Рішення № 97369942, 21.05.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3692/20

Провадження № 2/132/6/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" травня 2021 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області

у складі головуючої судді Ставнійчук С.В.

за участю секретаря судового засідання Лисюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Іванівської об`єднаної територіальної громади Калинівського району Вінницької області про усунення перешкод в здійсненні прав по вихованню дитини та визначення способів участі у вихованні дитини,

встановив:

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні прав по вихованню дитини та визначення способів участі у вихованні дитини.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, у якому народилося двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час звернення до суду з даним позовом у провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області перебувала справа про розірвання шлюбу між сторонами, і рішення у справі не набуло чинності.

ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 переїхала на постійне місце проживання в с. Гущинці Калинівського району Вінницької області, а дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована та проживає з ним в АДРЕСА_1 та перебуває на його утриманні.

З моменту розлучення між ним та відповідачкою почалися непорозуміння щодо участі у вихованні та спілкуванні з сином, оскільки ОСОБА_2 чинить йому у цьому перешкоди: зокрема не дає можливості вільно зустрічатися, спілкуватися з дитиною. Він неодноразово звертався до відповідачки з проханням надати можливість спілкуватися з сином, дозволити забирати дитину за місцем свого проживання, гуляти з ним без присутності матері, які відповідачка ігнорувала та повністю ізолювала сина ОСОБА_4 від нього. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що його спілкування з дитиною спричинить будь-яку шкоду не існує, син бажає спілкуватися з ним, та прихильний до нього.

Створення відповідачкою перешкод у його спілкуванні з дитиною порушує не лише його права як батька, а в першу чергу суперечить інтересам дитини.

З метою усунення наявних перешкод в спілкуванні з дитиною він звернувся з відповідною заявою до Органу опіки та піклування Іванівської ОТГ, рішенням якого від 09.11.2020 встановлено наступний порядок побачень його з дитиною: з 10:00 до 20:00 в першу і другу суботу кожного місяця і в третю і четверту неділю кожного місяця в присутності матері.

З визначеним органом опіки та піклування способами участі у вихованні та спілкуванні з сином позивач категорично не погоджується, оскільки у ньому не наведено обґрунтувань, чому участь батька у спілкуванні з дитиною повинна здійснюватися виключно в присутності матері, даний висновок надано без урахування усіх обставин та з порушенням прав та інтересів малолітньої дитини, думка якого не була з`ясована та врахована, оскільки син на засідання комісії присутнім не був.

Вважає, що його спілкування з сином повинно відбуватися без участі та присутності відповідачки, з якою у нього склалися надзвичайно неприязні стосунки, під час зустрічей постійно виникають конфлікти, що може негативно відобразитися на психоемоційному стані дитини.

Будинок в якому проживає позивач відповідає всім санітарним умовам для перебування малолітньої дитини, на сьогоднішній день він має достатньо вільного часу, бажання та можливості щоб приділяти увагу вихованню дитини.

Виходячи з чого просив зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити наступний спосіб його участі у вихованні дитини:

-надати можливість кожної першої та третьої п`ятниці місяця брати дитину до себе на вихідні з 16:00 год п`ятниці до 20:00 год неділі, з ночівлею у батька, без присутності відповідачки;

-надати можливість провідувати дитину та спілкуватися з дитиною на перервах між уроками під час її перебування в навчальному закладі ( в приміщенні навчального закладу або на території навчального закладу, в якому навчається дитина), без присутності відповідачки);

-надати можливість бачитися з дитиною без присутності відповідачки з 09:00 год до 13:00 год в святкові дні - День народження дитини, День народження позивача, Новий рік, Різдво, 8 Березня, День Конституції, День Незалежності, Великдень, Трійця , День захисника України.

-у разі якщо в день призначений для побачень з батьком дитина хворіє, то відповідачка має надати позивачу документи, що підтверджують хворобу дитини, і у такому випадку забезпечити зустріч за місцем перебування дитини;

-надати можливість брати дитину до себе на тимчасове проживання на перших сім днів зимових канікул;

-надати можливість брати дитину до себе на проживання в період літніх канікул з 15 червня по 30 червня, з 15 липня по 31 липня та з 10 серпня по 25 серпня:

-надати дозвіл на необмежене спілкування з дитиною особисто, засобами телефонного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною.

Судові витрати покласти на відповідачку.

ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що шлюбні відносини з позивачем припинено на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 11.12.2020 року у справі №148/928/20.

16.08.2020 вона сином переїхала на проживання в с. Гущинці Калинівського району Вінницької області, де проживає у будинку брата, а позивач з дочкою ОСОБА_3 проживають в смт Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області. Наразі в провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області перебуває справа за її позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Незважаючи на те, що вона ніколи не перешкоджала та не забороняла батьку бачитись з сином та брати участь у його вихованні, позивач майже одразу після її переїзду з сином звернувся до органу опіки і піклування про визначення способів участі у вихованні дитини. Будь-яких доказів у вчиненні нею перешкод у зустрічах та спілкуванні з сином позивачем не надано, такі твердження є надуманими. Відсутність перешкод у спілкуванні позивача з сином і небажання його брати участь у його вихованні підтверджується довідкою вчителя класного керівника. З моменту припинення спільного проживання відповідач лише двічі навідував сина: 09.10.2020 та 19.12.2020. При цьому відвідування відповідачем сина 19.12. 2020 не лише не сприяло зближенню батька з дитиною, а навпаки призвело до стресу через те, що позивач привіз у подарунок піжаму упаковану зав`язаною навхрест чорною стрічкою, відповідач насміхався з дитини, називав його велосипед «дівчачим» і запитував чи не відчуває він себе «рабом» тощо. Таке спілкування з дитиною призвело до того, що син відмовився від їжі і цілу ніч плакав. Син не почуває себе комфортно при спілкуванні з батьком. Дитина сумує за своєю старшою сестрою, яка проживає з бабусею (матір`ю батька), однак не почувається добре, коли особисто спілкується з батьком. Син перебуває на її утриманні, йому 7 років. За час спільного проживання між подружжям часто виникали конфлікти, зокрема бійки, в тому числі в присутності сина, від яких останній досі не оговтався, в зв`язку з чим дитина побоюється залишатися наодинці з батьком, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за № 12020020310000275 від 04.08.2020, №120200203100002660 від 16.07.2020, повідомленнями слідчого їй як потерпілій про призначення судово-медичної експертизи, повідомленнями Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області про проведення досудового розслідування, а відтак бажання позивача сам на сам мати побачення з сином, а тим більше проводити з ним всі святкові дні та неробочі години у будні дні не відповідає інтересам дитини. Самостійне виховання батьком дитини на даному періоді його життя лише нашкодять сину. Способи участі у спілкуванні та вихованні з сином вже визначено органом опіки і піклування і таке рішення є чинним. Доводи позивача про те, що він має гарний дохід спростовуються наданою ним довідкою про те, що він зареєстрований як безробітний з 17.03.2020, хоча працездатний, молодого віку і має гарний стан здоров`я, а надана на підтвердження довідка про місце проживання по АДРЕСА_1 насправді є місцем проживання його батьків. Такі неточності у твердженнях позивача формують загальне уявлення про останнього не з найкращої сторони. Під час розгляду даного питання органом опіки було встановлено відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною у позивача, однак з метою уникнення будь-яких конфліктів було прийнято відповідне рішення. Водночас підставою для звернення з позовом про усунення перешкод у вихованні та спілкування з дитиною відповідно до ч.1 ст. 159 СК України є вчинення перешкод, зокрема, ухилення від виконання рішення органу опіки і піклування. При цьому висновок і рішення органу опіки і піклування не є тотожними та рівнозначними за своїм правовим характером, оскільки рішення є обов`язковим до виконання. Сформульовані позивачем у своїх вимогах способи його участі у вихованні та спілкуванні з сином фактично усувають матір від виховання сина. Крім іншого звернення з даним позовом зумовлено не наявністю перешкод у вихованні сина, а через подання позову про поділ спільного майна подружжя.

У відповіді на відзив позивач заперечив щодо тверджень відповідачки про вчинення бійок чи будь-якого насильства з відповідачкою, зазначив, що на підтвердження таких доводів позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів, у жодному з кримінальних проваджень йому не повідомлено про підозру і не підтверджено його вину за результатами досудового розслідування. Дані твердження лише підтверджують обставини конфліктних стосунків між колишнім подружжям, що не сприятиме нормальним зустрічам батька з сином в присутності матері. Неправдивими є твердження про те, що дитина його боїться, що він насміхався з дитячого велосипеда, а подарунок, який він привіз сину був перев`язаний звичайною пакувальною стрічкою. Навпаки син прихильний до нього, радо зустрічає, що підтверджується копією відеозапису зустрічі. При цьому в зв`язку з епідемією COVID-19, він не має змоги особисто провідувати сина в школі згідно з встановленими правилами навчальних закладів. Водночас саме незгода з рішенням органу опіки та піклування стала підставою для звернення до суду з позовом.

Відповідачкою ОСОБА_2 надано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що доводи позивача про прихильність сина до нього не відповідають дійсності, а наданий відеозапис є лише фрагментарним відтворенням подій, що мали місце при зустрічі. При цьому повторила твердження про відсутність перешкод у спілкуванні та вихованні сина батьку з її сторони. Позивач лише один раз за півроку телефонував класному керівнику сина та поцікавився навчанням, при цьому не виявив бажання побачитись з ним.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 23.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 19.01.2021 зобов`язано орган опіки та піклування Іванівської ОТГ Калинівського району Вінницької області надати письмовий висновок щодо доцільності усунення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначення способу участі батька у вихованні дитини. Задоволено клопотання ОСОБА_1 про виклик і допит свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , неповнолітньої ОСОБА_3 .. Задоволено клопотання ОСОБА_2 про виклик і допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

08.02.2021 року виконавчим комітетом Іванівської сільської ради Калинівського району надано висновок Опікунської ради від 27.01.2021 щодо доцільності усунення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_4 , та визначення способу часті батька у вихованні дитини, яким вирішила рішення опікунської ради від 09.11.2020 №06 залишити без змін у зв`язку з тим, що присутність матері не була перешкодою у спілкуванні батька з сином та ОСОБА_1 максимально не скористався можливістю спілкування з ОСОБА_4 ( в період з 10.11.2020 по 27.01.2021 навідав сина 2 рази) та надав рішення виконавчого комітету Іванівської сільської ради №12 від 03.02.2021 про залишення висновку опікунської ради від 09.11.2020 №06 без змін (а.с. 160-163).

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 09.02.2021 задоволено клопотання ОСОБА_2 про виклик і допит свідка ОСОБА_13 , секретаря опікунської ради Іванівської ОТГ Калинівського району, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_14 про необхідність заслуховування думки дитини ОСОБА_4 , закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_14 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивач надав пояснення щодо підстав для задоволення позову, аналогічні, які наведені в позові та заявах, поданих ним по суті справи. При цьому підтвердив надані в підготовчому судовому засіданні уточнення щодо способу його участі у спілкуванні з дитиною у вихідні і святкові дні шляхом зустрічей або за місцем проживання дитини або в інших місцях для дозвілля дітей. Не погодився з наданим суду висновком органу опіки і піклування від 27.01.2021, оскільки такий повністю дублює рішення №115 Іванівської сільської ради від 10.11.2020, без наведення додаткових обґрунтувань прийнятого рішення. Заперечував проти врахування висновку фахівця за результатами проведення психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведеного 18.02.2021 року за зверненням ОСОБА_2 , з підстав, що такий доказ подано до суду після спливу встановлених законом строків , а саме після закінчення підготовчого судового засідання, не містить даних про медичну кваліфікацію спеціаліста та реквізитів, при цьому ОСОБА_1 не надавав згоду на огляд ОСОБА_4 лікарем -психологом ОСОБА_15 і взагалі його не повідомляли про проведене обстеження, психологом під час дослідження не були встановлені усі обставини, оскільки останній взагалі не спілкувався з батьком дитини під час дослідження, а тому такий висновок є неповним.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Кучерява І.П. проти задоволення позову заперечили, просили у його задоволенні відмовити у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві та інших заявах по суті справи щодо недоведеності обставин чинення відповідачкою перешкод позивачу у спілкуванні з сином, а також недоцільністю проведення таких зустрічей у відсутність матері, оскільки це буде лише шкодити дитині. При цьому просили при вирішенні справи врахувати висновок фахівця за результатами проведення психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведеного 18.02.2021 року за зверненням ОСОБА_2 .

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Іванівської ОТГ Калинівського району Вінницької області - Мичківський І.П. в судове засідання 21.05.2021 не з`явився, про час та місце судового розгляду третя особа повідомлена належним чином, причин неявки не повідомив, заяв та клопотань до суду не дійшло. В підготовчому та попередньому судовому засіданні представник третьої особи при вирішенні спору між батьками (сторонами у справі) поклався на розсуд суду.

Неявка осіб, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду не є перешкодою для проведення судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків у справі, дослідивши надані докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

06.08.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Тульчинського РУЮ у Вінницькій області вчинено актовий запис №90.

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим виконкомом Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області 20.04.2007 року актовий запис №23 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим виконкомом Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області 05.09.2013 року актовий запис №25 (т. 1 а.с.12-13).

Рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 10.11.2020 №115 за заявою ОСОБА_1 та на підставі висновку опікунської ради від 09.11.2020 встановлено години спілкування ОСОБА_1 зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4 в першу, третю суботу місяця з 10:00 год до 20:00 год та другу, четверту неділю місяця з 10:00 год до 20:00 год в присутності матері дитини ОСОБА_2 (т.1 а.с. 36).

Згідно з протоколом №06 засідання опікунської ради від 09.11.2020 під час розгляду заяви ОСОБА_1 про визначення годин спілкування з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заслухали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка повідомила що не проти спілкування чоловіка із сином, але в її присутності, оскільки вона боїться за життя і здоров`я свого сина. ОСОБА_2 повідомила, що чоловік неодноразово проявляв насилля щодо неї, що підтверджується документами (т. 1 а.с.143-144).

Згідно з письмовим документом, підписаним за класним керівником ОСОБА_17 за час навчання Гущинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів вересень-грудень 2020 р батько ОСОБА_1 цікавився навчанням та вихованням учня ОСОБА_4 один раз 21.10.2020). Це був телефонний дзвінок (т.1 а.с. 71).

Згідно з довідкою Гущинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів від 21.01.2021 №7 ОСОБА_4 , навчався в 2 класі означеної шкоди в період з 31 серпня 2020 року по 14 січня 2021 року і був відрахований зі школи в зв`язку з переходом на навчання до Опорної ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Уланів Хмільницького району на підставі письмової заяви матері ОСОБА_2 та дозволу на відрахування Іванівської сільської ради від 14.01.2021 №02-40-1-28 (а..с120).

08.02.2021 року виконавчим комітетом Іванівської сільської ради Калинівського району надано висновок Опікунської ради від 27.01.2021 щодо доцільності усунення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_4 , та визначення способу часті батька у вихованні дитини, яким вирішила рішення опікунської ради від 09.11.2020 №06 залишити без змін у зв`язку з тим, що присутність матері не була перешкодою у спілкуванні батька з сином та ОСОБА_1 максимально не скористався можливістю спілкування з ОСОБА_4 ( в період з 10.11.2020 по 27.01.2021 навідав сина 2 рази) та надав арішення виконавчого комітету Іванівської сільської ради №12 від 03.02.2021 про залишення висновку опікунської ради від 09.11.2020 №06 без змін (а.с. 160-163).

Згідно з протоколом №01 засідання опікунської ради від 27.01.2021 виконкому Іванівської сільської ради, під час якої заслухали ОСОБА_1 який заперечив проти спілкування батька з сином в присутності матері та зустрічей обох дітей та обох батьків на нейтральній території, ОСОБА_2 яка не проти спілкування батька з сином, але в її присутності, оскільки батько здійснює психологічний тиск на сина, а також ОСОБА_19 - практичного психолога психологічної служби Іванівської спеціальної школи, яка до засідання опікунської ради поспілкувалася з хлопчиком - ОСОБА_4 та зробила висновок, що хлопчик хоче спілкуватися з батьком, але дитина стала об`єктом маніпуляцій батьків в досягненні своїх цілей (а.с. 161-162).

У висновку фахівця за результатами проведення психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.02.2021 на вирішення якого були поставлені питання про індивідуально-психологічні особливості малолітнього ОСОБА_4 та як визначається його емоційно-психологічний стан, чи буде психотравмувальною для ОСОБА_4 , враховуючи його вікові та індивідуально-психологічні особливості ситуація участі у судовому процесі, та які наслідки ця ситуація може мати у формуванні психологічного здоров`я дитини, який характер матиме ситуація проведення зустрічей у малолітньої дитини ОСОБА_4 , із батьком без присутності матері та яке відношення (думка) до цієї ситуації у малолітньої дитини ОСОБА_4 , зокрема було надано висновок що дитина виявила прихильність до матері - ОСОБА_2 . Постать батька викликає у хлопчика тривожність. Очевидно цей стан викликаний конфліктною сімейною ситуацією. Тому бажаним, спокійним і прийнятним буде контакт дитини з батьком у присутності мами, постать якої домінує у виборі ОСОБА_4 . Крім іншого було проведено і дослідження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с.199-209)

Допитана у судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності представника Служби у справах дітей Іванівської міської ради Веретинського О.А. повідомила, що вона проживає з батьком ОСОБА_1 по вул. 50-річчя Перемоги в смт Кирнасівка Тульчинського району разом, а з кінця серпня 2020 року мати ОСОБА_2 з братом ОСОБА_4 проживають окремо, раніше в с. Гущинці Калинівського району, тепер в с. Уланів Хмільницького району. 19.12.2020 вони з батьком приїхали в с. Гущинці Калинівського району за місцем проживання матері з братом, привезли брату подарунки. Однак мати ОСОБА_2 не дозволила спілкуватися з братом ОСОБА_4 , наодинці, коли брат виявив бажання поїхати з нею і батьком, мати не дозволила, і поїхати разом теж не захотіла, і повідомила, що вони можуть спілкуватися в будинку, на що свідок відмовилася. Брат сказав їм, що хоче до них приїхати, але мама відмовила. Зустріч закінчилася сваркою між матір`ю, батьком, нею і її тіткою, дружиною брата матері. Ніколи не бачила, щоб брат боявся батька чи негативно до нього відносився. Ніколи не була свідком фізичного насильства чи погроз з боку батька по відношенню до матері. З часу окремого проживання батько відвідував брата разів два-три. Батько після від`їзду матері з братом одразу часто телефонував ОСОБА_4 , і брат з ним спілкувався, однак потім мати повідомила, що брат загубив телефон і сім-карту до нього. Вона припускає, що мати навмисно забрала сім-картку, щоб не було можливості спілкуватися з братом. Мати перешкоджає у спілкуванні брата з батьком, оскільки коли вони телефонували до матері, то остання постійно знаходила якісь відмовки про те, що ОСОБА_4 не має можливості спілкуватися у той момент.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомила, що працює провідним спеціалістом служби у справах дітей Іванівської сільської ради. До складу комісії входять особи різних спеціальностей, в основному педагоги. До комісії звернувся і заявою позивач про встановлення порядку зустрічей із сином. Розглянувши матеріали, надані сторонами, опікунська рада вирішила встановити години спілкування з дитиною. Коли опікунська рада приймала рішення, взяла до уваги надані відповідачкою витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які було оглянуто комісією, при цьому члени комісії повідомили позивачу що за наявності рішень по цих кримінальних провадженнях є можливість повторно звернутися до органу опіки і піклування для зміни порядку участі батька у спілкуванні із сином. Також зі слів матері, дитина після спілкування з батьком перебуває в пригніченому стані, замикається в собі, а тому вперше 09.11.2020 було прийнято рішення про зустрічі батька із сином в присутності матері. Думка дитини не заслуховувалася, і психологічний стан його не досліджувався. 27.01.2021 коли комісія вдруге вирішувала питання щодо участі ОСОБА_1 у вихованні сина, на виконання вимог ухвали суду, було запрошено практикуючого психолога ОСОБА_19 , яка поспілкувалася з ОСОБА_4 , після такого спілкування психолог повідомила комісію, що дитина хоче спілкуватися із батьком, але є заручником маніпуляцій батьків, дитина тривожна. Психолог повідомила що для більш розгорнутого аналізу потрібно більше часу для спілкування з дитиною. На запитання психолога, чого хоче ОСОБА_4 , дитина повідомила, що хоче, щоб було як раніше, щоб вони були багаті і щоб батько перепросив маму за те, що він її бив. На запитання психолога чи бачив він як батько бив матір, він повідомив, що не бачив. Опікунська рада вирішила, що присутність матері не є перешкодою у спілкуванні батька із сином. А тому щоб не травмувати дитину, було прийнято рішення, щоб зустрічі були в присутності матері.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що є матір`ю позивача ОСОБА_1 , бабою малолітнього ОСОБА_4 , відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає позивачеві у спілкуванні з ОСОБА_4 , про що вона чула від позивача. Також і на дзвінки (баби і діда) відповідачка не відповідає, спілкуватися з онуком не дає. Після того як відповідачка виїхала з смт Кирнасівка, будь-який зв`язок обірвався з онуком. Онук завжди тягнувся до батька, ОСОБА_1 відвідував сина 19.12.2020 і ще одного разу перед цим за місцем проживання. Вона разом з позивачем до онука не приїжджала. Жодного разу вона не була свідком вчинення у відношенні ОСОБА_2 з боку позивача насильства.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_8 повідомив, що є батьком позивача ОСОБА_1 , дідом малолітнього ОСОБА_4 . Між позивачем і сином завжди були добрі відносини. Але зараз відповідачка перешкоджає у спілкуванні батька з сином, про що йому відомо із слів позивача і із відеозапису зустрічі на мобільний телефон, який зробив ОСОБА_1 . У його присутності ОСОБА_1 телефонував відповідачці, однак відповідачка на телефонний дзвінок не відповіла. ОСОБА_1 за останні півроку декілька разів їздив провідати сина, але відповідачка чинила перешкоди у спілкуванні, про що розказував син. Також і він неодноразово телефонував відповідачці щоб поспілкуватися з онуком, але вона або слухавку не піднімала, або повідомляла, що онук відсутній. Знає що між сторонами виникали сварки, як у будь-якій іншій сім`ї, однак про будь-які обставини вчинення ОСОБА_1 фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_2 йому невідомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , повідомив, що він є батьком ОСОБА_2 , проживає в с. Рибчинці Хмільницького району. У колишнього зятя ОСОБА_1 з його дочкою ОСОБА_2 постійно виникали конфліктні ситуації, сварки, в тому числі і в присутності дітей. Коли після розлучення ОСОБА_2 з сином проживали деякий час у них вдома, не чув щоб батько дзвонив сину, знає що ОСОБА_1 приїжджав в с. Гущинці два рази і при цьому виникали сварки, однак особисто свідком сварки він не був, це чув зі слів сусідів. З онуком він спілкується часто по телефону, а на сьогоднішній день майже через день відвідує їх в с. Уланів. Дочка ОСОБА_2 не дозволяє брати позивачу сина ОСОБА_4 з собою в смт Кирнасівка, оскільки не довіряє йому. Свідком вчинення фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_2 чи сина ОСОБА_4 не був, але був свідком як позивач глузував з сина.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , повідомила, що є дружиною брата відповідачки ОСОБА_2 , проживає в с. Гущинці Калинівського району, з ОСОБА_2 у неї дружні відносини, з позивачем ОСОБА_1 складні. За повідомленням її дітей, їй відомо, що позивач виявляв агресію до відповідачки ОСОБА_2 . Коли відповідачка переїжджала до місця їх проживання в с. Гущинці позивач також поводився агресивно, перші 3-4 тижні позивач телефонував сину, однак ОСОБА_4 не хотів спілкуватися з батьком, бо батько ображав матір, два рази ОСОБА_1 приїжджав в с. Гущинці, ОСОБА_2 не перешкоджала зустрічам, однак син неохоче спілкувався з батьком, відсторонювався, тому що ОСОБА_1 насміхався з його велосипеда, що його засмутило. Майже кожного дня свідок спілкується з ОСОБА_4 по телефону. Кожного разу коли сторони зустрічаються, позивач провокує конфлікти, в присутності дітей, але не з приводу виховання дитини.

В судовому засіданні було заслухано думку дитини малолітнього ОСОБА_4 , 29.03.2021 в присутності представника служби у справах дітей Іванівської ОТГ Веретинського О.А., ОСОБА_4 повідомив, що він проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , в с. Уланів, а батько із сестрою проживають в смт Кирнасівка. Батько разом із сестрою приїжджають до нього. Останній раз зустрічався з батьком в с. Гущинці. Телефоном вони з батьком не спілкуються, бо в нього немає його номера телефона, і мабуть у батька немає його номера, бо він йому не дзвонив. Також повідомив, що йому з батьком і сестричкою цікаво гратися, проводити час, вони поділяють його захоплення. До батька в смт Кирнасівка не їздить, але хотів би з ним і сестрою проводити більше часу, хотів би поїхати з ними у Вінницю, але в смт Кирнасівку не хоче їздити, бо там йому нудно, бо в Уланові у нього більше друзів, є собака, з яким він грається, а в смт Кирнасівці мало друзів, або їх немає, бо вони роз`їжджаються. Хотів щоб зустрічі були разом і з батьком і матір`ю, але веселіше з мамою, бо батько буває зайнятий в гаражі, чи їздить в магазин.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

За змістом цих норм права, той з батьків, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а той з батьків, з яким проживає дитина не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування . Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що змістом заяв по суті спору відповідачки, та показів свідка ОСОБА_12 , малолітньої дочки ОСОБА_3 , пояснень ОСОБА_2 у судовому засіданні , остання не довіряє позивачеві бути із сином наодинці взагалі, мотивуючи це тим, що таке спілкування лише нашкодить сину, що таке спілкування не сприяє зближенню батька і сина, а навпаки провокує у дитини стресовий, пригнічений стан, позивач вчиняє з нею сварки у присутності дитини, а також глузує з сина. При цьому посилалася на відомості з Єдиних реєстрів досудових розслідувань, внесених за її заявами щодо неправомірних дій ОСОБА_1 по відношенню до неї. Іншого варіанту зустрічей батька із сином, окрім як у її присутності не вбачає.

Суд не приймає до уваги посилання відповідачки на витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, та матеріали кримінальних проваджень, (протоколи допиту потерпілого, повідомлення слідчого), оскільки цими матеріалами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, доказів , які підтверджують вчинення позивачем відносно ОСОБА_2 протиправних дій не надано.

Як і не надано доказів протиправної поведінки позивача по відношенню до сина, вчинення відносно нього фізичного чи психологічного насильства.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном . Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 жодних відомостей про те, що батько вчиняв по відношенню до нього чи матері будь-якого насильства, образ, приниження не надавав. При цьому вказав, що йому цікаво з батьком, він хоче проводити з ним більше часу, однак не хоче приїжджати в смт Кирнасівка, оскільки йому там нудно, а веселіше в с. Уланів, бо у нього тут друзі.

При цьому такі пояснення не свідчать про відсутність прихильності ОСОБА_4 до батька, а лише виражають його ставлення, як семирічної дитини, яка опинилася в непростій життєвій ситуації до певного місця проживання.

Також показами свідка ОСОБА_13 було підтверджено, що під час вирішення питання щодо участі позивача у вихованні і спілкуванні із сином 27.01.2021 , психолог зробив висновок про бажання ОСОБА_4 спілкуватися із батьком, але останній проявляє тривогу, оскільки став заручником батьківських непорозумінь.

В судовому засіданні відтворені аудіо- та відеозаписи зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , здійснені кожною із сторін за допомогою власних звуко-та відеозаписуючих засобів (мобільних телефонів), які підтвердили у судовому засіданні можливість використання вказаних записів на підтвердження своїх вимог і заперечень. На даних відео- та звукозаписах не зафіксовано відчуженого ставлення ОСОБА_4 по відношенню до батька, прояви страху, небажання спілкуватися, пригнічення і стресу. ОСОБА_4 охоче спілкується з батьком та сестричкою, виявляє намір за ініціативою сестри, поїхати з ними на машині.

Будь-яких фактів злісного глузування батька над сином, приниження його честі і гідності належними та допустимими доказами не доведено.

Суд не приймає до уваги висновки фахівця за результатами проведення психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.02.2021, яке було проведено під час судового розгляду. Так на ряду з питаннями про можливість малолітнього ОСОБА_4 брати участь у судовому засіданні для заслуховування думки дитини, на вирішення фахівця було поставлено також питання, який характер матиме ситуація проведення зустрічей у малолітньої дитини ОСОБА_4 , із батьком без присутності матері та яке відношення (думка) до цієї ситуації у малолітньої дитини ОСОБА_4 , на підставі якого було надано висновок що дитина виявила прихильність до матері - ОСОБА_2 , а щодо батька виявляє тривожність, можливо пов`язаною із складною сімейною ситуацією. При цьому одночасно було проведено дослідження і самої відповідачки. Однак батька ОСОБА_1 для проведення такого дослідження не повідомляли і не залучали.

Суд звертає увагу, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ст. 12 ЦПК України).

Оскільки відповідне дослідження щодо ставлення дитини до батька, було проведено без залучення позивача, що позбавило останнього права надавати фахівцеві свої пояснення, такий висновок не може бути прийнято судом як допустимий доказ, через неповноту і однобічність такого дослідження.

З дослідженої судом сукупності доказів встановлено, що відповідачкою чиняться перешкоди позивачеві у вихованні та спілкуванні із сином, що позивач ОСОБА_1 , який є батьком дитини ОСОБА_4 і має рівні з відповідачкою ОСОБА_2 права щодо участі у житті сина, у його вихованні, спілкуванні з ним, позбавлений можливості рівноцінно реалізувати свої батьківські права, на повноцінне спілкування з дитиною.

Доводи відповідачки про те, що позивач лише двічі приїздив до сина, що спростовує його доводи про бажання брати участь у вихованні та спілкуванні із сином, не спростовують наявність відповідних перешкод.

Так між сторонами склалися неприязні відносини, кожна зустріч супроводжується станом емоційного напруження, конфліктом, сварками, що унеможливлює сумісне перебування сторін в спокійній обстановці.

З цих підстав позивач звернувся до органу опіки і піклування для надання можливості бачитися із малолітнім сином без присутності матері.

Непогодившись з рішенням органу опіки і піклування, яким визначено порядок його участі у спілкуванні та вихованні сина у присутності матері, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, що не лише не суперечить, а й відповідає вимогам ст. 19 СК України.

Доводи відповідачки, що позивачем не доведено, що нею не виконується рішення органу і піклування, що може слугувати підставою для звернення з відповідним позовом до суду на підставі ч.1 ст. 159 СК України, а навпаки, вона дотримується вказаного рішення, а тому не доведено вчинення нею перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною, неспроможні, оскільки підставою для звернення до суду з указаним позовом є зокрема, але не виключно ухилення від виконання рішення органу опіки і піклування.

Водночас, суд не може погодитися з визначеним органом опіки і піклування графіком побачень позивача із сином, оскільки такий порядок не відповідає принципу рівності батьків у реалізації свого права вільно спілкуватись із дитиною та брати участь у її вихованні, та не відповідає меті налагодження доброзичливих та довірчих стосунків між батьком та його сином. Крім іншого, завданнями сімейного законодавства є сприяння налагодженню зв`язку між батьками і дітьми.

Рішенням комісії встановлено години спілкування ОСОБА_1 зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4 в першу, третю суботу місяця з 10:00 год до 20:00 год та другу, четверту неділю місяця з 10:00 год до 20:00 год в присутності матері дитини ОСОБА_2 .

Визначений комісією інстанції графік побачень позивача з сином в першу чергу не відповідає якнайкращим інтересам дитини, яка повинна отримувати любов та опіку від обох батьків, що вплине на її правильне сприйняття повноцінної родини та на позитивне психічне та фізичне зростання, в зв`язку з чим, повинна бути забезпечена можливість максимально рівноцінної участі обох батьків у житті дитини.

Судом не встановлено обставин, які б обмежували реалізацію права позивача на спілкування з сином, явищ негативного впливу батька на дитину.

При цьому, судом не встановлено незадовільного стану здоров`я дитини.

Вимоги ОСОБА_1 щодо періодичних побачень з сином кожної першої та третьої п`ятниці з 16.00 год до 20.00 год неділі не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки такий графік побачень обмежує право дитини на відпочинок у вихідні дні, не враховує її розпорядок дня, як дитини, що є школярем, в зв`язку з чим йому повинна бути забезпечена можливість для підготовки до школи у найбільш сприятливій і комфортній обстановці, до якої звикла дитина та не створює їй надмірного тягаря, а також такий графік порушує принцип рівності прав батьків на спілкування з дитиною. Суд враховує, що з 2020 року батько поживає окремо від сина в іншому населеному пункті на відстані більше 100 км від місця проживання.

При визначенні способів участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином, суд оцінюючи докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, з урахуванням того, що сторони у справі перебувають у складних неприязних стосунках, їхні зустрічі постійно супроводжуються конфліктними ситуаціями, що може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, для убезпечення можливого негативного сприйняття дитиною образу сім`ї, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи право та бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм малолітнім сином, недосягнення між батьками згоди щодо порядку участі у вихованні дитини а також те, що ОСОБА_4 досяг того віку, коли він може перебувати певні періоди часу без матері, адже фізично він від матері не залежить, обстановка проживання з батьком та сестрою в смт Кирнасівка для нього не є чужою, а також зважаючи на розпорядок дня та необхідність забезпечення дитині права на відпочинок, суд вважає доцільним встановити наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_4 перебування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері - ОСОБА_2 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, з 11:00 год кожної першої та третьої суботи поточного місяця до 18:00 год кожної першої та третьої неділі поточного місяця; надати ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 (трьох) годин протягом дня в день народження дитини, ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2) з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території; надати ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 (трьох) годин протягом дня у День народження позивача (ІНФОРМАЦІЯ_8), у дні релігійних та офіційних свят (Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця, День незалежності України) за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері; спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином щорічно 15 (п`ятнадцять днів) поспіль в період шкільних літніх канікул, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері ОСОБА_2 , про місце перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком. Ввільне спілкування батька з сином за допомогою телефонного або іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування. Деталі зустрічей попередньо узгоджувати з врахуванням стану здоров`я дитини та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди зустрічам.

Визначені способи участі батька у спілкуванні та вихованні сина забезпечать справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини, не будуть мати нав`язливого та обтяжливого характеру для дитини, та сприятимуть налагодженню довірливих відносин батька із сином.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у сумі 840, 80 грн немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст. 406 ЦК України, ст.ст.12, 13, 80, 81, 82, 211, 247, 259, 264, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, суд ,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

-перебування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері - ОСОБА_2 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, з 11:00 год кожної першої та третьої суботи поточного місяця до 18:00 год кожної першої та третьої неділі поточного місяця;

-надати ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 (трьох) годин протягом дня в День народження дитини, ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2) з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

-надати ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 (трьох) годин протягом дня у День народження позивача (ІНФОРМАЦІЯ_8), у дні релігійних та офіційних свят (Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця, День незалежності України) за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері;

-спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином щорічно 15 (п`ятнадцять днів) поспіль в період шкільних літніх канікул, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері ОСОБА_2 , про місце перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком.

-вільне спілкування батька з сином за допомогою телефонного або іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.

-деталі зустрічей попередньо узгоджувати з врахуванням стану здоров`я дитини та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди зустрічам.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у сумі 840, 80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Іванівської об`єднаної територіальної громади Калинівського району Вінницької області (вулиця Свинаря, 17, с. Іванів Калинівський район, Вінницька область, 22432, код ЄДРПОУ 04328565).

Повний текст рішення складено 31.05.2021 .

Суддя С.В. Ставнійчук