Ухвала суду № 97343665, 02.06.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11096/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року місто Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Першко О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради,

В С Т А Н О В И Л А:

01 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовною заявою до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради № 463 від 15 квітня 2021 року «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розташоване нерухоме майно».

Позовну заяву мотивує тим, що 15 квітня 2021 року відповідачем прийнято рішення № 463 від 15 квітня 2021 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розташоване нерухоме майно». Він вважає, що вказане рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства України, його інтересів та прав, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Зазначає, що вказана в рішенні міської ради земельна ділянка знаходиться біля його будинку на АДРЕСА_2 . Він має у приватній власності будинок на АДРЕСА_2 , загальною площею 201 м2, та земельну ділянку, площею 272 м2, кадастровий номер: 5610100000:01:020:0674. Розміри земельної ділянки, яка йому належить на праві приватної власності, не дозволяють в повній мірі обслуговувати будинок, адже будинок займає майже 74% земельної ділянки. Крім того, він подав до Рівненської міської ради заяву із документами для надання йому в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 269 м2, за адресою: АДРЕСА_2 . 15 січня 2021 року на сайті міської ради опубліковано проєкт рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 (біля будинку АДРЕСА_2 ) громадянину ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)». Отже, земельна ділянка, щодо якої міська рада прийняла оскаржуване рішення знаходиться біля його будинку, та включає частину земельної ділянки орієнтовною площею 269 м2, на яку він подав заяву до Рівненської міської ради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, а тому оскаржуване рішення порушує його права.

Також, громадяни, за якими обліковується спірна земельна ділянка, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , померли, при цьому вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (угіддя-рілля). Однак, Рівненська міська рада надала дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що не належить до категорії земель сільськогосподарського призначення. Тому оскаржуване рішення не відповідає вимогам Земельного кодексу України, а також використанню та охорони земель.

Окрім того, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 квітня 2020 року № 36204414 ОСОБА_3 виділила із багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 свою частку нерухомого майна загальною площею 46,6 м2, як одну цілу, та подала до міської ради заяву від 28 жовтня 2020 року і графічні матеріали щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 1 000 м2 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Однак, нерухоме майно ОСОБА_3 знаходиться на АДРЕСА_1 , а земельна ділянка, на яку їй дали дозвіл на розроблення проекту землеустрою знаходиться за іншою адресою - на АДРЕСА_2 . Будь-яке майно ОСОБА_3 не знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Площа будинку ОСОБА_2 становить 46,6 кв. м., а площа земельної ділянки, на яку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою – 1 000 м2, що значно перевищує площу, яка знаходиться під будинком ОСОБА_2 та необхідна для обслуговування вказаного житлового будинку.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви доходжу наступного висновку.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно пункту 1 частини першої статі 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями статті 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

При цьому правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією рішення з приводу отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

При прийнятті такого рішення органи державної влади чи органи місцевого самоврядування виконують дозвільну функцію, що притаманна їм у публічно-правових відносинах.

Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим і розгляду в порядку цивільного судочинства не підлягає.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Великої палати Верховного суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16, від 03 жовтня 2018 року у справі №820/4149/17 та від 17 жовтня 2018 року №380/624/16.

У даній справі позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки на АДРЕСА_2 ) для індивідуального садівництва, на яку він подав заяву до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, при цьому позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає йому в оформленні документів на земельну ділянку. Приватний інтерес позивача на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній.

Пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради необхідно відмовити.

Частиною п`ятою статті 186 ЦПК України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Оскільки спір, що виник між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 є публічно-правовим, останньому слід роз`яснити, що розгляд поданої ним позовної заяви належить до юрисдикції Рівненького окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 186, 260, 353 ЦПК України суддя, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати позивачу, якому роз`яснити, що розгляд його позовної заяви належить до юрисдикції Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повне судове рішення складено 02 червня 2021 року.

Суддя О.О. Першко