Рішення № 97387979, 03.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1280/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 (далі – позивач) до Управління ДМС у Луганській області (далі – відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 01 квітня 2021 року б/н (арк. спр. 14-16) просить:

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Луганській області внести дані про національність до паспорту громадянина України:

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області внести в графу “Особливі відмітки” (сторінки сьома, восьма, дев`ята) паспорта громадянина України ОСОБА_1 , що належить ОСОБА_1 , запис про національність ОСОБА_1 в такій редакції: “Національність - Українець”, який завірити підписом повноважної посадової особи і відповідною гербовою печаткою Управління Державної міграційної служби України в Луганській області

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він за етнічним походженням є Українцем, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 16 липня 2001 року про народження ОСОБА_1 , згідно з яким за етнічним походженням батько позивача ОСОБА_3 є Українцем і матір позивача ОСОБА_4 є ОСОБА_5 . З огляду на це, позивач має право і зобов`язаний мати документ, який від імені держави посвідчував би його національність. Таким документом може бути паспорт громадянина України, який має відповідний розділ для зазначення відомостей про національність позивача.

16 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою від 16 грудня 2020 року про внесення в графу “Особливі відмітки” паспорту громадянина України ОСОБА_1 даних про національність.

26 грудня 2020 року рекомендованим поштовим відправленням № 9340408392053 позивач отримав від відповідача лист від 24 грудня 2020 року № Х-185/6/4401-20/4401.3/14157-20, яким йому відмовлено у внесенні в графу “Особливі відмітки” паспорту громадянина України ОСОБА_1 даних про національність.

З посиланням на положення статей 11, 35, 64, 68, 92 Конституції України, статті 11 Закону України “Про національні меншини в України”, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Управління Державної міграційної служби України в Луганській області адміністративний позов не визнало, про що 15 квітня 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 13635/2021 подало відзив на позовну заяву від 13 квітня 2021 року за № 4401.8-5221/44.1-21 (арк. спр. 24-31).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що одним із основних завдань Управління Державної міграційної служби України в Луганській області є реалізація на території Луганської області державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, тобто до компетенції Управління Державної міграційної служби України в Луганській області питання національності не відноситься.

Пунктами 6, 7 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, регламентовано, що на прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Таким чином, законодавством України визначено орган та конкретні дані, які можуть бути внесені до паспорта громадянина України на підставі відповідних документів, дані про внесення національності - відсутні. Враховуючи вищевикладене, в Управління Державної міграційної служби України в Луганській області відсутні повноваження та законні підстави щодо внесення до паспорта громадянина України позивача в графу “Особливі відмітки” (сторінки сьома, восьма, дев`ята) запису про національність, засвідчення такого запису підписом повноважної посадової особи і скріплення відповідною гербовою печаткою відповідача.

Позивач звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області з заявою у довільній формі від 16 грудня 2020 року про внесення в графу “Особливі відмітки” паспорту громадянина України ОСОБА_1 даних про його національність, яку розглянуто в порядку, визначеному Закону України “Про звернення громадян”, своєчасно надано обґрунтовану відповідь, яка має роз`яснювальний характер стосовно порушених у зверненні питань, та не тягне за собою настання для позивача ніяких правових наслідків.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 27 квітня 2021 року б/н (арк. спр. 49-52), а відповідачем заперечення від 11 травня 2021 року № 4401.8-6388/44.1-21 (арк. спр. 54-59).

Ухвалою від 22 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 9-10).

Ухвалою від 07 квітня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 19-20).

Ухвалою від 14 травня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 360/1280/21 на розгляд до Верховного Суду відмовлено (арк. спр. 62).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 16 грудня 2020 року звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою за № Х-185/6/4401-20, в якій просив внести до його паспорта громадянина України запис про національність - “Українець”, завіривши його підписом та печаткою відповідальної (повноважної) особи (арк. спр. 4-5, 33-35).

Листом Управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 24 грудня 2020 року № Х-185/6/4401-20/4401.3/14157-20 позивача повідомлено про відсутність у відповідача повноважень на внесення до паспорту громадянина України інформації щодо національності позивача (арк. спр. 7, 36).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 затверджено Положення про Державну міграційну службу України (далі - Положення).

Згідно з пунктами 1, 2 Положення Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ “Про громадянство України” (далі - Закон № 2235-ІІІ) громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Принципами законодавства України про громадянство відповідно до вимог статті 2 Закону № 2235-ІІІ є, в тому числі, такі: рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Статтею 5 Закону № 2235-ІІІ визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Жодна з норм Закону № 2235-ІІІ не передбачає права на внесення до паспорту громадянина України відомостей про національність громадян.

З преамбули Закону України від 25 червня 1992 року № 2494-XII “Про національні меншини в Україні” (далі - Закон № 2494-XII) слідує, що цей Закон прийнято з метою гарантування національним меншинам права на вільний розвиток.

Також жодна з норм Закону № 2494-XII не передбачає права на внесення до паспорту громадянина України відомостей про національність.

Відповідно до вимог статті 3 Закону № 2494-XII до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Отже, посилання позивача на вимоги Закону № 2494-XII є незмістовними, оскільки він ідентифікує себе як українця за національністю, тому не відноситься до представників національних меншин.

Також незмістовним є посилання позивача на вимоги частини другої статті 5, частини другої статті 11 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2058-ІІІ “Про Всеукраїнський перепис населення” в контексті неможливості без документу, що посвідчує його національність, виконання передбаченого цим законом обов`язку респондентів (фізична особа, яка підлягає опитуванню у процесі Перепису населення) безоплатно у повному обсязі за встановленою формою і у визначені терміни подати достовірні первинні (персональні) дані, передбачені програмою Перепису населення, в тому числі щодо етнічного походження.

Так, в силу приписів частини третьої статті 6 Закону № 2058-III заповнення переписної документації здійснюється на підставі повідомлень, отриманих від респондентів без їх документального підтвердження.

Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).

Згідно з пунктами 1, 3 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положення № 2503-ХІІ містить опис паспортної книжечки, її форми та змісту, а також порядок заповнення.

Відповідно до пунктів 5, 6 Положення № 2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис “Україна”, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис “Паспорт”.

На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис “Паспорт громадянина України”.

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.

Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.

Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів.

На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Пунктом 7 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

З вищевикладених положень слідує, що законодавцем визначено виключний та чіткий перелік відомостей, які в обов`язковому порядку вносяться до паспорта громадянина України у формі “книжечки”, а також, що можуть вноситися за бажанням громадянина. Перелік додаткових відомостей, які вносяться за бажання громадянина, розширенню та доповненню не підлягає. Жодних виключень з загального для всіх громадян України порядку заповнення паспорта, змісту та форми паспорта громадянина України, законодавцем не передбачено.

У зв`язку з вищевикладеним, вносити до паспорта громадянина України записи та робити відмітки, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України “Про національні меншини в Україні”.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 та постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача, якими він обґрунтував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.

В свою чергу відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства правомірність своїх дій та необґрунтованість позовних вимог позивача.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, відповідач у межах спірних правовідносин діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить залишити без задоволення.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (ідентифікаційний код 37851432, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 12) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська