Рішення № 97385798, 25.05.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/537/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Авілова К.Є. на підставі ордеру;

Від відповідача: Лунгул Л.А. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „РВЗ Україна” до акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” про зобов`язання виконати в натурі умови договору, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „РВЗ Україна” (далі по тексту – ТОВ „РВЗ Україна”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” (далі по тексту – АТ „Українська залізниця”) про зобов`язання відповідача прийняти від позивача наступний товар: шестерня ведуча вісьового редуктора РМ0196-5050У-04А у кількості 10 шт. на загальну суму 504 000,00 грн. відповідно до специфікації №1 до договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. за видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором поставки. Позовні вимоги обґрунтовані фактом односторонньої відмови відповідача від виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки в частині прийняття товару у обсязі, визначеного сторонами у підписаній специфікації №1 до договору.

АТ „Українська залізниця” повністю заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Так, відповідачем було зазначено, що поставка товару проводиться тільки на підставі наданої письмової рознарядки (заявки) відповідача, яка вважається дозволом на поставку товару та є підтвердженням готовності АТ „Українська залізниця” прийняти товар. Проте, оскільки право АТ „Українська залізниця” на надання заяви реалізовано не було, правові підстави для прийняття від позивача товару, з урахуванням виконання сторонами прийнятих на себе за договором зобов`язань у повному обсязі та закінченням строку дії договору, відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

22.07.2020р. між АТ „Українська залізниця” (Замовник) та ТОВ „РВЗ Україна” (Постачальник) було укладено договір поставки №ОД/НХ-20-388НЮ, відповідно до п. п. 1.1, 1.4 якого Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність Замовника товар на умовах, визначених в договорі. Найменування товару: запчастини до колійних машин (вал, шестерня). Виробник товару: ТОВ «НВФ «Ротормаш», м. Харків, Україна. Замовник має право в односторонньому порядку зменшити обсяг закупівлі залежно від реального фінансування.

Згідно з п. 3.1 договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. кількість та асортимент товару визначається у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору.

Умовами п. 5.1 договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. врегульовано, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки (заявки) Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання товару. Зі сторони Замовника рознарядка (заявка) підписується з урахуванням вимог статуту Замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами: директор (особа, що виконує його обов`язки) філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»; перший заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) філії «Одеське залізниця» AT «Укрзалізниця»; головний інженер (особа, що виконує його обов`язки) філії «Одеська залізниця» AT «Укрзалізниця», заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) філії «Одеська залізниця» AT «Укрзалізниця».

Положеннями п. 5.2 договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. передбачено, що товар має бути поставлений на підставі письмових рознарядок (заявок) впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом: (099) 038-28-21; електронною поштою; листом за адресою: 61082, м. Харків, пр. Московський, 144А) Постачальником у кількості, визначеній у рознарядці (заявці). Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо товар не поставлений Замовнику впродовж 10 робочих днів від дня одержання постачальником рознарядки (заявки) Замовника.

Згідно з п. 5.4 договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. акт приймання-передачі або видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання товару, підписуються щонайменше двома уповноваженими особами виробничого підрозділу Замовника, згідно довіреності.

Відповідно до п. п. 6.3., 6.4 договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його Підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Загальна сума по договору становить 1 668 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 278 000,00 грн.

Згідно з п. 16.2 договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2020р., в частині відвантаження товару – до 25.12.2020р., в частині виконання обов`язку щодо розрахунків по договору – до закінчення місяця, наступного за місяцем, у яком закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з операціями із цього договору.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації №1 до договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. (додаток №1), АТ „Українська залізниця” та ТОВ „РВЗ Україна” було погоджено, що позивач має поставити відповідачу наступний товар: шестерня ведуча вісьового редуктора у кількості 10 штук, шестерня ведома вісьового редуктора у кількості 10 штук, вал ведучий шестерні редуктора у кількості 10 штук; загальна вартість товару складає 1 668 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 278 000,00 грн.

10.09.2020р. AT «Укрзалізниця» звернулось до ТОВ „РВЗ Україна” із листом, відповідно до якого відповідач просив позивача поставити згідно договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. наступний товар: шестерня ведома вісьового редуктора у кількості 10 штук, вал ведучий шестерні редуктора у кількості 10 штук, загальною вартістю 1 164 000,00 грн.

