Рішення № 97388050, 01.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4759/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026 м. Львів вул. Героїв Майдану 32) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - відповідач, Національна академія сухопутних військ), у якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу у період з 01 квітня 2018 року по 02 серпня 2019 року надбавок за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання старшого наукового співробітника у розмірах, визначених ч. 2 ст. 59 Закону № 1556-VII, у поєднанні з пп. 7 п. 2 розділу XV Закону № 1556-VII;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 квітня 2018 року по 02 серпня 2019 року:

- надбавку за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 10% (десяти відсотків) посадового окладу ОСОБА_1 , додатково до вже виплаченої йому відповідної надбавки за вказаний період часу у розмірі 5% (п`яти відсотків) посадового окладу;

- надбавку за вчене звання старшого наукового співробітника у розмірі 20% (двадцяти відсотків) посадового окладу ОСОБА_1 , додатково до вже виплаченої йому відповідної надбавки за вказаний період часу у розмірі 5% (п`яти відсотків) посадового окладу.

Також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу адвоката. Справу просить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.08.2019 позивача виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на підставі наказу начальника (по стройовій частині) № 201 від 02.08.2019. Зазначив, що станом на день виключення із списків частини відповідач не в повному обсязі нарахував та виплатив йому грошове забезпечення, зокрема надбавки за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання старшого наукового співробітника. Позивач вважає, що надбавки за науковий ступінь та надбавки за вчене звання, починаючи з 01.04.2018 по 02.08.2019, були нараховані та виплачені йому в розмірах менших, ніж встановлено статтею 59 Закону України «Про вищу освіту».

Ухвалою від 02.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 23.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 27889 від 21.04.2021), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що за період з 01.04.2018 по 02.08.2019 позивачу виплачувалися доплати за вчене звання у розмірі 5% та за науковий ступінь у розмірі 5% відповідно до вимог ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, підпунктів 2, 3 пункту 6 Постанови № 704 та пунктів 1, 2 розділу ХV Порядку № 260, як це передбачено для військовослужбовців і підтверджується виписками з карток особового рахунку позивача. Вважає, що встановлені ст. 59 Закону № 1556-VII гарантії не поширюються на позивача в період проходження ним військової служби, оскільки він не виконував трудову функцію працівника згідно з укладеним трудовим договором, а був військовослужбовцем вищого військового навчального закладу. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив (вх. № 5046ел від 21.04.2021), у якій проти доводи відповідача заперечив. Вказав, що з огляду на преамбулу Закону № 1556-VII гарантії, встановлені ч. 2 ст. 59 Закону № 1556-VII, у поєднанні з пп. 7 п. 2 розділу XV Закону № 1556-VII на отримання надбавок у розмірі 15% та 25% посадового окладу є основними (мінімальними) правовими, організаційними та фінансовими засадами функціонування системи вищої освіти і поширюються на всіх без винятку осіб, які мають науковий ступінь кандидата наук та вчене звання старшого наукового співробітника. Просив позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 31038 від 30.04.2021), у яких навів доводи, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Також просив розгляд справи здійснювати у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Оскільки вказане клопотання не відповідає загальним вимогам до форми та змісту будь-якої письмової заяви чи клопотання, встановленим статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), таке судом не розглядається.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Наявність у позивача наукового ступеню кандидата технічних наук зі спеціальності «озброєння та військова техніка» підтверджується долученою до матеріалів справи копією диплома кандидата наук серії НОМЕР_1 від 17.01.2008.

Відповідно до атестату старшого співробітника серії НОМЕР_2 від 01.07.2010 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника.

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) № 201 від 02.08.2019 полковника ОСОБА_1 , начальника кафедри автомобілів та автомобільного господарства факультету бойового застосування військ Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звільненого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 262 від 11.06.2019 з військової служби у запас за пп. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та всіх видів забезпечення з 02.08.2019.

Із долучених до матеріалів справи розрахункових листів грошового забезпечення позивача судом встановлено, що останньому в період з квітня 2018 року по серпень 2019 року виплачувалися надбавки за науковий ступінь та вчене звання у розмірі 5% посадового окладу кожна.

