Вирок № 97412281, 03.06.2021, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1140/19

Провадження №1-кп/157/2/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Фесь Т.І.,

прокурора - Антонюка В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Кучера А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2018 за № 12018030090000118, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працевлаштований, освіта повна загальна середня, не одружений, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 близько 5 год. 20 хв. 11 березня 2018 року, знаходячись на автобусній зупинці поблизу цілодобового магазину «АВС-24» на площі Культури у м. Камені-Каширському Волинської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_2 , що виникли у зв`язку з тим, що він зачепив ОСОБА_3 та не вибачився, умисно наніс не менше двох ударів кулаками рук в ділянку обличчя ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді синців, саден в ділянці обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у хуліганстві, вчиненому групою осіб, а саме у тому, що він близько 5 год. 20 хв. 11 березня 2018 року, групою осіб з іншими невстановленими в ході проведення досудового розслідування особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, знаходячись на автобусній зупинці поблизу цілодобового магазину «АВС-24» на площі Культури у м. Камені-Каширському Волинської області, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, використовуючи нікчемний привід, всупереч правилам та нормам поведінки в суспільстві, а також для того, щоб самоутвердитись за рахунок інших осіб, безпричинно, умисно нанесли не менше двох ударів кулаками рук та ногами в ділянку обличчя, голови та тулуба ОСОБА_2 , чим заподіяли останньому тілесні ушкодження у вигляді синців, саден в ділянці обличчя та синця в ділянці правої підключичної ділянки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України, як хуліганство, вчинене групою осіб, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому органами досудового розслідування злочині та у встановленому судом протиправному діянні, зокрема, у заподіяні потерпілому умисних легких тілесних ушкоджень, не визнав і дав суду показання про те, що о 05 год. 20 хв. 11 березня 2018 року він знаходився з дівчиною ОСОБА_4 по місцю її проживання у м. Камені-Каширському, оскільки мав вранці завезти її на автостанцію на автобус разом із своєю сестрою, дивився фільм, а дівчина спала біля нього, та участі у бійці не приймав, а тілесні ушкодження, наскільки йому на даний час стало відомо, ОСОБА_2 заподіяла інша особа, яка знаходиться за кордоном, - ОСОБА_5 . Йому не відомо, чому потерпілий вказує саме на нього, як на особу, яка його побила.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у встановленому судом протиправному діянні повністю підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні дав показання про те, що біля 05 год. ранку 11 березня 2018 року разом із своїми двома товаришами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та із своєю дружиною приїхали на каву у центр м. Каменя-Каширського до магазину «АВС», його жінка з ОСОБА_7 залишилися в автомобілі, а він з ОСОБА_6 пішли по каву до цього магазину, стали у черзі, розмовляли між собою, та приблизно через 5 хв. ОСОБА_1 , особа якого йому на той час не була відома, зачепив ліве плече ОСОБА_3 , на що останній саркастично сказав: «Вибач, мабуть», тобто в такий спосіб зробив ОСОБА_1 натяк , що треба вибачатися в такому випадку, а обвинувачений, у свою чергу, обурився, сказавши декілька слів, і тому він (потерпілий) звернувся до ОСОБА_1 з проханням щоб той помовчав, не кричав, хотів заспокоїти останнього, заступитися за ОСОБА_3 , і, мабуть, обвинувачений, у свою чергу, запропонував відійти в сторону, хоча точно він і не пам`ятає хто з них двох запропонував відійти, та коли він відійшов на три кроки у сторону, у напрямку зупинки, яка знаходиться неподалік магазину, і повернувся до ОСОБА_1 , то останній наніс йому 2-3 удари в область обличчя біля ока, з якої сторони не пам`ятає, від чого він впав на лавку на зупинці, а обвинувачений сів на нього зверху, проте йому вдалося разом з ОСОБА_1 піднятися. Після цього до нього ззаду підбігли невідомі йому особи, збили з ніг і наносили удари в область паху, ніг, по тулубу, голову він закривав, хто його бив не знає, чи це особи з компанії ОСОБА_1 йому достовірно не відомо, хоча він стверджує, що була група осіб, і ОСОБА_12 почав розбороняти і допоміг йому вибратися з цього побиття, та, вирвавшись, він побіг за ресторан «Полісся», який також знаходиться поблизу, а коли повертався назад і знаходився вже біля іншого магазину «Орбіта», то обвинувачений хотів його вдарити знову, однак влучив в його жінку ОСОБА_13 , від чого вона упала, та обвинувачений знову наніс йому удари, а потім підбігла до них ще одна особа, але ударів вже не наносила. ОСОБА_1 був один під час того, як зачепив плече його друга ОСОБА_3 . Після конфлікту він з друзями і дружиною поїхали додому, знайомі із органів поліції посилали йому за допомогою додатку «Вайбер» на телефон його дружини приблизно о 10-11 год. того ж дня фотокартки осіб, серед яких він впізнав та вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження на зупинці біля магазину «АВС», впізнання з ним не проводилося, він також дізнався, що ОСОБА_1 зустрічається з ОСОБА_4 , а тому зателефонував до матері останньої ОСОБА_14 , яка є хресною матір`ю його сестри і яка повідомила йому, що ОСОБА_1 був у них вдома, але біля 5 год. ранку поїхав, а потім вона йому передзвонила і сказала, що спала і нічого не знає про перебування у них ОСОБА_1 . Також після конфлікту він телефонував обвинуваченому з проханням щоб той хоча б у нього попросив вибачення, однак останній йому лише нагрубив. Окрім того, до нього телефонувала особа, чоловік, який представився ОСОБА_15 та хотів залагодити конфлікт, вказуючи, що ОСОБА_1 не хоче щоб справа йшла до суду, і пояснюючи, що останній бажає розібратися нормально, відшкодувати шкоду, проте сам обговорювати ці питання не хоче, але домовитися так і не вдалося, а в подальшому він і сам не захотів без суду вирішувати ці питання. Напередодні конфлікту він з друзями відпочивав і, відповідно, вживав алкогольні напої, він випив 150 грам горілки. Чи бив його ОСОБА_1 у групі інших осіб, тобто вже після того як він з ним піднявся з лавки, йому не відомо.

З показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) вбачається, що близько 04 год. 11 березня 2018 року він з ОСОБА_2 стояв у центрі м. Каменя-Каширського біля магазину «АВС» у черзі щоб купити кави, та до черги підійшов ОСОБА_1 і зачепив його плече, на що він з сарказмом сказав, щоб той вибачився, а обвинувачений, у свою чергу, голосно обурився, мовляв, що від нього хочуть, та потерпілий ОСОБА_2 втрутився, зробивши зауваження, ОСОБА_1 же запропонував потерпілому відійти в сторону, хоча точно він і не пам`ятає від кого саме була така пропозиція. Підійшла його черга, він придбав каву та коли повернувся, то побачив купу людей, які наносили удари ОСОБА_2 , а тому почав розбороняти та отримав удар у потилицю, згодом з нього було знято куртку, а також заподіяно удари в область паху, ребер, від чого він скрутився, а ОСОБА_2 побіг у сторону ресторану «Полісся», і коли він вже піднявся, то почув як потерпілий кричав щоб не чіпали хоча б жінку. Він бачив, що ОСОБА_1 наніс серію ударів ОСОБА_2 , останній впав на лавку, а обвинувачений зверху сидів на ньому і бив в область голови. Після конфлікту у потерпілого мало місце почервоніння ока та останній жалівся на біль у ребрах.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні дала показання про те, що о 05 ранку 11 березня 2018 року вона разом із чоловіком ОСОБА_2 та двома знайомими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 після відвідування розважальних закладів у м. Камені-Каширському вирішили випити кави та під`їхали автомобілем до магазину «АВС», що знаходиться у центрі міста. Її чоловік та ОСОБА_12 пішли до приміщення магазину купити кави, а вона та ОСОБА_18 залишилися в автомобілі, однак їх довго не було, а тому вона пішла до них і побачила на лавці бійку, чоловік ОСОБА_2 лежав на лавці, а обвинувачений, сидячи на ньому, наносив її чоловіку удари. Коли вона згодом підійшла ближче, то побачила, що підбігли інші п`ятеро хлопців та почали наносити її чоловіку удари, а ОСОБА_3 , яких намагався захистити чоловіка, тримали. Сам початок конфлікту вона не бачила, а лише бачила з того моменту, як її чоловік лежав на лавці, над ним був нагнутий ОСОБА_1 і бив потерпілого. На час допиту її слідчим вона не згадала усіх цих обставин, проте з часом, аналізуючи ситуацію, нагадала усі обставини подій. ОСОБА_1 вона запам`ятала через те, що добре бачила його обличчя, коли він після нанесення тілесних ушкоджень її чоловікові на лавочці згодом оббігав зупинку, намагаючись ще нанести удари її чоловіку.

З показань у судовому засідання свідка ОСОБА_16 ( ОСОБА_19 ) вбачається, що він разом з братом ОСОБА_6 , знайомим ОСОБА_2 та його дружиною приїхали 11 березня 2018 року близько 05 год. у центр м. Каменя-Каширського випити кави, ОСОБА_2 та його брат ОСОБА_16 пішли по каву, а він з дружиною потерпілого залишилися в автомобілі. Через 10-15 хвилин дружина ОСОБА_2 пішла до них, оскільки їх довго не було, а ще через 10 хв. він побачив на зупинці активний рух, біля магазину бігали люди, і, вийшовши з автомобіля, він побачив на зупинці куртку свого брата, а із сторони магазину « Орбіта » йшли побиті його брат та ОСОБА_2 , в останнього було розбите обличчя, у брата у синяках були руки, та останні пояснили, що тілесні ушкодження отримали в ході бійки на зупинці та за рестораном, і про обставини бійки йому відомо із слів самого потерпілого.

Свідок ОСОБА_20 дав суду показання про те, що у березні 2018 року о 05 год. він був у центрі м. Каменя-Каширського біля магазину «АВС», бачив ОСОБА_2 , в якого на обличчі були тілесні ушкодження, а також бачив біля ресторану, що знаходиться неподалік зазначеного магазину, ОСОБА_1 , якого знав візуально через своїх друзів, проте очевидцем самої бійки не був, про ситучку йому відомо із слів потерпілого.

Як вбачається з рапорту № 917 від 11 березня 2018 року за підписом уповноваженого працівника чергової частини ОСОБА_21 , 11 березня 2018 року до Камінь-Каширського ВП з письмовою заявою звернувся ОСОБА_2 з повідомленням про те, що у цей день о 05 год. невідомі йому особи, знаходячись на площі Культури у м. Камені-Каширському, на ґрунті неприязних відносин умисно нанесли йому тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 11 березня 2018 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 , будучи попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомив, що 11 березня 2018 року близько 05 год. невідомі особи, знаходячись на площі Культури у м. Камені-Каширському, на ґрунті особистих неприязних відносин, які незадовго до цього виникли, умисно нанесли йому тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 76 від 12 березня 2018 року, при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців, саден в ділянці обличчя та синця в ділянці правої підключичної ділянки, дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету (предметів), без відображення контактуючої поверхні останнього (останніх), можливо при обставинах, вказаних у постанові терміном утворення не більше 1-2 діб до моменту обстеження, мінімальною кількістю контактів не менше двох, і по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. З цього ж висновку вбачається з розділу «Об`єктивно», що зовнішніх ознак будь-яких інших тілесних ушкоджень на представлених для огляду ділянках тіла потерпілого не виявлено.

Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 12 березня 2019 року, під час його проведення, потерпілий ОСОБА_2 , зокрема, вказав на місце біля магазину «АВС», де відбувся конфлікт, зокрема де і як саме обвинувачений зачепив ОСОБА_3 за плече, та на місце на зупинці, де йому були нанесені ОСОБА_1 тілесні ушкодження у ділянку обличчя, від чого він впав на лавку, а обвинувачений сів на нього зверху, показав механізм нанесення йому обвинуваченим ударів в обличчя, а саме, удари кулаком правої руки у ділянку обличчя, а також показав в якій спосіб він відтягнув від себе ОСОБА_1 та зумів встати.

Аналізуючи вищезазначені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між потерпілим та обвинуваченим раптово виникли неприязні відносини через те, що останній зачепив за плече його товариша ОСОБА_3 і не вибачився. ОСОБА_1 умисно наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 не з хуліганських мотивів, а через особисті неприязні відносини, які виникли раптово на ґрунті попереднього інциденту з ОСОБА_6 , за який обвинувачений не вибачився, та в подальшому раптово виникли у зв`язку з цим інцидентом між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 , який заступився за свого товариша.