На підставі видаткової накладної №25 від 12.10.2020р., підписаної представниками сторін, ТОВ „РВЗ Україна” було передано у власність відповідача товар, перерахований у заявці від 10.09.2020р., загальною вартістю 1 164 000,00 грн.

26.01.2021р. ТОВ „РВЗ Україна” звернулось до AT «Укрзалізниця» із вимогою №12, відповідно до якої позивач, посилаючись на умови договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р., повідомляв про готовність відвантажити наступний товар: шестерня ведуча вісьового редуктора у кількості 10 штук, у зв`язку з чим вимагав у AT «Укрзалізниця» надати рознарядку на поставку вказаної продукції.

Листом від 05.02.2021р. AT «Укрзалізниця» у відповідь на вимогу №12 від 26.01.2021р. було повідомлено, що AT «Укрзалізниця» не направляла письмову заявку на поставку товару на суму 504 000,00 грн. на підставі п. п. 1, 5 (який відсутній в договорі), 5.1. Наведене, з урахуванням закінчення строку дії договору, за твердженням відповідача, свідчить про відсутність підстав для задоволення вимоги ТОВ „РВЗ Україна”.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до AT «Укрзалізниця» про зобов`язання виконати в натурі умови договору, позивачем було наголошено про неналежне виконання прийнятих на себе за умовами договору зобов`язань в частині прийняття товару від позивача. При цьому, за переконанням ТОВ „РВЗ Україна”, встановлений п. 5.1 договору порядок надання Замовником рознарядки на відвантаження товару, який відповідачем дотриманий не був, не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що 22.07.2020р. між АТ „Українська залізниця” та ТОВ „РВЗ Україна” було укладено договір поставки №ОД/НХ-20-388НЮ, згідно умов якого відповідачем були прийняті на себе зобов`язання щодо прийняття товару, кількість та асортимент якого визначені у специфікації №1 до договору. При цьому, п. 5.1 договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. сторонами було врегульовано, що поставка товару проводиться тільки на підставі наданої письмової рознарядки (заявки) Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання товару.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р., АТ „Українська залізниця” було надано позивачу заявку на прийняття частини товару, який згідно підписаної сторонами видаткової накладної №25 був переданий у власність відповідача 12.10.2020р. При цьому, докази на підтвердження звернення АТ „Українська залізниця” до позивача із заявкою на поставку решти товару, загальна вартість якого складає 504 000,00 грн., в матеріалах справи відсутні.

Господарський суд зазначає, що предметом заявлених ТОВ „РВЗ Україна” позовних вимог є вимоги про зобов`язання АТ „Українська залізниця” виконати в натурі умови договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р., а саме прийняти від позивача товар, визначений специфікацією №1 до договору поставки.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Статтею 689 ЦК України врегульовано, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

В силу приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, а також правову природу договору купівлі-продажу, господарський суд доходить висновку, що на АТ „Українська залізниця”, як сторону договору, покладено обов`язок виконувати прийняті на себе зобов`язання у відповідності до умов договору, а саме прийняти від ТОВ „РВЗ Україна” визначений умовами договору обсяг товару. При цьому, приймаючи до уваги положення ст. 689 ЦК України, господарський суд зазначає про наявність у сторін договору права визначити порядок вжиття Замовником дій, необхідних для прийняття товару.

Умовами п. 5.1 договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. врегульовано, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки (заявки) Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання товару. Зі сторони Замовника рознарядка (заявка) підписується з урахуванням вимог статуту Замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами: директор (особа, що виконує його обов`язки) філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»; перший заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) філії «Одеське залізниця» AT «Укрзалізниця»; головний інженер (особа, що виконує його обов`язки) філії «Одеська залізниця» AT «Укрзалізниця», заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) філії «Одеська залізниця» AT «Укрзалізниця».

Проте, в порушення укладеного між сторонами договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р., а також приписів чинного законодавства, АТ „Українська залізниця” протягом строку дії договору не було вжито заходів щодо направлення на адресу ТОВ „РВЗ Україна” заявки на отримання спірного товару. Слід зазначити, що надання письмової рознарядки на поставку товару, в першу чергу, має на меті забезпечити реалізацію права АТ „Українська залізниця” на прийняття товару у зручний для відповідача проміжок часу, але у будь-якому випадку протягом строку дії договору поставки.

Господарським судом відхиляються доводи АТ „Українська залізниця”, яким в процесі вирішення даного спору було наголошено, що оскільки право АТ „Українська залізниця” на надання заявки реалізовано не було, правові підстави для прийняття від позивача товару відсутні, з огляду на наступне.

Визнання за покупцем необмеженого у часі права надавати або не надавати замовлення (замовлень) на партію товару за договором фактично призводить до зміни ним умов договору в односторонньому порядку або односторонньої відмови від виконання зобов`язань. Таким чином, відсутність замовлення на отримання товару не звільняє АТ „Українська залізниця” від виконання обов`язку прийняти товар. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 21.12.2020р. по справі №910/1144/19.

Згідно з ч. 6 ст. 13, ч. 1 ст. 36 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016р. № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі № 757/31606/15-ц).

Отже, правовідносини не є подібними, якщо різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

За результатами оцінки питання можливості застосування судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.12.2020р. по справі №910/1144/19, проти застосування яких АТ „Українська залізниця” заперечувало, господарський суд дійшов висновку, що правовідносини у даній справі та у справі №910/1144/19 є подібними, а отже, вищенаведені висновки Верховного Суду мають бути застосовані судом під час вирішення даного спору. Доводи АТ „Українська залізниця”, яким було зазначено, що пункти договорів поставки у межах справи №910/1144/19 та даної справи не є повністю аналогічними як на підтвердження відсутності підстав для застосування висновків Верховного Суду судом відхиляються, оскільки ключовим моментом для врахування висновків Верховного Суду є наявність подібних правовідносин, що, в свою чергу, не обов`язково потребує наявність повністю тотожних як умов договору так і правовідносин.

Господарським судом також відхиляються доводи АТ „Українська залізниця”, яким із посиланням на виконання сторонами прийнятих на себе за договором зобов`язань, а також закінчення строку дії договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р., було вказано про припинення зобов`язань сторін за договором, оскільки докази виконання сторонами зобов`язань за договором у повному обсязі в матеріалах справи відсутні. При цьому, закінчення строку дії договору згідно приписів чинного законодавства не є підставою для припинення зобов`язань сторін за договором.

Відповідно до п. 1.4 договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. Замовник має право в односторонньому порядку зменшити обсяг закупівлі залежно від реального фінансування.

Слід зазначити, що докази на підтвердження реалізації АТ „Українська залізниця” передбаченого п. 1.4 договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. права на одностороннє зменшення обсягу закупівлі, можливість зменшення якого може ставитись від реального фінансування Замовника, в матеріалах справи відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи односторонню відмову АТ „Українська залізниця” від виконання обов`язку прийняти від ТОВ „РВЗ Україна” товар згідно умов договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р. протягом строку дії договору у зв`язку з не направленням на адресу позивача письмових рознарядок, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого ТОВ „РВЗ Україна” позову шляхом зобов`язання відповідача прийняти товар, асортимент та кількість якого визначена специфікацією №1 до договору поставки.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „РВЗ Україна” позовних вимог шляхом зобов`язання акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” виконати зобов`язання відповідно до договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р., а саме прийняти від позивача наступний товар: шестерня ведуча вісьового редуктора РМ0196-5050У-04А у кількості 10 шт. на загальну суму 504 000,00 грн. відповідно до специфікації №1 до договору поставки за видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором поставки.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати акціонерне товариство „Українська залізниця” /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200/ виконати зобов`язання відповідно до договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р., а саме прийняти від товариства з обмеженою відповідальністю „РВЗ Україна” /61082, м. Харків, проспект Московський, буд. 144 А; ідентифікаційний код 40602601/ товар: шестерня ведуча вісьового редуктора РМ0196-5050У-04А у кількості 10 шт. на загальну суму 504 000,00 грн. відповідно до специфікації №1 до договору поставки за видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором поставки.

3. Стягнути з акціонерного товариства „Українська залізниця” /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „РВЗ Україна” /61082, м. Харків, проспект Московський, буд. 144 А; ідентифікаційний код 40602601/ судовий збір у розмірі 7 560,00 грн. /сім тисяч п`ятсот шістдесят грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 02 червня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна