Рішення № 97350731, 05.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року Справа № 160/2894/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування і не виплати належної ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком згідно з заявою від 04.09.2020 року, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком згідно з заявою від 04.09.2020 року, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Обґрунтовуючи означені позовні вимоги позивач зазначила, що на день подання позивачем заяви про призначення пенсії, а саме 04.09.2020 року, нею було подано всі необхідні для нарахування пенсії документи. Окрім того, в рішенні відповідача, оформленому листом відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0305-8\83866 від 21.09.2020 року, про відмову позивачу в нарахуванні пенсії не зазначено про недостатність документів, а факт щодо правопису ім`я позивача не може бути підставою для не нарахування останній пенсії, або нарахування пенсії з іншої дати, окрім дати, якою подавалася заява. Більше того, законодавець не зобов`язує заявника подавати другу, третю і т.д. заяву за вимогою органу який зобов`язаний нарахувати та почати виплачувати пенсії. Законодавець чітко визначився з алгоритмом дій як для особи яка подає заяву, так і для органу, який приймає рішення щодо нарахування та виплати пенсії. Таким чином, бездіяльність відповідача щодо не виплати належної позивачу пенсії за віком з 13.07.2020 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, є протиправною, а тому слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком з 13.07.2020 року.

25.03.2021 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, при розрахунку стажу позивача до страхового стажу не зарахував наступні періоди роботи: період навчання з 01.09.1978 по 04.07.1980, оскільки на російській мові ім`я позивача у дипломі НОМЕР_2 не відповідає даним паспорта НОМЕР_3 ; періоди роботи з 25.08.1980 по 10.08.1990, з 27.08.1990 по 29.05.1992, з 01.06.1992 по 06.09.1993, 16.01.1996 по 22.06.11996, оскільки на російській мові ім`я Позивача у трудовій книжці НОМЕР_4 не відповідає даним свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 . Також заповнення першої сторінки трудової книжки не відповідає вимогам Інструкції № 58, а саме на печатці неможливо прочитати назву підприємства, яке відкривало трудову книжку, та записи про зміну імені зроблено некоректно; період догляду за дитиною до 3-х років, оскільки у свідоцтві про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ім`я Позивача на російській мові не відповідає паспортним даним. З огляду на викладене, страховий стаж враховано по 31.12.2019, який склав 24 роки 02 місяці 28 днів. відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви від 04.09.2020, відмовив в призначенні пенсії, оскільки в останньої відсутній необхідний страховий стаж, про що направив лист № 0400-0305-8/83866 від 21.09.2020. 06.01.2021 ОСОБА_1 повторно звернулася до відповідача з заявою та документами для призначення пенсії за віком, до якої, зокрема, надала копію рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2020 по справі № 205/7559/20, яке набрало законної сили 29.12.2020. Означеним рішенням встановлено факт належності правовстановлюючих документів, зокрема, трудової книжки серії НОМЕР_6 , а також диплом серії НОМЕР_2 . За результатами розгляду даної заяви, відповідачем було здійснено повторний розрахунок страхового стажу та призначено пенсію за віком з 06.01.2021. Оскільки копія рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2020 по справі № 205/7559/20 позивачем подана після спливу трьох місячного строку, в якому не зазначено дату, з якої необхідно призначити пенсію, то пенсія за віком по заяві позивача від 06.01.2021 призначена відповідно до вимог Закону № 1058-IV, а саме з дня звернення за пенсією. Відтак, ПФУ вважає, що призначивши позивачу пенсію за віком з 06.01.2021, діяло в межах повноважень, згідно діючого законодавства.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021 року зазначена вище справа розподілена та 26.02.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач, ОСОБА_1 , досягла віку 59 років 6 місяців, тому відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.07.2020 року на її думку має відповідне право на призначення пенсії за віком.

04.09.2020 року позивач уперше звернулась до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком. До заяви були додані наступні документи: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом про навчання, довідка ДПІ про облік як суб`єкта підприємницької діяльності, довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року, довідка про зміну назви організації, заява про спосіб виплати пенсії, свідоцтво про народження, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб.

Зазначені обставини підтверджуються розпискою-повідомленням 5538 від 04.09.2020 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0305-8/83866 від 21.09.2020 року позивачу було повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю трудового (страхового) стажу. Дана відмова вмотивована тим, що статтею 26 Закону 1058 передбачено, що жінки, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 59 років 6 місяців, за наявності страхового стажу не менш, як 27 років. За наданими документами страховий стаж позивача враховано по 31.12.2019 та складає 24 роки 02 місяці 28 днів. До страхового стажу не враховано: період навчання з 01.09.1978 по 04.07.1980, оскільки на російській мові ім`я позивача у дипломі НОМЕР_2 не відповідає даним паспорту НОМЕР_3 ; періоди роботи з 25.08.1980 по 10.08.1990, з 27.08.1990 по 29.05.1992, з 01.06.1992 по 06.09.1993, 16.01.1996 по 22.02.1996, оскільки на російській мові ім`я позивача у трудовій книжці НОМЕР_4 не відповідає даним свідоцтву про шлюб НОМЕР_7 . Одночасно повідомлено, що заповнення першої сторінки трудової книжки не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, а саме, на печатці неможливо прочитати назву підприємства, яке відкривало трудову книжку, та запис про зміну імені зроблено некоректно; період догляду за дитиною до 3-х років, оскільки у свідоцтві про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ім`я позивача на російській мові не відповідає паспортним даним. Згідно п. 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (Далі - Постанова № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю 27 років страхового стажу.

Як зазначила позивач у поданій до суду позовній заяві, відповідно до вимог відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з метою встановлення факту належності трудової книжки і диплома ОСОБА_1 , позивач одразу, 30.09.2020 року, звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів в порядку окремого провадження за Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2020 року у справі №205/7559/20 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів задоволено. Встановлено факт належності правовстановлюючих документів, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , належить трудова книжка серія НОМЕР_8 , видана на ім`я, зазначене російською мовою як « ОСОБА_3 », 29.08.1980 року Східним гірничо-збагачувальним комбінатом м. Жовті Води Дніпропетровської області, а також диплом з відзнакою серії НОМЕР_2 , виданий 04 липня 1980 року Жовтоводським педагогічним училищем Міністерства освіти УРСР на ім`я ОСОБА_4 , яке російською мовою зазначено як « ОСОБА_4 ».

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2020 року у справі № 205/7559/20 набрало чинності 29.12.2020 року.

06.01.2021 року позивач повторно звернулась до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо призначення їй пенсії за віком з 13.07.2020 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. До заяви позивач додатково надала рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2020 року про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

У позові позивачем зазначено, що при зверненні до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області останній стало відомо, що пенсія за віком позивачу призначена по заяві від 06.01.2021 року з дня звернення за пенсією, а саме з 06.01.2021 року.

19.01.2021 року позивач знову звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з проханням надати останній письмові роз`яснення, чому пенсія призначена їй з 06.01.2021 року, а не з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 13.07.2020 року.

Листом відділу розгляду звернень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.02.2021 р. № 3617-1728/ІЦ-01/8-0400/21 на звернення позивача від 19.01.2021 року повідомлено про те, що у рішенні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2020 року у справі № 205/7559/20 дата, з якої слід призначити пенсію не зазначена. Отже, пенсія за віком по заяві від 06.01.2021 року призначена відповідно до ст. 45 Закону №1058, а саме з дня звернення за пенсією.

Вважаючи такі дії ПФУ протиправними, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема пенсії за віком.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року визначені умови призначення пенсії за віком.

Так, ч. 1 наведеної статті встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по ІНФОРМАЦІЯ_4 включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення і перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.6. Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За змістом пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1, заяви осіб про призначення пенсії реєструються в журналі реєстрацій рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається у пенсійній справі.

Аналіз положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування дає підстави для висновку про те, що, встановивши, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, зобов`язаний письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково та в заяві про призначення пенсії зробити відповідний запис.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові у Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 759/12575/15-а.

Згідно розписки-повідомлення від 04.09.2020, відсутній запис про перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії.

До того ж, відповідач не повідомив про необхідність дооформлення поданих документів або про надання нових документів, для призначення пенсії за віком.

Пунктом 4.2 та 4.3 Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно п.4.7 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.

Отже, у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії, відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб), або ж письмово повідомити заявника про необхідність подання додаткових документів.

Враховуючи вказане, суд вважає безпідставними доводи відповідача про недотримання позивачем вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, при зверненні із заявою про призначення пенсії.

Спір у цій справі виник з приводу того, що відповідач вважає днем звернення за призначенням пенсії повторне звернення 06.01.2021 позивача до пенсійного органу, після отримання пенсійним органом рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2020 року у справі №205/7559/20. Однак, це призвело до того, що фактично за цей період позивач не отримала належні їй пенсійні виплати.

Страховий стаж позивача підтверджено записами в трудовій книжці, яка згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи, та яка була подана до пенсійного органу разом із первинною заявою про призначення пенсії, а тому у територіального органу Пенсійного фонду України на момент первинного звернення позивача були всі підстави для зарахування вищевказаного періоду до стажу роботи і призначення позивачу пенсії за віком, оскільки у позивача був наявний необхідний страховий стаж для призначення такої пенсії.

Таким чином, право позивача на отримання належних їй пенсійних виплат в цьому випадку не може ставитися в залежність від встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії і підлягає поновленню з моменту його виникнення, тобто з дня первинного звернення до пенсійного органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №209/2050/17.

Як вже зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

59 років 6 місяців позивач досягла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Право позивача на призначення пенсії за віком виникло 13 липня 2020 року.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, враховуючи, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії 04 вересня 2020 року - тобто в межах тримісячного строку, остання має право на призначення пенсії з 13 липня 2020 року.

Відповідач вважає, що при зверненні 04 вересня 2020 року позивачем до ПФУ до страхового стажу не враховано: період навчання з 01.09.1978 по 04.07.1980, оскільки на російській мові ім`я позивача у дипломі НОМЕР_2 не відповідає даним паспорту НОМЕР_3 ; періоди роботи з 25.08.1980 по 10.08.1990, з 27.08.1990 по 29.05.1992, з 01.06.1992 по 06.09.1993, 16.01.1996 по 22.02.1996, оскільки на російській мові ім`я позивача у трудовій книжці НОМЕР_4 не відповідає даним свідоцтву про шлюб НОМЕР_7 ; заповнення першої сторінки трудової книжки не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, а саме, на печатці неможливо прочитати назву підприємства, яке відкривало трудову книжку, та запис про зміну імені зроблено некоректно; період догляду за дитиною до 3-х років, оскільки у свідоцтві про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ім`я позивача на російській мові не відповідає паспортним даним.

Натомість, суд вважає, що право позивача на отримання належних їй пенсійних виплат в цьому випадку не може ставитися в залежність від встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії і підлягає поновленню з моменту його виникнення, тобто з дня первинного звернення до пенсійного органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №209/2050/17.

Також, суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч.ч. 1, 3 ст. 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Із системного аналізу наведених вище правових норм убачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 504/4148/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи.

Суд також бере до уваги, що в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Крім того, згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 право на захист належить особі, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Таким чином, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Відтак, суд вважає, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними.

Слід зазначити, що частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що у даному випадку не може зобов`язати відповідача призначити пенсію з моменту досягнення останньою пенсійного віку, тобто з 13.07.2020 року, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок дотримання усіх необхідних умов для призначення пенсії. Тому відповідачу слід повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2020 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про порушення прав позивача та неправомірність дій ПФУ, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за віком з 06.01.2021 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04 вересня 2020 року з урахуванням висновків суду.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією №18 від 24.02.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за віком з 06.01.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04 вересня 2020 року з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник