Рішення № 97355269, 31.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року м. Київ № 640/4056/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця на підставі пункту 10 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу України»,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, виходячи з розрахунку 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі відповідно до довідки від 13 жовтня 2020 року № 51 та довідки від 13 жовтня 2020 року № 52, виданих Державною службою експортного контролю України, та здійснити виплату з дати звернення, а саме з 15 жовтня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця з підстав недостатності стажу державної служби. Позивач зазначає, що відповідачем не було враховано до стажу державної служби період наукової діяльності з 16 лютого 1987 року по 16 травня 1994 року, тоді як законодавством передбачено зарахування до стажу державної служби періоду наукової діяльності особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07 квітня 2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки для зарахування періоду наукової роботи до стажу державної служби необхідно, щоб особа займала виборні та відповідальні посади на постійній основі у відповідній установі чи організації. У свою чергу, у трудовій книжці відсутній відповідний запис у трудовій книжці у спірному періоді.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У подальшому, позивач, вважаючи, що набула право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», звернулась до Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві з заявою від 15 жовтня 2020 року про її переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Листом від 28 жовтня 2020 року № 2600-0306-8/153325 Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки відсутній необхідний стаж державної служби. При цьому, за розрахунком пенсійного органу стаж роботи на посадах державного службовця складає 09 років 04 місяців 15 днів станом на 01 травня 2016 року.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до пункту 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, з набранням чинності вказаним Законом втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058- IV.

Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закон № 1058- IV.

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 № 3723-XII.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 № 3723-XII, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктом 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.

Таким чином, після 01 травня 2016 року для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII вік, страховий стаж та стаж державної служби позивача мають відповідати наступним умовам.

1. Особа має досягти 60-річного віку.

2. Особа має 30 років страхового стажу.

3. Особа перебуває, станом на 01.05.2016, на державній службі та має стаж державної служби понад 10 років, або особа має стаж державної служби понад 20 років незалежно від того, чи перебуває, станом на 01.05.2016, на державній службі.

ОСОБА_1 , станом на день звернення до пенсійного органу з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», досягла 60-річного віку та мала 30 років страхового стажу.

Станом на 01 травня 2016 року, відповідно до записів у трудовій книжці перебувала на державній службі на посаді головного спеціаліста відділу підготовки та експертиз нормативно-правових актів аналітичної і правової роботи, міжвідомчої та міжнародної взаємодії Державної служби експортного контролю України.

Отже, для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу необхідно мати станом на 01 травня 2016 року понад 10 років стажу державної служби.

Відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії, зазначає, що станом на 01 травня 2016 року позивач має стаж державної служби 09 років 04 місяців 15 днів.

При цьому, у відзиві на позовну заяву пенсійний орган зазначає, що до стажу державної служби не зараховано період роботи на посаді молодшого наукового співробітника Науково-дослідної лабораторії зв`язку Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Енергомережпроект», оскільки для зарахування періоду наукової роботи до стажу державної служби необхідно, щоб особа займала виборні та відповідальні посади на постійній основі у відповідній установі чи організації. У свою чергу, у трудовій книжці відсутній відповідний запис у трудовій книжці у спірному періоді.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, у даному випадку, слід керуватися нормами Закону № 3723-XII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).

Пунктом 3 Порядку № 283 було визначено, що до стажу державної служби включається стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених Переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року № 257, незалежно від наявності перерв у роботі.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", для осіб, які працюють на посадах, які належать до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах, зараховується до стажу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що для зарахування стажу наукової роботи до стажу державної служби не вимагається, щоб наукова робота безпосередньо передувала державній службі або навпаки - державна служба передувала науковій роботі. Тому, якщо особа працювала на посаді наукового працівника наукової установи, далі працювала не в науковій організації, потім перейшла на державну службу, то до стажу державної служби можна було б зарахувати період наукової роботи.

У даному випадку, посада молодшого наукового співробітника Науково-дослідної лабораторії зв`язку Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Енергомережпроект», на якій перебувала позивач, включена до Переліку № 257, а отже робота на такій посаді має бути включена до стажу державної служби.

Врахувавши наведені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача на посаді молодшого наукового співробітника Науково-дослідної лабораторії зв`язку Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Енергомережпроект» з 16 лютого 1987 року по 16 травня 1994 року зараховуються до стажу державної служби, тому відмова відповідача у зарахування цього періоду до державної служби та призначення пенсії державного службовця є протиправною.

Водночас, щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи, що у межах даної справи було перевірено правомірність дій відповідача щодо зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача з 16 лютого 1987 року по 16 травня 1994 року та викладено правову позицію з цього питання, суд вважає за необхідне у даному випадку зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

При цьому, питання щодо відсоткового розрахунку розміру пенсії від заробітної плати працюючого державного службовця має розглядатись вже після вирішення самого права на призначення пенсії державного службовця, а тому такі вимоги є передчасними, а спір щодо них між сторонами ще не виник.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця на підставі пункту 10 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу України».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 жовтня 2020 року про переведення на пенсію державного службовця із зарахуванням до стажу державної служби період роботи позивача на посаді молодшого наукового співробітника Науково-дослідної лабораторії зв`язку Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Енергомережпроект» з 16 лютого 1987 року по 16 травня 1994 року.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) витрати по сплаті судового збору у розмірі 600 (шістсот) гривень.

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова