Вирок № 97361543, 02.06.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3137/20

Провадження № 1-кп/645/332/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

Головуючої судді Ульяніч І.В.

при секретарі Савченко В.Ю.,

за участю прокурорів Омельченко І.І., Осадчої Л.М.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої Бондара О.П.

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника Лазарєвої М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019220000001608 від 09 листопада 2019 року щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колонтаїв Краснокутського району Харківської області, громадянина України, працюючого на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «КАР ІНВЕСТ», розлученого, неповнолітніх дітей не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 cт. 286 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2019, приблизно о 16:05 годині, ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем «ТАТА LPT 613/58», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ Фірма «Посад» та рухався по просп. Олександрівському в місті Харкові, зі сторони вул. Багратіона до вул. Кармелюка.

Під час руху, в районі будинку № 61 по просп. Олександрівському м. Харкова, водій ОСОБА_3 , діючи необережно, грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

- п. 12.3 ПДР України «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху

об ’їзду», при виникненні небезпеки для руху негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїзну частину дороги зліва на право відносно напрямку руху автомобіля, та якій за наслідками події заподіяно тяжке тілесне ушкодження.

Внаслідок вказаної ДТП пішоходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заподіяно тяжке тілесне ушкодження у виглядів: черепно-мозкової травми в формі струсу головного мозку, підшкірної гематоми в лобовій області, перелому 7, 8, 9 ребер зліва по середнє-паховій лінії із зсувом; закритого остеоепіфізіолізу дистального метаепіфіза лівої стегнової кістки з прокольним переломом нижньої третини діафізу стегнової кістки без зсуву, обширної скальпованої рани лівого стегна з переходом на ліву гомілку.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 7/648СЕ-20 від 28.04.2020, дії водія автомобіля «ТАТА LPT 613/58», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо- транспортної події.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, при цьому показав, що він 08.11.2019, приблизно о 16.00 годині рухався на автомобілі «ТАТА LPT 613/58», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в напрямку магазину «Посад», де він працює водієм по просп. Олександрівському в місті Харкові, зі швидкістю приблизно 40 км/год. Він спочатку рухався за тролейбусом, який рухався попереду, потім став його обганяти. По пішохідному переходу йшов пішохід, він знизив швидкість, пропускаючи його, але не помітив як на переході з`явилась потерпіла, яка переходила дорогу поза пішохідного переходу. Він почав гальмувати, намагався уникнути зіткнення, автомобіль стало заносити, він не зміг зупинитись та наїхав на потерпілу ОСОБА_1 . Він одразу вийшов із автомобіля та викликав швидку допомогу. На лікування потерпілої він сплатив 21600 гривень. Також відшкодовує підприємству на якому працює, витрати сплачені на лікування потерпілої підприємством. У скоєному щиро каявся, просив суворо не карати та не позбавляти його права керування транспортними засобами, щоб мати можливість продовжувати відшкодовувати шкоду, так як працює водієм, та раніше він не порушував правил Дорожнього руху та не притягувався до відповідальності.

Допитана в судовому засіданні малолітня потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 08.11.2019 року вона йшла на зайняття танцями на тролейбусну зупинку вул. Пожарського. Що було потім не пам`ятає, вона отямилась коли вже лежала під вантажівкою. На лікуванні в лікарні вона перебувала приблизно 1,5 місяці.

Допитана в судовому засіданні законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_2 пояснила, що її дитина навчена переходити дорогу тільки по пішохідному переходу. На ділянці дороги, де відбулось ДТП, пішохідний перехід врегульований дорожнім знаком та позначкою на дорозі пішохідного переходу «зебра». Після ДТП її дитина перебувала на стаціонарному лікуванні з 08.11.2019 року по 20.12.2019 року, перенесла 2 складні операції на нозі, 2 тижні перебувала у реанімації, дитині проводилось дороге лікування, вона витрачала 5000 гривень на добу. Потім перебувала в опіковому відділенні, де була проведена ще операція по пересадці шкіри. Потім дитина перебувала на амбулаторному лікуванні, займалась відновленням функції ноги, в жовтні 2020 року дитині була проведена ще одна операція, наявний шрам на нозі не дає можливості росту ноги. Дитині було рекомендовано санаторне лікування вартістю приблизно 30000 гривень. Лікарі зазначили, що дитині буде потрібно ще 5 операцій. На придбання ліків нею було витрачено приблизно 60000 гривень. У зв"язку із ДТП дитині також була завдана моральна шкода. Обвинувачений ОСОБА_3 сплатив на лікування дитини 21600 гривень. Також зазначила, що підприємство, на якому працює обвинувачений сплатило на лікування дитини 100000 гривень, на підставі укладеної мирової угоди.

Заявлений цивільний позов до ОСОБА_3 та ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_2 просила залишити без розгляду, про що подала відповідну заяву, висловивши бажання в подальшому вирішити питання відшкодування завданої шкоди в порядку цивільного судочинства.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні не оспорював вказані вище фактичні обставини справи, та визнав провину в повному обсязі, тому суд відповідно до вимог ст. 349 КПК України України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої та законного представника потерпілої та дослідженням даних які характеризують особу обвинуваченого та матеріалів досудової доповіді.

Аналізуючи вищевикладені докази, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення тобто порушення правил безпеки дорожнього руху України особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_1 , тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, і така кваліфікація його дій є вірною.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання” з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вимоги ст. 50,65 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. А також приймає до уваги позицію законого представника потерпілої та представника потерпілої щодо призначення покарання та не застосування позбавлення права керування транспортними засобами.

При визначенні ОСОБА_3 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та характер вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, необережним, дані про особу обвинуваченого, який раніше не був засуджений, неодружений, дітей не має, офіційно працевлаштуваний, характеризується позитивно, не перебуває на обліку лікарів психіатра та нарколога, а також пом`якшуючу покарання обвинуваченого обставину - щире каяття та відшкодування шкоди в розмірі 21600 гривень.

Обтяжуючою покарання обставиною суд визнає вчинення кримінального правопорушення відносно малолітньої дитини.

Згідно досудової доповіді орган пробації прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_3 , без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих громадян. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінені як низькі.

На підставі викладеного, з урахуванням особи ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про необхідність призначити йому, покарання, у межах санкцій ч.2 ст. 286 КК України, а саме у вигляді позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, так як в судовому засіданні не було встановлено порушення правил дорожнього руху обвинуваченим раніше та притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності, у зв`язку із порушенням правил дорожнього руху.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини, дані, які характеризують особу обвинуваченого, враховуючи його щире каяття, відшкодування шкоди, суд вважає про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливо без позбавлення волі, з застосування до нього положень ст. 75 КК України, звільнив від відбування покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно ст.. 128 КПК України - особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Законним представником малолітньої потерпілої ОСОБА_2 був поданий цивільний позовдо ОСОБА_3 та ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, але в судовому засіданні законний представник потерпілої просила залишити позов без розгляду, тому цивільний позов ОСОБА_2 , підлягає залишенню без розгляду, згідно ст. 257 ч. 1 п. 5 ЦПК України. ОСОБА_2 роз`яснено право на пред`явлення позову в порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 , на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта за проведення експертизи № 7/1241СЕ-19 від 02.12.2019 року у розмірі 1256,08 грн., а також експертизи № 7/648СЕ-20 від 28.04.2020 року у розмірі 3922,80 грн., а всього 5178 гривень 88 копійок.

Запобіжний захід обвинуваченому не обрався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, - ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання, на підставі цього закону у вигляді чотирьох років позбавлення волі, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування вказаного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави, за проведені експертні роботи витрати у сумі 5178 гривень 88 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Фрунзенський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Фрунзенському райсуді м. Харкова копію цього вироку. Суд роз`яснює право обвинуваченому, захиснику, потерпілому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя І. В. Ульяніч