Рішення № 97375724, 31.05.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2642/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«31» травня 2021 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого – судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Масної К.О.

представника позивача ОСОБА_1

справа №466/2642/21; 2/466/1374/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунальної 5-тої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати

встановив

29 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Комунальної 5-тої стоматологічної поліклініки м. Львова, в якій просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь 107471,34 грн. заборгованості по заробітній платі за період з січня 2019 року по грудень 2020 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив про те, що вона, ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з Комунальною 5-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова і працює на момент подання позову на посаді лікаря терапевта.

ЇЇ стаж роботи у Комунальній 5-й стоматологічній поліклініці м. Львова складає 14 років, що дає їй право на 20% надбавки до посадового окладу відповідно до Колективного договору, зареєстрованого в Департаменті економічної політики Львівської міської ради за № 232 від 22 листопада 2016р.

Також додатком 5 до Колективного договору встановлено надбавку до посадового окладу за вислугу років, залежно від стажу роботи, а саме: стаж роботи понад 3 роки -10%; стаж роботи понад 10 років - 20%; стаж роботи понад 20 років -30%. Починаючи з січня 2019р. по грудень 2020р. їй не виплачується заробітна плата з невідомих для неї причин. За вказаний період з січня 2019р. по грудень 2020р. вона сумлінно виконую свої посадові обов`язки.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку заборгованість з виплати заробітної плати за період з січня 2019р. по грудень 2020р. складає 107471,34 грн. У зв`язку з наведеним, змушена звернутися до суду за захистом своїх прав, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 17.01.2007 року працює на посаді лікаря стоматолога терпевта в Комунальній 5-тій стоматологічній поліклініці м. Львова згідно Наказу №6-к від 15.01.2007 року, що підтверджується копією трудової книжки, наявної в матеріалах. Соціально – економічні, виробничі і трудові відносини в Комунальній 5-тій стоматологічній поліклініці м. Львова регулюються Колективним договором, зареєстрованого в Департаменті економічної політики Львівської міської ради за №232 від 22.11.2016 року, у якому сторонами договору є «Роботодавець» - Комунальна 5-а стоматологічна поліклініка м. Львова та «Профспілка» - Первинна профспілкова організація працівників Комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова.

Колективним договором відповідно до п. 3 встановлюються взаємні зобов`язання «сторін» щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності «Профспілки»; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення кваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, період заборгованості по невиплаті заробітної плати складає 12 місяців. Сума невиплаченої заробітної плати становить – 107471, 34 грн.

Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Частинами 1, 7ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.

Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Згідно п.8 ч.1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.

Враховуючи наведене, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 за період з січня 2019 по грудень 2020 року становить 107471,34 грн.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач дійсно перебуває у трудових відносинах із відповідачем та з січня 2019 по грудень 2020 року їй не було виплачено заробітну плату, суд вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 107471,34 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду було надано договір про надання правничої допомоги від 11.12.20р. адвокатом Науменко Іриною Василівною, додатковою угодою від 15.03.2021, відповідно до якої розмір гонорару становить 1300,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З відповідною заявою відповідач до суду не звертався.

Враховуючи викладене та виходячи із засад розумності, суд вважає, що з Комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1300 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд

ухвалив :

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова, ЄДРПОУ 01984330, місце знаходження: м. Львів, вул. Замарстинівська, 39 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 – 107471,34 (сто сім тисяч чотириста сімдесят одну) гривень 34 копійок невиплаченої заробітної плати за період з січня 2019 року по грудень 2020 року та 1300грн. (одну тисячу триста) гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова, ЄДРПОУ 01984330, місце знаходження: м. Львів, вул. Замарстинівська, 39 судовий збір в доход держави в розмірі 908,00 гривень (дев`ятсот вісім грн.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Текст рішення складено та підписано 31.05.2021 року.

Суддя О. І. Ковальчук