Під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 у грубому порушенні ним громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин стороною обвинувачення суду не надано.

Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного, дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Наведені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к (провадження № 13-28 кс 19).

З показань у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що він самостійно втрутився в інцидент, який виник між обвинуваченим та його товаришем ОСОБА_6 , оскільки хотів заступитися за останнього, і саме після цього ОСОБА_1 йому були нанесені тілесні ушкодження.

Наведені обставини свідчать про те, що в обвинуваченого виникло бажання завдати шкоди саме ОСОБА_2 , який втрутився в інцидент та розмову, що мали місце між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 , і саме це стало рушійною силою для заподіянні потерпілому обвинуваченим тілесних ушкоджень. Причиною вказаних дій обвинуваченого щодо ОСОБА_2 були саме неприязні відносини між ними, які раптово виникли під час вказаних подій у зв`язку з втручанням у вищезазначений виниклий між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 інцидент потерпілого.

Обстановка та обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки насильницької поведінки ОСОБА_1 свідчили про те, що вона була зумовлена особистою неприязню до потерпілого, яка виникла раптово у відповідь на втручання у вказаний вище інцидент, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, подія відбувалася у надранній час, дії обвинуваченого не були спрямовані на грубе порушення громадського порядку, не супроводжувалися особливою зухвалістю та не привернули уваги сторонніх осіб, громадський порядок порушено не було і відновлення порядку не вимагало значних та тривалих зусиль.

У формулюванні викладеного в обвинувальному акті обвинувачення відсутні будь-які конкретні обставини, які б свідчили про порушення обвинуваченим громадського порядку та спокою громадян, крім загальних фраз про супроводження дій особливою зухвалістю, безпричинністю дій обвинуваченого, ігноруванням правил та норм поведінки у суспільстві.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України, а отже, і про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Дії обвинуваченого були зумовлені наміром завдати шкоди потерпілому і безпосередньо спрямовані на досягнення саме цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки кримінального правопорушення проти особи, та підлягають кваліфікації за наслідками як умисне спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень за ч. 1 ст. 125 КК України.

Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11 березня 2018 року, потерпілий ОСОБА_2 і сам зазначав про заподіяння йому тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних відносин, які незадовго до цього стались.

Матеріали справи свідчать, що на порушення у зазначені в обвинувальному акті день і місці громадського порядку ніхто не скаржився та не заявляв, що чогось злякався, відомостей про припинення роботи відкритого у той час магазину матеріали справи не містять.

Немає у матеріалах справи достатніх, достовірних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що обвинувачений причетний до заподіяння потерпілому інших тілесних ушкоджень групою осіб.

Як пояснив у судовому засіданні сам потерпілий ОСОБА_2 , він особисто не бачив щоб обвинувачений у групі з іншими особами завдавав йому тілесні ушкодження після побиття на лавці, і він лише припускає, що останній пов`язаний з особами, які в подальшому, поваливши його на землю після того, як він встав з лавки, наносили йому удари по тулубу та ногах.

Наданий стороною обвинувачення та досліджений у судовому засіданні відеозапис з камери відеоспостереження з центру м. Каменя-Каширського не є належним доказом вчинення злочину, оскільки його зміст не містить відомостей, що надають можливість ідентифікувати особу (осіб), причетну до вчинення кримінального правопорушення, та інших причетних до конфлікту осіб.

Не знайшли свого підтвердження викладені в обвинувальному акті обставини про те, що ОСОБА_1 наніс удари ногами в ділянку обличчя, голови, а також удари руками та ногами в ділянку тулуба ОСОБА_2 , докази на підтвердження таких обставин відсутні.

Як показав сам потерпілий ОСОБА_2 під час судового розгляду, обвинувачений наніс йому 2-3 удари в область обличчя та в нього мало місце пошкодження біля ока.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразились у заподіянні потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а пред`явлене органами досудового розслідування обвинувачення у вчиненні хуліганства групою осіб не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку з чим суд перекваліфіковує дії обвинуваченого ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к (провадження № 13-28 кс 19), звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, що надає суду право за результатами судового розгляду кримінального провадження, розпочатого за процедурою публічного обвинувачення, ухвалити відповідно до встановлених частиною третьою статті 337 КПК України меж судового розгляду обвинувальний вирок з перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від позиції потерпілого щодо зміни його правової оцінки.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що його не було на місці вчинення кримінального правопорушення і він не наносив тілесних ушкоджень потерпілому, суд вважає неправдивими і розцінює їх як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Показання свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 не є достовірними доказами на підтвердження версії обвинуваченого про непричетність до вчинення кримінального проступку, оскільки вони особисто не бачили його у час вчинення кримінального правопорушення у своєму будинку, а посилаються лише на наявність в їхньому будинку взуття обвинуваченого та у їхньому подвір`ї його автомобіля.

Не є достовірним доказам невинуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і показання свідка ОСОБА_24 , оскільки, як вона ж сама пояснила, останній хоча й перебував у неї вдома з вечора і вони тривалий час дивилися телевізор, приблизно до 3 год., проте вночі вона заснула, та впевнена лише у тому, що ОСОБА_1 був з нею до 4 год. Показання свідка ОСОБА_24 на те, що ОСОБА_1 якби пішов, то обов`язково б з нею попрощався, є її припущеннями та власник баченням їхніх відносин.

Окрім того, свідок ОСОБА_24 перебуває у близьких стосунках з обвинуваченим, а відтак є зацікавленою у тому, щоб останній уникнув відповідальності за вчинені ним протиправні дії.

Посилання сторони обвинувачення як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та сторони захисту як на заперечення перебування останнього у місці вчинення кримінального проступку на інформацію до сеансів мобільного зв`язку обвинуваченого є безпідставними, з огляду на те, що протиправні дії були вчинені близько 05 год. ранку 11 березня 2018 року, а згідно з вказаною інформацією з 02 год. 12 хв. по 07 год. 38 хв. у телефонних дзвінках обвинуваченого має місце пауза, тобто місцезнаходження його мобільного телефону у цей час невідомо.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, займається суспільно-корисною працею, його дохід складається з тимчасових заробітків.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого відсутні.

З урахуванням вищезазначеного та беручи до уваги вищенаведені конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому необхідно призначити у межах санкції частини статті закону, якою передбачено відповідальність за вчинений ним кримінальний проступок, тобто у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Оскільки кримінальний проступок було вчинено 11 березня 2018 року, тому ОСОБА_25 належить звільнити від призначеного покарання відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно із ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Оскільки ОСОБА_2 є потерпілим у кримінальному провадженні і умисними діями ОСОБА_1 були завданні йому легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого потерпілий переніс страждання та фізичний біль, був порушений звичний ритм його життя, тому він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує форму і ступінь вини обвинуваченого, характер, кількість і спосіб завданих потерпілому тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, характер, обсяг болю і душевних страждань, яких потерпілий зазнав у зв`язку з умисними неправомірними діями обвинуваченого, поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, істотність та тривалість вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого у зв`язку, зокрема, з розслідуванням кримінального провадження, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та добросовісності, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого моральну шкоду у зазначеному останнім в позовній заяві розмірі, тобто у розмірі 10000 грн., а тому позов належить задовольнити повністю.

На підставі ч. 1 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню понесені потерпілим ОСОБА_2 витрати, що пов`язані з оплатою правової допомоги, яка полягала у підготовці до суду адвокатом Шворак Н.В. позовної заяви, у сумі 1500 грн. Розмір цих витрат підтверджується актом виконаних робіт від 12 вересня 2019 року та розрахунком наданих послуг з зазначенням обсягу наданої правової допомоги та затраченим часом, квитанцією до прибуткового касового ордера від 12 вересня 2019 року.

Речові докази - 2 компакт-диски із записаними на них відеоматеріалами, сеансами мобільного зв`язку належить зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження немає.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 від покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень звільнити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Речові докази - 2 компакт-диски із записаними на них відеоматеріалами, сеансами мобільного зв`язку зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 10000 (десять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень судових витрат.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Головуючий: О. В. Антонюк