Рішення № 97353016, 02.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11699/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Тригубенко Ю.Г.;

представника позивача - Ковальчука Д.П.;

представника відповідача - Танасійчука О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) до Південного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги, -

СУТЬ СПОРУ:

Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного офісу Держаудитслужби, в якій просило (з урахуванням уточнень): визнати протиправними дії Південного офісу Держаудитслужби щодо висунення вимог відносно забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130 - 136 Кодексу законів про працю України на користь Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України втрат, заподіяних внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати з нарахуваннями, у загальній сумі 358432,39 гривень, які зазначені у пункті 1 вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 15-08-23-14/4554-2020 від 09.09.2020 «Вимога щодо усунення виявлених порушень»; визнати протиправним та скасувати пункт 1 Вимоги щодо усунення виявлених порушень Південного офісу Держаудитслужби № 15-08-23-14/4554-2020 від 09.09.2020 в частині забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130 - 136 Кодексу законів про працю України на користь Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України втрат, заподіяних внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати з нарахуваннями, у загальній сумі 358432,39 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Позивач вважає Вимогу службових осіб органу державного фінансового контролю зазначених у п.1. Вимоги, винесених на підставі висновку Південного офісу Держаудитслужби, які відображені у акті ревізії Південного офісу Держаудитслужби від 26.08.2020 № 08-11/29 (п. 4 на стор. 24 акту), неправомірною та такою, що порушує Конституцію України, Закони України та інші нормативно правові акти. Відповідно до п.1 Вимоги, Позивачу необхідно забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 120-136 Кодексу законів про працю України на користь Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України втрат, заподіяних внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати з нарахуваннями, у загальній сумі 358432,39 гривень. Міністерством соціальної політики України надано свою чітку позиції стосовно питання виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів Державної прикордонної служби України (лист від 23.06.2011 № 513/13/84-11), де зазначено, що діюче на даний час Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам Державної прикордонної служби України, яке затверджене Наказом № 382, надає право працівникам Державної прикордонної служби України на отримання надбавки за вислугу років. З огляду на вищезазначене і на те, що Положення № 382 наразі є чинним, та, відповідно, нарахування й виплата зазначеної надбавки передбачені підпунктом 4.1.2. Галузевої угоди на 2016 - 2020 роки між керівництвом Державної прикордонної служби України та Профспілкою працівників державних установ України на 2018 - 2020 роки та підпунктом 2.2.3., абз.6. підпунктом 2.2.5 Колективного договору на 2016 - 2020 роки між керівництвом Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України та первинною профспілковою організацією працівників Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на 2016 - 2020 роки, зареєстрованому в Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради 25.04.2016 за № 08/147-016, нарахування й виплата надбавки за вислугу років працівникам Південного регіонального управління здійснюються в межах чинного законодавства.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року позовну заяву Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) до Південного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що проведеною ревізією встановлено, що працівникам В/ч 1469 (технік електрозв`язку, провідний інспектор, прибиральник службових приміщень, інспектор з організації захисту секретної інформації, психолог, діловод) протягом періоду з 01.01.2016 по 30.04.2020 виплачувалась надбавка за вислугу років. Внаслідок допущеного порушення необґрунтовано використано бюджетних коштів Південним регіональним управлінням, що призвело до матеріальної шкоди у сумі 358 432,39 гривні. Під час ревізії працівниками Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України було сформовано та надано Реєстр виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам за період з січня 2016 року по квітень 2020 року, нарахованої на підставі наказу Адміністрації ДПСУ від 20 травня 2005 року № 382. Порівнюючи нормативно-правові акти (Положенням про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам Державної прикордонної служби України, затвердженим наказом Адміністрації ДПСУ від 20.05.2005 № 382 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 червня 2005 року за № 628/10908 та постанову Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери») вбачається вища юридична сила постанови Кабінету Міністрів України над наказом Адміністрації ДПСУ, який за своїм змістом не повинен суперечити їй.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Службові особи Південного офісу Держаудитслужби відповідно до п.8.11 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на 1 півріччя 2020 року, на підставі направлень від 25.05.2020 року №№ 246, 249, від 01.06.2020 року № 266, від 15.06.2020 року №№ 300, 301, 302 було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) за період з 01.01.2016 року по 30.04.2020 року.

За результатами цієї ревізії 26.08.2020 року Південний офіс Держаудитслужби склав акт № 08-11/29, в якому відображені виявлені за результатами ревізії порушення, що, крім іншого, призвели до необґрунтованого використання коштів на загальну суму 358432,39 грн.

09.09.2020 року Південний офіс Держаудитслужби прийняв вимогу № 15-08-23-14/4554-2020, в якій зазначив перелік не усунених порушень та вказав про необхідність їх усунення в установленому законом порядку, а також зобов`язав інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків разом із завіреними копіями первинних, розпорядчих та інших документів надати до Південного офісу Держаудитслужби до 30.09.2020 року.

Пунктом № 1 вимоги № 15-08-23-14/4554-2020 від 09.09.2020 року Південний офіс Держаудитслужби крім іншого вимагав у Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130 - 136 Кодексу законів про працю України на користь Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України втрат, заподіяних внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати з нарахуваннями, у загальній сумі 358432,39 гривень.

Відповідно до п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.02.2016 року № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з п.4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.02.2016 року № 43, Держаудитслужба здійснює контроль у: міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи); суб`єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю: 1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; 2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; 3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; 4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з п.10 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Під час розгляду справи суд встановив, що під час проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) службові особи Південного офісу Держаудитслужби досліджували питання нарахування та виплати надбавки працівникам за вислугу років.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Згідно з ст.98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

За результатами проведеної ревізії позивача відповідачем було встановлено, що працівникам Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) (технік електрозв`язку, провідний інспектор, прибиральник службових приміщень, інспектор з організації захисту секретної інформації, психолог, діловод) протягом періоду з 01.01.2016 року по 30.04.2020 року виплачувалась надбавка за вислугу років.

Під час ревізії працівники Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) надали службовим особам Південного офісу Держаудитслужби реєстри виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам за період з січня 2016 року по квітень 2020 року, нарахованої на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2005 року № 382.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» установлено надбавки працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки): за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання); за складність, напруженість у роботі. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ). У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються; б) за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР «народний» - у розмірі 40 відсотків, «заслужений» - 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати); в) за спортивні звання «заслужений тренер», «заслужений майстер спорту» - у розмірі 20 відсотків, «майстер спорту міжнародного класу» - 15 відсотків, «майстер спорту» - 10 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Надбавки за почесні та спортивні звання встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним почесним або спортивним званням. За наявності двох або більше звань надбавки встановлюються за одним (вищим) званням. Відповідність почесного або спортивного звання профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації; г) за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської - 10, однієї східної, угро-фінської або африканської - 15, двох і більше мов - 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Надбавка не встановлюється працівникам, для яких вимогами для зайняття посади передбачено знання іноземної мови, що підтверджено відповідним документом; 3) доплати працівникам: а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки): за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників; за суміщення професій (посад); за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт. Зазначені види доплат не встановлюються керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій, їх заступникам; б) у розмірі до 40 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в нічний час, якщо вищий розмір не визначено законодавством, за кожну годину роботи з 10 години вечора до 6 години ранку; в) за вчене звання: професора - у граничному розмірі 33 відсотки посадового окладу (ставки заробітної плати); доцента, старшого наукового співробітника, старшого дослідника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати); Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним вченим званням. За наявності у зазначених працівників двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням; г) за науковий ступінь: доктора наук - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати); кандидата наук, доктора філософії - у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. За наявності у працівників двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем. Відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації. Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня та вченого звання, повинні відповідати нормам та вимогам, передбаченим законодавством; ґ) за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, - у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу; 4) водіям автотранспортних засобів: надбавки за класність водіям II класу - 10 відсотків, водіям I класу - 25 відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований час; доплати за ненормований робочий день - у розмірі 25 відсотків тарифної ставки за відпрацьований час.

Тобто, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» не передбачено виплати працівникам Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) (технік електрозв`язку, провідний інспектор, прибиральник службових приміщень, інспектор з організації захисту секретної інформації, психолог, діловод) надбавки за вислугу років.

Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам Державної прикордонної служби України, затверджене Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2005 року № 382 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.06.2005 року за № 628/10908, урегульовує порядок і умови виплати працівникам Державної прикордонної служби України, які повністю або частково фінансуються з бюджету, щомісячної надбавки за вислугу років.

Відповідно до п.1.2 дія Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам Державної прикордонної служби України, затвердженого Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2005 року № 382 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.06.2005 року за № 628/10908, не поширюється на працівників (керівників, спеціалістів і службовців), для яких нормативно-правовими актами встановлено інші розміри, порядок та умови виплати надбавок за вислугу років або за стаж роботи.

Згідно з п.2.1 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам Державної прикордонної служби України, затвердженого Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2005 року № 382 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.06.2005 року за № 628/10908, працівникам Державної прикордонної служби України залежно від стажу роботи виплачується щомісячна надбавка за вислугу років до посадових окладів (ставок) у таких розмірах на місяць: за вислугу понад 2 роки - 5 відсотків; за вислугу понад 5 років - 10 відсотків; за вислугу понад 10 років - 15 відсотків; за вислугу понад 15 років - 20 відсотків; за вислугу понад 20 років - 25 відсотків.

Суд погоджується з відповідачем, що Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» має вищу юридичну силу над Положенням про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам Державної прикордонної служби України, затвердженим Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2005 року № 382 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.06.2005 року за № 628/10908.

За таких обставин, Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам Державної прикордонної служби України, затверджене Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2005 року № 382 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.06.2005 року за № 628/10908, не може суперечити законодавчим актам, які мають вищу юридичну силу, тобто Постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

На підставі викладеного, на думку суду, за результатами проведеної ревізії відповідач прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач на порушення ст.8 Закону України «Про оплату праці» та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» протягом періоду з 01.01.2016 року по 30.04.2020 року здійснив необґрунтовані нарахування та виплати працівникам надбавки за вислугу років у загальній сумі 293797,04 грн. та як наслідок зайво нараховано та перераховано єдиного соціального внеску у загальній сумі 64635,35 грн. Тобто, внаслідок допущеного порушення необґрунтовано використано бюджетних коштів, що призвело до матеріальної шкоди у сумі 358432,39 гривні.

Суд зазначає, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства у цій частині є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Таким чином, в даному випадку, дії відповідача в частині висунення вимоги щодо забезпечення відшкодування втрат у загальній сумі 358432,39 грн. є правомірними, а п.1 вимоги № 15-08-23-14/4554-2020 від 09.09.2020 року в частині забезпечення відшкодування втрат у загальній сумі 358432,39 грн. прийнятий відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) (вул. Жуковського, 1, м. Одеса, 65014, ідентифікаційний код 14321802) до Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 40477150) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 02 червня 2021 року.

Суддя М.М. Кравченко