Рішення № 97351128, 28.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 р. Справа№200/4913/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення № 56 від 23.03.2021 року, зобов`язання вчинити дії щодо повторного розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії по інвалідності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення № 56 від 23.03.2021 року, зобов`язання вчинити дії щодо повторного розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії по інвалідності. Просила суд: 1) визнати бездіяльність Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині зарахування до стажу державної служби періоди служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України з 20.04.1995 року по 31.01.2012 року протиправною; 2) визнати дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови в призначенні, переходу на пенсію по інвалідності за іншим Законом - Законом України «Про державну службу» протиправними; 3) скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 56 від 23 березня 2021 року «Про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший»; 4) зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2021 року про призначення/перерахунок на пенсію по інвалідності за іншим Законом - Законом України «Про державну службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23 березня 2021 їй відмовлено в переході на пенсію за іншим законом, а саме за Законом України «Про державну службу».

Отже, позивач вважає таке рішення незаконним та таким, що порушує її конституційні права.

28 квітня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Представник відповідача, 28 травня 2021 року надав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, мотивуючи це тим, що згідно наданої трудової книжки, ОСОБА_1 з 20.04.1995 року по 31.01.2012 року проходила службу в органах внутрішніх справ, з 01.02.2012 року прийнята у Донецьке міське управління ГУ МВС України в Донецькій області, згідно Закону України «Про державну службу» встановлено 14 ранг державного службовця в межах 7 категорії посад, прийняла Присягу державного службовця. Стаж державної служби ОСОБА_1 , згідно записам у трудовій книжці, обчислюється з 01.02.2012 року і станом на 01.05.2016 року становить менше 10 років. Станом на 01.05.2016 року позивач займала посаду державного службовця і не мала стажу державної служби не менше 10 років, що є умовою для права призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року. Також заявниця не досягла пенсійного віку - 60 років, визначеного ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року. Отже, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не має права на пенсію згідно п. 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889, а пенсія по інвалідності у розмірах, визначених ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року діючим законодавством з 01.05.2016 року не передбачена.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з міста Донецьк до м. Слов`янськ, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1429051097 від 12.11.2014 року.

Відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААБ № 054744 від 12.11.2019 року позивачу була встановлена безстрокова друга група інвалідності з 12.11.2019 року за захворюванням, яке пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, їй з 01.02.2012 року призначена пенсія по інвалідності у зв`язку із ІІІ групою інвалідності

18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про перехід на пенсію за іншим Законом, а саме Закону України «Про державну службу».

Рішенням Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 56 від 23 березня 2021 року, позивачу відмовлено в переході на інший вид пенсії, оскільки позивач не знаходиться взагалі на обліку у Слов`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як отримувач пенсії, а стаж державної служби ОСОБА_1 , згідно записів її трудової книжки становить менше 10 років.

Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області під час прийняття рішення № 56 від 23.03.2021 року про відмову у переведені/призначенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців визначаються Законом України «Про державну службу».

Так, пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтями 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про державну службу», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону України «Про державну службу» визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Відповідно до запису № 9 трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_1 прийняла присягу Державного службовця 01.02.2012 року.

Отже, основним критерієм для зарахування періоду роботи до стажу державної служби є прийняття Присяги та присвоєння рангу державного службовця.

Згідно трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 20.04.1995 року по 31.01.2012 року проходила службу в органах внутрішніх справ. З 01.02.2012 року прийнята у Донецьке міське управління ГУ МВС України в Донецькій області, згідно Закону України «Про державну службу» встановлено 14 ранг службовця в межах 7 категорії посад, та як вже було зазначено вище прийняла Присягу державного службовця.

Стаж державної служби ОСОБА_1 , згідно записам у трудовій книжці обчислюється з 01.02.2012 року.

ОСОБА_1 працювала на посадах державної служби до 10.03.2021 року.

Отже, суд зазначає, що позивач не має стажу Державного службовця не менш 10 років.

Крім того позивач не досягла пенсійного віку - 60 років, визначеного ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Виходячи з наведеного ОСОБА_1 не має права на пенсію згідно п. 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889, а пенсія по інвалідності у розмірах, визначених ст. 37 Закону України «Про державну службу» діючим законодавством з 01.05.2016 року не передбачена.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення № 56 від 23.03.2021 року, зобов`язання вчинити дії щодо повторного розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії по інвалідності - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко