Рішення № 97392540, 02.06.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2021

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Бєловол О.О.,

Справа № 629/6109/20

Номер провадження 2/629/343/21

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про стягнення заборгованості

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, посилаючись на те, що 08 червня 2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_4 укладено Угоду № 364454 та підписано Додатки № 1 та 2 до неї, які є невід`ємними частинами Угоди. Угоду № 364454 від 08.06.2011 року було укладено між ТОВ «АВТО ПРОСТО» м та ОСОБА_4 з метою придбання автомобіля КІА Cee'd. Дана Угода укладена в рамках створеної ТОВ «АВТО ПРОСТО» в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів "Авто Так". На Асигнаційному акті від 28.03.2012 року ОСОБА_4 було надано Право на отримання автомобіля КІА Cee'd, визначеного у Додатку № 2 до Угоди. Однак, ОСОБА_4 , скористався наданим йому правом, передбаченим ст. 7 Додатку №2 до Угоди, та звернувся до ТОВ «АВТО ПРОСТО» з проханням надати іншу марку автомобіля ніж та, що вказана в Додатку №1 до Угоди, а саме автомобіль CHEVROLET CRUZE. 20.04.2012 року ОСОБА_4 - отримав автомобіль CHEVROLET CRUZE, кузов № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . ОСОБА_4 в свою чергу, зобов`язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (100% Ціни автомобіля) та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 120 щомісячних Повних внесків. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 - помер. 09.02.2015 року ТОВ "АВТО ПРОСТО" було направлено до Лозівської державної нотаріальної контори вимогу кредитора за вих. № 108 від 09.02.2015 року, якою повідомило Лозівську ДНК про те, що за померлим ОСОБА_4 обліковується заборгованість перед ТОВ «АВТО ПРОСТО» в розмірі 279232 гривні 31 копійки. Сума заборгованості розрахована у відповідності до Поточної ціни Автомобіля дійсної на момент смерті ОСОБА_4 (січень 2015 року), яка становила 347700,00 грн. На виконання умов Угоди ОСОБА_1 було сплачено 52,6916 % зі 100% в оплату Чистих внесків та 65 внесків із 120-ти внесків в оплату послуг ТОВ «АВТО ПРОСТО» . Розмір боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «АВТО ПРОСТО» за Угодою станом на січень 2015 року складав 47,3084 % від ціни автомобіля, актуальної у січні 2015 року, та 55 внесків в оплату послуг ТОВ «АВТО ПРОСТО». Відповідно, загальний розмір заборгованості по сплаті повних внесків складає 279232 гривні 31 копійка, який складається з: внесків в оплату послуг: 114741,00 гри. (347700,00 гри. * 0,5% + 20% ПДВ)* 55 внесків; по сплаті Чистих внесків: 164491,31 гри. (347700 грн. * 47,3084%). Крім того, ТОВ «АВТО ПРОСТО» було направлено заяву про охорону спадкового майна від 16.07.2015 року, а саме, транспортного засобу який входить до обсягу спадкового майна. У відповідь на вказані заяви ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало з Лозівської державної нотаріальної контори листи з якого вбачається, що нотаріальною конторою відкрито спадкову справу за вимогою кредитора, а також що спадкоємці померлого не зверталися до нотаріальної контори з питань оформлення спадщини. Також, Лозівська державна нотаріальна контора з посиланням на ст. 8 ЗУ "Про нотаріат" повідомила про неможливість надання інформації щодо кола спадкоємців померлого. Крім того, в провадженні Московського районного суду м. Харкова розглядалась за позовом ТОВ «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення боргу, в матеріалах якої наявний лист Аральської сільської ради від 16.02.2017 року №71-02-23, відповідно до якого повідомлено суд, що виконавчий комітет Аральської сільської ради не володіє інформацією щодо кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 та проживаючих спільно на момент його смерті. Після отримання таких відомостей ТОВ «АВТО ПРОСТО» звернулось до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з заявою про визнання спадщини відумерлою. Під час розгляду заяви ТОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання спадщини відумерлою, судом було з`ясовано, що наявні спадкоємці померлого ОСОБА_4 а саме: колишня дружина - ОСОБА_1 , дочка - ОСОБА_2 та син - ОСОБА_3 , які є спадкоємцями за законом, оскільки на момент смерті спадкодавця зареєстровані та проживали разом із померлим за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини встановлені в ухвалі Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.10.2020 року про залишення заяви ТОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання спадщини відумерлою без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право. На підставі вищевикладеного, просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» суму заборгованості за Угодою №364454 в розмірі 279232 гривні 31 коп.; стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» суму сплаченого судового збору 4188 гривень 49 коп..

Відповідач ОСОБА_1 в наданому суду відзиві на позов посилалася на те, що з 14.11.1972 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . В шлюбі народилися діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В 1998 році ОСОБА_4 залишив сім`ю, і з того часу проживав окремо. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.06.2008 шлюб між нею та ОСОБА_4 було розірвано, встановлено, що сторони разом не проживають. Отже, майно, набуте ОСОБА_4 за Угодою від 08.06.2011 після розірвання шлюбу - автомобіль CHEVROLET CRUZE, кузов № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Згідно з актом обстеження майна померлого від 07.07.2015, складений комісією Артільною сільською радою Лозівського району Харківської області за дорученням державного нотаріуса Первомайської державної нотаріальної контори проведено обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, 2011 року випуску, кузов кузов № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР ГУМВСУ Харків 20.04.2012 не виявлено. ОСОБА_4 з 1998 року за адресою: АДРЕСА_1 не проживав. ОСОБА_4 проживав зі співмешканкою ОСОБА_6 в м. Харків за адресою: АДРЕСА_2 . У довідці Аральської сільської ради від № 39 за грудень 2020 року, на яку посилається позивач, вказано про реєстрацію ОСОБА_4 та відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , а не про спільне проживання. 20.11.2012 Виконавчим комітетом Артільної селищною радою Лозівського району Харківської області було посвідчено заповіт за реєстром №106 від імені ОСОБА_4 на користь доньки - ОСОБА_2 . Оскільки на дату смерті ОСОБА_4 був неодружений, вказане майно, набуте після розірвання шлюбу за Угодою від 08.06.2011 року - автомобіль CHEVROLET CRUZE, д.н.з. НОМЕР_2 є його особистою приватною власністю, право на яке відповідно має перейти після його смерті спадкоємцям за заповітом або за законом, згідно з черговістю. Враховуючи ту обставину, що за першою чергою право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки, і що з 27.06.2008 відповідач розлучена з ОСОБА_4 , не є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 ні за законом, ні за заповітом. Син покійного - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі спадкодавцем на момент його смерті не проживав, до нотаріальної контори протягом часу, визначеного чинним законодавством з заявою про прийняття спадщини не звертався, що підтверджується листом Лозівської ДНК №188/02-14 від 18.02.2015, а отже згідно з положенням ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв її. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 відповідно до заяви від 11.04.2015 відмовилися від прийняття спадщини за заповітом, а також від належної їй частки у спадковому майні за законом на користь онуки спадкодавця - ОСОБА_8 , протягом часу, визначеного чинним законодавством. Також зазначила, що не заслуговує на увагу суду посилання позивача на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.10.2020 у справі №629/731/19, якою нібито доведено наявність спадкоємців ОСОБА_4 , виходячи з того, що суд у справі №629/731/19 не ухвалював рішення про встановлення факту прийняття спадщини відповідачами. Судом з`ясовано, що наявні спадкоємці померлого ОСОБА_4 , проте суд не з`ясовував, чи прийняли спадкоємці спадщину, чи можливо відмовилися від неї. Також, суд не встановлював факт спільного проживання відповідачів разом з покійним, за адресою: АДРЕСА_1 , але лише послався на факт спільної реєстрації за вказаною адресою. З врахуванням вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, факт реєстрації відповідачів за однією адресою з померлим ОСОБА_4 не є свідченням прийняття ними спадщини. Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Наведені докази, рішення суду від 27.06.2008 по справі №2-1006/2008, акт т майна померлого від 07.07.2015, свідчать, що з 1998 року ОСОБА_4 не проживав разом з відповідачами, оскільки вибув з вказаної адреси: АДРЕСА_1 на постійне проживання у м. Харків, де і помер у 2015 році. Також не відповідає дійсності твердження позивача про сплату на виконання умов Угоди нею в оплату чистих внесків 52, 6916% та 65 внесків із 120-ти в оплату послуг позивача. У справі відсутні дані - платіжні доручення, фіскальні чеки, квитанції, які засвідчують про надходження платежів від імені відповідача - ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за Угодою № 364454. Наданий до позову розрахунок платежів свідчить про те, що кошти сплачувалися боржником ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 . Також звертаючись з позовом про стягнення боргу, позивач не зауважив на сплив строків позовної давності. Як зазначено у позові, позивач вперше дізнався про порушення умов виконання Угоди ще у лютому 2015 року, коли 09.02.2015 року звернувся до Лозівської державної нотаріальної контори з вимогою кредитора про стягнення боргу після смерті боржника, та у подальшому звернувся до Московського районного суду м. Харкова, де розглядалася справа № 643/4887/16-ц за позовом ТОВ «АВТО ПРОСТО» про стягнення боргу за Угодою № 364454. Таким чином перебіг строків позовної давності у позивача розпочалися у лютому 2015 році, та відповідно мав закінчитися у лютому 2018 році. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01.12.2017 р. у справі № 643/4887/16-ц про стягнення боргу задоволене клопотання позивача про залишення позовної зави без розгляду, у зв`язку повторною неявкою представника позивача в судове засідання. Вказане свідчить, що саме позивач усунувся від обов`язку доведення обставин, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, не з`являвся до суду, у зв`язку з чим позов залишений без розгляду. У подальшому ТОВ «АВТО ПРОСТО» протягом п`яти років не звертався до суду з вимогою про стягнення боргу за Угодою № 364454, за вказаних обставин сплили строки позовної давності. Окрім того, звертаючись з позовом про стягнення боргу, позивач не надав до суду додаткову угоду до договору № 364454 про заміну автомобіля КІА Cee'd на інший автомобіль - CHEVROLET CRUZE, підписану сторонами, даних про вартість заміненого автомобіля, та відповідно розрахунок періодичних платежів за придбаний автомобіль CHEVROLET CRUZE, виходячи з його роздрібної ціни. До позову наданий реєстр № 05-АП роздрібних цін на автомобіль КІА Cee'd для ТОВ «АВТО ПРОСТО», протокол розрахунків платежів ОСОБА_4 по Угоді 364454, виконаних виходячи з вартості автомобіля КІА Cee'd, а не придбаного CHEVROLET CRUZE. За відсутності даних про вартість заміненого автомобіля, від якої залежить розмір щомісячних платежів, розрахунок боргу, виконаний за первісною Угодою № 364454 про придбання автомобіля КІА Cee'd неправомірний. На підставі вищевикладеного, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, під час ухвалення рішення суду врахувати сплив строків позовної давності за вимогою про стягнення боргу за Угодою № 364454

Відповідач ОСОБА_3 в наданому суду відзиві на позов посилався на те, що з 14.11.1972 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі народилися діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В 1998 році ОСОБА_4 залишив сім`ю, і з того часу проживав окремо. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.06.2008 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, встановлено, що сторони разом не проживають. Отже, майно, набуте ОСОБА_4 за Угодою від 08.06.2011 після розірвання шлюбу - автомобіль CHEVROLET CRUZE, кузов № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Згідно з актом обстеження майна померлого від 07.07.2015, складений комісією Артільною сільською радою Лозівського району Харківської області за дорученням державного нотаріуса Первомайської державної нотаріальної контори проведено обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, 2011 року випуску, кузов кузов № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР ГУМВСУ Харків 20.04.2012 не виявлено. ОСОБА_4 з 1998 року за адресою: АДРЕСА_1 не проживав. ОСОБА_4 проживав зі співмешканкою ОСОБА_6 в м. Харків за адресою: АДРЕСА_2 . У довідці Аральської сільської ради від № 39 за грудень 2020 року, на яку посилається позивач, вказано про реєстрацію ОСОБА_4 та відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , а не про спільне проживання. 20.11.2012 Виконавчим комітетом Артільної селищною радою Лозівського району Харківської області було посвідчено заповіт за реєстром №106 від імені ОСОБА_4 на користь доньки - ОСОБА_2 . Оскільки на дату смерті ОСОБА_4 був неодружений, вказане майно, набуте після розірвання шлюбу за Угодою від 08.06.2011 року - автомобіль CHEVROLET CRUZE, д.н.з. НОМЕР_2 є його особистою приватною власністю, право на яке відповідно має перейти після його смерті спадкоємцям за заповітом або за законом, згідно з черговістю. У зв`язку з тим, що він разом із спадкодавцем на момент його смерті не проживав, до нотаріальної контори протягом часу, визначеного чинним законодавством з заявою про прийняття спадщини не звертався, що підтверджується листом Лозівської ДНК № 188/02-14 від 18.02.2015, а отже згідно з положенням ч. 1 ст. 1272 ЦК України є таким, що не прийняв спадщину. Також, не є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 ні за законом, ні за заповітом відповідач ОСОБА_1 , яка з 27.06.2008 розлучена з ОСОБА_4 . Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 відповідно до заяви від 11.04.2015 відмовилися від прийняття спадщини за заповітом, а також від належної їй частки у спадковому майні за законом на користь онуки спадкодавця - ОСОБА_8 , протягом часу, визначеного чинним законодавством. Також зазначив, що не заслуговує на увагу суду посилання позивача на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.10.2020 у справі №629/731/19, якою нібито доведено наявність спадкоємців ОСОБА_4 , виходячи з того, що суд у справі №629/731/19 не ухвалював рішення про встановлення факту прийняття спадщини відповідачами. Судом з`ясовано, що наявні спадкоємці померлого ОСОБА_4 , проте суд не з`ясовував, чи прийняли спадкоємці спадщину, чи можливо відмовилися від неї. Також, суд не встановлював факт спільного проживання відповідачів разом з покійним, за адресою: АДРЕСА_1 , але лише послався на факт спільної реєстрації за вказаною адресою. На підставі вищевикладеного, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В наданій відповіді на відзив представник позивача - адвокат Нагорний А.Є. посилався на те, що відповідно до постанови КМУ № 207 від 02.03.2016 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» п. 4 громадяни України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. Таким чином, підтвердження місця проживання особи є відповідні відомості які містяться у Єдиному демографічному реєстрі. Відповідно до п. 12 Постанови № 207 особи, які не проживають за зареєстрованим місцем проживання більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити відповідному органу реєстрації про своє місце перебування. Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. З огляду на той факт, що сторони у справі позбавлені будь-якої іншої можливості встановити місце проживання померлого, оскільки він не подавав жодних інших відомостей до Єдиного демографічного реєстру про зміну місця проживання, а також неможливо встановити, чи дійсно він не проживав взагалі за зареєстрованим місцем проживання, чи був там тимчасово відсутнім, чи взагалі мешкав там постійно, сторони мають керуватись письмовими доказами, а саме, тим, що померлий був до дня смерті зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . ТОВ «АВТО ПРОСТО» стало відомо про те, що ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_4 забрав автомобіль та розпоряджається ним на власний розсуд. Також зазначив, що акт обстеження спадкового майна не є належним та допустимим доказом в частині того, що спадкоємцями не було прийнято спадщину, а також того, що померлий не проживав за зазначеною адресою, оскільки акт обстеження лише фіксує зазначені у ньому обставини станом на конкретний момент у часі.

Представники позивача - Нагорний А.Є. , ОСОБА_10 в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали в повному обсязі, вказували, що померлий був до дня смерті зареєстрований за однією з відповідачами адресою, відповідачі є спадкоємцями померлого ОСОБА_4 , зазначили, що акт обстеження спадкового майна, лист ТОВ «Автопросто» від 09.02.2015р. за вих.№109, адресований на ім`я ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , де позивач висловлює їй співчуття з приводу смерті ОСОБА_4 , факт надходження квитанцій на ім`я ОСОБА_1 , укладення ОСОБА_1 договорів на отримання комунальних послуг не є належними та достатніми доказами в частині того, що спадкоємцями не було прийнято спадщину після смерті ОСОБА_4 , а також того, що померлий не проживав за адресою АДРЕСА_1 . Зауважив, що ТОВ «Автопросто» не надавало згоду не зняття автомобілю з обліку в органах Державтоінспенції, та відчуження його, не скасовувало обтяження від 05.06.2012р. щодо застави цього рухомого майна, відсутність у спадкоємців свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, приймала участь у справі через представника Здєльника С.І . Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - адвокат Здєльник С.І. в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просив відмовити, вказував, що відповідачі спадщину після смерті ОСОБА_4 не приймали, не одержували свідоцтво про право на спадщину на все або частину спадкового майно. Відповідач ОСОБА_3 не приймав спадщину після ОСОБА_4 , не володів і не розпоряджався транспортним засобом - автомобілем марки CHEVROLET CRUZE, д.н.з. НОМЕР_2 , не знімав його у квітні 2015 р. з обліку в органах МВС. У 2008 році ОСОБА_4 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом про розірвання шлюбу, у позові вказав, що знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 14.11.1972 р., від шлюбу неповнолітніх дітей не має, що в 1998 році він залишив сім`ю, бо в нього є інша жінка, і з того часу з ОСОБА_1 не проживає, подальше збереження шлюбу неможливе і суперечить його інтересам, що відображено в рішенні суду від 27.06.2008 р., яким шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірваний. Цим рішенням суду, яке набуло чинності, встановлено певні обставини, які мають значення для правильного вирішення даної справи, а саме факт не проживання ОСОБА_4 з 1998 року з відповідачами за адресою: АДРЕСА_1 . З 1998 року ОСОБА_4 в утриманні будинку за адресою : АДРЕСА_1 участі не приймав, оплату житлово-комунальних послуг не здійснював, оплату вказаних послуг здійснювала ОСОБА_1 , рахунки приходили на неї. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, згідно Витягу з реєстру спадкових справ відкрито спадкову справу 18.02.2015 р. № 57126997, з якої вбачається, що на запит позивача № 108 від 09.02.2015 р. Лозівською ДНК надавалася відповідь №188/0214 від 18.02.2015р., що ОСОБА_4 на момент смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , і спадкоємці померлого з заявами про оформлення спадщини не зверталися, коло спадкоємців невідоме, змоги повідомити їх про вимогу позивача немає. Також Лозівською державною нотаріальною конторою надавалася відповідь вих. №961/02/14 від 16.07.2015 року, на запит позивача, щодо вжиття заходів охорони спадкового майна ОСОБА_4 , а саме: 07.07.2015р. за дорученням Лозівської ДНК було проведено обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 та складено відповідний акт обстеження. Під час обстеження автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, д.н.з. НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який належав ОСОБА_4 не виявлено. ОСОБА_1 повідомила комісії, що ОСОБА_4 з 1998р. за адресою: АДРЕСА_1 не проживав, а проживав зі співмешканкою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . представник відповідачів посилався на те, що вказану обставину підтвердили у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка являється сестрою ОСОБА_4 , та свідок ОСОБА_13 . Вказував також на відомості, які зазначені в акті вибору автомобіля від 07.04.2012 р., наданому ТОВ «Авто Просто» від Учасника ОСОБА_4 , у якому останній зазначив своєю адресою: АДРЕСА_3 ., на довідку Артільної сільської ради за місцем реєстрації ОСОБА_4 від 16.02.2017р. за вих.№71-02-23, яка надавалася у справі №643/4887/16-ц, відкритій Московським районним судом м.Харків за заявою ТОВ «Авто Просто» до ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , про стягнення боргу, за угодою № 364454 від 08.06.2011 р., у якій зазначено, що виконавчий комітет Артільної сільської ради не володіє інформацією щодо кола спадкоємців ОСОБА_4 та проживаючих спільно з ним на момент його смерті, на відомості Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 05.01.2015р., виданого ВДРАЦС по м. Харків реєстраційної служби Харківського МУЮ, де зазначено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків, на лист ТОВ «Автопросто» від 09.02.2015р. за вих.№109, адресований на ім`я ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . , де позивач висловлює їй співчуття з приводу трагічних обставин, які сталися у її родині - смерті ОСОБА_4 та повідомляє про виниклий у неї обов`язок погашення заборгованості у розмірі 279 232 грн. після смерті боржника - ОСОБА_4 . Представник зауважував, що не заслуговує на увагу суду посилання позивача на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.10.2020 р. у справі № 629/731/19, якою нібито встановлено факт прийняття спадщини відповідачами, оскільки: суд, розглянувши справу № 629/731/19, лише з`ясував коло спадкоємців першої черги права на спадкування, за законом, після померлого ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.1261 ЦК України; суд не ухвалював рішення про встановлення факту постійного проживання спадкоємців та спадкодавця разом, що є необхідною передумовою прийняття спадщини, а лише послався на факт спільної реєстрації відповідачів та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Державна реєстрація відповідачів зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини сама по собі не є беззаперечним доказом їх постійного проживання разом. Також, вказав, що не заслуговує на увагу суду довідка Артільської сільської ради №39 за грудень 2020р., в якій містяться відомості про реєстрацію ОСОБА_4 та відповідачів за однією адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона не свідчить про їх спільне проживання разом. Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 1268 ЦК України, факт реєстрації відповідачів за однією адресою з померлим ОСОБА_4 не є свідченням прийняття ними спадщини. Щодо факту набуття ним у спадщину автомобіля марки CHEVROLET CRUZE, д.н.з. НОМЕР_6 , після смерті ОСОБА_4 , подальше володіння та користування ним представник відповідачів спростовував тим, що за заявою ТОВ «Авто Просто» від 07.06.2019 р. про визнання спадщини відумерлою було відкрито цивільну справу № 629/3731/19, у якій заявник зазначав, що між ним та ОСОБА_4 було укладено Договір застави від 20.04.2012 р., згідно якого автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, 2011 р. випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_4 , переданий у заставу ТОВ «Автопросто». Відповідно до п.2.2.2. Договору заставодавець - ОСОБА_4 до закінчення строку дії цього договору був зобов`язаний не знімати автомобіль з обліку в органах Державтоінспенції, не відчужувати його, не передавати в наступну заставу без письмової згоди Заставодержателя, згідно з Витягом від 05.06.2012р. позивачем в державному реєстрі обтяжень рухового майна було з 20.04.2012р. внесено обтяження (застава рухомого майна) автомобіля марки CHEVROLET CRUZE, 2011р. випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , якою заборонено його відчуження, термін дії обтяження - до 05.06.2017 року. Згідно інформації з регіонального сервісного центру МВС в Харківській області у справі № 629/3731/19 за вих.№31/20-40 від 08.01.2020 р. автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, 2011р. випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР №3 ГУМВСУ Харків 20.04.2012 р. був перереєстрований 28.04.2015 року на ім`я громадянки ОСОБА_15 , на підставі довідки - рахунку ВІА 992920 від 25.04.2015 р., виданої TOB «ВЕНТА-КОМ». За транспортним засобом закріплені номерні знаки НОМЕР_7 та оформлено свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 ; 28.04.2015р. вказаний автомобіль знято з обліку для реалізації; 29.04.2015р. вказаний автомобіль зареєстровано на ім`я ОСОБА_16 , на підставі довідки рахунку ВІА 996503 від 28.04.2015р., виданої ТОВ «ТБ Слобощанщина»; за транспортним засобом закріплені номерні знаки НОМЕР_9 та оформлено свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 ; 02.06.2015р. вказаний автомобіль перереєстровано на ім`я гр-на ОСОБА_17 на підставі довідки рахунку НОМЕР_11 від 31.05.2015р., виданої ФОП ОСОБА_18 , на транспортний засіб закріплено номерні знаки НОМЕР_12 та видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_13 ». Саме гр-н ОСОБА_17 на даний час є власником автомобіля марки CHEVROLET CRUZE. 2011р. випуску, кузов № НОМЕР_1 ». На думку представника, наведене свідчить, що Заставодержатель (позивач) ТОВ «Авто Просто» відповідно до п.2.2.2. Договору застави надав у квітні 2015 р. сторонній особі письмову згоду на зняття автомобіля марки CHEVROLET CRUZE, д.н.з. НОМЕР_2 з обліку в органах МВС в Харківській області, скасувавши своє обтяження від 05.06.2012р. щодо застави рухомого майна, якою було заборонено його відчуження. Відповідач ОСОБА_3 не встиг набути право на спадщину та отримати Свідоцтво на спадщину на автомобіль, після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , не мав можливості зняти його з обліку в органах МВС в Харківській області з метою подальшого відчуження. Представник відповідачів вказував, що зняття автомобіля марки CHEVROLET CRUZE, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував у заставі з 20.04.2012р., з обліку в органах МВС в Харківській області проводилося у квітні 2015 року без участі відповідачів сторонньою особою, за письмовим погодженням з позивачем. Крім того, зазначив, що позивачем було пропущено строк звернення кредитора з вимогою про стягнення боргу з спадкоємців, оскільки, позивачу, як вбачається зі спадкової справи Лозівською ДНК надавалася відповідь вих. № 961/02/14 від 16.07.2015р., щодо вжиття заходів охорони спадкового майна ОСОБА_4 , у якій вказано відомості про реєстрацію ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , разом з відповідачем - ОСОБА_1 . Окрім того 12.05.2020 р. у справі № 629/3731/19 надавалася довідка вих.№39 Аральської сільської ради, на яку посилається позивач, про реєстрацію ОСОБА_4 та спадкоємців за однією адресою: АДРЕСА_1 , позивачу з травня 2020 року було відомо про наявність спадкоємців боржника ОСОБА_4 , за законом. Саме з вказаної дати позивач мав право протягом шести місяців пред`явити свої вимоги про стягнення боргу, який виник у ОСОБА_4 за Угодою № 364454, у розмірі 279 232 грн. 31 коп. Разом з тим, позивач звернувся до суду лише 16.12.2020 р., чим пропустив строк звернення з вимогою про стягнення боргу, який виник у ОСОБА_4 за Угодою № 364454, у розмірі 279 232 грн. 31 коп., що є підставою позбавлення права вимоги, відповідно до ч. 3 ст.1281 ЦК України. За вказаних обставин вимоги позивача до нього, який не є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 , про стягнення боргу, виниклого за Угодою № 36445408 від 08 червня 2011 року, укладеною між позивачем та ОСОБА_4 , який станом на січень 2015 року складає 279 232 гривні 31 копійка, не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до такого.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості /стаття 627 ЦК України/.

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів

Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до пункту 11-1 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг), є фінансовою послугою.

Судом встановлено, що 08.06.2011 року між ТОВ "АВТО ПРОСТО", в особі продавця-консультанта Коренєвої Т.В. та ОСОБА_4 було укладено угоду № 364454 та підписано Додатки № 1 та 2, які є невід`ємними частинами угоди /а.с. 5-9/.

Предметом угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах «АвтоТак», являлося надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

ТОВ «АВТО ПРОСТО» гарантувало надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов`язань, передбачених угодою.

Умовами угоди передбачалося зобов`язання ТОВ "АВТО ПРОСТО" щодо організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками програми "АвтоТак" здійснення адміністративних процедур, необхідних для сплати та передачі автомобіля учаснику. Учасник зобов`язується виконувати в порядку та в строки зобов`язання, передбачені угодою, включаючи, але не обмежуючись: сплатити плату за послуги, пов`язані зі вступом до системи при укладанні угоди; сплатити плату за послуги, пов`язані з видачею автомобіля за системою при наданні такого права; щомісячно сплачувати повні внески; сплачувати внески зі страхування автомобіля після отримання автомобіля; отримати автомобіль за умови виконання зобов`язань, встановлених угодою; підписати відповідний двосторонній акт, що свідчить про виконання зобов`язань за угодою; за вимогою АВТО ПРОСТО надавати копії квитанцій про оплату внесків за угодою /ст. 3, 5 Угоди/.

Додатком № 1 до Угоди передбачалося, що розмір вступного внеску становить 3 % + ПДВ 5529,60 гривень, щомісячний цілий чистий внесок - 0,8333 %, щомісячний внесок в оплату послуг - 0,5 % + ПДВ, плата за послуги пов`язані з видачею автомобіля за системою - 3 % + ПДВ.

Згідно розділу 1 додатку № 2 до угоди № 364454, було встановлено, що поточна ціна автомобіля це ціна автомобіля, яка встановлюється виробником та/або імпортером та/або дистриб`ютором в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 додатку № 2 поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється ТОВ «АВТО ПРОСТО» виробником та/або імпортером та/або дистриб`ютором.

Згідно з пунктом 3.2 статті 3 додатку № 2 розмір авансових внесків розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати.

За пунктом 8.1 статті 8 додатку № 2 ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов`язується надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі. Відповідно до угоди між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та виробником (дистриб`ютором чи імпортером) останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов`язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля.

Пункт 8.2 статті 8 додатку № 2 поняття «право на отримання автомобіля» означає право учасника одержати автомобіль у зазначений термін, якщо він на момент такого одержання належно виконує свої зобов`язання.

Відповідно до розділу 1 додатку № 2 було визначено, що цілий чистий внесок це частина щомісячного повного внеску, який використовується для формування чистого фонду та фонду для повернення коштів, і розмір якого розраховується шляхом ділення поточної ціни автомобіля на кількість внесків, передбачену графіком внесків. Половинний чистий внесок це половина цілого чистого внеску.

Згідно з пунктом 2.6 статті 2 додатку № 2 чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від поточної ціни автомобіля.

За умовами пункту 7.3 додатку № 2, якщо обрана Учасником марка та/або модель коштує дешевше, ніж модель Автомобіля, зазначена в Додатку №1 до Угоди, Учасник може зробити вибір із наступного: 1) Зарахувати різницю між цінами Автомобілів для послідовного скасування несплачених Повних внесків, які передбачені Графіком внесків цього Учасника, у зворотньому порядку, починаючи з останнього Повного внеску. В подальшому такий Учасник повинен сплачувати майбутні Повні внески відповідно до Поточної ціни Автомобіля, вказаного в Додатку N91 до Угоди. Якщо зарахування різниці скасує сплату всіх Повних внесків Учасника, і залишиться грошове сальдо на користь Учасника, АВТО ПРОСТО зобов`язується повернути Учаснику таке сальдо протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати надання ним банківських реквізитів для перерахування відповідної суми; 2) Зарахувати різницю між цінами Автомобілів, розподіливши її на всі наступні несплачені Повні внески з метою пропорційного зменшення розміру Повних внесків, які залишаються до завершення Графіку внесків.

ОСОБА_4 мав можливість на власний розсуд приймати чи не приймати умови договору, виходячи із принципу свободи договору, закріпленого в ст. 627 ЦК України.

Отже, предметом угоди, яка була укладена між позивачем та ОСОБА_4 , було надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля КІА Cee'd вартістю 153 600 гривень.

ОСОБА_4 виконував умови угоди і 28.03.2012 одержав право на отримання автомобіля KIA Cee'd.

В подальшому ОСОБА_4 реалізував своє право на вибір іншого автомобіля та отримав автомобіль марки Chevrolet Cruze.

20.04.2012 ОСОБА_4 зареєстровано автомобіль Chevrolet Cruze. кузов НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 зобов`язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків /стаття 5 Угоди/.

Таким чином, в укладеній з ОСОБА_4 угоді передбачалося, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені чисті внески перерахунку (у зв`язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім`я споживач зобов`язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати 100 % від ціни автомобіля. Отже, угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві у рамках укладеної угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться /стаття 526 цього Кодексу/.

Суд враховує, що сторони під час укладення угоди із додатками погодили всі істотні умови, у тому числі і формулу оплати ціни товару, яка складає узгоджений відсоток від поточної ціни автомобіля на весь період дії договору.

Система оплати повністю узгоджується із правовою природою угоди про надання послуг з придбання товарів у групах, якою передбачається для учасника можливість отримати у власність обраний ним автомобіль до виплати його повної вартості за рахунок коштів, сплачених іншими учасниками групи, які не отримали автомобілі, проте мають потенційне право на це придбання автомобіля за такою угодою відбувається за його дійсною вартістю на момент купівлі, яка в силу ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого іншим учасникам раніше. За таких обставин сторонами не визначається остаточний обсяг грошового зобов`язання , так як сума щомісячних внесків та інших платежів залежить від ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018, провадження № 61-3569св18).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином /стаття 599 ЦК України/.

На виконання умов Угоди ОСОБА_4 сплатив 52,6916% зі 100% в оплату чистих внесків із 120 внесків в оплату послуг Позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер /а.с.10/.

За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті /ст. 1218 ЦК України/.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи /частина перша та друга статті 1220 ЦК України/.

Сума заборгованості ОСОБА_4 перед позивачем розрахована ТОВ «Автопросто» з урахуванням поточної ціни автомобіля дійсної на момент смерті ОСОБА_4 (січень 2015), яка становила 347700,00 грн. Розмір боргу ОСОБА_4 перед позивачем за Угодою станом на січень 2015 року склав 47,3084% від ціни автомобіля, актуальної у січні 2015 року на 55 внесків в оплату послуг позивача. Загальний розмір заборгованості по сплаті повних внесків визначений позивачем у розмірі 279232,31 грн, який складається з: внесків в оплату послуг: 114741,00 (347700,00 грн*0,5%+20% ПДВ) * 55 внесків; по сплаті чистих внесків: 164491,31 грн (347700 грн*47,3084%).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на автомобіль CHEVROLET CRUZE, кузов № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Оскільки зі смертю позичальника його зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281-1282 ЦК України.

18.02.2015 року до Лозівської державної нотаріальної контори надійшла вимога кредитора ТОВ «АВТО ПРОСТО» до спадкоємців ОСОБА_4 /а.с.145/

Відповідно до норм ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Разом з цим, у даній справі позивач не надав суду жодного належного, достовірного та достатнього доказу того, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є спадкоємцями померлого ОСОБА_4 .

У постанові Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі № 489/2924/16-ц сформульовані висновки, згідно з якими вказано, що чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Аналіз зазначених правових норм дав підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Але, зазначені вище норми підлягали б застосування, за умови, що відповідачі є спадкоємцями боржника.

Так, позивач вважає, що спадкоємцями за законом померлого ОСОБА_4 є: колишня дружина - ОСОБА_1 , донька - ОСОБА_2 та син - ОСОБА_3 , оскільки останні на момент смерті спадкодавця були зареєстровані та проживали разом із померлим за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 стверджують, що вони не є спадкоємцями померлого ОСОБА_4 , оскільки на час відкриття спадщини фактично вони не проживали разом із спадкодавцем. Спадкодавець мав лише реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , але цей будинок з 1998 року не був його місцем проживання, і на час смерті ОСОБА_4 мав іншу сім*ю і проживав за адресою: АДРЕСА_2 , де і помер.

Проаналізувавши надані позивачем докази, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення його позовних вимог.

Так, відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини /ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України/.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

На час смерті ОСОБА_4 мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач ОСОБА_1 була зареєстрована на час смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , але вона є колишньою дружиною померлого ОСОБА_4 і на час смерті ОСОБА_4 у шлюбі з ним не перебувала, рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.06.2008 за позовом ОСОБА_4 шлюб з нею було розірвано /а.с.74/.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є сином та донькою померлого ОСОБА_4 , на час смерті ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.19/.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 32/2015, яка заведена Лозівською державною нотаріальною конторою Харківської області, копія якої надійшла на запит суду, у нотаріальну контору у передбачений ст. 1270 ЦК України відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не зверталися. Спадкова справа № 32/2015 була заведена на підставі вимоги кредитора ТОВ «АВТО ПРОСТО». У спадковій справі свідоцтва про прийняття спадщини нотаріусом спадкоємцям не видавалися.

Листом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області від 16.07.2015 ТОВ «АВТО ПРОСТО» було повідомлено, що на підставі заяви щодо охорони спадкового ОСОБА_4 в забезпечення вимог кредитора на адресу Артільної сільської ради Харківської області було направлено доручення державного нотаріуса про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна - автомобіля марки Chevrolet Cruze, 2011 року випуску, кузов НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого ВРЕР № 3 ГУМВСУ Харків 20.04.2012. На виконання доручення секретарем Артільної сільської ради Лозівського району Харківської області було складено акт обстеження від 07.07.2015 спадкового майна померлого ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого було надано інформацію про те, що даний автомобіль у цьому домогосподарстві не виявлено, зі слів ОСОБА_1 (колишньої дружини) ОСОБА_4 з 1998 року за адресою: АДРЕСА_1 не проживав, ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 144-155/.

ОСОБА_2 було складено заяву у приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу, Харківської області Даниленко Н.В. про відмову від отримання спадщини після смерті батька ОСОБА_4 згідно заповіту, а також про відмову від прийняття належної їй частки у спадковому майні за законом на користь онуки спадкодавця ОСОБА_8 , заяв від імені якої до нотаріуса також не надходило/а.с.75/.

Отже, для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи /частина перша статті 76 ЦПК України/.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору./ст. 95 ЦК України/

З рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.06.2008 року убачається, що на розгляді суду перебувала справа про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . У даній справі позов був поданий саме ОСОБА_4 , який в своєму позові зазначив, що в 1998 році залишив сім`ю, оскільки в нього є інша жінка, і з того часу з ОСОБА_1 не проживає, що відображено в описовій частині рішення/а.с.74/.

В додатку № 1 до Угоди № 364454, укладеної ОСОБА_4 з ТОВ «Автопросто», ОСОБА_4 вказував як адресу реєстрацію, так і зазначав іншу адресу: АДРЕСА_2 /а.с.6/.

Також дану адресу ОСОБА_4 вказував своєю і в акті вибору автомобіля від 07.04.2012 року /а.с.194/

Відомостями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 05.01.2015, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, підтверджується, що ОСОБА_4 помер у м. Харків/а.с.10/.

Згідно ч. 1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

02.03.2021 відповідачем ОСОБА_1 та 15.03.2021 представником відповідачів - адвокатом Здєльником С.І. було заявлені клопотання про виклик у судове засідання свідків, дані клопотання ухвалою суду від 18.03.2021 були задоволені.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка являється сестрою померлого ОСОБА_4 , показала, що проживає в с. Артільне Лозівського району Харківської області, в цьому ж селі проживають відповідачі, які є її ріднею, оскільки її померлий брат ОСОБА_4 був офіційно одружений з ОСОБА_1 .. Свідок показала, що у 1998 року її брат ОСОБА_4 покинув свою сім`ю: дружину ОСОБА_1 , дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , і припинив проживати у с. Артільне Лозівського району Харківської області, оскільки переїхав проживати до своєї співмешканки ОСОБА_20 у м. Харків. Їй достовірно відомо про обставини життя її брата, оскільки вони телефонували один одному, її брат працював вахтовим методом - виїжджав на заробітки на Північ, звідти повертався до м. Харкова, де проживав зі співмешканкою. Брат розповідав їй, що у нього був автомобіль, який він узяв у кредит. Автомобіль вона бачила, автомобіль був червоного кольору, номерів не пам`ятає. У 2014 році він тяжко захворів, його співмешканка його не доглядала, оскільки працювала, і вона приїхала до м. Харкова, проживала у них в квартирі, щоб здійснювати догляд за братом. Також брата доглядала їх старша сестра. Співмешканка брата - ОСОБА_6 використовувала автомобіль для поїздок на роботу. У зв`язку з хворобою її брат помер в квартирі у м. Харкові, в якій проживав зі співмешканкою. Після смерті автомобіль залишився у співмешканки брата ОСОБА_6 , вона приїзджала на цьому автомобілі на похорони. Після похорон вона не бачилася та не спілкувалася зі співмешканкою брата, не бачила автомобіля. Також вона ніколи не бачила даного автомобіля в селі Артільному, оскільки за життя брат не приїздив до села. Ніколи не бачила, щоб хтось з відповідачів їздив на даному автомобілі.

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_13 , яка проживає в селі Артільне Лозівського району Харківської області з 1986 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , сім`ю відповідачів знає дуже добре, вони поселилися в своє домоволодіння через пару років після її заселення, вони постійно спілкувалися. Показала, що була присутня в складі комісії під час проведення обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 за дорученням Лозівської державної нотаріальної контори. В результаті обстеження автомобілю ОСОБА_4 не було виявлено. Їй відомо, що ОСОБА_4 є колишнім чоловіком ОСОБА_1 , протягом багатьох років вона не бачила його у селі Артільне Лозівського району Харківської області, після розірвання стосунків з ОСОБА_1 він зник з села та почав проживати у м. Харкові з другою жінкою, яку вона не знає. До його смерті він не мешкав у селі більше 15 років. Подвір`я домоволодіння відповідачів повністю проглядається з вулиці. Коли вона проходить повз їх домоволодіння по своїх справах, то бачить домоволодіння і гараж, який постійно відкритий та пустий. Автомобіля марки Chevrolet Cruze ніколи не бачила в селі, і у відповідачів немає машини.

Крім того, суд бере до уваги те, що відповідно до норм ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Між ТОВ «Автопросто» та ОСОБА_4 було укладено Договір застави від 20.04.2012 р., згідно якого автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, 2011 р. випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_4 , був переданий у заставу позивачу. Відповідно до п.2.2.2. Договору заставодавець - ОСОБА_4 до закінчення строку дії цього договору був зобов`язаний не знімати автомобіль з обліку в органах Державтоінспенції, не відчужувати його, не передавати в наступну заставу без письмової згоди Заставо держателя. Витяг від 05.06.2012р. свідчить про те, що позивачем в державному реєстрі обтяжень рухового майна з 20.04.2012р. було внесено обтяження (застава рухомого майна) автомобіля марки CHEVROLET CRUZE, 2011р. випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , якою заборонено його відчуження з терміном дії обтяження - до 05.06.2017 року/а.с.195-197/.. В судовому засіданні представники позивача зауважували, що ТОВ «Автопросто» не надавало згоду не зняття автомобілю з обліку в органах Державтоінспенції, та відчуження його, не скасовувало обтяження від 05.06.2012р. щодо застави цього рухомого майна

Разом з цим, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 і до спливу передбаченого ст. 1270 ЦК України строку спірний автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, 2011р. випуску, що належав ОСОБА_4 був перереєстрований 28.04.2015 року - на ОСОБА_15 (на підставі довідки - рахунку ВІА 992920 від 25.04.2015 р., виданої TOB «ВЕНТА-КОМ»); 29.04.2015р. - на ОСОБА_16 (на підставі довідки рахунку ВІА 996503 від 28.04.2015р., виданої ТОВ «ТБ Слобощанщина»); 02.06.2015р. - на ОСОБА_17 (на підставі довідки рахунку НОМЕР_11 від 31.05.2015р., виданої ФОП ОСОБА_18 ), про що надано інформацію з регіонального сервісного центру МВС в Харківській області у справі № 629/3731/19 за вих.№31/20-40 від 08.01.2020 р./а.с. 198/.

Позивачем у відповідності до вимог ст. 12, 81 ЦПК України не надано суду доказів, що спірний автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, 2011р. випуску, що належав ОСОБА_4 , був відчужений відповідачами. Будь-яких клопотань щодо забезпечення доказів від позивача не надходило.

У спадковій справи № 32/2015 свідоцтва про прийняття спадщини нотаріусом спадкоємцям не видавалися.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи /ч. 1 ст. 79 ЦПК України/.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд вважає, що на підставі показань свідків, наданих суду письмових доказів у їх сукупності можна встановити дійсні обставини справи, дані докази є достовірними, належними та достатніми, які дають суду змогу прийти до висновку про наявність існування факту, що ОСОБА_4 постійно не проживав на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Тому, правове значення для даної справи має встановлення та дослідження судом факту постійного місця проживання спадкоємця на момент смерті спадкодавця, який дає йому право вважатися таким, що прийняв спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України. При виборі місця проживання виявляється воля особи, право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає, у той час коли під тимчасовим місцем проживання розуміється місце перебування фізичної особи де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо). Тимчасова відсутність може бути безперервною, однак не повинна перевищувати шість місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Судом встановлено і не спростовано матеріалами справи, що на час відкриття спадщини будинок АДРЕСА_1 , не був постійним місцем проживання ОСОБА_4 , хоча останній був зареєстрований у цьому будинку і право його проживання у ньому не обмежувалось. Натомість з 1998 року ОСОБА_4 добровільно і з власної волі покинув цей будинок і обрав собі інше постійне місце проживання в АДРЕСА_2 , де тривалий час з 1998 року проживав безперервно у зв`язку із створенням нової сім`ї з іншою жінкою, де в подальшому доглядався у зв`язку з хворобою своєю сестрою та помер. Таким чином, будинок АДРЕСА_1 не є місцем постійного проживання ОСОБА_4 , він не використовував дане житло протягом тривалого часу, з 1998 року по день його смерті не проживав в цьому будинку. В справі відсутні і не надані позивачем докази, що померлий брав участь в утриманні будинку разом з іншими мешканцями, здійснював оплату житлово-комунальних послуг.

Державна реєстрація ОСОБА_4 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті за цією адресою реєстрації, та доказом постійного проживання з ним відповідачів, які у визначений законом строк не зверталися в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання спадкодавця за адресою реєстрації спадкоємця, що можуть бути відмінними один від одного.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 569/15147/17, від 14.09.2020 у справі № 569/15147/17.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ТОВ «Автопросто».

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 206, 259, 264, 265,268,280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Лозівський міськрайонний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», ЄДРПОУ 35509011, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 90

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Повний текст рішення виготовлено 03.06.2021.

Суддя: К.Ш.Харабадзе