Ухвала суду № 97409427, 02.06.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/4909/20

Провадження №1-кп/235/503/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі:головуючої – судді Корнєєвої І.В.

при секретарі – Паримського О.Є.

за участю прокурора Чернишова Я.Ю.

захисників Молчанової Н.В.

Безрука А.В.

обвинувачених ОСОБА_1 огли

ОСОБА_2 огли

ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника потерпілого адвоката Ільющенка Ю.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Покровську обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2020 р. за № 12020050000000269 по кримінальній справі за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красноводськ Туркменістан , громадянина України , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця м.Димитрів Донецької області , громадянина України ,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,уродженця м.Красноармійська Донецької області , громадянина України , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Баку району Астара Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азербайджан,постійного місця проживання та реєстрації на території України не має,

за ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 122,ч.2 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020050000000269 від 16.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.28, ч.1 ст.122, ч.2 ст.187 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений обгрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду тяжких кримінальних правопорушень, останнього 22.06.2020 р. Красноармійським міськрайонним судом засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років за скоєння злочину , передбаченого ч.1 ст. 115 КК України , обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду під загрозою реального покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та потерпілого, з якими він знайомий та знає їх адреси проживання , та які ще не допитані у судовому засіданні ,вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків , передбачених п.1,3, 5 ч. ст. 177 КПК України .

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений обгрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду тяжких кримінальних правопорушень, обвинувачений неодноразово був засуджений ,відносно останнього до Красноармійського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у скоєнні злочинів,передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України , обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду під загрозою реального покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та потерпілого, з якими він знайомий та знає їх адреси проживання , та які ще не допитані у судовому засіданні ,вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків , передбачених п.1,3, 5 ч. ст. 177 КПК України .

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений обгрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду тяжких кримінальних правопорушень, обвинувачений неодноразово був засуджений ,відносно останнього до Красноармійського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у скоєнні злочинів,передбачених ч.2 ст. 126, ч.1 ст. 121 КК України , обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду під загрозою реального покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та потерпілого, з якими він знайомий та знає їх адреси проживання , та які ще не допитані у судовому засіданні ,вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків , передбачених п.1,3, 5 ч. ст. 177 КПК України .

Потерпілий ОСОБА_5 до судового засідання не з`явився повідомлявся про дату ,час та місце розгляду кримінального провадження належним чином , надав заяву про проведення судового розгляду за його відсутності .

Представник потерпілого адвокат Ільющенко Ю.А. підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримав позицію захисника Молчанової Н.В.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримав позицію захисника Молчанової Н.В..

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,зазначивши , що він не збирається втікати , у нього є маленька дитина , його бабка потребує його допомоги.Просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. .

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Захисник Молчанова Н.В. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що ризики дублюються прокурором з клопотання в клопотання .Відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наявні вироки ,які набули законної сили,внаслідок чого обвинувачені мають інший статус у зв`язку з виконанням вироків , є недопустимим застосування до обвинувачених двох видів забезпечення кримінального провадження.Просить відмовити прокурору у задоволенні клопотань.

Захисник Безрук А.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що прокурором не надано доказів наявності ризиків , ризики не обгрунтовані , ОСОБА_4 має сім`ю , бабку ,який допомагає.Просить змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши пояснення прокурора , обвинувачених, захисників , дослідивши надані матеріали обвинувального акту , суд приходить до наступних висновків .

Відповідно до частин першої та третьої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, зокрема, за правилами статті 199 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому частиною 3 цієї статті на суд, який здійснює розгляд кримінального провадження покладаються функції контролю за обґрунтованістю продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом при вирішенні питання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_1 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні ряду кримінальних правопорушень, в т.ч. й тих , які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин та санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років ;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку , не особою з інвалідністю , стан здоров`я задовільний ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : має постійне місце проживання , проживає з батьками,утриманців не має;

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи :працює;

6) репутація обвинуваченого: невідома;

7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме,рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений-судимий ,

9) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід , окрім тримання під вартою,не обирався.

10) обвинувачений засуджений вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2020 року за ч.1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі ,строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання, вирок набув законної сили 11.02.2021 р.

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, -невідома.

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_1 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_1 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Допит потерпілого та свідків судом не розпочато.

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв`язку з не закінченням судового розгляду .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений раніше судимий ,що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Згідно п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

З огляду на викладене, суд вважає що ризики,які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у ході досудового розслідування у виді тримання під вартою та в підготовчому судовому засіданні , не зникли та не зменшилися , та продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 10 років, у зв`язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тобто , для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого злочину, суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою ,не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Судом при вирішенні питання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_3 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні ряду кримінальних правопорушень, в т.ч. й тих , які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин та санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років ;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку , не особою з інвалідністю , стан здоров`я задовільний ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : має постійне місце проживання , проживає з цивільною дружиною та трьома неповнолітніми дітьми, батьком який він не записаний;

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : не працює;

6) репутація обвинуваченого: невідома;

7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме,рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений- раніше судимий,

9) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід , окрім тримання під вартою,не обирався.

10) обвинувачений засуджений Красноармійським міськрайонним судом Донецької області від 02 жовтня 2020 р. за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання, вирок набув законної сили 12.11.2020 р. ;-Красноармійським міськрайонним судом Донецької області від 12 серпня 2020 р. за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту, строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання, вирок набув законної сили 08.10.2020 р.

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, -невідома.

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_3 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставиноми його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_3 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Допит потерпілого та свідків судом не розпочато.

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв`язку з не закінченням судового розгляду .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений раніше судимий, що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Згідно п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

З огляду на викладене, суд вважає що ризики,які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у ході досудового розслідування та в підготовчому судовому засіданні у виді тримання під вартою, не зникли та не зменшилися , та продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 10 років, у зв`язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тобто , для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до скоєння інкримінованого злочину, суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою ,не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Судом при вирішенні питання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_4 обвинувачується в скоєнні ряду кримінальних правопорушень, в т.ч. й тих , які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин , та санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років ;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку , не особою з інвалідністю , стан здоров`я задовільний ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : має постійне місце проживання , проживає з бабкою та двома братами , має цивільну дружину ,яка народила дитину;

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : не працює;

6) репутація обвинуваченого: невідома;

7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме,рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений- судимий вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 р. за ч.2 ст. 126 КК України до одного року позбавлення волі ,строк відбування покарання рахувати з моменту затримання для приведення вироку до виконання,

9) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід , окрім тримання під вартою,не обирався.

10) обвинувачений судимий ,виролк набрав законної сили 22.12.2020 року .

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, -невідома.

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_4 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_4 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Допит потерпілого та свідків судом не розпочато.

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв`язку з не закінченням судового розгляду .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений раніше судимий ,що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Згідно п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

З огляду на викладене, суд вважає що ризики,які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у ході досудового розслідування та в підготовчому судовому засіданні у виді тримання під вартою, не зникли та не зменшилися , та застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 10 років, у зв`язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тобто , для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_4 до скоєння інкримінованого злочину, суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою ,не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, внаслідок чого клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника Безрука А.В. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту не підлягає задоволенню .

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження повідомлена ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 підозра у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.28, ч.1 ст.122, ч.2 ст.187 КК України є достатньою та обґрунтованою саме для цілей вирішення питання про продовження запобіжного заходу.

Зважаючи на те, що заявлений прокурором відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості діяння, які їм інкримінуються, беручи до уваги обгрунтованість підозри та обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, відомостей про особи обвинувачених, доведення прокурором ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, які наразі не зменшилися, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, судом не встановлено достатніх підстав щодо неможливості тримання обвинувачених в умовах ізоляції за станом здоров`я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні в тому числі тяжких злочинів, передбачених с.2 ст.127, ч.2 ст.187 КК України, а саме: у вчиненні катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою покарання потерпілого за вчинені дії, а також з метою залякування, вчинене за попередньою змовою групою осіб; а також вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку не визначати обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 розмір застави, оскільки застава не зможе у повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Відносно доводів захисника Молчанової Н.В. про наявність вироків відносно обвинувачених, суд зазначає, що дійсно відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є вироки ,які набули законної сили та якими обвинувачені засудженні до позбавлення волі, але за усіма вироками строк відбування покарання відраховується з моменту приведення вироку до виконання ,в той же час у суду відсутні данні про виконання відносно обвинувачених вказаних вище вироків .

На підставі викладеного і керуючись ст.193,194,290,293,314 -317 КПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника Безрука А.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Продовжити запобіжний захід щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красноводськ Туркменістан, громадянина України,у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Міністерства юстиції України на строк шістдесят діб з 02 червня 2021 р. до 31 липня 2021 р.

Продовжити запобіжний захід щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця м.Димитрів Донецької області ,громадянина України,у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Міністерства юстиції України на строк шістдесят діб з 02 червня 2021 р. до 31 липня 2021 р.

Продовжити запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,уродженця м.Красноармійська Донецької області ,громадянина України,у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Міністерства юстиції України на строк шістдесят діб з 02 червня 2021 р. до 31 липня 2021 р.

Розмір застави обвинуваченим не визначати.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченим негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Міністерства юстиції України

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст ухвали оголошений 04 червня 2021 р. о 09.10 год.

Головуюча :