Ухвала суду № 97412282, 03.06.2021, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1140/19

Провадження №1-кп/157/2/21

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2021 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Фесь Т.І.,

прокурора – Антонюка В.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Кучера А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2018 року за № 12018030090000118, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працевлаштований, освіта повна загальна середня, не одружений, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 близько 01 год. 20 хвилин 2 березня 2019 року, знаходячись на проїжджій частині автодороги поблизу цілодобового магазину «АВС-24» на площі Культури у м. Камені-Каширському Волинської області, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс не менше двох ударів кулаками рук та ногами у ділянку обличчя та голови ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді відломів емалі коронкових частин, в ділянці верхньої щелепи, першого зліва та першого зуба справа, в ділянці нижньої щелепи першого зуба справа, садна в ділянці підборіддя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також у вигляді забійно-рваної рани верхньої губи, садна в ділянці верхньої губи, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я терміном більше шести діб.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у хуліганстві, вчиненому групою осіб, а саме у тому, що він близько 01 год. 20 хв. 2 березня 2019 року групою осіб із іншою невстановленою в ході проведення досудового розслідування особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, знаходячись на проїжджій частині автодороги поблизу цілодобового магазину «АВС-24» на площі Культури у м. Камені-Каширському Волинської області, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, використовуючи нікчемний привід, всупереч правилам та нормам поведінки в суспільстві, а також для того, щоб самоутвердитись за рахунок інших осіб, безпричинно, умисно нанесли не менше восьми ударів кулаками рук та ногами в ділянку обличчя та голови ОСОБА_2 , чим заподіяли останньому тілесні ушкодження у вигляді травматичного відлому емалі коронкової частини, верхня щелепа, першого зліва та першого справа зубів, нижня щелепа першого зуба травматичного відлому емалі коронкової частини, верхня щелепа, першого зліва та першого справа зубів, нижня щелепа першого зуба справа, садно в ділянці підборіддя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також у вигляді забійно-рваної рани верхньої губи, садна в ділянці верхньої губи, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я терміном більше шести діб.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України як хуліганство, вчинене групою осіб, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, а визнав вину у встановленому судом суспільно небезпечному діянні, а саме, у заподіянні потерпілому умисних легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я та пояснив, що між ним та ОСОБА_2 ще до зазначеного в обвинувальному акті конфлікту мали місце неприязні відносини, оскільки останній не раз пошкоджував його автомобіль (бив), і тому, побачивши 2 березня 2019 року, що потерпілий наносить удари по склу автомобіля його друга ОСОБА_3 , він вийшов із свого автомобіля і, підійшовши до потерпілого, наніс йому тілесні ушкодження з тією метою, щоб той припинив бити автомобіль. Після цього він, сівши у свій автомобіль, розвернувся та мав намір їхати далі, однак ОСОБА_2 знову йому щось махав руками, а тому він, зупинившись і вийшовши з транспортного засобу, підійшов до нього та знову наніс потерпілому тілесні ушкодження. У нього не було мети порушити громадський порядок, він лише намагався у такий спосіб зупинити неправомірній дії ОСОБА_2 , який не вперше псує чужі автомобілі.

Крім визнання вини у вчиненні кримінального проступку самим обвинуваченим, його винуватість у встановленому судом протиправному діянні повністю підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні дав показання про те, що 2 березня 2019 року він з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 наздоганяли ОСОБА_3 , що керував автомобілем, оскільки останнього також хотіли наздогнати працівники поліції, а тому вони обігнали транспортний засіб ОСОБА_3 та заблокували йому рух у центрі міста Каменя-Каширського, намагаючись у такий спосіб допомогти працівникам поліції. Заблокувавши автомобіль ОСОБА_3 , він вийшов та хотів розбити скло у транспортному засобі, щоб витягнути останнього, однак ОСОБА_3 різко рвонув, від чого він упав, та у цей же момент йому ззаду по голові хтось наніс удари, проте він не бачив кривдника. Згодом до нього підійшов ОСОБА_1 і наніс йому декілька ударів кулаками, від чого він впав, втратив свідомість та отямився у лікарні. Внаслідок побиття у нього були пошкоджені зуби, зашивали губи, боліли ребра. Претензій до ОСОБА_1 він не має, вони помирилася.

З показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 вбачається, що 2 березня 2019 року, коли він перебував у центрі м. Каменя-Каширського, очікуючи свого колегу ОСОБА_7 , то став очевидцем тих обставин, як службовий автомобіль поліції повернув на вул. Торгова, а за ним їхав автомобіль «Гранд Чироки», та у цей же час ОСОБА_2 знаходився на площі Культури, а коли через 2 хвилини автомобіль «Гранд Чироки» повернувся і з нього вийшов ОСОБА_1 , то виникла бійка, ОСОБА_1 наносив потерпілому тілесні ушкодження; самих ударів він не бачив, однак йому було видно, як обвинувачений замахнувся на потерпілого, внаслідок побиття в останнього текла кров, була розбита губа.

Свідок ОСОБА_7 дав показання про те, що 2 березня 2019 року він вирішив зустрітися із своїм колегою ОСОБА_6 у центрі міста Каменя-Каширського біля магазину «АВС», та коли підійшов до останнього, то став очевидцем того, як на великій швидкості проїхало декілька автомобілів, у тому числі і службовий автомобіль поліції, через декілька хвилин повернувся автомобіль «Гранд Чироки», з якого вийшов ОСОБА_1 і, одягнувши капюшон, пішов до ОСОБА_2 , у подальшому була бійка, самої бійки він не бачив, а лише був очевидцем того, що ОСОБА_8 замахувався на потерпілого, мала місце штовханина, а згодом у потерпілого текла кров та була розбита губа.

З показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 вбачається, що він, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в автомобілі та помітили, що службовий автомобіль поліції з увімкненими проблисковими маячками наздоганяє автомобіль марки «Мерседес», а тому вирішили поїхати за ними, та у центрі м. Каменя-Каширського перекрили дорогу автомобілю «Мерседес», він та ОСОБА_2 вийшли з автомобіля, а згодом ОСОБА_2 скочив в автомобіль та поїхав за автомобілем марки «Мерседес», хто наносив ОСОБА_2 тілесні ушкодження він не бачив і про бійку йому відомо із слів самого потерпілого.

Свідок ОСОБА_5 дав суду показання про те, що він, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в автомобілі і переслідували автомобіль під керуванням ОСОБА_3 , оскільки останнього наздоганяв службовий автомобіль поліції. Згодом вони зупинилися біля магазину «АВС» у центрі м. Каменя-Каширського, автомобіль марки «Мерседес» втік, а з їхнього автомобіля вийшов ОСОБА_2 , проте він не бачив чи хтось наносив останньому тілесні ушкодження.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 2 березня 2019 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 , будучи попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, повідомив, що 2 березня 2019 року близько 01 год. по вул. Ковельська навпроти магазину «АВС» ОСОБА_1 наніс йому тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 46 від 4 березня 2019 року, при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани верхньої губи, садна верхньої губи, відломів емалі коронкових частин, в ділянці верхньої щелепи, першого зуба зліва та першого зуба справа, в ділянці нижньої щелепи першого зуба справа, садно в ділянці підборіддя; дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого, твердого предмету (предметів) без відображення контактуючої поверхні останнього (останніх), можливо при обставинах, вказаних в ухвалі слідчого судді, мінімальною кількістю контактів не менше одного, терміном утворення не більше 2-3 доби до моменту обстеження; тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани верхньої губи, садна в ділянці верхньої губи по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, терміном більше шість діб; тілесні ушкодження у вигляді травматичного відлому емалі коронкової частини, в ділянці верхньої щелепи, першого зліва та першого справа зубів, в ділянці нижньої щелепи першого зуба справа, садно в ділянці підборіддя відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 22 березня 2019 року, під час його проведення, потерпілий ОСОБА_2 , зокрема, вказав на місце, де відбувся конфлікт, та продемонстрував механізм нанесення йому ударів кулаками в голову в ділянку потилиці, а також руками по обличчю та ногами по голові у ділянку потилиці, коли він перебував у лежачому положенні.

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 квітня 2019 року, потерпілий ОСОБА_2 впізнав та вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка близько 01 год. 2 березня 2019 року у м. Камені-Каширському поблизу магазину «АВС» нанесла йому тілесні ушкодження.

Аналізуючи вищезазначені докази в їх сукупності, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів в їх достовірності, суд дійшов висновку, що обвинувачений на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс не менше двох ударів кулаками рук та ногами у ділянку обличчя та голови ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я терміном більше шести діб.

Наявність між обвинуваченим та потерпілим перед конфліктом особистих неприязних відносин у судовому засіданні не заперечив і сам потерпілий ОСОБА_2 , і підтвердив, зокрема, і те, що ОСОБА_3 є другом ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 у грубому порушенні ним громадського порядку та спокою громадян з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.

Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного, дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Наведені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к (провадження № 13-28 кс 19).

Як встановлено судом, дії обвинуваченого ОСОБА_1 , пов`язані з нанесенням тілесних ушкоджень, були зумовлені самою поведінкою потерпілого ОСОБА_2 , який, як останній і сам підтвердив у судовому засіданні, бив по склу автомобіля ОСОБА_3 , який є товаришем обвинуваченого.

Обставини справи свідчать про те, що в обвинуваченого було бажання завдати шкоди саме ОСОБА_2 , який мав намір пошкодити автомобіль ОСОБА_3 , і саме такі дії потерпілого стали рушійною силою для заподіяння йому обвинуваченим тілесних ушкоджень.

Обстановка та обставини події й об`єктивні ознаки насильницької поведінки ОСОБА_1 свідчили про те, що вона була зумовлена особистою неприязню до потерпілого, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

У формулюванні викладеного в обвинувальному акті обвинувачення відсутні будь-які конкретні обставини, які б свідчили про порушення обвинуваченим громадського порядку та спокою громадян, крім загальних фраз про супроводження дій особливою зухвалістю, безпричинністю дій обвинуваченого, ігноруванням правил та норм поведінки у суспільстві.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України, а отже, і про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Дії обвинуваченого були зумовлені наміром завдати шкоди потерпілому і безпосередньо спрямовані на досягнення саме цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки кримінального правопорушення проти особи, та підлягають кваліфікації за наслідками як умисне спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я за ч. 2 ст. 125 КК України.

Отже, обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразились у заподіянні потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, а пред`явлене органами досудового слідства обвинувачення у вчиненні хуліганства групою осіб не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку з чим суд перекваліфіковує дії обвинуваченого ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к (провадження № 13-28 кс 19), звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності. Підтримання потерпілим будь-якого з обвинувачень - як початкового, так і зміненого, є проявом його позиції про застосування щодо обвинуваченого заходів кримінальної репресії. Відповідна позиція, а також волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності, з яким особа, що зазнала шкоди, зверталася в будь-якій формі до правоохоронних органів і від якого в подальшому не відмовилася, є підставою для продовження кримінального провадження після зміни його форми з публічної на приватну. В означеному випадку суд наділений повноваженнями ухвалити за результатами судового розгляду обвинувальний вирок із кваліфікацією діяння як злочину, визначеному у частині першій статті 477 КПК. Однак, якщо ж потерпілий ні перед органами досудового розслідування (прокурором), ні перед судом не порушував у будь-який спосіб питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж під час судового розгляду прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення, то така позиція тягне припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК (крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством).

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_2 в ході судового розгляду подав до суду особисто 3 грудня 2020 року заяву, із змісту якої вбачається, що він відмовляється від обвинувачення, помирився з обвинуваченим і просить кримінальне провадження закрити, та йому відомі наслідки відмови від обвинувачення.

Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до частини першої статті 477 КПК може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із частиною четвертою статті 26, пунктом сьомим частини першої статті 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством).

Зазначений законодавчий підхід покликаний сприяти врегулюванню виниклого у зв`язку із кримінальним правопорушенням конфлікту між підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим і є проявом диспозитивності як загальної засади кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається у статті 26 КПК і полягає у свободі сторін використовувати свої права у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України провадження щодо кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 125 КК України, відноситься до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, то кримінальне провадження закривається, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України належить закрити у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення.

Речовий доказ – один компакт-диск з камери відеоспостереження належить залишити зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284, 372, 477 КПК України, суд

ухвалив:

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відмовою потерпілого ОСОБА_2 від обвинувачення.

Речовий доказ – один компакт-диск з камери відеоспостереження залишити зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: О. В. Антонюк