Рішення № 97385955, 01.06.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/222/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Салюс Вест" до відповідача фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 72 398,13 грн.

представники сторін:

від позивача: Чучак М.М.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У березня 2021 року Приватне підприємство "Салюс Вест" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 72 398,13 грн.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на "27" квітня 2021 р. на 14:30 год.

Ухвалою суду від 07.04.2021 року виправлено допущену в ухвалі суду від 05.04.2021 року описку щодо зазначення дати судового засідання та ухвалено вважати вірним в резолютивній частині ухвали від 05.04.2021 року у справі №918/222/21: "Судове засідання для розгляду справи призначити на "05" травня 2021 р. на 14:30 год.".

Ухвалою суду від 05.05.2021 року розгляд справи відкладено на 18.05.2021 року.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року розгляд справи відкладено на 01.06.2021 року, оскільки 17.05.2021 року відповідач подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що хоче скористатися правовою допомогою при розгляді даної справи.

28 травня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що підписавши акт звіряння за договором № 32 від 30.10.2018 року, відповідачем визнано існування заборгованості за договором. Проте, надані суду видаткові та товаро - транспортні накладні не містять будь - які посилання на номер та дату договору, на підставі якого вчинені поставки зазначеного товару, а лише вказані номери накладних. В наданих накладних не зазначено підстави поставки, тобто номер договору, а відтак до таких накладних не можна застосовувати і умови договору, зокрема і щодо строку оплати поставленого товару, а тому розрахунок пені, інфляційних збитків та 3% судом не може бути взятий до уваги, оскільки умови договору щодо строку настання виконання зобов`язання не можна застосувати до наданих суду накладних. Крім того зазначено, що неправомірними також є вимоги про стягнення понесених збитків, оскільки позивачем подано заяву про видачу судового наказу з порушенням процесуального порядку з огляду на те, що розмір заявленої до стягнення суми на дату видачі судового наказу 01.12.2020 року не відповідав фактичному розміру заборгованості. Також, 30.12.2020 року відповідно до платіжного доручення № 2 від 30.12.2020 р. фізичною особою-підприємцем Кучеренко Олександром Володимировичем сплачено на користь стягувача 10 000 грн. 00 коп., а відтак розмір заборгованості, що підлягає стягненню з боржника на підставі судового наказу не відповідає існуючій заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того зазначив, що відповідачем на користь позивача сплачено суму заборгованості в розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 26.03.2021 року, яке долучено в судовому засіданні до матеріалів справи.

У судове засідання 01.06.2021 року представник відповідача не з`явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду - ухвали суду надсилалися на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .

Органом поштового зв`язку повернуто ухвалу суду від 18.05.2021 року з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується повідомленнями поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

З огляду на таке, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду у судовому засіданні і причини неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не визнаються поважними.

Разом з тим, на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області було розміщене повідомлення про час та місце розгляду даної справи.

Таким чином, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судові засідання, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

30 жовтня 2018 року між Приватним підприємством "Салюс Вест" (далі - позивач, постачальник) та фізичною особою - підприємцем Кучеренко Олександром Володимировичем (далі - покупець, відповідач) уклали договір постачання № 32 (далі - договір) (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити м`ясну продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

На виконання умов договору позивач в період з 11.11.2019 року по 27.02.2020 року поставив відповідачу товар на загальну суму 285 584,14 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 344 від 11.11.2019 року; №354 від 18.11.2019 року; №363 від 25.11.2019 року; №372 від 02.12.2019 року; №381 від 09.12.2019 року; №390 від 16.12.2019 року; №9 від 16.01.2020 року; №19 від 23.01.2020 року; №54 від 21.02.2020 року; №63 від 27.02.2020 року (а.с. 14-23) та відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 24-33).

Згідно із п. 5.4. договору покупцем здійснюється передоплата за отриманий товар, або оплата не пізніше як через 3 дні після отримання товару.

Як зазначає позивач, ПП "Салюс Вест" виконало свої зобов`язання перед ФОП Кучеренко О.В. з поставки товару в повному обсязі.

Однак, ФОП Кучеренко О.В. як покупцем були порушені взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлений товар в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача перед ПП "Салюс Вест" наявна заборгованість за поставлений товар в сумі 51 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару в сумі 234 584,14 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 контрагента ФОП Кучеренко О.В. (а.с. 35-36).

Вищезазначена заборгованість за договором також підтверджує актом звірки взаємних розрахунків за період з листопада 2019 по вересень 2020 року, підписаного між ПП "Салюс Вест" та ФОП Кучеренко та скріпленого печатками сторін (а.с.34).

Позивачем в судовому засіданні 01.06.2021 року зазначено, що на користь позивача сплачено суму заборгованості в розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 26.03.2021 року, яке долучено в судовому засіданні до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, господарський суд закриває провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу у сумі 1 000,00 грн.

В той же час, доказів оплати поставленого товару на суму 50 000,00 грн. станом на дату розгляду справи в матеріалах справи немає, отже за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 50 000,00 грн.

З огляду на вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 50 000,00 грн. заборгованості за поставлений та неоплачений товар.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 6 157,72 грн., 5 108,31 грн. - інфляційних збитків та 3 132,10 грн. - 3% річних.

Також, позивачем заявлено до стягнення 7 000,00 грн. - понесених збитків з огляду на те, що у зв`язку із порушенням відповідачем свого зобов`язання із своєчасної оплати поставленого за договором товару, позивач поніс матеріальні збитки, пов`язані із примусовим стягненням несплачених коштів, а саме 27.11.2020 року позивачем до Господарського суду Рівненської області було подано заяву про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича заборгованості в сумі 72 000 грн. 00 коп. за договором постачання від 30.10.2018 р. № 32. 01 грудня 2020 року Господарський суд Рівненської області, розглянувши таку заяву у справі №918/1115/20, задовольнив її та видав судовий наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича заборгованості в сумі 72 000 гри 00 коп. 26 січня 2021 року, після набрання судовим наказом законної сили, позивач уклав з Приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком Сергієм Петровичем договір №2021/01/26 про сплату додаткової винагороди приватного виконавця. Відповідно до умов такого договору, для відновлення свого порушеного права, у зв`язку із пред`явленням судового наказу до виконання, позивач поніс витрати у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується договором №2021/01/26 від 26.01.2021 року та платіжним дорученням про оплату (а.с.67-68).

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості - суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з такого.

Судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 5.4. договору покупцем здійснюється передоплата за отриманий товар, або оплата не пізніше як через 3 дні після отримання товару.

На виконання умов договору позивач в період з 11.11.2019 року по 27.02.2020 року поставив відповідачу товар на загальну суму 285 584,14 грн., що підтверджується видатковими накладними: №344 від 11.11.2019 року; №354 від 18.11.2019 року; №363 від 25.11.2019 року; №372 від 02.12.2019 року; №381 від 09.12.2019 року; №390 від 16.12.2019 року; №9 від 16.01.2020 року; №19 від 23.01.2020 року; №54 від 21.02.2020 року; №63 від 27.02.2020 року (а.с. 14-23) та відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 24-33).

Однак, ФОП Кучеренко О.В. як покупцем були порушені взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлений товар в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що у встановлені договором поставки строки відповідач не повністю виконав свої грошові зобов`язання, оплатив товар лише частково, на загальну суму 235 584,14 грн., а отже за ним рахується заборгованість перед позивачем з оплати товару за договором поставки в сумі 50 000 грн., а відтак позовна вимога в частині стягнення з відповідача 50 000,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Окрім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 6 157,72 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення зобов`язання.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що умовами договору не визначено підстави для нарахування пені, а також порядок нарахування та розмір пені, а також позивачем не обґрунтовано, яким саме законодавчим актом визначено обов`язок відповідача сплачувати пеню за прострочення виконання умов договору.

В зв`язку з цим, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 6 157,72 грн. є необґрунтованою, а отже задоволенню не підлягає.

Також, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував відповідачу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 5 108,31 грн. та 3% річних в сумі 3 132,10 грн.

За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо заперечень відповідача про те, що надані суду видаткові та товаро - транспортні накладні не містять будь - які посилання на номер та дату договору, на підставі якого вчинені поставки зазначеного товару, а лише вказані номери накладних, а також, що в наданих накладних не зазначено підстави поставки, тобто номер договору, а відтак до таких накладних не можна застосовувати і умови договору, зокрема і щодо строку оплати поставленого товару, а тому розрахунок пені, інфляційних збитків та 3% судом не може бути взятий до уваги, оскільки умови договору щодо строку настання виконання зобов`язання не можна застосувати до наданих суду накладних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити м`ясну продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

На виконання умов договору позивач в період з 11.11.2019 року по 27.02.2020 року поставив відповідачу товар на загальну суму 285 584,14 грн., що підтверджується видатковими накладними: №344 від 11.11.2019 року; №354 (355) від 18.11.2019 року; №363 від 25.11.2019 року; №372 від 02.12.2019 року; №381 від 09.12.2019 року; №390 від 16.12.2019 року; №9 від 16.01.2020 року; 319 від 23.01.2020 року; №54 від 21.02.2020 року; №63 від 27.02.2020 року (а.с. 14-23) та відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 24-33).

Згідно із п. 5.4. договору покупцем здійснюється передоплата за отриманий товар, або оплата не пізніше як через 3 дні після отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у відзиві, що між ПП "Салюс Вест" та ФОП Кучеренко підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з листопада 2019 по вересень 2020 року по договору № 32 від 30.10.2018 року.

В зазначеному акті рахується заборгованість по накладним №344 від 11.11.2019 року, №354 (355) від 18.11.2019 року, №363 від 25.11.2019 року, №372 від 02.12.2019 року, №381 від 09.12.2019 року, №390 від 16.12.2019 року, №9 від 16.01.2020 року, №19 від 23.01.2020 року, №54 від 21.02.2020 року, №63 від 27.02.2020 року, а оскільки підписавши акт звіряння за договором № 32 від 30.10.2018 року, відповідачем визнано існування вищезазначеної заборгованості саме за договором № 32 від 30.10.2018 року відповідно до якого за вищезазначеними накладними поставлено відповідачу товар.

З огляду на вищезазначене, дані заперечення відповідача суд не приймає до уваги.

Судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних , визнано його правильним та обгрунтованим.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5 108,31 грн. та 3% річних в розмірі 3 132,10 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 7 000,00 грн. - понесених збитків у зв`язку із порушенням відповідачем свого зобов`язання із своєчасної оплати поставленого за договором товару.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення 7 000,00 грн. - понесених збитків, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, підставою для відшкодування збитків, завданих порушенням господарських зобов`язань, є господарське правопорушення, яке містить усі необхідні елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправну поведінку, яка полягає в порушенні зобов`язаною стороною господарського зобов`язання, понесення управленою стороною збитків (витрат), наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поніс матеріальні збитки, пов`язані із примусовим стягненням несплачених коштів, а саме 27.11.2020 року позивачем до Господарського суду Рівненської області було подано заяву про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича заборгованості в сумі 72 000 грн. 00 коп. за договором постачання від 30.10.2018 р. № 32. 01 грудня 2020 року Господарський суд Рівненської області, розглянувши таку заяву у справі №918/1115/20, задовольнив її та видав судовий наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича заборгованості в сумі 72 000 гри 00 коп. 26 січня 2021 року, після набрання судовим наказом законної сили, позивач уклав з Приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком Сергієм Петровичем договір №2021/01/26 про сплату додаткової винагороди приватного виконавця. Відповідно до умов такого договору, для відновлення свого порушеного права, у зв`язку із пред`явленням судового наказу до виконання, позивач поніс витрати у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується договором №2021/01/26 від 26.01.2021 року та платіжним дорученням про оплату.

Однак, 24.02.2021 року до Господарського суду Рівненської області від фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича надійшла заява від 19 лютого 2021 року про скасування судового наказу від 1 грудня 2020 року у справі № 918/1115/20. 25 лютого 2021 року Господарським судом Рівненської області задоволено заяву фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича від 19 лютого 2021 року та скасовано судовий наказ від 1 грудня 2020 року у справі № 918/1115/20. 01 березня 2021 року на підставі ухвали Господарського суду Рівненської області від 25.02.2021 року у справі № 918/1115/20 про скасування судового наказу Приватний нотаріус Сідоренко С.П. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

В даному випадку протиправна поведінка полягає в порушенні відповідачем умов договору поставки №32 від 30.10.2018 року в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Збитки полягають в тому, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №32 від 30.10.2018 року в частині своєчасної оплати поставленого товару 27.11.2020 року позивачем до Господарського суду Рівненської області було подано заяву про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича заборгованості в сумі 72 000 грн. 00 коп. 01 грудня 2020 року Господарський суд Рівненської області, розглянувши таку заяву у справі №918/1115/20, задовольнив її та видав судовий наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича заборгованості в сумі 72 000 грн. 00 коп. Пред`явленням судового наказу до виконання, позивач поніс витрати у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується договором №2021/01/26 від 26.01.2021 року та платіжним дорученням про оплату. Однак, 25.02.2021 року Господарським судом Рівненської області скасовано судовий наказ від 01.12.2020 року у справі № 918/1115/20 у зв`язку з поданням ФОП Кучеренко О.В. заяви від 19.02.2021 року про скасування даного судового наказу, а 01.03.2021 року на підставі ухвали Господарського суду Рівненської області від 25.02.2021 року у справі № 918/1115/20 про скасування судового наказу Приватний нотаріус Сідоренко С.П. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками полягає в тому, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору поставки №32 від 30.10.2018 року в частині своєчасної оплати поставленого товару, позивач був змушений звернутися до Господарського суду Рівненської області з вимогами про стягнення заборгованості по договору поставки №32 від 30.10.2018 року в результаті чого 01.12.2020 року Господарський суд Рівненської області видав судовий наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича заборгованості в сумі 72 000 грн. 00 коп., а пред`явленням судового наказу до виконання який в подальшому скасований за заявою відповідача, позивач поніс витрати у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується договором №2021/01/26 від 26.01.2021 року та платіжним дорученням про оплату.

Заперечення відповідача про те, що неправомірними є вимоги позивача про стягнення понесених збитків, оскільки позивачем подано заяву про видачу судового наказу з порушенням процесуального порядку з огляду на те, що розмір заявленої до стягнення суми на дату видачі судового наказу 01.12.2020 року не відповідав фактичному розміру заборгованості, а 30.12.2020 року відповідно до платіжного доручення № 2 від 30.12.2020 р. фізичною особою-підприємцем Кучеренко Олександром Володимировичем сплачено на користь стягувача 10 000 грн. 00 коп., а відтак розмір заборгованості, що підлягає стягненню з боржника на підставі судового наказу не відповідає існуючій заборгованості - суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Таким чином, відповідач не був позбавлений права звернутися до Господарського суду Рівненської області з заявою про визнання судового наказу у справі № 918/1115/20 таким, що не підлягає виконанню, в частині сплачених сум.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення збитків в розмірі 7 000,00 грн. підлягають до задоволення в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено витрати на правову допомогу в розмірі 22 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що підготовка відповіді на відзив та інших документів під час розгляду справи у суді першої інстанції не проводилась, а тому він не заявляє про стягнення судових витрат в сумі 5 000,00 грн., які передбачені в п. 5.1 договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 02.11.2020 року, просить суд стягнути з відповідача 17 000,00 грн. за правову допомогу адвоката, які зазначені в звіті по виконаних роботах за період з 02.11.2020 року по 18.03.2021 року.

Суд, розглянувши вимогу представника позивача про стягнення з відповідача 17 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, дійшов висновку, що вони підлягають до задоволення частково, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Салюс Вест" у цьому судовому провадженні представляв адвокат Горюнов Ігор Миколайович

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 17 000, 00 грн. представником позивача надано копії: договору від 02.11.2020 року про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги); свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія № 961; звіту по виконаних роботах за період з 02.11.2020 року по 18.03.2021 року; акту прийому - передачі наданих послуг від 19.03.2021 року за договором від 02.11.2020 року про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги).

Відповідно до п. 1.1. договору від 02.11.2020 року про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) щодо стягнення із фізичної особи - підприємця Кучеренко Олександра Володимировича заборгованості за договором постачання №32 від 30.10.2018 року.

За надані послуги клієнт сплачує адвокату винагороду у такому розмірі: надання усної консультації щодо правових питань та правової позиції клієнта - 1 500,00 грн.; підготовка заяви про видачу судового наказу - 3 000,00 грн.; підготовка заяви про відкриття виконавчого провадження - 1 000,00 грн.; підготовка позовної заяви до суду першої інстанції - 10 000,00 грн.; підготовка відповіді на відзив та інших документів під час розгляду справи у суді першої інстанції - 5 000,00 грн.; підготовка апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу - 7 000,00 грн.; підготовка касаційної скарги/відзиву на касаційну скаргу - 7 000,00 грн. (пункт 5.1. договору).

Згідно з п. 5.3. договору від 02.11.2020 року про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) оплата здійснюється клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування суми винагороди на поточний рахунок адвоката протягом 10-ти робочих днів з моменту передання клієнту рішення суду, яке вступило в законну силу.

Як вбачається зі звіту по виконаних роботах за період з 02.11.2020 року по 18.03.2021 року, адвокатом виконано наступні роботи: ознайомлення з наданими матеріалами по справі та надано усні консультації щодо правових питань та правової позиції клієнта - 1 500,00 грн.; підготовка заяви про видачу судового наказу - 3 000,00 грн.; підготовка заяви про відкриття виконавчого провадження - 1 000,00 грн.; ознайомлення з наданими матеріалами по справі та надано усні консультації щодо правових питань та правової позиції клієнта - 1 500,00 грн.; підготовка позовної заяви до суду першої інстанції - 10 000,00 грн. Всього надано послуг на 17 000,00 грн.

19 березня 2021 року між ПП "Салюс Вест" та адвокатом Горюновим І.М. підписано акт прийому - передачі наданих послуг за договором від 02.11.2020 року про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) відповідно до якого адвокатом було надано правову допомогу відповідно до звіту по виконаних роботах за період з 02.11.2020 року по 18.03.2021 року в додатку №1 на загальну суму 17 000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.).

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наведеного у сукупності, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у даній справі є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи.

Водночас, суд констатує, що частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог в правовому полі дії частини 4 статті 129 ГПК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви Позивача щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, та покладає витрати на правничу допомогу в сумі 15 555,00 грн.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПП "Салюс Вест" до ФОП Кучеренка Олександра Володимировича підлягають до задоволення частково в розмірі 65 240,41 грн., з яких 50 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 5 108 грн. 31 коп. - інфляційних збитків, 3 132 грн. 10 коп. - 3% річних та 7 000 грн. 00 коп. - понесених збитків. В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 6 157,72 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на відповідача в розмірі 15 555,00 грн. - витрати на правничу допомогу та 2 045,57 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог та вимог провадження щодо яких у даній справі закрито.

Частиною 4 статті 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Зважаючи, що у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 1 000,00 грн. провадження у справі №918/222/21 підлягає закриттю, позивач вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з державного бюджету судового збору у сумі, пропорційній до розміру боргу, що існував на момент звернення до суду, на підставі ч.1 п.5 ст.7 ЗУ "Про судовий збір", а саме - 31,35 грн. В той же час, на момент прийняття рішення у справі позивач з клопотанням про повернення судового збору у вказаному розмірі не звертався.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 231, 237 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Салюс Вест" - задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. - основного боргу - закрити.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Салюс Вест" (01024, м. Київ, вул. Басейна, буд. 9, ЄДРПОУ 40158854) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 5 108 (п`ять тисяч сто вісім) грн. 31 коп. - інфляційних збитків, 3 132 (три тисячі сто тридцять дві) грн. 10 коп. - 3% річних, 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. - понесених збитків, 15 555 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. - витрат на правничу допомогу адвоката та 2 045 (дві тисячі сорок п`ять) грн. 57 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. В частині стягнення 6 157 (шість тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 72 коп. пені - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 03 червня 2021 року.

Суддя Романюк Ю.Г.