Ухвала суду № 97361263, 02.06.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/485/2021 Справа № 641/1170/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року колегія Комінтернівського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого судді – Музиченко В.О.,

суддів: Ященко С.О. та Маньковської О.О.,

при секретарі – Думчиковій В.В.,

прокурора – Булатової Є.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Агафонової Т.А.,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

представника потерпілої – адвоката Федасюк А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12020220540002204 від 20.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України.

До обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України і зазначені судами в ухвалах про обрання та продовження строку тримання під вартою, а саме переховування від суду; знищення, переховування та спотворення речей і документів, які мають істотне значення у справі; незаконного впливу на свідків; вчинення ним нових злочинів та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином – на даний час не зменшились і продовжують існувати, а попередня ухвала про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою втрачає силу 04 червня 2021 року.

Захисником обвинуваченого – адвокатом Агафоновою Т.А. заявлено клопотання про зміну обвинуваченому міри запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, оскільки він позбувся кінцівки та повинен отримати інвалідність, а також добровільно відшкодовує шкоду потерпілій.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити. Проти клопотання прокурора заперечував.

Потерпіла та її представник при вирішенні питання щодо міри запобіжного заходу обвинуваченому, послались на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.

Приймаючи до уваги, що ухвала суду від 06 квітня 2021 року про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 припиняє свою дію 04 червня 2021 року, судове провадження не закінчене, прокурором подано відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку або зміни міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень-злочинів, свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превелює над принципом поваги до свободи особистості.

Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основою чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, суд враховує реальну можливість переховування обвинуваченого від суду; знищення, спотворення або переховування речей і документів, які мають істотне значення для кримінального провадження; здійснення незаконного тиску обвинуваченим на потерпілу і свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також враховує високу імовірність вчинення обвинуваченим нових злочинів, оскільки ОСОБА_1 перебував із потерпілою у шлюбних відносинах, знає багатьох свідків, офіційно не працює та не має джерел прибутку.

Ці факти неодноразово встановлені попередніми ухвалами суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції при продовженні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.

Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень-злочинів та тяжкість кримінальних правопорушень, в яких останній обвинувачується.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті (враховуючи обвинувачення у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень, поєднаних з насильством та погрозою його застосування), що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Доводи сторони захисту про поганий стан здоров`я обвинуваченого та його позитивну характеристику з попередніх місць роботи не зменшують та не скасовують встановлені судом ризики, оскільки травми на які посилається захисник, ОСОБА_1 отримав саме під час скоєння злочинів, а даних про неможливість отримання ним належного медичного догляду в умовах слідчого ізолятора – суду не надано.

За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою строком на 60 днів.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 183, 197, 199, 331, 392 КПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА :

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Агафонової Т.А. про зміну стосовно нього міри запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115КК України строком на 60 днів, тобто до 31 липня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя- В. О. Музиченко

Судді: О. О. Маньковська

С. О. Ященко