Рішення № 97353239, 02.06.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4388/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області/відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 березня 2021 року № 245 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із 02 квітня 2018 року з урахуванням змісту всіх документі, які були надані нею до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі №440/1113/20 відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 02 квітня 2017 року №548 щодо призначення пенсії за віком. Однак, рішенням №245 від 01 березня 2021 року позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують в установленому законом порядку місце проживання (реєстрації) в Україні. Позивач вважає спірне рішення відповідача незаконним та таким, що порушує права позивача, оскільки повторна відмова винесена без урахування висновків рішення суду у справі №440/1113/20, яке набрало законної сили.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4388/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні).

17 травня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 61-63/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що проаналізувавши надані документи відповідачем установлено, що в паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 17 березня 2015 року ОСОБА_1 наявна відмітка про прийняття на консульський облік Генерального консульства України в Мюнхені, що підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 на території Федеративної Республіки Німеччина. Угода між урядом України і урядом Федеративної Республіки Німеччини про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення на даний час відсутня. Документи, що підтверджують факт проживання гр. ОСОБА_1 на території України відсутні. Тому, 01 березня 2021 року відповідачем вирішено відмовити громадянці ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують в установленому законом порядку місце проживання (реєстрації) в Україні.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Довідкою Відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 30 березня 2018 року №03-01/3223 підтверджено, що ОСОБА_1 , 1957 року народження, дійсно була зареєстрована в АДРЕСА_1 , з 1998 року по 31 березня 2006 року /а.с. 51/.

Відповідно до відмітки, зробленої в паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 прийнята на консульський облік Генерального консульства України в Мюнхені 18 листопада 2005 року та постійно проживає в Федеративній Республіці Німеччина /а.с. 32/.

02 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком та у заяві зазначила, що пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати їй не призначалися, утриманці відсутні, особа не працює /а.с. 68/.

До заяви позивачем додано, зокрема: картку платника податків ОСОБА_1 ; трудову книжку від 13 січня 1975 року; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_3 ; довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 29 березня 2018 року №16; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) б/н; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про укладення та розірвання шлюбу; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 17 березня 2015 року /а.с. 68-93/.

За змістом розписки-повідомлення заява та документи громадянки ОСОБА_1 прийняті та зареєстровані 02 квітня 2018 року за №548.

За результатами розгляду вказаної заяви Миргородським ОУПФУ Полтавської області прийнято рішення від 20 квітня 2018 року № 09 /а.с. 94-95/, яким вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що відповідно до пункту 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації та вік). Управління проаналізувавши надані ОСОБА_1 документи встановило, що до заяви на призначення пенсії останньою надано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 17 березня 2015 року, де її постійне місце проживання зареєстроване у Федеративній Республіці Німеччина, вона прийнята на консульський облік Генерального консульства України в Мюнхені 18 листопада 2005 року. Згідно довідки Відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Миргородської міської ради №03-01/3223 гр. ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_1 , з 1998 року по 31 березня 2006 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №541/1821/18 позов ОСОБА_1 до Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 10 квітня 2018 року №09 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Миргородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reestr.court.gov.ua/Review/77300186).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року у справі №541/1821/18 апеляційну скаргу Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 року по справі №541/1821/18 за позовом ОСОБА_1 до Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reestr.court.gov.ua/Review/79552248).

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №541/1821/18 Миргородським ОУПФУ Полтавської області повторного розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 02 квітня 2018 року №548 щодо призначення пенсії за віком та за результатами такого розгляду прийнято рішення від 29 серпня 2019 року №20 /а.с. 96-97/, яким вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують в установленому законом порядку місце проживання (реєстрації) в Україні.

В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що згідно паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 17 березня 2015 року ОСОБА_1 прийнята на консульський облік Генерального консульства України в Мюнхені 18 листопада 2005 року, що підтверджує факт проживання за межами території України. Згідно довідки Відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Миргородської міської ради №03-01/3223 гр. ОСОБА_1 була зареєстрована на території України з 1998 по 2006 - АДРЕСА_1 . Інших документів, що підтверджують факт проживання гр. ОСОБА_1 на території України не надано. Проаналізувавши надані документи органом Пенсійного фонду встановлено, що в паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 17 березня 2015 року ОСОБА_1 наявна відмітка про прийняття на консульський облік Генерального консульства України в Мюнхені, що підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 на території Федеративної Республіки Німеччина. Угода між урядом України і урядом Федеративної Республіки Німеччини про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення на даний час відсутня. Документи, що підтверджують факт проживання гр. ОСОБА_1 на території України відсутні.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі № 440/1113/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, № 20 від 29 серпня 2019 року про відмову гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року №548 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн. 50 коп. (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reestr.court.gov.ua/Review/89062171).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у справі №440/1113/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року по справі № 440/1113/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернуто скаржнику (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reestr.court.gov.ua/Review/90072689).

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі № 440/1113/20 ГУ ПФУ в Полтавській області повторного розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 02 квітня 2018 року №548 щодо призначення пенсії за віком та за результатами такого розгляду прийнято рішення від 01 березня 2021 року №245 /а.с. 98-100/, яким вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують в установленому законом порядку місце проживання (реєстрації) в Україні.

Не погодившись з рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 01 березня 2021 року №245, позивач звернулася до суду даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Федеративній Республіці Німеччини, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до частини першої та частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії, як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку №22-1).

Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Отже, виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав відсутності документу, що підтверджує в установленому законом порядку місце проживання (реєстрації) в Україні, оскільки до заяви про призначення пенсії за віком, позивачем була надана копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 у справі №132/3485/16-а.

Таким чином, з огляду на наведені вище норми та встановлені у ході розгляду справи фактичні обставини і досліджені докази, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 березня 2021 року №245 прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із 02 квітня 2018 року з урахуванням змісту всіх документі, які були надані нею до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, суд зазначає наступне.

Статтею 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон №1058-IV, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

На виконання наведених норм Закону №1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

У пункті 2.1 Порядку №22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно з пунктом 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 Порядку №22-1).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку №22-1).

Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Суд зазначає, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.

При цьому, як вже зазначалось вище, призначення та отримання пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

В рішенні ГУ ПФУ в Полтавській області від 01 березня 2021 року №245 зазначено, що згідно наданих документів страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 25 років 4 місяці 22 дні. На момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивач мала 60 років.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком починаючи з 1 січня 2018 року після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Таким чином, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом №1058-IV, для призначення пенсії за віком.

Разом з тим, відповідачем у рішеннях про відмову в призначенні пенсії зазначалася лише одна підстава для відмови, а саме у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують в установленому законом порядку місце проживання (реєстрації) в Україні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач як громадянка України, яка проживає в Федеративній Республіці Німеччині, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 березня 2021 року № 245 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із 02 квітня 2018 року з урахуванням змісту всіх наданих документів.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн /а.с. 13/.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 205, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 березня 2021 року № 245 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із 02 квітня 2018 року, з урахуванням змісту всіх наданих документів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко