Ухвала суду № 97407236, 31.05.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6252/13-ц

Провадження № 4-с/210/17/21

У Х В А Л А

іменем України

"31" травня 2021 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Реви К.В.,

за участі сторін: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за правилами ч.2 ст. 247 ЦПК України, скаргу ОСОБА_1 , котрий діє в інтересах ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко Алли Андріївни, у виконавчому провадженні №АСВП:61541534, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 24.02.2021 року надійшла вищезгадана скарга, в якій представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 просить визнати незаконними дії державного виконавця Металургійного відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А. у виконавчому провадженні № АСВП: 61541534, що полягають у порушенні вимог ст.19 Конституції України, ст.109 Житлового кодексу Української РСР (чинна), Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COV1D- 19)», ухваленому 17 березня 2020 року Верховною Радою України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №895-ІХ, який Верховна Рада ухвалила 16 вересня та закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати державного виконавця Металургійного відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А. винести постанову державного виконавця у виконавчому провадженні №АСВП:61541534, якою відповідно до п.9 ч.1 ст.37 закону України «Про виконавче провадження» (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника) повернути виконавчий документ - виконавчий лист від «27» січня 2017р. по справі №210/6252/13-ц, провадження №2/210/121/15, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про звернення стягнення, щодо виселення відповідача.

Заяву обґрунтовано тим, що в Металургійному відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває на виконанні виконавче провадження №АСВП:61541534 щодо виконання рішення суду у справі №210/6252/13-ц, провадження №2/210/121/15. 22.02.2021 року ОСОБА_2 державним виконавцем Металургійного ВДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А. повідомлено про виконання рішення шляхом виселення 26.02.2021 року. Вважає дії та рішення державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ярмоленко А.А. незаконними, протиправними, грубим порушенням чинного законодавства України, оскільки належна ОСОБА_2 квартира за адресою АДРЕСА_1 не є предметом іпотеки, а є її власністю та предметом застави за кредитним договором. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР. 06 жовтня 2020р. Президент України підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». При вирішенні даної скарги слід врахувати судову практику (правову позицію) Касаційного цивільного суду Верховного Суду (постанова від 06.05.2020р. у справі №640/15833/16-ц), в якому суд дійшов висновку про відмову у позові, враховуючи вимоги як міжнародних договорів, так і національного законодавства, поведінку учасників правовідносин, позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду, дотримуючись балансу прав та інтересів сторін спірних правовідносин, з урахуванням гарантій, передбачених частиною другою статті 109 ЖК Української РСР, за відсутності відомостей про інше постійне жиле приміщення, яке підлягає наданню відповідачам у зв`язку із виселенням. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавирусної хвороби (COVID-19)», ухваленому 17 березня 2020 року Верховною Радою України, на час дії карантину та протягом 30 днів з дня його скасування заборонено примусове виселення із житла та примусове стягнення житла, відповідно державні виконавці не мають права виконувати рішення щодо примусового виселення людей та стягнення житла за комунальні борги, а також стягнення щодо іпотечних боргів.

Заявник ОСОБА_2 в судовому засіданні присутньою не була, скориставшись правом представництва відповідно до ст.58 ЦПК.

Представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні присутнім не був, подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою. Будучи присутнім у судовому засіданні 09.03.2021 року представник заявниці суду пояснив, що рішення суду та виданий на його підставі виконавчий лист є незаконними, так як у рішенні суду не зазначено кого слід виселити з квартири та в порушення ст.109 ЖК УРСР не зазначено житло, в яке слід виселити заявницю та її сім`ю (у заявниці є малолітня дитина 2019 року народження). Державним виконавцем порушено ст.19 Конституції України, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», дію якого продовжено. Крім того, порушено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавирусної хвороби (COVID-19)». Увійти у приміщення державної виконавчої служби через COVID-19 неможливо, а людей виселяти у цей період можна.

Представник АТ «Приватбанк» Хмельов Д.О в судовому засіданні присутнім не був, подав заяву про розгляд скарги за його відсутності, будучи присутнім в судовому засіданні 09.03.2021 року заперечував проти задоволення скарги, зазначив, що виконавчий лист підлягає виконанню. Заборона, встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавирусною хвороби (COVID-19)» 19.03.2020 року стосується виселення осіб за борги за житлово-комунальні послуги.

Державний виконавець Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А. в судовому засіданні присутньою не була, подала заяву про розгляд скарги за її відсутності, заперечувала проти задоволення скарги, оскільки вона не вмотивована.

З урахуванням того, що розгляд скарги двічі відкладався за клопотаннями представника заявника (25.03.2021 року, 27.04.2021 року), що призводить до затягування та порушення розумних строків розгляду скарги, суд вважає можливим розглянути скаргу за відсутності сторін. Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду за заявою представника заявника: причину його неявки визнано судом неповажною, оскільки доказів поважності причини неявки в судове засідання (хвороби представника заявника) суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Встановлено, що Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 18.08.2015 року ухвалено рішення, яким задоволено у повному обсязі позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 про звернення стягнення. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1/454-МК від 17.09.2007 року в розмірі 56 083, 55 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.06.2013 року складає 448107,60грн.- звернуто стягнення на квартиру загальною площею 58,10кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки №1/454-МК/1 від 17.09.2007 року) ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачений нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Виселено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3441,00грн. (т.1, а.с.127-130).

На теперішній час в провадженні Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження №АСВП:61541534 по виконанню виконавчого листа від 27 січня 2017р. по справі №210/6252/13-ц, провадження №2/210/121/15, яке зупинено ухвалою суду від 25.02.2021 року за клопотанням представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (т.2, а.с.5, 26).

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною вище скаргою, оскільки вважає дії державного виконавця незаконними у зв`язку з порушенням вимог ст.19 Конституції України, ст.109 Житлового кодексу Української РСР (чинна), Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COV1D- 19)», ухваленому 17 березня 2020 року Верховною Радою України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №895-ІХ, який Верховна Рада ухвалила 16 вересня та Закону України «Про виконавче провадження».

Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою забезпечення дотримання захисту сторін виконавчого провадження під час виконання судових рішень законодавцем передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень, який включає право на звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, якщо порушено їхні права чи свободи.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті та за умови, що:таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №726/1538/16-ц) дійшла висновку про те, що мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрати кредитором права на задоволення своїх вимог у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення (відчуження без згоди власника) певного майна.

Отже, вказаний Закон є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) на примусове стягнення певного майна окремої категорії боржників на період чинності цього Закону, за наявності та доведеності відповідних умов. Проте виконавчий документ, що перебуває на виконанні, стосується виселення боржника, а не звернення стягнення на предмет іпотеки, як передбачено цим Законом.

Статтею 109 ЖК УРСР визначено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Таким чином, положення ст.109 ЖК УРСР мають враховуватися судом під час ухвалення рішення, а не державним виконавцем під час виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно з Законом України від 17.03.2020 року №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COV1D-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі; примусове виселення із житла та примусове стягнення житла (житлових будинків, частин житлових будинків, квартир, кімнат у квартирах, кімнат, житлових секцій чи блоків у гуртожитках, інших жилих приміщень), що належить на праві приватної власності громадянам України, під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги; примусове виселення громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг із жилих приміщень у будинках державного, громадського житлового фонду та житлового фонду соціального призначення.

Відтак, посилання представника боржника на порушення державним виконавцем Закону України від 17.03.2020 року № 530-ІХ не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки Законом передбачено інші обставини, які не стосуються даного виконавчого провадження.

Які саме положення Закону України «Про виконавче провадження» порушено державним виконавцем представником заявника не зазначено, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити відповідність/невідповідність дій державного виконавця вимогам цього Закону.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено в діях державного виконавця порушень вимог закону, на які посилається представник заявниці у своїй скарзі.

Відтак, судовим рішенням у цивільній справи №210/6252/13-ц вирішено спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 58,10кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки та виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та інших осіб, які зареєстровані та /або проживають у зазначеній квартирі. Рішення суду набрало 21.09.2015 року законної сили і є обов`язковим для виконання.

Спірний виконавчий документ стосується виконання рішення в частині виселення (т.2, а.с.4).

Норма статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Однією із засад здійснення виконавчого провадження є обов`язковість виконання судових рішень.

Виконавчий лист у даній справі виданий на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Тим більше, виконавчий лист від 27.01.2017 року по справі №210/6252/13-ц , який перебуває на виконанні і щодо якого вирішується дане питання, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 року визнаний таким що є чинним та підлягає примусовому виконанню (т.1, а.с.62 зворот).

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Судом не встановлено наявність підстав, які б зобов`язували державного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (заява №18357/91, від 19 березня 1997 року) визначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Отже, оскаржувані дії державного виконавця прийнято відповідно до вимог закону, у межах повноважень, права боржника не було порушено, тому суд постановляє ухвалу про залишення скарги без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.109 ЖК УРСР, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.353, 432 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У скарзі ОСОБА_1 , котрий діє в інтересах ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко Алли Андріївни, у виконавчому провадженні №АСВП:61541534, - відмовити.

Відновити стягнення у виконавчому провадженні №АСВП: 61541534 по виконанню виконавчого листа від «27» січня 2017р. по справі №210/6252/13-ц, провадження №2/210/121/15, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про звернення стягнення, щодо виселення відповідача, - після набрання ухвалою законної сили.

Копію ухвали направити учасникам провадження до відома, Металургійному відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), - до відома та для виконання.

На ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу. У разі складання її вступної та резолютивної частини, апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо ухвала не буде скасована, вона набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н. Ю. Вікторович