напрямку з викраденим майном, завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 3339 грн.

В судовому засіданні обвинувачений вину у інкримінованому злочині не визнав. Надав показання про те, що весною 2019 року приблизно об 24 годині знаходився разом з ОСОБА_3 та знайомим на ім`я ОСОБА_4 на пр.Червоної Калини в м.Львові біля торгового павільйону з їжею. Через деякий час до них підійшов потерпілий ОСОБА_2 з пляшкою горілки та запропонував випити. До цього часу ніхто з його компанії не був знайомим з потерпілим. Вони погодились на пропозицію потерпілого, сиділи біля торгового павільйону, вживали алкоголь та розмовляли. Потерпілий залишав свій мобільний телефон працівнику торгового павільйону для того щоб підзарядити батарею телефону. Він в цей час залишив компанію та відійшов на кілька хвилин в туалет. Повернувшись, побачив суперечку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; почув від потерпілого, що в нього пропав мобільний телефон. Він стояв зліва від ОСОБА_2 на відстані одного метра, участі в розмові не брав. Через кілька хвилин сказав що йому потрібно йти і пішов по своїх справах. В подальшому, під час досудового розслідування, вирішив взяти вину на себе, оскільки був першим затриманий поліцією та в день затримання надав покази про те що саме він викрав в ОСОБА_2 належний йому мобільний телефон. Визнав, що власноручно писав заяву від 08.05.2019 адресовану слідчому СВ Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області Курко Н.С. про добровільну видачу мобільного телефону «Honor 7А», однак наголошував, що така заява була написана ним на прохання слідчого. Разом з тим, жодного тиску працівники правоохоронних органів на нього не чинили. Викраденого мобільного телефону в нього не було, і такий в нього не вилучали, побачив телефон на столі в кабінеті слідчого. В день затримання працівники поліції провели всі необхідні слідчі дії і відпустили його за 7-8 годин. Після затримання, через один або два дні, він зустрів ОСОБА_3 , який признався йому в крадіжці мобільного телефону та попросив не викривати його і взяти вину на себе. Зазначив, що до цієї зустрічі з ОСОБА_3 йому не було достеменно відомо хто викрав мобільний телефон потерпілого, однак він припускав, що це міг зробити саме ОСОБА_3 , оскільки останній неодноразово судимий за крадіжки. Раніше він відбував покарання разом з ОСОБА_3 , з яким в нього склались дружні відносини і він оговорював себе для того щоб не викрити останнього, однак на стадії судового розгляду він дізнався, що ОСОБА_3 причетний ще і до інших злочинів, а тому змінив свої покази.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його винуватість у вчиненні злочину передбаченому ч.2 ст.185 КК України підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами:

показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що на початку травня 2019 року в нічний час він перебував біля торгового центру «Зубра-центр», що за адресою: м.Львів, пр. Ч.Калини,109, де познайомився із трьома чоловіками, на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з якими в подальшому вживав алкогольні напої біля торгового павільйону з їжею. Мав з собою мобільний телефон марки «Honor 7А» в якому знаходилась сім картка оператора «Київстар» та чохол до даного телефону. Телефон залишав на деякий час працівниці торгового павільйону для того щоб підзарядити батарею телефону. Після того як він забрав телефон, розпочалась спочатку словесна перепалка з ОСОБА_3 , яка перейшла в штовханину, і в цей час він зауважив, що пропав мобільний телефон, який знаходився в кишені куртки. Після чого, обернувся та побачив, що за його спиною на відстані близько метра від нього знаходився ОСОБА_1 , а чоловік на ім`я ОСОБА_4 перебував осторонь на відстані кількох метрів від нього в полі зору. При цьому, під час штовханини ОСОБА_3 був перед ним. Запідозрив в крадіжці обвинуваченого, оскільки останній знаходився ззаду нього та розвернувшись сказав ОСОБА_1 , що в нього пропав мобільний телефон. Але бачачи, що обвинувачений на таку вимогу не відреагував, почав сумніватись та звернувся повторно до всіх учасників: «Хлопці поверніть телефон!». На що обвинувачений відповів, що телефон не брав. Після цього він ще розмовляв з ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 за деякий час пішов з місця події. ОСОБА_3 також відходив на кілька хвилин до магазину, а повернувшись, повідомив, що зможе повернути йому телефон за винагороду в розмірі 500 грн. На що він відповів, що звернеться в поліцію. В подальшому, брав участь в пред`явленні особи до впізнання і за рисами обличчя, статури та одягом вказав на ОСОБА_1 , як на особу, яка може бути причетна до злочину. Викрадений телефон йому було повернуто працівниками поліції;

