Ухвала суду № 97359347, 02.06.2021, Вишгородський районний суд Київської області

"02" червня 2021 р. Справа № 363/1609/20

УХВАЛА

2 червня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,при секретарі за участю представника позивача Гриб Л.І., Косей Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом АТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та виселення,

встановив:

відповідачка клопотала про зупинення провадження у справі до вирішення кримінального провадження за ст. 190 КК України розслідуваного за її заявою щодо вчинення проти неї шахрайських дій унаслідок укладання договору оренди з позивачем.

Заслухавши заперечення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що згідно ухвали слідчого судді цього ж суду від 18.12.2020 року уповноважених посадових осіб Вишгородського ВП ГУНП в Київській області зобов`язано розпочати розслідування за заявою ОСОБА_1 від 4.12.2020 року.

Так, згідно п. 6 ч. 1 ст. 251 і п. 4 ч. 1 ст. 253 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи в порядку кримінального судочинства до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

У той же час суду не надано даних про те, що досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 за ст. 190 КК України завершено, обвинувальний акт направлено до суду і кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження.

Предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості за договором оренди й усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження житловим будинком, а тому суд повинен вирішити питання про спірні цивільні правовідносини, які виникли між сторонами, їх відповідність вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, про наявність або відсутність підстав для захисту порушених прав позивача.

Наявність або відсутність порушеного цивільного права в сфері виконання договірних зобов`язань сторін визначається виключно нормами цивільного законодавства, але не вироком суду.

При розгляді цивільної справи про стягнення заборгованості й усуненні перешкод в користуванні і розпорядженню власністю, суд залежно від предмету і підстав позову, визначених позивачем меж судового розгляду, повинен застосувати відповідні норми матеріального права, яким регулюються відповідні правовідносини, та на підставі цих норм вирішити справу.

До того ж за змістом вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні або ухвала, які набрали законної сили є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

При цьому межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи в розумінні вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин з метою забезпечення ефективності судового процесу направленого на недопущення затягування розгляду справи, виконання завдань цивільного судочинства, судом не встановлено, що вирішення цієї справи об`єктивно є неможливим до постановлення судового рішення у вказаному кримінальному провадженні, яке на розгляді суду не перебуває.

Зазначене ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-923цс15 від 4.11.2015 року.

Зважаючи на викладене, підстав до зупинення провадження по справі суд не вбачає.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 251, 253, 260 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: