Рішення № 97341376, 26.05.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3085/19 Провадження № 2/450/1133/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого - судді Кіпчарського М.О.,

за участю секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

представник позивача 11.09.2019р. звернувся в суд з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та судових витрат .

Свої вимоги мотивує тим, що 26.12.2013 року відповідач отримав у АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі визначеному договором.

Окрім цього, 03.02.2017 року між Банком та ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінг з використанням електронного цифрового підпису був укладений кредитний договір KUB № 486106982065 (далі - умов «КУБ»), шляхом акцептування позикодавцем оферти позичальника взяти позику .

Взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, Банк виконав у повному обсязі та 14.02.2017 року надав позичальнику кредитні кошти в сумі 100 000 грн., шляхом їх перерахування на кредитну карту відповідача № НОМЕР_1 , відкриту ПАТ КБ ««ПриватБанк» строком на 12 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,4 % в місяць від початкового розміру кредиту, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував належним чином, внаслідок чого у нього станом на 15.05.2019 року виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 157 252,46 грн., яка залишається не сплаченою до даного часу.

Ухвалою суду від 02.10.2019 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, та 19.11.2020 року прийнято заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

18.02.2021 року представник відповідача - адвокат Струсінська М.Р., звернулася в суд з заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою суду від 29.03.2021 року задоволена, заочне рішення в даній справі скасовано, справа призначена до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання повторно не з`явився без повідомлення причин, його представник – адвокат Струсінська М.Р., скерувала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з сімейними обставинами (хворобою дитини), однак не додала будь-яких належних доказів, які б підтверджували вказані обставини та об`єктивну неможливість прибути в засідання, і з цих підстав неявка представника відповідача судом визнається без поважних причин.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки в судове засідання не явилися всі учасники справи, суд відповідно до вимог ст.223 та ст.247 ЦПК України вважає за можливе ухвалити рішення у їх відсутності та на підставі наявних у справі даних і доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.12.2013 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, що підтверджено анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Тим самим відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, “Правилами користування платіжною карткою” та “Тарифами банку”, складає кредитний договір.

Тобто зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах:заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг, та Тарифах.

Даний договір відповідачем не оспорювався, а тому відповідно до ст. 204 ЦПК, яка закріплює презумпцію правомірності правочину, вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена у постанові від 10.06.2015 року № 6-449цс15, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі прав, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватись, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно укладеного Договору, відповідач отримав від позивача первинний кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 500, 00 грн. з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки до 01.03.2019 року.

Отримання і користування відповідачем кредитним лімітом підтверджується випискою по рахунку, яка відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012 року має статус первинного документа, який фіксує факт виконання господарських зобов`язань.

Із виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Користуючись кредитними коштами відповідачу були відомі і зрозумілі умови договору, він не звертався до банку з повідомленням про незгоду з такими та не ініціював розірвання договору, а тому його твердження щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Також до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» з якого вбачається, що Відповідачу встановлено процентну ставку у розмірі 3,6% (43,2% на рік) , вказано розмір комісій та тарифів.

На підтвердження тотожності наданих банком разом з позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника, позивачем надано - наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви; - довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток; - довідка про зміну кредитного ліміту; - виписка по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем.

Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та Правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви а також укладення кредитного договору та його подальше виконання відповідачем.

Окрім цього судом встановлено, що 03.02.2017 року ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписав з використанням електронного цифрового підпису договір KUB № 486106982065, зі змісту якого слідує, що позичальник ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, банку, які були надані йому для ознайомлення і складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно розділу «Оферта позичальника» договору, відповідач висловив свою згоду взяти позику під проценти у будь-якої особи, строком 12 місяців з дати отримання позика зі сплатою 2,4% від початкового розміру фактично наданої позики на місяць.

Акцепт оферти про отримання позики на вищевказаних умовах відбувається у формі платежу на користь позичальника шляхом перерахування грошових коштів на кредитну карту позичальника № НОМЕР_1 , відкриту а ПАТ КБ «Приватбанк» та з цього моменту договір вважається укладеним.

Відповідно до умов вказаного договору, відповідачу 14.02.2017 року перераховано на кредитну карту кошти в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Як слідує з наданої позивачем виписки по рахунку, відповідач з 15.02.2017 року розпочав користування кредитними коштами та по 01.03.2017 року повністю використав такі.

Згідно з умовами договору KUB № 486106982065 , позика погашається рівними частинами щомісяця, що включають суму позики та суми процентів, розмір щомісячного платежу становить 11 162, 66 грн.

У період з 14.02.2017 року по 14.02.2018 року щомісячними платежами в розмірі 11 162,66 грн. відбувалося списання платежів з кредитної карти позичальника на погашення заборгованості за кредитним договором, що відповідає Оферті позичальника, де зазначено, що останній доручає банку проводити списання коштів з усіх його рахунків на користь позикодавця у розмірі визначеному договором.

Вказані списання відображено у виписці як «Оплата Частями 5 Покупка».

Як слідує з наданої суду виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 , за період з 14.02.2017 року по 14.02.2018 року списано 12 платежів, по 11 162,66 грн. кожен, що свідчить про те, що заборгованість за договором KUB № 486106982065 погашено.

Однак, внаслідок вказаних вище списань, у відповідача виникла заборгованість по кредитній картці № НОМЕР_1 , та така має бути погашена ним відповідно до Договору про надання банківських послуг від 26.12.2013 року, згідно якого обслуговується рахунок відповідача.

У відповідності до положення ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2.1.1.12.2.1 Договору від 26.12.2013 року при непогашенні суми простроченого кредиту клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування.

У відповідності із ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У зв`язку із тим, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, станом на 15.05.2019 року у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 157 252,46 грн., з яких: 31 829,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 125 422,96 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 169 688,93 грн. – заборгованість зі сплати пені за прострочене зобов`язання; 1 247,17 грн. – заборгованість зі сплати пені за несвоєчасність сплати боргу на сумі від 100 грн.

Позивач користуючись своїм правом просить стягнути тільки частину боргу з відповідача у розмірі 157 252,46 грн. з яких: 31 829,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 125 422,96 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування такого відповідачем не надано, такий не оскаржувався, а відтак є чинним.

Статтями 11-13 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.ст.76-78, 80-81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не реалізував зазначених норм процесуального закону, не спростував тверджень позивача викладених у позовній заяві, не надав жодних нових даказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та за його твердженням не були досліджені судом під час ухвалення заочного рішення від 19.11.2020 року.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст.ст. 3, 5,12, 76-78, 81, 133,141, 247, 258-259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: 01001, вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором від 26.12.2013 р. у розмірі 157 252, 46 гривень (сто п`ятдесят сім тисяч двісті п`ятдесят дві гривні 46 копійок) .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», 2358,79 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят вісім гривень 79 копійок) сплаченого судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.273 ЦПК України.

СуддяМ. О. Кіпчарський