Рішення № 97351672, 17.05.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. справа № 300/1637/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Королевич О.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Постоловської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 13 квітня 1990 року по 05 грудня 1996 року в колгоспі «Зоря» села Торське Заліщицького району Тернопільської області та зобов`язання Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 13.04.1990 по 05.12.1996 в колгоспі «Зоря» села Торське Заліщицького району Тернопільської області.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 13.04.1990 по 05.12.1996, оскільки вказане підтверджується записами у трудовій книжці, а також може бути підтверджено показами свідків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та здійснено заміну відповідача - Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.05.2021. Відповідно до відзиву Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заперечило щодо заявлених позовних вимог, вказавши на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки жодного рішення щодо відмови позивачу в зарахуванні періоду роботи до страхового стажу пенсійними органами не приймалось, а ОСОБА_1 не звертався до пенсійних органів з відповідними заявами щодо призначення пенсії чи зарахування періоду роботи до страхового стажу. Також звернув увагу на те, що трудова книжка містить виправлення, що не дає можливості встановити періоди роботи в колгоспі «Зоря», а будь-яких доказів звернення до архівних установ з метою отримання архівних довідок, для підтвердження факту роботи позивачем не надано. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві (а.с. 2-6).

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, з мотивів викладених у відзиві на позов (а.с. 29-33).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін у справі, та покази свідків судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , звернувся до суду, зазначивши у позовній заяві, що з метою оформлення пенсії за віком він звернувся до Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України. Вказав, що при вивченні документів, поданих з цією метою працівником установи було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 13.04.1990 по 05.12.1996.

З пояснень позивача, наданих у судовому засіданні судом встановлено, що з письмовою заявою чи зверненням з приводу призначення пенсії чи зарахування страхового стажу позивач до пенсійних органів не звертався.

Будь-яких рішень пенсійного органу з приводу відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 чи відмови у зарахуванні періоду роботи з 13.04.1990 по 05.12.1996 в колгоспі «Зоря» села Торське Заліщицького району Тернопільської області суду не надано, а представник відповідача вказав, що таких рішень не приймалось, оскільки позивач до органів пенсійного фонду з цього приводу з письмовими заявами не звертався.

При вирішенні даної справи суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина четверта статті 125 Конституції України).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як встановлено судом з письмовою заявою чи зверненням з приводу призначення пенсії чи зарахування страхового стажу позивач до пенсійних органів не звертався. Будь-яких рішень пенсійний орган з приводу відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 чи відмови у зарахуванні періоду роботи з 13.04.1990 по 05.12.1996 в колгоспі «Зоря» села Торське Заліщицького району Тернопільської області не приймав.

За таких обставин, станом на момент прийняття рішення судом не встановлено існування рішень, вчинення дій чи бездіяльності відповідача, щодо призначення пенсії чи зарахування періоду роботи до страхового стажу, які б стосувались прав, свобод чи охоронюваних інтересів позивача.

Вказане є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , с. Черганівка, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., 78664) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 24.05.2021.