Рішення № 97390575, 03.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2021 року м. Київ № 640/9974/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом:

Акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Державна будівельно-архітектурна інспекція України

про визнання протиправними дій, скасування постанови

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртранснафта» (далі по тексту - позивач), адреса: 01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, email: office@ukrtransnafta.com до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 03056, місто Київ, вулиця Олекси Тихого, будинок 32, Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 11б, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - на стороні відповідача - Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі по тексту - третя особа), адреса: 01133, бульвар Лесі Українки, будинок 26, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, яка була прийнята судом, просить:

- визнати неправомірними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та скасувати постанову від 10 березня 2021 року про результати перевірки законності виконавчого провадження №13;

- визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та скасувати постанову про скасування процесуального документу від 18 березня 2021 року №64018084;

- визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 березня 2021 року №64018084, постанову про стягнення виконавчого збору від 18 березня 2021 року (ВП №64018084), постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18 березня 2021 року (ВП №64018084).

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 03 червня 2016 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України винесла постанову №212-8/094/40-212-10/5241 про накладення на позивача штрафу у розмірі 130 500,00 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яка позивачем була оскаржена у судовому порядку та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у справі №826/9406/16, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року, у скасуванні якої відмовлено.

31 грудня 2020 року Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №64018084 з примусового виконання вказаної вище постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції України, а також винесено постанови про стягнення з позивача виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

18 січня 2021 року виконуючим обов`язки начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) проведено перевірку законності виконавчого провадження, за результатами якої винесено та направлено стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

10 березня 2021 року заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №13, на підставі якої 18 березня 2021 року начальником Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

18 березня 2021 року старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанову №212-8/094/40-212-10/5241 про накладення на позивача штрафу у розмірі 130 500,00 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позивач не погоджується з діями відповідачів та винесеними постановами, вважає їх такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виконавчий документ для примусового виконання подано з пропуском строку звернення, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що у відділі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №.

03 липня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, зобов`язано боржника виконати рішення суду в 7-денний строк.

02 серпня 2019 року державним виконавцем в порядку статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин в сумі 5100,00 грн.. Вказаною постановою зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Станом на 11 лютого 2021 року рішення суду залишається не виконаним, поважні причини невиконання відсутні.

11 лютого 2021 року державним виконавцем в порядку статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин в подвійному розмірі в сумі 10200,00 грн.

Оскільки судове рішення станом на 11 лютого 2021 року позивачем виконано не було, постанова про накладення штрафу є правомірною, а позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що при вирішення даного спору, на його переконання, слід керуватись практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №826/10916/16.

Представник третьої особи в письмових поясненнях на позовну заяву послався на те, що строк виконання постанови №212-8/094/40-212-10/5241 від 03 червня 2016 року розпочався саме після набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у справі №826/9406/16 - 16 листопада 2020 року, а тому, на переконання представника третьої особи, відповідачем правомірно винесено оскаржувані постанови та підстав для задоволення позовних вимог не має.

Представник відповідача 2 відзиву на позовну заяву не надав з невідомих суду причин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, витребувано виконавче провадження №64018084.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2021 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, якою фактично збільшено позовні вимоги.

В судовому засіданні 01 червня 2021 року представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просив у їх задоволені відмовити. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи згоду представників сторін, керуючись частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в судовому засіданні 01 червня 2021 року вирішив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Так, судом встановлено та вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, що 03 червня 2016 року Департаментом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України винесено постанову №212-8/097/40-212-10/5241 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта», а саме відокремлений підрозділ - Філія «Придніпровські магістральні нафтопродукти» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 130500,00 грн (далі по тексту - постанова) (Т.1, арк. 14-16).

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку, за наслідками розгляду справи №826/9406/16 Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення від 13 серпня 2020 року, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Укртранснафта» відмовлено (Т.1, арк. 17-22,23-26).

31 грудня 2020 року старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №64018084 про примусове виконання постанови та стягнення з Акціонерного товариства «Укртранснафта» на користь Державної архітектурно-будівельної інспекції України суми штрафу у розмірі 130 500,00 грн (Т.1, арк. 28-29).

18 січня 2021 року В.о. начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, відповідно до якої дії державного виконавця визнано такими, що вчинені з порушеннями вимог Закону України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження №64018084 від 31 грудня 2020 року скасована та зобов`язано державного виконавця вчинити дії згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» (Т.1, арк. 36-37).

18 січня 2021 року старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції України направлено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (Т.1, арк. 38-39).

Між тим, 10 березня 2021 року заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за результатами проведеної перевірки прийнято постанову №13, якою дії В.о. начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) визнано такими, що вчинені з порушенням вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 2,7 розділу ХІІ Інструкції організації примусового виконання рішень, зобов`язано начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) усунути виявлені порушення та привести виконавче провадження №64018084 у відповідність до вимог Закону України та забезпечити подальшу організацію належного виконання рішення суду відповідно до вимог Закону (Т.1, арк. 45-48).

На підставі вказаної постанови №13 від 10 березня 2021 року начальником Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про скасування процесуального документа, а саме, повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 18 березня 2021 року (Т.1, арк. 50-51).

18 березня 2021 року старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №64018084 про примусове виконання постанови та стягнення з Акціонерного товариства «Укртранснафта» на користь Державної архітектурно-будівельної інспекції України суми штрафу у розмірі 130 500,00 грн (Т.1, арк. 53-54).

Також, 18 березня 2021 року старшим державним виконавцем прийняті постанови про стягнення з Акціонерного товариства «Укртранснафта» виконавчого збору у розмірі 13050,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (Т.1, арк. 56,57-58).

Не згода позивача з діями відповідачів та прийнятими останніми постановами стала підставою для звернення до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII)

Згідно статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно приписів частини 4 цієї ж статті строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд наголошує, що частиною 3 статті 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Наведене в сукупності свідчить, що спеціальною нормою Закону, який встановлює порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, визначено максимальний строк, протягом якого може бути звернена до виконання постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності - два роки з дня винесення відповідної постанови.

Тобто, зазначена норма Закону пов`язує дворічний строк не з моментом набрання чинності постановою, а саме з моментом її винесення.

При цьому, суд наголошує, що будь-яких виключень чи застережень щодо застосування положень частини 3 статті 4 Закону ним не встановлено.

Більш того, суд звертає увагу, що ані положеннями частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», ані положеннями Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» не передбачено підстав, за наявності яких державний виконавець міг не зараховувати до строку пред`явлення виконавчого документа до виконання строк, протягом якого оскаржувався відповідний виконавчий документ в судовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що максимальний строк пред`явлення до виконання постанови Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України №212-8/097/40-212-10/5241 від 03 червня 2016 року становить два роки саме з дня її винесення, а тому сплинув 03 червня 2018 року.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пунктів 29, 31 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244, оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду; постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Слід зазначити, що вказані норми Порядку №244 передбачають саме зупинення виконання постанови про накладення штрафу до набрання законної сили відповідним рішенням суду, але не зупинення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що стягувач за виконавчим документом мав пред`явити цей документ до примусового виконання в органи державної виконавчої служби у строки встановлені законодавством, а вже після такого пред`явлення мали зупинитись строки саме виконання виконавчого документу, а не навпаки.

Крім того, слід зазначити, що керуючись частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2018 року у справі №826/10916/16, в якій зазначено, що Порядок №244 є підзаконним нормативно-правовим актом і не може змінювати (по іншому трактувати) приписи Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» чи мати перевагу у їх застосуванні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що, звертаючись до органів державної виконавчої служби у грудні 2020 року з заявою про примусове виконання постанови про накладення штрафу від 03 червня 2016 року, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідно, у державного виконавця були відсутні правові підстави для його прийняття та відкриття провадження.

Згідно частини 3 статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

З огляду на вказані положення законодавства, а також встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про протиправність постанови від 10 березня 2021 року про результати перевірки законності виконавчого провадження №13, прийнятої начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та, відповідно, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині її скасування.

Також, суд дійшов висновку про протиправність постанови про скасування процесуального документу від 18 березня 2021 року №64018084, прийнятої начальником Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки, на переконання суду, старшим державним виконавцем було правомірно винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а тому вказана постанова від 18 березня 2021 року підлягає скасуванню.

Крім того, у зв`язку з встановленими судом обставинами та з урахуванням того, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 березня 2021 року №64018084, про стягнення виконавчого збору від 18 березня 2021 року (ВП №64018084) та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18 березня 2021 року (ВП №64018084) були прийняті державним виконавцем саме у зв`язку зі скасуванням повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18 березня 2021 року на підставі постанови про скасування процесуального документу від 18 березня 2021 року №64018084, суд погоджується з позицією позивача щодо наявності правових підстав для їх скасування.

В свою чергу, суд також, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними вказані вище постанови відповідачів.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідачів, які полягають у прийнятті оскаржуваних постанов, суд дійшов висновку про їх необгрунтованість, адже матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено порушення процедури прийняття цих постанов відповідачами.

Тобто, кожен з відповідачів, приймаючи вказані постанови, діяв у межах визначених законодавством повноважень.

Більш того, чинним законодавством передбачено право позивача на оскарження прийнятих органами державної виконавчої влади рішень, яким позивач в даному випадку скористався, за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність постанов та, відповідно, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині їх скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій задоволенню не підлягають.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачами не доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 11350,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог та той факт, що позовні вимоги про визнання протиправними дій та скасування постанов є похідними, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 та 9080,00 грн - за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства «Укртранснафта» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №13 від 10 березня 2021 року про результати перевірки законності виконавчого провадження №64018084.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування процесуального документа, а саме, повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 18 січня 2021 року.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 18 березня 2021 року №64018084.

5. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 18 березня 2021 року (ВП №64018084).

6. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18 березня 2021 року (ВП №64018084).

7. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

8. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, код ЄДРПОУ 31570412) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, місто Київ, вулиця Олекси Тихого, будинок 32, код ЄДРПОУ 43315602).

9. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, код ЄДРПОУ 31570412) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9080,00 грн (дев`ять тисяч вісімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 11б, код ЄДРПОУ 34979022).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя К.Ю. Гарник