ОСОБА_1 вважає, що відповідач виплачував вказані надбавки не в повному обсязі, відтак звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

В силу вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII від 01.07.2014 (далі - Закон № 1556-VII) законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 1556-VII вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону № 1556-VII державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов`язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад`юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

З системного аналізу вказаних вище норм права слідує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання) та особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. У той же час основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту».

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону № 1556-VII науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.

Підпунктом 8 п. 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1556-VII визначено, що після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.

Отже, вказаним нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, чи звичайним закладом вищої освіти.

З матеріалів справи слідує, що Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, у якій позивач проходив військову службу на посаді начальника кафедри автомобілів та автомобільного господарства факультету бойового застосування військ, є вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, а тому матеріальне забезпечення працівника такого закладу має здійснюватися з урахуванням вимог, в тому числі, статті 59 Закону України «Про вищу освіту».

Обґрунтовуючи правомірність встановлення позивачу доплати за науковий ступінь кандидата наук та надбавки за вчене звання старшого наукового співробітника у розмірі 5% кожна, відповідач послався на те, що грошове забезпечення позивача як військовослужбовця визначається відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704) та наказу Міністра Оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 07.06.2018 (далі - Порядок № 260).

Підпунктами 2 та 3 п. 6 Постанови № 704 передбачено доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.

З матеріалів справи слідує, що розміри доплат за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання старшого наукового співробітника позивачу встановлено відповідно до підпунктів 2 та 3 п. 6 Постанови № 704 - в розмірі 5% посадового окладу кожна.

Разом з цим, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин до позивача як науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання мають застосовуватися приписи Закону України «Про вищу освіту», яким, зокрема, встановлюються доплата за науковий ступінь у розмірах не менше ніж 15 відсотків посадового окладу, а також доплата за вчене звання наукового співробітника не менше 25 відсотків посадового окладу.

Те, що позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не нівелює його право на отримання доплат за науковий ступінь та за вчене звання в розмірах, що встановлені статтею 59 Закону України «Про вищу освіту».

Посилання відповідача на те, що спеціальним законодавством, яким є Постанова № 704 та Порядок № 260, передбачено встановлення граничних розмірів надбавок, які підлягають нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, суд оцінює критично, оскільки спеціальним стосовно науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, є саме Закон України «Про вищу освіту», який має застосовуватися при конкуренції правових норм.

Частиною 3 ст. 7 КАС України визначено: у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд враховує, що правила визначення розміру доплат за науковий ступінь та за вчене звання, що встановлені підпунктами 2, 3 п. 6 Постанови № 704, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, в той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону України «Про вищу освіту».

Крім цього, встановлення науково-педагогічним працівникам залежно від виду навчального закладу різних розмірів доплат за науковий ступінь та вчене звання розцінюється судом як дискримінаційне ставлення до окремої категорії осіб, які, маючи відповідні наукові ступені та звання, працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких врегульована Законом України «Про вищу освіту», отримують доплати в розмірах менших, ніж працівники освіти, які працюють в закладах вищої освіти.

Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», а не положення підзаконного акта - підпунктів 2, 3 п. 6 Постанови № 704, оскільки закон має вищу юридичну силу.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при визначенні розмірів доплати за науковий ступінь кандидата наук позивачу слід застосовувати розмір 15% від посадового окладу та при визначенні доплати за вчене звання наукового співробітника - 25% від посадового окладу за період з квітня 2018 року по серпень 2019 року, як це визначено ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».

Із долучених до матеріалів справи розрахункових листів грошового забезпечення ОСОБА_1 судом встановлено, що останньому в період з квітня 2018 року по серпень 2019 року вищевказані доплати нараховувалися та виплачувалися у розмірі 430,00 грн, що становить 5% посадового окладу.

Відтак з метою ефективного поновлення порушених прав позивача суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання старшого наукового співробітника у розмірах 15% та 25% на підставі ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» за період з квітня 2018 року по серпень 2019 року включно, ураховуючи раніше виплачені кошти.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Ураховуючи наведене вище, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню.

При вирішенні клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн суд враховує таке.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася Адвокатським об`єднанням «Дмитренко та Партнери» та адвокатом Дмитренком Володимиром Павловичем на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 21.03-.03.01 від 03.03.2021 (далі - договір) та ордеру серії ВС № 1055287 від 19.03.2021.

Предметом вказаного договору згідно з п. 1 є надання виконавцем замовнику правничої допомоги у правовідносинах, пов`язаних з нарахуванням та виплатою останньому у період проходження ним військової служби в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного надбавок за наявний науковий ступінь кандидата наук та вчене звання старшого наукового співробітника у менших розмір, ніж це передбачено ч. 1 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» у поєднанні з пп. 7 п. 2 розділу XV Закону № 1556-VII.

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 договору за надання правничої (правової) допомоги замовник зобов`язується виплатити виконавцю гонорар у порядку, розмірі та на умовах, визначених відповідними додатками до договору.

Згідно з додатком до договору № 21.03-03.01 від 03.03.2021 про надання правничої (правової) допомоги від 03.03.2021 сторони погодили, що за надання адвокатами послуг згідно з підпунктами 1.2.4-1.2.3 п. 1.2 ст. 1 договору замовник протягом двох днів з дати підписання цього додатку здійснює виплату гонорару виконавцю на його поточний рахунок в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до акта передачі-приймання наданих послуг за договором № 21.03-03.01 від 03.03.2021 про надання правничої (правової) допомоги виконавцем надано замовнику такі послуги:

- ознайомлення з матеріалами, наданими замовником, а також висновками Верховного Суду, викладеними у відповідних постановах, щодо практики застосування норм права у правовідносинах, які є аналогічними спірним правовідносинам між замовником та академією, що викладені у п. 1.1 ст. 1 договору - 60 хв. (2000,00 грн);

- підготовка та подання адвокатом виконавця в інтересах замовника запиту до академії про надання довідки про нараховані та виплачені замовнику суми надбавок за наявний науковий ступінь кандидата наук та вчене звання старшого наукового співробітника помісячно за період з 01.01.2019 по 02.08.2019 - 60 хв. (2000,00 грн);

- підготовка, підписання та скерування до суду адвокатом виконавця в інтересах замовника позовної заяви до академії про визнати протиправною бездіяльності академії щодо ненарахування та невиплати останньому в період з 01 квітня 2018 року по 02 серпня 2019 року надбавок за наявний науковий ступінь кандидата наук та вчене звання старшого наукового співробітника у розмірах, визначених ч. 2 ст. 59 Закону № 1556-VII, у поєднанні з пп. 7 п. 2 розділу XV Закону № 1556-VII, та зобов`язання академії нарахувати та виплатити замовнику такі надбавки за згаданий період, а також заяв по суті справи і з процесуальних питань - 180 хв. (6000,00 грн).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії дубліката квитанції № 0.0.2038476958.1 від 03.03.2021 ОСОБА_1 сплатив на рахунок Адвокатського об`єднання «Дмитренко та Партнери» 10000,00 грн за надання правничої (правової) допомоги згідно з договором № 21.03-03.01 від 03.03.2021.

Суд, вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає необхідним зазначити, що витрати, пов`язані підготовкою та поданням адвокатського запиту, аналізом наданих замовником документів та судової практики, включаються до витрат, пов`язаних з підготовкою позовної заяви.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує вищезазначений висновок при вирішенні спірних правовідносин.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ««East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 3000,00 грн.

Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд також врахував мінімальні ставки гонорару адвокатів за підготовку позовної заяви в адміністративних справах, які затверджені регіональними Радами адвокатів.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, такий стягненню із відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026 м. Львів вул. Героїв Майдану 32; код за ЄДРПОУ 08410370) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з квітня 2018 року по серпень 2019 року включно доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання старшого наукового співробітника у розмірах, визначених ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».

3. Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання старшого наукового співробітника у розмірах 15% та 25% відповідно на підставі ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» за період з квітня 2018 року по серпень 2019 року включно, ураховуючи раніше виплачені кошти.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026 м. Львів вул. Героїв Майдану 32; код за ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур