Рішення № 9739381, 01.04.2010, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа 22ц-448/10 Головуючий у першій інстанції Вуїв О.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Данилової О.О.

суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі Голубкіній О.О.,

за участю представника позивача Нікори А.М.,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_3,

Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та кредит» ( далі Банк «Фінанси та кредит»)

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом

Банка «Фінанси та кредит»

до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2009 року Банк «Фінанси та кредит» звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виконання грошового зобовязання.

Позивач зазначав, що 27 липня 2007 року уклав з ОСОБА_3 кредитний договір №118-07/МБ, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 20000 доларів США за умови повернення щомісячними платежами зі сплатою відсоткової ставки згідно з графіком до 26 липня 2014 року.

У забезпечення зобовязань за кредитним договором того ж числа між сторонами кредитного договору укладено договір поруки №01-118-07/МБ з ОСОБА_4 та договір поруки № 02-118-07/МБ з ОСОБА_5

Посилаючись на те, що боржник неналежно виконує свої зобов'язання і станом на 5 серпня 2009 року має 681,72 доларів США прострочених платежів, позивач просив достроково стягнути 17341,39 доларів США кредиту, 209,36 доларів нарахованих відсотків, 681,72 доларів простроченого кредиту та 7803,05 грн. пені, а всього 17550,75 доларів США, що складає 142706,89 грн. з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2009 року позов задоволено частково. З ОСОБА_3 на користь Банку «Фінанси та кредит» стягнуто 142619,14 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати. У задоволенні позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Сторони не погодились з судовим рішенням та його оскаржили.

Банк «Фінанси та кредит», посилаючись на невірний висновок суду щодо припинення зобов'язань за договорами поруки, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 17550,75 доларів (142706,89 грн.) боргу за кредитом солідарно та судові витрати. В судовому засіданні апеляційного суду, представник Банку «Фінанси та кредит», посилаючись на погашення боржником процентів, просив про солідарне стягнення 141097 грн.64 коп.

Відповідач ОСОБА_3 просив скасувати рішення в частині дострокового повернення частини кредиту та пені. Апелянт посилався на те, що суд порушив вимоги процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, а також безпідставно стягнув залишок кредиту та пеню, не врахувавши його заперечення проти дискримінаційних умов договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія вважає, що скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 має невиконані зобов'язання за кредитним договором №118-07/МБ від 27 липня 2007 року ( далі - Договір), а саме з 26 березня 2009 року не вносив щомісячних платежів, що відповідно до п.3.4 Договору є підставою для дострокового повернення всього кредиту, процентів та сплати неустойки на вимогу банку.

Кредитні зобов'язання ОСОБА_3 забезпечено договорами поруки, які укладені 27 липня 2007 року сторонами з ОСОБА_4 (№ 01-188-07/МБ),а також з ОСОБА_5 ( №01-188-07/МБ ).

6 серпня 2009 року боржнику та поручителям було направлено претензію про дострокове повернення кредиту ( а.с.24).

Борг на час розгляду справи в суді першої інстанції складав: 17341,39 доларів США заборгованість за кредитом, в тому числі 1750,83 доларів США прострочених платежів, що складає 133294 грн. 59 коп., 209,36 доларів США відсотків, та 7803 грн.05 коп. пені, а всього 142 619 грн.14 коп.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для дострокового повернення кредиту та стягнення заборгованих сум з боржника ОСОБА_3

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам статей 526, 543 та 1050 ЦК України.

Посилання ОСОБА_3 на недоліки позовної заяви, порушення порядку проведення попереднього судового засідання не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки апелянт не зазначив та не довів, що такі порушення, якщо вони і мали місце, призвели до невірного вирішення справи.

Тим більш, що порушення умов договору та розрахунок заборгованості за кредитом ОСОБА_3 не оспорював.

Доводи апелянта про те, що суд мав зменшити розмір пені, оскільки позивач не довів наявність збитків, повязані з невірним тлумаченням правил статті 60 ЦПК України про розподіл обовязку доказування. Підстави для застосування правил частини 3 статті 551 ЦК України є підставами заперечень боржника, які він має доводити.

До того ж колегія суддів враховує і те, що банк припинив нарахування як пені, так і процентів за користування кредитом з 5 серпня 2009 року.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача були предметом судового дослідження і висновки суду першої інстанції, з якими погоджується і апеляційний суд, викладені в мотивувальній частині судового рішення.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3

Разом з тим, суд першої інстанції не встановив умов відповідальності поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на припинення поруки за правилами частини 4 статті 559 ЦК України.

Але з таким висновком суду в цій частині судового рішення погодитись не можна.

Так, відповідно до правил цієї норми порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявив вимоги до поручителя.

Відповідно до пунктів 2.2 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів, сплаті неустойки по основному боргу та процентам. За правилами пунктів 2.3 договорів право вимоги до поручителів виникає у кредитора у разі непогашення боржником заборгованості протягом одного календарного дня з моменту настання строку сплати процентів, основного боргу ( тіла кредиту), або комісійної винагороди.

Отже, за змістом частини 4 статті 559 ЦК та умов договорів поруки день початку та день закінчення строків обчислюється за кожною вимогою окремо. Так, порука в частині сплати процентів за користування кредитом припиняється після закінчення шести місяців з наступного дня після закінчення встановленого строку сплати процентів кожного місяця. Порука в частині повернення суми кредиту припиняється після закінчення шести місяців, що обчислюються з наступного дня після настання строку повернення кожної частини кредиту. А порука в частині сплати пені припиняється в день закінчення шестимісячного строку з дня, що йде за тим, за який нарахована пеня.

До того ж, не відповідає матеріалам справи і висновок суду про те, що право на предявлення вимог до поручителів у позивача виникло з січня 2009 року.

Так, відповідно до компютерного розрахунку, боржник ОСОБА_3 порушив зобов'язання за кредитним договором у березні 2006 року. Вимога до поручителів заявлена банком у серпні 2009 року (а.с.24).

Отже, висновок суду першої інстанції щодо пропуску строку предявлення вимог до поручителів та припинення дії поруки не відповідають матеріалам справи та нормам цивільного законодавства.

Таким чином, колегія вважає, що відповідно до статтей 553, 554 ЦК України поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 несуть солідарний обов'язок перед кредитором Банком «Фінанси та кредит» у тому ж обсязі, що і боржник ОСОБА_3, включаючи сплату основного боргу - 133294 грн. 59 коп. та 7803 грн.05 коп. пені, а всього 141097 грн.64 коп .

Поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є солідарним боржником з ОСОБА_3 кожен окремо, та не є солідарними боржниками між собою.

Оскільки ухвалення нового рішення в частині вимог до поручителів змінює і обсяг відповідальності боржника ОСОБА_3, рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі з ухвалення по справі нового рішення.

Розподіл судових витрат, понесених позивачем, проводиться між відповідачами в рівних частках відповідно до правил статті 88 ЦПК України.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ПАТ Банку «Фінанси та кредит» задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2009 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

Позов ПАТ Банку «Фінанси та кредит» задовольнити частково.

Стягнути на користь ПАТ Банку «Фінанси та кредит ( р/р 39002011509980, МФО 326933, код ЄДРПОУ 26499505) з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_4 та солідарно з ОСОБА_5 141097 ( сто сорок одну тисячу девяносто сім) гривнів 64 коп. заборгованості за кредитним договором № 118-07/МБ від 27 липня 2007 року.

Стягнути на користь ПАТ Банку «Фінанси та кредит» з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 764 грн. судових витрат з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді:

Ў