Вирок № 97394456, 03.06.2021, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/381/21

Провадження № 1-кп/139/22/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої – судді Тучинської Н.В.,

з участю сторін провадження:

процесуального прокурора Романюка М.М.,

представника потерпілої юридичної особи Бабія І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Рудого В.А.,

та секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вінож Мурованокуриловецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 18 квітня 2013 року Могилів-Подільським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 153, ч. 3 ст. 102, ст. 69 КК України до семи років позбавлення волі, 10 липня 2013 року Томашпільським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до семи років позбавлення волі, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 25 квітня 2021 року біля 23-ої години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись по вул. Соборна в с. Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області біля храму Покрову Божої Матері Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна і звернення його на свою користь, вирішив проникнути та викрасти речі, що знаходились у приміщенні храму.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, ОСОБА_1 таємно, з корисливим мотивом зайшов на територію храму по АДРЕСА_2 та відчинив ривком за ручку бокові двері храму, пошкодивши врізний металевий замок. Проникнувши таким чином всередину приміщення, ОСОБА_1 відшукав скриньку з написом «Для пожертв», розбив її та взяв звідти три купюри номіналом 200 гривень та одну купюру номіналом 500 гривень.

Після скоєного, ОСОБА_1 зник з місця події та розпорядився викраденими грошима на власний розсуд, спричинивши релігійній організації «Релігійна громада храму Покрову Божої Матері с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви» матеріальний збиток на суму 1 100 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, погодився на дачу показань.

З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, а також заяви обвинуваченого, висловленої в підготовчій частині судового засідання, завідсутності заперечень та сумнівів, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, враховуючи думку прокурора, потерпілої сторони та сторони захисту, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Дослідження доказів було обмежено допитом обвинуваченого та представника потерпілої юридичної особи та дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також доводять процесуальні витрати.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю та показав: Біля храму Покрову Божої Матері с. Вищеольчедаїв він проходив 25.04.2021 приблизно біля 23-ої години. Припускаючи, що в церкві мають бути гроші, він вирішив проникнути всередину та викрасти певну суму для своїх власних потреб. З цією метою він пройшов на територію храму, підійшов до бокових дверей, із силою шарпнув за ручку і таким чином «зірвав» замок і відчинив двері. Всередині він побачив скриньку з написом «Для пожертв», розбив її ногою і забрав з неї гроші в сумі 1100 гривень (три купюри номіналом 200 гривень та одну купюру номіналом 500 гривень), а дрібні купюри та монети не чіпав. З храму він вийшов також боковими дверима і пішов до кафе, де й витратив всі гроші. Жалкує, що вчинив злочин, заявив, що якби не був у стані сп`яніння, то не вчиняв би крадіжку з церкви. Просив врахувати його каяття, сприяння розкриттю злочину та суду, молодий вік та призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Представник потерпілої юридичної особи - релігійної організації «Релігійна громада храму Покрову Божої Матері с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви» - настоятель храму ОСОБА_2 пояснив: 26 квітня 2021 року пономарь ОСОБА_3 біля 09-ої години прийшов до церкви поприбирати і виявив сліди злочину: зламані двері та розбиту скриньку для пожертв. ОСОБА_3 подзвонив до нього як до настоятеля храму, а він уже викликав поліцію. У храмі відремонтували двері і наразі у нього нема ніяких претензій до ОСОБА_1 . Просив врахувати каяття обвинуваченого та не призначати йому надто суворого покарання.

Розглянувши справу в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, зокрема, що відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст. 12 КК України, вчинене ними діяння є тяжким злочином.

Суд враховує також особу винного, зокрема, що обвинувачений за місцем свого проживання характеризується негативно як такий, що порушує громадський порядок, зловживає спиртними напоями (а.с. 48), що він не перебуває на обліку в лікаря-нарколога чи психіатра (а.с. 50).

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому суд відносить активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, про що в суді ствердив сам обвинувачений, а також рецидив злочинів. Так, відповідно до інформації УІПКП «102» ГУНП у Вінницькій області від 26 квітня 2021 року (а.с. 51-52) та вироків судів від 18 квітня 2013 року та 10 липня 2013 року (а.с. 53-55, 56), ОСОБА_1 був засуджений за умисні злочини до реального позбавлення волі і має дві непогашені судимості. Крім того, вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року (а.с. 58-63), який не набрав чинності, ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді шести місяців арешту та ухвалено зарахувати у строк відбування покарання термін тримання під вартою і вважати його таким, що відбув це покарання.

Згідно абзацу 17 ч. 1 ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Відповідно до такої інформації (а.с. 34-35) Мурованокуриловецький РС філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області зробив висновок, що існує високий ризик вчинення обвинуваченим повторного злочину і дуже високий ризик небезпеки особи для суспільства та окремих громадян, а заходи виправлення обвинуваченого неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

На підставі викладеного, дотримуючись загальних засад призначення покарання, зокрема, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням пом`якшуючої покарання обставини, а також враховуючи думку потерпілого, який просив не карати суворо винного за злочин, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, буде призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк ближчий до мінімального, передбаченого санкцією інкримінованої частини статті – чотири роки. При цьому суд не вбачає підстав для застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Зокрема, зібрані у справі дані про особу обвинуваченого не свідчать про його бажання стати на шлях виправлення: будучи умовно-достроково звільненим з місць позбавлення волі на підставі ухвали суду від 06 листопада 2018 року (а.с. 57), ОСОБА_1 в травні 2019 року вчинив злочин (а.с. 58-63) та визнав себе винним за ч. 2 ст. 125 КК України, через два роки знову вчинив крадіжку, яка є предметом цього судового розгляду. Крім того, у діях ОСОБА_1 наявні дві обтяжуючих покарання обставини, що ніяким чином не дозволяє суду застосувати до нього випробування.

У випадках сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч. 2 ст. 33 КК України), а покарання призначається окремо за кожне, яке входить до її складу, із подальшим визначенням остаточного покарання за правилами, передбаченими ст. 70 КК України, які урегульовують порядок призначення покарання при сукупності кримінальних правопорушень.

Частина 1 ст. 70 КК України передбачає, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Відповідно до вимог ч. 4 цієї статті за правилами, передбаченими в частинах першій - третій, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Як встановлено у цьому судовому засіданні, вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року (а.с. 58-63) ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України, та йому призначено покарання у виді шести місяців арешту. На підставі ст. 72 КК України у строк відбуття призначеного покарання ОСОБА_1 зараховано термін тримання під вартою із 07 травня 2019 року до 30 листопада 2019 року та ухвалено про повне відбуття ним призначеного покарання.

Отже, суд вважає за правильне в даній справі на підставі ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - чотири роки позбавлення волі. При цьому, на думку суду, у строк відбування покарання слід зарахувати відбуте покарання за попереднім вироком.

Відповідно до обвинувального акту та наданих стороною обвинувачення доказів (а.с. 39), судові витрати по справі за проведення судової експертизи (дактилоскопічного дослідження) № СЕ-19/102-21/6518-Д від 30.04.2021 складають 686 гривень 48 копійок. У відповідності до ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати по залученню експерта для проведення відповідних експертиз, суд стягує з обвинуваченого на користь держави, тому суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати по залученню експерта в сумі 686 гривень 48 копійок.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Для забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого в ході досудового слідства ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 29 квітня 2021 року (а.с. 45-46) ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів строком з 26 квітня 2021 року (момент затримання (а.с. 40-44) до 24 червня 2021 року включно. З огляду на обране обвинуваченому покарання за цим вироком, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 369-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року, більш суворим, визначеним цим вироком, - чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 72 КК України у строк відбуття призначеного ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень зарахувати повністю відбуте ним покарання за вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року як термін його утримання під вартою із 07 травня 2019 року до 30 листопада 2019 року.

Строк відбуття покарання за цим вироком ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання – 26 квітня 2021 року.

Запобіжний захід, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати в сумі 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень 48 копійок.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому, представнику потерпілої юридичної особи, захиснику і прокурору.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_1 – в той же строк з моменту отримання копії вироку, може бути подано апеляцію до Вінницького апеляційного суду через Мурованокуриловецький районний суд.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ____