Рішення № 97394947, 03.06.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 477/2813/19

Провадження № 2/487/219/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(З А О Ч Н Е)

03.06.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Щербини С.В., за участю: секретаря судового засідання Гузан Є.А., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу №477/2813/19 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, Приватне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

08.11.2019 року до канцелярії суду надійшов позов ОСОБА_1 до ТОВ «Росвен Інвест Україна», яким просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2409, вчинений 16.08.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамазтовою А.А.

В обґрунтування позову зазначила, що сума стягнута за виконавчим написом не є безспірною, письмова вимога про стягнення заборгованості їй не направлялася, що позбавило її можливісті оскарження суми заборгованості. Наголосила на тому, що зобов`язання перед ПАТ «Дельта банк» були нею виконані в повному обсязі, що свідчить про передачу ТОВ «Росвен Інвест Україна» неіснуючого боргу. До того ж, її не було не повідомлено про зміну кредитора в зобов`язанні. Окремо зазначила, що приватним виконавцем не було перевірено спливу строків позовної давності та вчинено виконавчий напис без достатнього обсягу документів. Дані обставини послугували підставою для її звернення до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Миколаєва від 11.11.2019 року заяву про забезпечення позову було повернуто позивачу.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Миколаєва від 11.11.2019 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2019 року справу було передано за підсудністю на розгляд Заводського районного суду м. Миколаєва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020 року головуючим по справі було визначено суддю Щербину С.В

Ухвалою судді від 25.02.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді від 18.03.2020 року цивільну справу прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.07.2020 року за клопотанням позивача витребувано докази у третіх осіб по справі.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.04.2021 року витребувано у Київського обласного державного нотаріального архіву належним чином завірені копії документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис від 16 серпня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за №2409, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А.

24 травня 2021 року до канцелярії суду надійшли копії виконавчого напису №2409 від 16 серпня 2019 року та матеріали на підставі яких даний виконавчий напис було вчинено.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Треті особи у призначене судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63617605 з примусового виконання виконавчого напису №32042 виданого приватним нотаріусом Житориського міського нотаріального округу Горай О.С.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. від 06.09.2019 року було відкрито виконавче провадження №59979669 з примусового виконання виконавчого напису №2409 від 16.08.2019 року.

З наявної матеріалах справи копії спірного виконавчого напису вбачається, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №004-14544-231112 від 23.11.2012 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк» правонаступником якого на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги від 09.02.2018 року є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Строк платежу за договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 09.02.2018 року по 14.08.2019 рокую Сума заборгованості складає 12852,21 грн., з яких: прострочена заборгованість за суму кредиту становить 7984,22 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 4867,99 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто із боржника на користь стягувача 500,00 грн.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

В постановах Верховного Суду (від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19); від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження №14-278гс18) та від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19)) з подібних правовідносин зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису №2409 від 16 серпня 2019 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 31, 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин передбачено пунктом 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), згідно якого для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, ані ТОВ «Росвен Інвест Україна», ані приватний нотаріус Гамзатова А.А. не надали суду жодних доказів безспірності заборгованості.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем на час винесення оскаржуваного виконавчого напису була безспірною.

Отже, судом встановлено, що на час вчинення виконавчого напису у нотаріуса були відсутні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Окрім того в наданих суду приватним нотаріусом документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис №2409 від 16 серпня 2019 року відсутні докази належно направлення повідомлення боржника як щодо наявної в нього заборгованості, так і повідомлення про відступлення прав вимоги від ПАТ «Дельта банк» до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», та в подальшому до ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Так, виписка з особового рахунку за кредитним договором №004-14544-231112 від 23.11.2012 року надана представником відповідача при зверненні до приватного нотаріуса з відповідною заявою про вчинення виконавчого напису не містить строків погашення заборгованості. Так само, і в самому оскаржуваному виконавчому написі, приватним нотаріусом визначено, що строк платежу за кредитним договором настав без визначення конкретної дати.

Згідно наданих Київським міським обласним державним нотаріальним архівом копій виконавчого напису №2409 від 16 серпня 2019 року та документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, підставою для вчинення спірного виконавчого напису послугували наступні документи: заява про вчинення виконавчого напису від 14.08.2019 року, витяг з реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами №09/02/18 від 09.02.2018 року, укладеного між ТОВ «Росвен Інвест Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» по боржнику ОСОБА_1 , розрахунок суми заборгованості від за кредитним договором №004-14544-231112 від 23.11.2012 року, заява №004-14544-231112, список №ЛП-009538 від 24.07.2018 року.

За такого, при звернені ТОВ «Росвен інвест Україна» до приватного нотаріуса з відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, не було надано належного розрахунку заборгованості за кредитним договором з відображенням виплат ОСОБА_1 за Договором №004-14544-231112 від 23.11.2012 року. Наведене свідчить про те, що приватним нотаріусом було винесено оскаржуваний виконавчий напис без перевірки умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років у випадку загальної позовної давності та рік щодо вимог спеціальної позовної давності, у відповідності до ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Окрім того, стягнуту за спірним виконавчим написом заборгованість за процентами у сумі 4867,99 грн. не є безспірною, з огляду на те, що представником ТОВ «Росвен Інвест Україна» не було надано приватному нотаріусу доказів на підтвердження утворення даної заборгованості.

До того ж, приватним нотаріусом не перевірено належним чином правосуб`єктність ТОВ «Росвен Інвест Україна», оскільки вищенаведені документи не містять відомостей про повідомлення боржника про зміну кредитора в зобов`язанні відсутні. До того ж у самому тексі спірного виконавчого напису приватним ноніусом не встановлено переходу права вимоги до ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Доказів протилежного суду не надано.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що виконавчий напис нотаріуса здійснено з порушеннями чинного законодавства.

З огляду на наведене, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн. в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10,18,23,76, 258,259,263-265,282,352,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, Приватне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2409, вчинений 16 серпня 2019 року, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» судовий збір в сумі 840,80 грн. у дохід держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», місцезнаходження: м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 37616221.

Третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, місцезнаходження, АДРЕСА_2 .

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код юридичної особи: 34047020

Суддя С.В. Щербина