показаннями свідка ОСОБА_5 , про те, що весною 2019 року вона разом з чоловіком ОСОБА_6 були запрошені працівником поліції бути понятими під час проведення огляду місця події. Дана слідча дія проводилась в кабінеті Сихівського ВП, де знаходився обвинувачений, якого вона впізнає в залі суду. Біля обвинуваченого стояв стіл, на якому лежав мобільний телефон темного кольору. На запитання слідчого обвинувачений відповів, що вкрав даний мобільний телефон;

показаннями свідка ОСОБА_6 , про те, що весною 2019 року, він разом з дружиною ОСОБА_5 були запрошені працівником поліції бути понятими під час проведення огляду місця події. Такий огляд проводився в кабінеті Сихівського ВП, де знаходився обвинувачений та слідчий. Поряд з обвинуваченим стояв стіл на якому лежав мобільний телефон. Чи повідомляв обвинувачений щось про мобільний телефон він не пам`ятає;

даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.05.2019, відповідно до якого ОСОБА_2 подав заяву про те, що просить прийняти міри до відомих йому осіб, імена яких: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , котрі шляхом вільного доступу 07.05.2019 в проміжку часу з 02 год. по 03 год. викрали його мобільний телефон за адресою: АДРЕСА_2 , біля кіоску «Шаурма» (т.1 а.с.180);

даними протоколу пред`явлення особи для впізнання від 08.05.2019 та фототаблицею до нього, відповідно до яких, потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_1 , як особу, яку він зустрів 07.05.2019 близько 01 год. та яка викрала у нього мобільний телефон марки «Honor» моделі «DUA-L22» за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 109. ОСОБА_1 він впізнав по тілобудові, залисинах на голові, рисах обличчя, рисах брів та очей, а також по одязі в якому ОСОБА_1 був одягнутий (т.1 а.с.181-185);

даними протоколу огляду місця події від 08.05.2019, відповідно до якого місцем огляду є приміщення кабінету №308 Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 66. У даному кабінеті знаходився чоловік, який назвався ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який повідомив, що має при собі мобільний телефон марки «Honor», та витягнув його з кишені куртки. Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що даний телефон він викрав 07.05.2019 близько 01 год. у районі «Санта Барбара», що у Сихівському районі м.Львова, із кишені куртки у невідомого для нього чоловіка. Даний мобільний телефон ОСОБА_1 добровільно видав працівникам поліції (т.1 а.с.186-188);

даними заяви ОСОБА_1 від 08.05.2019, відповідно до якої ОСОБА_1 зазначив, що добровільно видає мобільний телефон марки Хонор, який викрав 07.05.2019 близько 01 год., поблизу «Санта Барбари», що у Сихівському районі м.Львова з кишені куртки невідомого йому чоловіка (т.1 а.с.190);

даними протоколу огляду речей від 08.05.2019, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон марки «Honor 7A», моделі «DUA-L22», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 чорного кольору (т.1 а.с.191);

даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.05.2019 та відеозапису даної слідчої дії, за участі підозрюваного ОСОБА_1 , відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_1 показав, як відбувались події 07.05.2019 близько 01 год. на території громадсько-торгового центру «Зубра-центр», що за адресою: м.Львів, пр. Червоної Калини, 109, біля кіоску, де продають фаст-фуд. Так, ОСОБА_1 зазначив, що цього дня у вказаній годині, за вказаною адресою він підійшов із-за спини до невідомого йому громадянина та витягнув із лівої кишені куртки мобільний телефон. 08.05.2019 підозрюваний ОСОБА_1 прибув у Сихівський ВП ГУ НП у Львівській області та добровільно видав викрадений телефон слідчому (т.1 а.с.198-201).

Під час судового розгляду обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України не знайшло свого підтвердження.

Так, з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» вбачається, що розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв`язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп`яніння).

П.4 вказаної вище постанови передбачає, що дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Кваліфікація даного злочину за ч.2 ст. 186 КК України як такого, що розпочався як крадіжка, яка була виявлена потерпілим є необґрунтованою. Так, з показань потерпілого даних в судовому засіданні вбачається, що він не бачив моменту викрадення мобільного телефону, а лише зауважив, що такий відсутній в кишені куртки. Потерпілий лише припускав, що крадіжку міг вчинити обвинувачений, який в свою чергу після викрадення телефону також не вчиняв дій, які б свідчили про те, що він продовжує заволодівати майном, оскільки з показань потерпілого вбачається, що ОСОБА_1 лише за деякий час після крадіжки пішов з місця події. Крім того, як вбачається з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення, потерпілий ствердно не вказував на особу, котра могла заволодіти телефоном.

Ці об`єктивні дані спростовують обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), повторно. Відтак, з врахуванням належної оцінки здобутих під час судового розгляду доказів, дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.186 КК України слід перекваліфікувати на ч.2 ст.185 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України повністю доведена.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно.

Ці дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України.

Заперечуючи вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, сторона захисту обґрунтовувала свою позицію також показаннями свідка ОСОБА_3 . Так, будучи допитаним в судовому засіданні, даний свідок надав показання про те, що 07.05.2019 в нічний час, перебуваючи разом з ОСОБА_1 на пр.Червоної Калини в м.Львові, познайомились з потерпілим ОСОБА_2 , з яким в подальшому вживали алкоголь та спілкувались сидячи біля кіоску, де можна придбати хот-доги та каву. ОСОБА_2 сказав, що в нього зник мобільний телефон, але відразу ж згадав, що віддав його для зарядки працівнику кіоску. Через деякий час дана ситуація з телефоном знову повторилась. В подальшому, потерпілий поклав свій телефон у кишеню куртки. Оскільки, потерпілий ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння, та постійно забував, де його телефон, він скористався даною ситуацією і зайшовши за спину потерпілого витягнув з лівої кишені куртки потерпілого мобільний телефон. Обвинуваченого в цей час не було, оскільки він пішов у туалет. Коли ОСОБА_1 повернувся, то потерпілий висловлював претензії з приводу телефону до них обох. Через деякий час до ОСОБА_1 подзвонила дружина і він пішов. Цієї ж ночі, приблизно об 2-3 год. ночі, коли він йшов додому, по дорозі зустрів обвинуваченого і сказав йому, що викрав мобільний телефон та показав його. Обвинувачений почав його відмовляти та питати для чого він це зробив. На наступний день до нього подзвонив обвинувачений та сказав, що його розшукує поліція із-за викраденого мобільного телефону. В подальшому, він поблизу відділу поліції зустрівся з оперативним працівником та віддав йому викрадений мобільний телефон. Через декілька днів, він зустрівся з ОСОБА_1 та попросив, щоб той не викривав його, оскільки він хотів вилікуватись від наркотичної залежності. Під час розмови обвинувачений погодився визнати вину у крадіжці мобільного телефону.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_3. та не надає їм віри, оскільки такі спростовуються показаннями потерпілого про те, що телефон був викрадений саме під час штовханини з ОСОБА_3 , який в свою чергу весь час протягом даного конфлікту перебував в полі зору потерпілого та знаходився перед потерпілим, а не за його спиною. Крім цього, не достовірними є показання свідка про те, що викрадений мобільний телефон він передав працівнику поліції, такі показання повністю спростовуються даними заяви ОСОБА_1 про добровільну видачу мобільного телефону, даними протоколів огляду місця події та проведення слідчого експерименту, показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що обвинувачений під час проведення огляду місця події зізнався у викраденні мобільного телефону. Суд також звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_3 під час допиту перебував в ДУ «ЛУВП №19» у зв`язку із обранням йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обвинувачувався в ряді кримінальних правопорушень, провадження по яких перебувають на розгляді в Сихівському районному суді м.Львова

Суд не вбачає правових підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 ; його доводи, як обвинуваченого, є надуманими, розцінюються, як обраний ним спосіб захисту, обумовлений метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене. Обвинувачений, заперечуючи свою вину у вчиненому злочині, намагається подати розвиток подій у власній інтерпретації, зазначає, що вчинив крадіжку не він, а ОСОБА_3 , а на досудовому розслідуванні він визнавав вину, оскільки був першим затриманий поліцією.

Дані показання суд оцінює критично, оскільки такі повністю спростовуються показаннями потерпілого, даними заяви ОСОБА_1 про добровільну видачу мобільного телефону, даними протоколів огляду місця події та проведення слідчого експерименту, показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що обвинувачений під час проведення огляду місця події зізнався у викраденні мобільного телефону. Спростовуючи дані докази, обвинувачений посилається на те, що оговорював себе, оскільки не хотів викривати ОСОБА_3 . Разом з тим, як вбачається з показань обвинуваченого, на час написання заяви про добровільну видачу мобільного телефону та огляду місця події (08.05.2019), ОСОБА_1 не було достовірно відомо хто вчинив крадіжку, як і не було відомо чи така крадіжка була вчинена, оскільки потерпілий міг і загубити телефон, а про здійснення крадіжки саме ОСОБА_3 він дізнався під час зустрічі з останнім, яка відбулась лише через 1-2 дні після 08 травня 2019 року. Суд вважає дані показання обвинуваченого нелогічними та надуманими. Крім цього, жодних доказів, які б підтверджували факт затримання обвинуваченого, стороною захисту не надано.

Суд також звертає увагу на те, що під час досудового розслідування на ОСОБА_1 не чинився фізичний або психологічний тиск, про що зазначив сам обвинувачений під час судового розгляду.

Докази обвинувачення щодо вини ОСОБА_1 у вчиненому злочині передбаченому ч.2 ст.185 КК України є переконливими, об`єктиво відображають обставини справи та події; кожен доказ оцінений судом з точки зору належності, допустимості та достовірності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , з врахуванням вимог ст.ст.65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а саме вчинення нетяжкого умисного злочину, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який не одружений, працює монтажником зовнішніх трубопроводів ТОВ «Укрінвестбуд», має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо якого скарг по місцю проживання не надходило, не перебуває на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах, проходив курс реабілітації за програмою психосоціальної реабілітації осіб з хімічною і нехімічною залежністю.

З врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше судимий, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, дані досудової доповіді про високий ризик повторного правопорушення, а також те, що згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе в умовах ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання. Тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі за скоєний злочин передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Оскільки вироком Галицького районного суду м.Львова від 27.11.2015 ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2018 звільнений умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 28 днів, суд призначає остаточне покарання за правилами ст.71 та ч.4 ст.81 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 27.11.2015 до визначеного судом у даному кримінальному провадженні.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити у вигляді застави, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Судових витрат по справі немає, цивільний позов не заявлявся.

Питання про речові докази вирішити згідно ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, с у д , -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - один рік.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 27 листопада 2015 року і призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного звернення вироку до виконання.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 21.05.2019 по 22.05.2019 включно.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити у вигляді застави, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Речовий доказ: мобільний телефон марки «Honor 7А» моделі «DUA-L22» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , чорного кольору, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити у власності останнього.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий М.В. Борачок