Рішення № 97342399, 28.05.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5195/19

Провадження № 2/740/47/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді Ковальової Т.Г.,

за участі секретарів судових засідань – Кубрак Н.М., Дьоміної Н.А.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Самойленка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з вивезення та захоронення побутових відходів за період з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2021 року в сумі 910 грн 16 коп. та 1 921 грн понесених витрат по сплаті судового збору.

У позовній заяві посилається на те, що відповідач користується послугами позивача з вивезення та захоронення побутових відходів належної якості за адресою: АДРЕСА_1 . На його ім`я відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

В січні 2018 року відповідач звернувся до абонентського відділу і йому було здійснено коригування по особовому рахунку у бік зменшення боргу на 130,92 грн і в подальшому нарахування здійснювалося на 1 особу.

ОСОБА_2 користувався та продовжує користуватися послугами комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» з вивезення та захоронення побутових відходів, при цьому своєчасно не вносить плату за отримані послуги, в результаті чого за період з 01.12.2016 по 31.01.2021 утворилася заборгованість в сумі 910,16 гривень.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року провадження у справі відкрито для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

12 грудня 2019 року на адресу суду від представника відповідача – адвоката Самойленка М.Д. надійшла заява із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 12 грудня 2019 року суд постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження для забезпечення повного і всебічного з’ясування обставин справи.

12 грудня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому він зазначає, що не має жодних боргових зобов`язань перед позивачем, оскільки договір з ним не укладав. Позивач зазначає, що з грудня 2016 року на території міста Ніжина діє публічний договір по наданню послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, який було опубліковано в спеціальному випуску газети «Вісті» від 14 листопада 2016 року. Наголошує, що спецвипуск вказаної газети він не отримував та взагалі не знав про існування публічного договору. Він є пенсіонером, має вільний час і зі своєї власної ініціативи збирає відходи, сортує їх та здає в приймальні пункти, маючи від цього доходи. Крім того, просить суд застосувати строк позовної давності.

18 грудня 2019 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що КП «ВУКГ» визначено виконавцем послуг з вивезення та захоронення побутових відходів у м.Ніжині. Публічний договір був розроблений відповідно до Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року №1070 «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів».

Шляхом опублікування в газеті «Вісті» було надано пропозицію про укладення Публічного Договору про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів і при умові, якщо протягом 30 днів з дня опублікування цього договору від споживача не надійде письмових заперечень, то він вважається укладеним. В свою чергу, від ОСОБА_2 заперечень до КП «ВУКГ» та органів місцевого самоврядування не надходило.

Вказаний договір набрав чинності 15 грудня 2016 року.

У відзиві позивач також зазначає, що починаючи з квітня 2017 року і по теперішній час відповідач веде з ними переписку щодо публічного договору, який він не визнає. Більш того, у січні 2018 року ОСОБА_2 було здійснено корегування нарахувань за отримані послуги в бік зменшення у зв`язку з уточненням щодо кількості мешканців за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, у зв`язку з незгодою відповідача з Публічним Договором, з 01.05.2019 ОСОБА_2 неодноразово рекомендованими листами з повідомленням про вручення надсилався проект індивідуального договору відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», але листи було повернуто з приміткою «за непотребою».

Представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що відповідач є споживачем послуг, що надає позивач. За період з 01.12.2016 по 31.01.2021 відповідач не сплачує послуги по вивезенню та захороненню побутових відходів, в результаті чого у нього утворилася заборгованість в сумі 910,16 грн. З приводу не укладення договору з відповідачем пояснила, що договір є публічним і міститься на сайті КП «ВУКГ», обов`язку на підписання окремого договору з кожним споживачем чинне законодавство не передбачає. Просила задовольнити позов, посилаючись на те, що ОСОБА_2 , отримуючи послуги, надані позивачем, ігнорує їх оплату.

Щодо наданих пояснень з приводу того, що відповідач самостійно здійснює утилізацію сміття, то просить суд звернути увагу на те, що він це сміття сам збирає, а саме: пластикові пляшки та металобрухт, але є й інші відходи, які потрібно утилізувати. Сміттєві контейнери були установлені за згодою мешканців району і знаходяться вони за 150 метрів від будинку відповідача.

Крім того, в період з 17.09.2019 до 24.09.2019 посадовими особами Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області було проведено позапланову перевірку КП «ВУКГ» щодо додержання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, результати якої оформлені актом №132 від 24.09.2019. Під час перевірки було встановлено, зокрема, що із споживачем ОСОБА_3 . Типовий договір укладено не було, проте суб`єкт господарювання послуги надає, а ОСОБА_3 , в свою чергу, за них не оплачує, внаслідок чого йому було нараховано заборгованість в сумі 536,84 грн за період з 01.12.2016 по 31.08.2019. На підставі акту складено припис №35 від 25.09.2019, яким КП «ВУКГ» зобов`язано:

- укласти договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами з вищевказаними споживачами у письмовій формі у відповідності до «Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070;

- провести перерахунок нарахувань за послугу збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів споживачу ОСОБА_2 в бік зменшення в сумі 536, 84 грн за період з 01.12.2016 по 31.08.2019.

Не погоджуючись з таким приписом та вважаючи, що він винесений без достатніх на те правових підстав, вони звернулися з позовом до суду про його скасування.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 скасовано, їх позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано припис від 25.09.2019 № 35, складений головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що позивач договір з ним не укладав, послугами, що надає КП «ВУКГ», він не користується, оскільки проживає у приватному будинку і сам здійснює утилізацію сміття, а тому не має обов`язку зі здійснення оплати послуг позивача.

Він має у власності автомобіль ГАЗ-69 з причепом, на якому здійснює утилізаціє відходів та має від цього прибуток. До сміттєвих контейнерів КП «ВУКГ» він взагалі не підходить та не користується їхніми послугами. Просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача – адвокат Самойленко М.Д. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_2 - його знайомий і йому відомо, що ОСОБА_2 не викидає сміття в сміттєві баки КП «ВУКГ», а протягом 3-х років здає папір та пляшки приватному підприємцю.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що в грудні 2019 – січні 2020 року він разом із ОСОБА_2 відвозили та здавали вторинний матеріал: пластикові та скляні пляшки, макулатуру, коробки та пакети.

Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши усі докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства згідно п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України є добросовісність, тобто дії учасників цивільних правовідносин повинні відповідати певним стандартам поведінки, бути чесними, відкритими, мати повагу до інтересів іншої сторони договору або іншого правовідношення.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Плата за комунальні послуги вноситься щомісяця.

Згідно з п.б ч.1 ст.15 ЗУ «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.

Відповідно до ст. 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка у встановленому порядку визнана виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Збирання та перевезення побутових відходів у межах певної території здійснюється юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, спеціально обладнаними транспортними засобами.

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 14 липня 2016 року № 192 введено в дію рішення комісії з визначення позивача переможцем конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів на території міста Ніжина та встановлено термін надання вказаних послуг (а.с. 8).

Згідно рішень виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 02 квітня 2015 року № 73, від 11 січня 2018 року № 5, від 11 січня 2018 року № 6 встановлено тарифи на послуги вивезення, захоронення побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів для населення (а.с. 5-7).

З грудня 2016 року на території м.Ніжина діє Публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, який розроблено відповідно до Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року №1070 «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів».

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності з п.10 договору про надання послуг з вивезення побутових відходів зазначений договір укладається з урахуванням вимог ч.3 ст.633, ст.634, 641, 642 ЦК України без підписання письмового примірника сторонами. Якщо протягом 30 днів з дня опублікування цього договору не буде письмових заперечень споживача, він вважається укладеним. Договір діє до 14 липня 2024 року.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Судом встановлено, що публічний договір було розміщено на сайті комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» та опубліковано у спеціальному випуску міської газети «Вісті» від 14 листопада 2016 року №46. З умовами вказаного договору кожен споживач може ознайомитися на сайті позивача.

Відповідно до ч.3 ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Згідно ч.3 ст.205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Судом встановлено, що протягом місяця з дня опублікування позивачем у засобі масової інформації проекту договору відповідач про свою відмову укласти договір про надання послуг із вивезення побутових відходів чи про свою незгоду з умовами опублікованого договору до комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» у письмовому вигляді не направив, а тому вважається таким, що прийняв пропозицію щодо укладення договору про надання послуг із вивезення побутових відходів, положення якого відповідають Типовому договору.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі Типового договору.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року (справа №646/834/17).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено відповідачем, що він проживає по АДРЕСА_1 , отже ОСОБА_2 є споживачем комунальних послуг, які надаються КП «ВУКГ», та в силу ст. 67-68 ЖК України зобов`язаний оплачувати отримані послуги по вивезенню та захороненню побутових відходів. Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім`я ОСОБА_2 .

В матеріалах справи наявний припис №35 від 25 вересня 2019 року Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, яким КП «ВУКГ» зобов`язано:

- укласти договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами з вищевказаними споживачами у письмовій формі у відповідності до «Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070;

- провести перерахунок нарахувань за послугу збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів споживачу ОСОБА_2 в бік зменшення в сумі 536, 84 грн за період з 01.12.2016 по 31.08.2019.

КП «ВУКГ» оскаржило вказаний припис та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 скасовано, позовні вимоги КП «ВУКГ» задоволено, визнано протиправним та скасовано припис від 25.09.2019 № 35, складений головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

У зв`язку з порушенням відповідачем вимог закону зі сплати житлово-комунальних послуг, виникла заборгованість по сплаті за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно розрахунку ОСОБА_2 має заборгованість за надані послуги за період з 15 грудня 2016 року по 30 вересня 2019 року в сумі 558 грн 80 коп. і цей розрахунок у встановленому порядку відповідачем не спростований.

ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність отриманих послуг, при цьому, останній не заперечує наявності у нього твердих побутових відходів, які він самостійно, не маючи на те відповідного дозволу, своїми силами позбувається, що суперечать умовам дії договору, оскільки питанням щодо збирання та вивезення відходів повинен займатися спеціально уповноважений на те орган.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частинами 1, 3 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров`я і життя людей.

Охорона навколишнього середовища – це система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки, сукупність державних, адміністративних, правових, економічних, політичних і суспільних заходів, спрямованих на раціональне використання, відтворення і збереження природних ресурсів землі, обмеження негативного впливу людської діяльності на навколишнє середовище.

Тверді побутові відходи - це відходи, які утворюються в процесі життя і діяльності людини і накопичуються у житловому будинку, закладах соцкультпобуту, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах, зокрема: харчові відходи, предмети домашнього вжитку, сміття, опале листя, відходи від прибирання і поточного ремонту квартир, макулатура, скло, метал, полімерні матеріали, тощо, і не мають подальшого використання за місцем їх утворення.

Забруднення довкілля - це процес зміни складу і властивостей однієї або декількох сфер Землі внаслідок діяльності людини, що призводить до погіршення якості атмосфери, гідросфери, літосфери та біосфери.

Стаття 1 Закону України «Про відходи» дає визначення, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про відходи» видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про відходи» контроль у сфері поводження з відходами здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, громадські інспектори з благоустрою населених пунктів.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 4 частини 2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.1, 2, 8 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

На виконання свого процесуального обов`язку ОСОБА_2 не надав належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а саме: ним не надано доказів, що підтверджують реальні та дійсні підстави для припинення та невиконання умов договору про надання послуг зі збирання та вивезення твердих побутових відходів.

Відповідачем також не надано суду документів, що підтверджують можливість самостійного знищення побутових відходів відповідно до норм діючого законодавства.

Пояснення ОСОБА_2 з приводу того, що він не отримує послуги комунального підприємства «Виробниче управління коммунального господарства», оскільки самостійно займається утилізацію відходів, не заслуговують на увагу, так як він не надав на підтвердження вказаного твердження жодного доказу (квитанцій про здачу макулатури, склотари, металолому чи здачу побутових відходів безпосередньо на полігон), матеріали справи не містять доказів, що відповідач уклав договір про вивезення відходів з іншим виконавцем послуг.

Із врахуванням викладеного вбачається, що відповідач користується наданими позивачем послугами, але не сплачує їх, що є підставою для стягнення заборгованості у вищезазначеному розмірі з відповідача на користь позивача.

Згідно ст.614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов`язання.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Законодавством передбачено два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2021 року. Позов про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги до суду надійшов 18.10.2019, тобто в межах строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача слід задовольнити.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи, - відсутні.

Розмір заборгованості за надані послуги відповідачем у відповідності до вимог ст.77 ЦПК України не спростований, а тому зазначена сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Позивачем понесені та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн, які згідно ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.68 ЖК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги», ст.263-265, 274, 279, 280-284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства», р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк» Чернігівського РУ, код ЄДРПОУ 31818672, МФО 353586, адреса: 16600 Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Чернігівська, 128, заборгованість за спожиті послуги з вивезення та захоронення побутових відходів за період з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2021 року в сумі 910 грн 16 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн, а всього стягнути 2831(дві тисячі вісімсот тридцять одну) грн 16 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Т.Ковальова