Ухвала суду № 97363620, 02.06.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/973/21

2/132/402/21

Ухвала

Іменем України

02 червня 2021 року місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі головуючого – судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання – ПІДГЕРСЬКІЙ О.В., за участі: представника позивача – адвоката ТИХОВСЬКОГО М.О., представника відповідача – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Калинівка Вінницької області, матеріали цивільної справи № 132/973/21 за позовом ОСОБА_2 до Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення договорів оренди землі шляхом визнання укладених додаткових угод,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2021р. до Калинівського районного суду Вінницької області надійшов цивільний позов ОСОБА_2 до Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення договорів оренди землі шляхом визнання укладених додаткових угод, який згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021р., переданий на розгляд судді Сєліну Є.В., який своєю ухвалою від 02.04.2021р. відкрив за ним провадження за правилами загального позовного провадження.

В ході розгляду справи, з матеріалів справи з`ясувалось, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, а саме земельних ділянок, які розташовані на території Літинського району Вінницької області, що за правилами виключної підсудності (стаття 30 ЦПК України) належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Літинського районного суду Вінницької області.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків:

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист.

Суд, як передбачено в статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ця норма кореспондується із постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», яка наголошує, що суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дана норма втілена в національному законодавстві, зокрема в ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка регламентує, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Законом України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», визначено, що інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978р. у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції, передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або його основної частини.

Згідно із частинами 1, 2 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відтак виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 Постанови від 01.03.2013р. №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Місцезнаходженням нерухомого майна, а саме спірних земельних ділянок згідно матеріалів цивільної справи є Літинський район Вінницької області.

Оскільки, предметом позовних вимог ОСОБА_2 є похідні вимоги від права оренди земельних ділянок, що розташовані за межами Уладівської сільської ради, на території Літинського району Вінницької області, то відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України на зазначені вимоги розповсюджується виключна підсудність та зазначений позов пред`являється за місцем знаходження цього майна.

При цьому не можуть бути підставою для зміни територіальної підсудності даної цивільної справи посилання представника позивача на вимоги ст.27 ЦПК України, реорганізацію Уладівської сільської ради шляхом приєднання її до Іванівської об`єднаної територіальної громади, та передачі спірних земельних ділянок до комунальної власності Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

Відповідно до частини 9 статті 7 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» якщо до складу об`єднаної територіальної громади увійшла територіальна громада (територіальні громади), розташована на території суміжного району, розширенню підлягають межі району, на території якого розташований адміністративний центр утвореної об`єднаної територіальної громади. У такому разі проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж району розробляється відповідно до постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядження голови обласної державної адміністрації.

Згідно з даними офіційного порталу Верховної Ради України, що є у вільному доступі за адресою: https://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/ADM/zmistvin.html, с. Уладівка станом на 01 травня 2020 року входить до складу Іванівської об`єднаної територіальної громади, але все ще перебуває в межах Літинського району Вінницької області, оскільки рішення про зміну меж районів наразі не прийнято.

Згідно п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Оскільки в ході розгляду цивільної справи з`ясувалось, що остання прийнята Калинівським районним судом Вінницької області до свого провадження без додержання правил територіальної підсудності, оскільки як було встановлено пізніше, місцем розташування спірних земельних ділянок є Літинський район Вінницької області, то дана справа належить виключно до підсудності Літинського районного суду Вінницької області.

На підставі викладеного, керуючись, ч.1 ст.30, п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Справу за позовом ОСОБА_2 до Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення договорів оренди землі шляхом визнання укладених додаткових угод, передати на розгляд Літинському районному суду Вінницької області.

Копію цієї ухвали невідкладно вручити сторонам судового провадження.

Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області.

Суддя