Рішення № 9738306, 02.07.2009, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 22 - 1 / 2009р. Рішення постановлено під головуванням Байдака В.Г.

Категорія 20 Доповідач Луценко В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2009 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Луценка В.В.

Суддів: Гуцола П.П/, Денишенко Т.О.

При секретарі: Торбасюк О.І.

За участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судового засідання апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним в частині покупця та переведення прав та обов'язків покупця, а також за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та встановлення порядку користування житлом і земельною ділянкою, за апеляційною скаргою прокурора в інтересах ОСОБА_4 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2007 року, -

вирішила:

В жовтні 2005 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про виділ частки будинку в натурі із спільної часткової власності, встановлення порядку користування житлом і земельною ділянкою зазначивши в заяві, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2004 року на праві приватної власності належить 1/2 ідеальна частина будинку з відповідною часткою господарських споруд, що розташована АДРЕСА_1.

Інша 1/2 ідеальна частка зазначеного вище будинку з погосподарськими будівлями зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_6 на підставі договору довічного утримання посвідченого 13.09.2005 року за №695 нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу.

Фактично в його' користуванні знаходяться слідуючі приміщення будинковолодіння: кімната 1-4, кладова 1-2, веранда 1-3, тамбур 1-8, сарай

«Б» і вбиральня «В», а інша частина будинку перебуває в користуванні відповідачки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Спільно сторони також користуються господарськими спорудами: погрібом «п/б», який знаходиться під кухнею, і огорожею.

В зв'язку з тим, що між ним та відповідачкою стали виникати суперечки з приводу користування будинком і присадибною земельною ділянкою він змушений звернутись в суд з відповідними позовними вимогами.

В листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу будинку частково недійсним в частині покупця та переведення прав та обов'язків покупця зазначивши в позові, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 22.04.1991 року їй належить на праві власності 1/2 частина будинку АДРЕСА_1.

Згідно договору довічного утримання від 16.05.2003 року набувачем належної їй частини будинку став відповідач ОСОБА_4

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.04.2005 року договір довічного утримання між нею та ОСОБА_4 було розірвано.

Вважає, що при укладені договору купівлі-продажу 1/2 частини . будинку АДРЕСА_1 від 27.12.2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було порушене її переважне право купівлі частки будинку, який знаходиться у спільній частковій власності.

Тому просила задовільнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 18.02.2006 року позовні вимоги сторін по справі об'єднані в одне провадження.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 21.03.2007 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним в частині покупця та переведення прав та обов'язків покупця задоволено.

Вирішено перевести права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться АДРЕСА_1, укладеного 27.12.2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини жилого будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку, саманного, обкладеного цеглою, загальною площею 32, 4 м2 , позначеного на плані літерою «А», 1963 року побудови, огорожі №1-2, сараю «Б», погріба «п/б», вбиральні «В».

Стягнуто на користь ОСОБА_4 в якості грошової компенсації за частину житлового будинку кошти в сумі 25350, 00 гривень, внесені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_4 на депозитний рахунок ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», код отримувача 26286152, код банку отримувача 802015, банк отримувача ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця.

В задоволенні ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та встановлення порядку користування житлом і земельною ділянкою відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор Замостянського району м. Вінниці в інтересах ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовільнити, а в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити посилаючись в скарзі на неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування судом при вирішенні спору норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 від 27.12.2004 року укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 частково недійсним в частині покупця та переведення прав та обов'язків покупця місцевий суд прийшов до висновку про те, що на час укладення зазначеного вище договору купівлі-продажу частини будинку ОСОБА_3 мала переважне право купівлі-продажу частини будинку, який знаходяться у сторін на праві спільної часткової власності.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить дійсним обставинам справи, а також нормам матеріального права, якими регулюються правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу, тобто з моменту передачі майна або з моменту державної реєстрації договору про відчуження майна.

Матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 22.04.1991 року ОСОБА_3 належала 1/2 частина будинку АДРЕСА_1, а інша 1/2 частина зазначеного вище будинку належала ОСОБА_8 згідно свідоцтва про право на спадщину від 11.11.1986 року.

16.04.2003 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір довічного утримання з передачею у власність останнього належної їй на праві приватної власності 1/2 частини будинку з погосподарськими будівлями, який розташований АДРЕСА_1.

Згідно договору купівлі-продажу від 27.12.2004 року ОСОБА_8 продав належну йому на праві власності 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 ( а. с. 11).

Згідно реєстраційних посвідчень №7540 від 07.10.2003року та №7540 від 31.01.2005 року 1/2 частина будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_4 на праві особистої власності на підставі договору довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Демчуковою Є.Н. Вінницького міського нотаріального округу від 16.05.2003 року, а інша 1/2 частки зазначеного вище будинку з погосподарськими будівлями зареєстрована за ОСОБА_4 на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Парфєновим Л.В. Вінницького міського нотаріального округу (а. с. 249 - 250).

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.04.2005 року розірвано договір довічного утримання, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а. с. 13 - 16).

13.09.2005 року ОСОБА_3 уклала з сусідкою ОСОБА_6 договір довічного утримання з передачею у власність останньої 1/2 частини житлового будинку з відповідною часткою погосподарських будівель, що знаходиться АДРЕСА_1.

В листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу 1/2 частки будинку з погосподарськими будівлями АДРЕСА_1 від 27.12.2004 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 частково недійсними в частині покупця та переведення прав та обов'язків покупця посилаючись в заяві на наявність у неї переважного права на купівлю частини будинку, який знаходиться у спільній частковій власності.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Однак, висновок місцевого суду про наявність у ОСОБА_3 на час укладення договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 переважного права на купівлю спірної частини будинку не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 після розірвання договору довічного утримання із ОСОБА_4 13.09.2005 року уклала новий договір довічного утримання з ОСОБА_6, передавши останній у власність 1/2 частину спірного будинку з погосподарськими будівлями.

Таким чином на момент укладення 27.12.2004 року договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (враховуючи наявність діючого договору довічного утримання укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 16.04.2003 року), власником іншої частини спірного будинку з погосподарськими будівлями являвся ОСОБА_4, а не позивачка ОСОБА_3

Таким чином на час укладення договору купівлі-продажу частини будинку від 27.12.2004 року ОСОБА_3 не являлась власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1, а тому не мала переважного права на купівлю іншої 1/2 частини зазначеного вище будинку з погосподарськими будівлями.

Окрім того, укладення ОСОБА_3 договору довічного утримання з передачею у власність ОСОБА_6 належної на праві власності частини будинку свідчить про те, що у позивачки ОСОБА_3 не було наміру купувати частину будинку, яка належала ОСОБА_8

Враховуючи наведене висновок місцевого суду про наявність у

ОСОБА_3 переважного права при купівлі-продажу 1/2 частини спірного будинку з погосподарськими будівлями, що знаходяться АДРЕСА_1 та переведення на ОСОБА_3 прав покупця являється помилковим і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та не ґрунтується на вимогах норм матеріального права, яким регулюються правовідносини, що виникли між сторонами.

Рішення місцевого суду в цій частині позовних вимог в силі залишитись не може і підлягає скасуванню.

В своїй позовній заяві ОСОБА_4 просив виділити належну йому на праві власності 1/2 частину спірного будинковолодіння з погосподарськими будівлями із спільної часткової власності, встановити порядок користування житлом і земельною ділянкою, яка закріплена за будинком АДРЕСА_1.

Для з'ясування дійсної вартості спірного будинку з погосподарськими будівлями та можливих варіантів розділу будинку і земельної ділянки по справі була призначена повторна будівельно-технічна експертиза.

Відповідно до висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи №678/679/680 від 01.07.2008 року з урахуванням рівності часток сторін визначені 3 варіанта можливого розподілу спірного будинку з виділеними кожному із співвласників 1/2 ідеальної частини будинку в окреме користування з обов'язковим проведенням переобладнання та перепланування будинку ( а. с. 313 - 340 ).

Відповідно до вимог ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

З листа №3-625/01-09 від 17.03.09 року вбачається, що Управління містобудування і архітектури Вінницької міської Ради заперечує проти переобладнання і перепланування будинку АДРЕСА_1, згідно висновків повторної судово-будівельної експертизи від 01.07.2008 року, оскільки запропоновані варіанти розподілу спірного будинку не відповідають діючим вимогам п. 2.24 ДБН В 2.2 - 1.5 - 2005 р., так як площа загальної кімнати повинна бути не меншою 15 м, мінімальна площа кухні не менше 7 м2 ( а. с. 406 ).

Свою позицією щодо можливого переобладнання або перепланування спірного будинку підтримав в судовому засіданні представник Вінницького міськвиконкому.

Матеріалами справи встановлено, що будинок АДРЕСА_1 складається: житлової кімнати площею 11, 5 м , житлової кімнати площею 20, 9 м , кухні площею 5, 8 м , коридора площею 3, 6 м , кладової площею 2, 2 м2, веранди «а», «а1».

В даному будинку постійно проживає ОСОБА_3 1927 року народження.

Позивач-відповідач ОСОБА_4 постійно мешкає в будинку АДРЕСА_2, Вінницького району, Вінницької області і в спірному будинку не проживає.

Під час розгляду справи встановлено, що у разі реального розподілу спірного будинку ділянку АДРЕСА_1 по одному із запропонованих варіантів висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 01.07.2008 року (в зв'язку з порушеннями санітарно-технічних вимог діючих ДБН В 2.2 - 1.5 - 2005 р.) проживання ОСОБА_3 у виділеній частині будинку стане неможливим.

Відповідно до роз'яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадянам на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року (з наступними змінами) судам при розгляді справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною власністю, слід мати на увазі, що при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і за відсутністю згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частину з обов'язковим наведенням мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі.

Враховуючи, що сторони по справі на грошову компенсацію за належну їм х/г частину будинку, що знаходиться у спільній частковій власності не погоджуються, судова колегія приходить до висновку, що на даний час реальний розподіл між сторонами будинку АДРЕСА_1 або встановлення порядку користування спірним будинком являється неможливим.

Згідно п. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення у разі неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 152 ЖК України, ч. ч. 1, 2 ст. 363 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 212, 215, 307, 309, 313 - 317 ЦПК України, -

вирішила:

Апеляційну скаргу прокурора Замостянського району м. Вінниці в інтересах ОСОБА_4 задовільнити частково.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2007 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу від 27 грудня 2004 року 1А частини будинку з по господарськими будівлями розташованого АДРЕСА_1 частково недійсним в частині покупця та переведення прав та обов'язків покупця, відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про виділ 1/2 частини

будинку з погосподарськими будівлями розташованими АДРЕСА_1 в натурі із спільної часткової власності та встановлення порядку користування житлом і земельною ділянкою, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців.