Вирок № 97346901, 02.06.2021, Кремінський районний суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 р. м. Кремінна Справа № 414/692/21 Провадження № 1-кп/414/138/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючої судді Тесленко І.О.,

за участі секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,

прокурора Барабашева І.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кремінна Луганської області обвинувального акту по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021131460000069 від 24.03.2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кремінна Луганської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, не працюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

наприкінці січня 2021 року, у нічний час, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 проходив повз домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . У цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований па таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище. Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків ОСОБА_2 підійшов до огородженого по периметру домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , перехилився через хвіртку та прибрав палицю, за допомогою якої вона була зачинена. Таким чином ОСОБА_2 відкрив хвіртку та потрапив на територію подвір`я, розташованого за вищевказаною адресою. Після чого ОСОБА_2 пройшов за будинок, де знаходилася дерев`яна шафа, відкрив її двері, які були не зачинені, звідки викрав ланцюгову бензопилу марки «STIHL» моделі «MS 290» та шину з бензопили марки «Могилев» БМ 5.5, які належать ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_2 залишив місце події та розпорядився викраденим па власний розсуд. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 згідно висновку судово-товарознавчої експертизи заподіяна матеріальна шкода на суму 1292,98 грн.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся, повністю підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності. Пояснив, що він викрав чуже майно, а саме бензопилу марки «STIHL» та шину з бензопили марки «Могилев», проте точної дати вчинення кримінального правопорушення не пам`ятає. В скоєному щиро розкаюється, засуджує свою поведінку.

Допитана під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_1 повідомила, що півтора року тому в неї помер син, вона живе з малолітнім онуком, для якого вона є опікуном. ОСОБА_2 живе з нею на одній вулиці, протягом певного часу він крав в неї труби та інше майно, вона викликала поліцію та його було притягнуто до адміністративної відповідальності, зазначила, що він часто заходить на територію її подвір`я, налякав дитину. Останній раз він вкрав в неї бензопилу, яка належала її покійному сину та є для нею дуже цінною.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та потерпіла також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_2 , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілу ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у сховище.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує, що останній вчинив тяжке кримінальне правопорушення; особу обвинуваченого, який не працює, не є інвалідом, не одружений, судимість погашена, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав, щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи наслідки вчиненого правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, а на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, поклавши відповідні обов`язки. Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових порушень закону, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався та сторони провадження не заявили клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу, суд вважає за необхідне запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Потерпілою ОСОБА_1 було заявлено по справі цивільний позов, який вона обґрунтовує тим, що злочином їй була завдана шкода в сумі вартості викладеного майна, а саме 1292,98 грн., яка в добровільному порядку відшкодована їй не була. Також, зазначила, що злочином їй завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яку вона оцінює у 20 000,00грн. та обґрунтовує тим, що після крадіжки погіршився стан її здоров`я, вона боїться вийти в свій двір, оскільки обвинувачений неодноразово здійснював крадіжки з її подвір`я.

В судовому засідання потерпіла (яку визнано цивільним позивачем по справі) цивільний позов підтримала, просила його задовольнити.

Обвинувачений, якого було визнано цивільним відповідачем по справі, в судовому засіданні цивільний позов визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як вбачається з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховним судом України в п. 2 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за №6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз`яснено судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Потерпіла (цивільний позивач) в обґрунтування завданої їй злочином шкоди посилалась на висновок експерта №СЕ-19/113-21/3575-ТВ від 29.03.2021 року, відповідно до якого, шкода була завдана в сумі 1292,98 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Згідно ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З врахуванням визнання обвинуваченим (цивільним відповідачем по справі) позову у повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Щодо вимог потерпілої в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, окрім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Верховний суд України в п. п. 1, 3 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У зв`язку з вчиненням обвинуваченим кримінального правопорушення, внаслідок якого потерпілій було завдано матеріальну шкоду, важливим значенням вкраденого майна для потерпілої (було власністю покійного сина), проживання її в домоволодінні з якого було вкрадене майно з малолітньою дитиною, суд вважає що завдання потерпілій діями обвинуваченого душевних страждань є доведеним та погоджується, що ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків та інших негативних явищах, яка підлягає стягненню на її користь з обвинуваченого (цивільного відповідача).

Що стосується визначення розміру заподіянгої моральної шкоди суд зазначає наступне.

ЄСПЛ часто використовує інші способи залагодження моральної шкоди, нематеріальні. У справі Аміхалай проти Молдови (20.04.2004 року) зазначено, що сам факт визнання порушення є достатньою компенсацією моральної шкоди. Те саме зазначено у рішення Білуха проти України (09.11.2006 року).

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачена вимога про врахування засад розумності та справедливості при встановленні розміру моральної шкоди (оціночні поняття).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заявлена моральна шкода у розмірі 20000,00 грн. не співмірна з запоідяними моральними стражданнями потерпілій, оскільки обвинуваченим останній була заподіяна матеріальна шкода на суму 1292,98 грн. Таким чином, суд ввжаає за необхідне зменшити розмір стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди з 20000,00 грн. до 5000,00 грн., які, на думку суду, будуть достатніми для відшкодування зазначеної шкоди.

Питання щодо речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Отже суд, керуючись ст. ст. 124, 368 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових трасологічних експертиз №Д-19/113-21/3551-ТР від 29.03.2021 р. в сумі 980,70 грн. та №Д-19/113-21/3553-ТР від 30.03.2021 р. в сумі 980,70 грн., судової товарознавчої експертизи №Д-19/113-21/3575-ТВ від 29.03.2021 р. в сумі 817,25 грн., а всього стягнути 2778,65 грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно до ч. 3 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_2 обов`язок працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових трасологічних експертиз №Д-19/113-21/3551-ТР від 29.03.2021 р. в сумі 980,70 грн. та №Д-19/113-21/3553-ТР від 30.03.2021 р. в сумі 980,70 грн., судової товарознавчої експертизи №Д-19/113-21/3575-ТВ від 29.03.2021 р. в сумі 817,25 грн., а загалом 2778 (дві тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 65 коп. на користь держави на наступні реквізити: отримувач: ГУК у Луг.обл./МТГ м.КРЕМІН/24060300, код отримувача: 37991110, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA148999980313090115000012455, код класифікації доходів бюджету: 24060300.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою слідчого судді Кремінського районного суду Луганської області від 26 березня 2021 року справа № 414/628/21 провадження № 1-кс/414/201/2021.

Речові докази: карту пам`яті Kingston 16 Gb Micro SD HC SDCS 2/16Gb 31662-021.A00LF, яка поміщена до адаптеру Kingston TEHNOLODGY Micro SD ADAPTER CHINA - залишити зберігатися в матеріалах справи; металевий предмет чорного кольору продовгуватої форми із білим написом з обох сторін «Могилев», який знаходиться в камері зберігання речових доказів Відділу поліції №2 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області (SUD 4014618) - повернути потерпілій ОСОБА_1 за приналежністю.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) матеріальну шкоду в сумі 1292 (одна тисяча двісті дев`яносто дві) грн. 98 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 (п?ять тисяч) грн. 00 коп., а разом 6292 (шість тисяч двісті дев`яносто дві) грн. 98 коп.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.О. Тесленко