Рішення № 97341359, 01.06.2021, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/4757/20

Провадження № 2/463/259/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,

представника позивача: Мартин В.І.,

представника відповідача: ОСОБА_1 ,

представника третьої особи: Сальвицького Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради про визначення місця проживання дітей з батьком, -

встановив:

позивач 25 травня 2021 року (час подачі позову у відділення поштового зв`язку) звернулася до суду з позовом, який надійшов на адресу суду 29 травня 2021 року, про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі половини (1/2) заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення ними повноліття, починаючи з моменту подачі позову.

Позов мотивує тим, що 21 вересня 2010 року зареєструвала шлюб з відповідачем, від якого у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із березня 2020 року їхня сім`я фактично припинила своє існування та вони з відповідачем почали проживати окремо. Позивач переїхала з дітьми з Києва до Львова у квартиру її батьків та на даний час діти проживають разом з нею та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що є засновником ГО Львівського мистецького центру «Зразковий вокально-хореографічний ансамбль Веселі черевички» з 2006 року та бере активну участь у діяльності цього центру. Також з січня 2018 року вона є постійним членом ГО Центру хореографічного мистецтва «Постолята», бере безпосередню участь у діяльності організації та активно приймає участь у наукових, навчальних, методичних та інших заходах, що проводяться цією організацією. Однак, вона не має змоги самостійно повністю утримувати своїх малолітніх дітей та забезпечувати їм належний рівень проживання. Стверджує, що з березня 2020 року, тобто з моменту початку їх окремого проживання з відповідачем, останній не виділяє грошових коштів на утримання своїх малолітніх дітей та цікавиться їх життям вкрай рідко, ним лише двічі було замовлено доставку продуктів на суму 600 гривень, чого не достатньо і відповідач не вчиняє необхідних дій по здійсненню забезпечення дітям належного рівня проживання. Також зазначила, що їх син - ОСОБА_4 , відвідує школу ПЗО «Клевер Скул» міста Києва, вартість навчання у якій у 2019-2020 навчальному році становила 4000 гривень. Їх донька ОСОБА_5 з 1 жовтня 2019 року до березня 2020 року, тобто до моменту оголошення Кабінетом Міністрів України карантину, відвідувала приватний дошкільний навчальний заклад ФОП ОСОБА_6 , де здійснювався денний догляд за нею, організовувалось її дозвілля, проводились розвиваючі ігри, з використанням програми дитячого центру ЦеФея Клуб, вартість денного догляду за дитиною складала 3500 гривень за місяць. Позивач наголошує, що вважає подальше відвідування даних закладів освіти їх дітьми доцільним і необхідним для розвитку останніх. Також враховуючи те, що для забезпечення найнеобхідніших потреб дітей потрібні кошти, а саме: на одяг, повноцінне харчування, лікувальні та вітамінні засоби, а також на відвідування вищезазначених закладів шкільної та дошкільної освіти, відтак просить суд стягувати аліменти на утримання дітей у розмірі половини заробітку (доходу) відповідача, зазначаючи, що останній інших утриманців не має, працює та має стабільний дохід, а тому може сплачувати такий розмір аліментів. Як на підставу позову посилається на положення ст.ст. 150, 180, 181, 182, 183 СК України.

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд такої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено в ній судове засідання з повідомленням (викликом) осіб.

В судовому засіданні 9 жовтня 2020 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Кульчицьким О.С., що діє на підставі ордеру серії ВС №1040551 від 9 жовтня 2020 року, подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить, у випадку визначення місця проживання дітей з матір`ю, позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково та стягувати з ОСОБА_3 1/6 частину від його доходу щомісячно до досягнення ними повноліття. Щодо матеріального становища відповідача вказує, що останній працює в посольстві США в Україні на посаді політичного асистента з 5 жовтня 2014 року та орієнтовний дохід відповідача з вирахуванням податків становить 40 тис. грн. Щодо витрат на утримання дітей зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач не зазначила суму витрат на малолітніх дітей та не надала доказів, які це підтверджують. Вважає, що враховуючи обов`язок позивача та відповідача в рівних частинах утримувати дітей, середній щомісячний розмір доходів відповідача, позивач повинна довести, що витрат на малолітніх дітей в місяць перевищують 40 тис. грн. і що саме таку суму позивач щомісячно витрачає на їх утримання. Заперечує факт того, відповідач не виділяє кошти на утримання дітей та рідко цікавиться їх життям та зазначає, що відповідач замовляв доставку продуктів чотири рази в травні 2020 року, фактичним місцем проживання дітей на той час була адреса проживання батьків позивача: АДРЕСА_2 . Відповідач також сплачував комунальні послуги за адресою місця реєстрації дітей за квітень-червень 2020 року та навчання ОСОБА_7 в ПЗО «Клевер Скул» в квітні-червні 2020 року. Вказує, що хоч позивач зазначає про необхідність оплачувати навчання сина в зазначеному закладі, однак на даний час вона забрала документи сина зі школи, позбавивши його можливості навчатися у закладі, до якого він звик. Зазначає, що усі додаткові витрати на дітей, у тому числі, приватну школу ПЗО «Клевер Скул» та приватний дошкільний навчальний заклад ФОП « ОСОБА_6 » ніс відповідач. Витрати на приватну школу, яку відвідував ОСОБА_4 , на його думку, не охоплюється розміром аліментів, які необхідні для забезпечення гармонійного та достатнього життя дітей. Також зазначає, що відповідач старанно виконував обов`язки щодо дітей весь час зокрема, щомісячно сплачував денний догляд за дочкою ОСОБА_5 в приватному дошкільному навчальному закладі ФОП ОСОБА_6 та навчання в приватній школі сина ОСОБА_2 , заняття сина в Школі роботехніки «ROBOCOD». У зв`язку з введенням карантину позивач разом з своїми батьками забрали дітей з квартири, в якій вони проживали сім`єю з 24 березня 2014 року за адресою: АДРЕСА_3 без попереднього узгодження з відповідачем та перевезла у місто Львів у квартиру своїх батьків, відтак відповідач не сплачував навчання дітей у період карантину через зазначені обставини. Щодо витрат на додатковий розвиток дітей, витрати на лікування та їх оздоровлення зазначає, що відповідач придбав страховий поліс для дітей та позивача на суму 13000 доларів - загальне медичне обслуговування, 400 доларів - стоматологічні послуги. Позивач зазначає, що син відвідує додатково гурток в Школі роботехніки «ROBOCOD», заняття в якому оплачує відповідач, проте такі витрати належать до додаткових витрат, тому мають підтверджуватись відповідними доказами і стягуватись окремо. Зазначає, що усі додаткові витрати на дітей оплачує відповідач, позивач не бере жодної фінансової участі у таких. Окрім того, вказує, що позивач чинить перешкоди в спілкуванні відповідача та дітей та налаштовує їх проти батька.

Також в даному судовому засіданні представником відповідача Кульчицьким О.С. подано зустрічний позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей з батьком, відповідно до якого просить визначити місце проживання дітей, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_3 .

Позов мотивує тим, що шлюб позивача та відповідача розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 вересня 2020 року. Вказує, що між позивачем та відповідачем існує спір про визначення місця проживання, відтак спершу необхідно вирішити такий, а вже після цього вирішувати питання про матеріальне утримання дітей. Зокрема зазначає, що 24 березня 2020 року відповідач за зустрічним позовом та її батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без жодного погодження з позивачем за зустрічним позовом, забрали спільних дітей позивача та відповідача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири за адресою АДРЕСА_3 , яка була придбана під час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя, до ОСОБА_10 , не повідомивши мету та строки поїздки. У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справа №369/8283/20 про поділ майна позивача та відповідача. 24 травня 2020 року відповідач повідомила позивача, що не поверне дітей до місця їх проживання. Відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, не дозволяє проживати та навіть навідувати дітей, а також брати будь-яку участь у їх вихованні. Зазначає, що після численних спроб порозумітись з дружиною та вирішити питання місця проживання дітей у добровільному порядку, 1 липня 2020 року позивачу вдалось побачити дітей тільки у присутності представника органу поліції, яку він викликав за адресою АДРЕСА_2 , де в той час перебували його діти. 2 та 5 липня 2020 року позивач звертався до Личаківського ВП ГУНП у Львівській області з заявою про вчинення правопорушення. Вказує, що позивач працює у Посольстві США в Києві на посаді політичного асистента та має стабільний дохід, користується повагою колективу, має нагороди та відзнаки у роботі. Позивач піклується про здоров`я дітей, забезпечує для дітей медичне страхування, яке покриває 13000 доларів витрат на загальне медичне обслуговування та 400 доларів на стоматологічні послуги у рік, договір про страхування укладається між посольством та страховою компанією. Вказує, що діти на час подання позову проживають у ОСОБА_10 , проте до березня діти проживали у Києві, старший син відвідував школу повного дня ПЗО «Клевер Скул» міста Києва з графіком перебування у школі з 9:00 до 18:00 год. у період з 1 вересня 2018 року до 17 червня 2020 року, проте на даний час позивач забрала документи сина зі школи, позбавивши його можливості навчатися у закладі, до якого він звик. Позивач завжди дбав про всесторонній розвиток дітей, тому забезпечував для них відвідування гуртків, які є необхідними для розвитку їх здібностей, зокрема ОСОБА_11 відвідував заняття у гуртку «Робокод» та заняття з великого тенісу, батько завжди цікавився навчанням та успіхами сина, а також привозив та забирав його з гуртків, відвідував батьківські збори. ОСОБА_12 відвідувала уроки гри на фортепіано в ІНФОРМАЦІЯ_3 », батько оплачував доньці абонемент та придбав для неї фортепіано. Як вбачається з позову, на даний момент мати самовільно та без згоди батька переїхала проживати з дітьми до Львова, у квартиру своїх батьків, проте, на думку позивача, проживання дітей у іншому місті не відповідає їх інтересам, оскільки діти адаптувались до життя у м. Києві, для них там створені необхідні умови, старший син відвідує школу та друзів, зміна оточення може негативно вплинути на психічне здоров`я дітей. Окрім того, відповідач проводить танцювальні заняття та активно займається танцями, у неї немає стабільного графіку занять, часто вони припадають на вечірній час, коли діти не перебувають у школі чи на гуртках, таким чином, вони залишаються без нагляду. З огляду на те, що суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, на відсутність пріоритетності права матері на проживання з дитиною, а також на те, що батько відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, може забезпечити кращі умови для життя дітей у Києві, у середовищі, до якого діти адаптувались та звикли проживати, вважає, що доцільно визначити місце проживання останніх з батьком для забезпечення їх інтересів. Як на підставу позову посилається на положення ст.ст. 141, 161 СК України, ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства», постанову ВСУ від 8 травня 2019 року у справі №333/5986/16-ц.

В судовому засіданні 9 жовтня 2020 року зустрічний позов прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом, у зв`язку з зазначеним постановлено протокольну ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також залучено до участі у справі у якості третьої особи Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування.

23 листопада 2020 року на адресу суду надійшов відзив представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мартин В.І., що діє на підставі ордеру серії ЛВ №180858 від 22 жовтня 2020 року, на зустрічний позов, відповідно до якого просить відмовити в позові ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей з батьком за безпідставністю вимог. Вказує, що при розірванні шлюбу між позивачем та відповідачем питання визначення місця проживання дітей не вирішувалося та після такого діти залишились проживати з матір`ю в АДРЕСА_1 , колишній чоловік на той час проживав в м. Києві. Ознайомившись зі змістом позовних вимог ОСОБА_3 , позивач категорично заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать інтересам дітей. Зазначає, що переїзд позивача - відповідача за зустрічним позовом з дітьми до ОСОБА_10 був зроблений за відома та згоди позивача. Починаючи з 2019 року її з чоловіком стосунки погіршилась, відповідач - позивач за зустрічним позовом постійно безпідставно провокував сварки, в тому числі в присутності їх малолітніх дітей, принижував її, ображав, підриваючи її авторитет матері. Через таку поведінку ОСОБА_2 забрала дітей і була змушена повернутися проживати в м. Львів до своїх батьків. Коли вона виїжджала 24 березня 2020 року, позивач за зустрічним позовом провів її з дітьми, дав дитячі автокрісла, тобто знав, що вони переїжджають і не заперечував цьому. Коли позивачка з дітьми проживали в м. Львів, в період карантину діти вільно спілкувались з батьком по онлайн зв`язку на телефоні. Також на той час відповідач жодного разу не звертався до органів опіки з приводу визначення місця проживання дітей, відтак його висловлювання про численні звернення до таких є голослівними та надуманими, на думку позивача, вказаний позов поданий останнім лише з метою уникнення сплати аліментів. Після послаблення карантину ОСОБА_2 з дітьми повернулася до Києва, де вони проживають в АДРЕСА_3 , в квартирі, що належить на праві власності останній. ОСОБА_2 займає посаду хореографа в громадській організації «Центру хореографічного мистецтва «Постолята» з 1 липня 2020 року по даний час. З 1 вересня 2020 року син відвідує школу «Маленьке щастя», а донька - дитячий садок Центру розвитку дитини «Маленьке щастя», позивачка здійснює оплату за навчання у дітей у вказаному закладі, веде волонтерську роботу в школі, щоб бути більше поряд з дітьми. Дітям подобається новий навчальний заклад, окрім навчання, вони відвідують гуртки акторської майстерності, айкідо, танців, тенісу, програмування. Практично весь вільний час ОСОБА_2 проводить з дітьми, у дні, коли вона працює, двічі в тиждень по годині часу, дітей доглядає няня, яка має педагогічну освіту. В інший робочий час позивачки діти в школі, садочку або на гуртках. Відтак твердження відповідача про те, що діти проживають у м. Львові та таке проживання не відповідає їх інтересам, оскільки останні адаптувались у м. Києві, не відповідає дійсним обставинам справи та свідчить про те, що останній практично не цікавиться життям дітей. Окрім того, він повністю самоусунувся від утримання дітей, лише час від часу телефонує дітям. Коли відповідач телефонував до дітей в період, коли такі були з нянею, останній розмовляв з нею вкрай агресивно та погрожував поліцією, внаслідок чого няня звільнилась, окрім того, зі слів позивачки він також неодноразово дзвонив в школу та садок, де навчаються діти, та сварився з директором даного закладу. Окрім того, позивач за зустрічним позовом проживає на орендованій квартирі, термін оренди не визначений, відповідно відповідач не може забезпечити дітям постійне місце проживання, яке відповідатиме їхнім інтересам. В своєму позові ОСОБА_3 не зазначає чіткої адреси за якою мали б проживати діти у випадку задоволення його позовних вимог. Також з його ініціативи Личаківською районною адміністрацією було винесено розпорядження №307 від 7 жовтня 2020 року, яким встановлено ОСОБА_3 графік побачень з дітьми, в тому числі з можливістю забирати дітей в І та III суботу з 9 год. і по 8 год. понеділка, а також II та ІV неділю місяця з 9 год. ранку по 8 год. ранку понеділка, право спільної прогулянки з дітьми в будні дні за попереднім погодженням з матір`ю дітей, проведення відпустки з дітьми із заздалегідь погодженням з матір`ю дітей, безперешкодне спілкування з дітьми всіма засобами комунікації. Тобто позивачу за зустрічним позовом надано достатньо часу для спілкування з дітьми, фактично всі вихідні діти можуть проводити з батьком, його права, як батька, жодним чином не порушені. На даний час позивачка, проживаючи з дітьми в м. Києві, неодноразово повідомляла відповідача про те, що він може забирати дітей до себе у дні, які визначені згідно вказаного графіку, однак він жодного разу не скористався своїм правом, що свідчить про те, що останній не має бажання і часу виконувати вказаний графік та брати дітей до себе. Також ОСОБА_2 було запропоновано колишньому чоловіку скласти в нотаріуса альтернативний графік, однак він відхилив її пропозицію. Також, ОСОБА_3 зазначає, що працює в посольстві США в Україні на посаді політичного асистента, однак не вказує, з ким мали б залишатись діти у випадку перебування його на роботі і чи це відповідало б інтересам дітей. Водночас на даний час діти проживають разом з матір`ю в житлі, що належить їй на праві власності, за місцем їх проживання їм створені належні матеріально-побутові умови, матір у найкращий спосіб ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, діти прихильні до неї, відтак з врахуванням віку дітей в їх інтересах буде визначити місце їх проживання з матір`ю в сталому безпечному середовищі. При цьому позивачкою не заперечується того, що, як батько, відповідач має право брати участь у вихованні дітей, бачитись з ними, проводити дозвілля, тощо, однак вона категорично заперечує щодо визначення місця проживання дітей з ним.

25 листопада 2020 року на адресу суду надійшли пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_13 , відповідно до яких звертає увагу на те, що відповідно до відомостей Залізничного управління ГУ ДПС у Львівській області дохід ОСОБА_2 станом на 3 вересня 2020 року за період останніх дванадцяти місяців становив лише 3005,55 грн., а відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу. Окрім того, вважає докази надані представником позивача ОСОБА_14 , а саме довідку з центру розвитку дитини «Маленьке щастя» видану ОСОБА_5 , про те, що вона відвідує гуртки « ІНФОРМАЦІЯ_4 », «Образотворче мистецтво», за які оплата становить 6500 грн., довідки з центру розвитку дитини «Маленьке щастя» видану ОСОБА_5 , про те, що вона відвідує садок «Маленьке щастя» та ОСОБА_4 , що він навчається у Центрі Розвитку Дитини «Маленьке щастя», неналежними, оскільки такі не містять інформації щодо предмету доказування, адже вказані витрати не відносяться до загального розміру аліментів та є додатковими витратами. Також зазначає, що до березня 2020 року діти відвідували інші заклади, зміна закладів освіти матір`ю без згоди батька свідчить про зміну їх середовища та негативно впливає на психологічний стан дітей.

1 грудня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_13 на відзив на зустрічний позов. Стосовно твердження позивачки про те, що переїзд до м. Львів був зроблений за відома відповідача, а також тверджень про приниження та образи з боку останнього, вказує, що такі є пустослівними та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути взяті до уваги судом. Щодо твердження позивача про те, що відповідач не звертався до органів опіки і піклування зазначає, що таке спростовується копією розпорядження Личаківської РДА №307 від 7 жовтня 2020 року, з якого вбачається, що з заявою про встановлення графіку побачень звернувся ОСОБА_3 . Також не відповідає дійсності твердження про те, що квартира, за адресою: АДРЕСА_3 є особистою приватною власністю позивача, оскільки дане майно придбане під час шлюбу за згоди відповідача та на даний момент, у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справа про поділ майна позивача та відповідача. Окрім того, позивачка не надає інформації батьку дітей щодо няні, зокрема чи справді вона має педагогічну освіту, а також інформацію щодо свого графіку роботи. З відповіді на адвокатський запит з ГО хореографічного мистецтва «Постолята» вбачається, що позивачка працює у вечірні години, що ускладнює забезпечення належного догляду за дітьми, суперечить їх розпорядку дня, оскільки у вечірні години діти не відвідують гуртки та навчальні заклади. Натомість, робочий графік відповідача збігається з графіком відвідування дітьми навчальних закладів та гуртків, у разі потреби відповідач може корегувати свій робочий час або ж спланувати його так, щоб він збігався з розкладом навчання дітей та відвідування гуртків. Також не відповідає обставинам справи те, що відповідач не цікавиться життям дітей та не спілкується з ними, оскільки він регулярно бачиться з дітьми відповідно до розпорядження органу опіки і піклування, намагався перевірити забезпечення належних умов для дітей у центрі розвитку дитини «Маленьке Щастя», проте його туди не пустили з вказівки матері, у зв`язку з чим було направлено звернення з вимогою забезпечення безперешкодного доступу до дітей у школі, що свідчить про намагання відповідача брати якомога активнішу участь у житті дітей. Відповідач купує дітям необхідні речі та часто проводить з ними час, коли цьому не заперечує позивач.

В підготовчому засіданні 29 січня 2021 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_15 подано додаткові пояснення ОСОБА_2 відповідно до яких остання зазначає, що факт зазнання нею психологічного насильства за час спільного подружнього життя з боку відповідача підтверджується висновком психолога. Окрім того, 6 червня 2020 року під час їх сімейної сварки була викликана поліція, що склала на них обох адміністративні протоколи за насильство в сім`ї. Справу щодо неї було закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а стосовно ОСОБА_3 - за спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності. Щодо ненадання інформації про няню, яка наглядає за дітьми, а також інформації про школу, її графік роботи, гуртки дітей, вказує що відповідач не запитував її про таку, не відповідає на її повідомлення, не веде з нею переписки. Також вважає неприйнятною манеру спілкування ОСОБА_3 з іншими людьми, оскільки основою його спілкування є залякування, маніпуляції та погрози. Зазначає, що у школі та садочку після навчальний час діти відвідують гуртки, школа і садочок працюють до 19 год., а тому лише два-три рази на тиждень, коли вона працює до 20 год. діти перебувають з нянею. Вказує, що від студії, де вона працює, до квартири, де вони проживають 3 хвилини ходьби пішки, субота і неділя у неї вихідні, у довідці наданій на запит представника відповідача є технічна помилка. Також зазначає, що ОСОБА_3 не виконує розпорядження органу опіки та піклування щодо графіку спілкування з дітьми, не має бажання забирати їх на весь день і на ніч, 21-22 листопада 2020 року не приїхав, не попередивши про це, хоч діти його чекали. Щодо заборони приходити до школи та садочку вказує, що в умовах дії карантину діє правило про недопуск батьків в приміщення центру, нею було надано письмову згоду того, що батько може забирати дітей зі школи за її погодженням у будні дні. Щодо купівлі необхідних речей вказує, що колишній чоловік не радиться з нею, та не купує те, що вона вказує, як необхідне, також ігнорує прохання дітей.

Протокольною ухвалою підготовчого засідання 29 січня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Макух А.В., що діє на підставі ордеру серії ВС №1056776 від 27 січня 2021 року, про визнання обов`язковою явки в засідання позивача ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою підготовчого засідання 19 лютого 2021 року залучено до участі у справі у якості третьої особи Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області, як орган опіки та піклування.

Протокольною ухвалою підготовчого засідання 9 березня 2021 року Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області, як орган опіки та піклування виключено з числа третіх осіб у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи Службу у справах дітей Борщагівської сільської ради та зобов`язано останню надати висновок про визначення місця проживання дітей.

Також в підготовчому засіданні 9 березня 2021 року представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подано додаткові пояснення у справі. Вказує, що у поведінці відповідача за час сімейного життя з позивачем не було жодного прояву психологічного насильства, він завжди ставився з повагою до своєї дружини та дітей, а при виявленні конфлікту завжди старався вирішити проблему мирним шляхом. Окрім того, вважає висновок ОСОБА_16 від 20 липня 2020 року неналежним і недостовірним доказом, оскільки в ньому не міститься інформації щодо предмета доказування, а описується емоційний стан позивачки, на основі такого неможливо встановити дійсні обставини справи. Також вказує, що 6 червня 2020 року поліція склала адміністративні протоколи на позивача та відповідача за насильство в сім`ї, однак обидві справи були закриті, відтак вина відповідача у вчиненні сімейного насильства не доведена. Щодо отримання інформації про дітей зазначає, що відомості, які стверджує позивач, не відповідають дійсності, оскільки відповідач завжди виявляв бажання бачитися з дітьми, цікавився їх життям, потребами, забезпечував їм нормальні умови для розвитку, однак позивач перешкоджає нормальному спілкуванню батька з дітьми та налаштовує їх проти нього. Щодо спілкування відповідача з іншими людьми вказує, що позивач необґрунтовано звинувачує відповідача у приниженні людей, з якими він спілкується та дана інформація не має відношення до предмета спору у справі. Також щодо графіку роботи позивача вказує, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували графік, описаний позивачем в додаткових поясненнях. Також зазначає, що позивач не визнає рівність прав відповідача, як батька, і порушує їх систематично.

Окрім того, в даному підготовчому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/8283/20 від 8 липня 2020 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 9 березня 2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено.

У підготовчому засіданні 25 березня 2021 року представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подано клопотання про допит у якості свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .

Також у даному підготовчому засіданні судом поставлено на обговорення клопотання відповідача ОСОБА_3 , що надійшло на електронну адресу суду 2 лютого 2021 року, про допит його у якості свідка, а також подані у підготовчому засіданні 19 лютого 2021 року клопотання позивача ОСОБА_2 про допит її у якості свідка та клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_15 про допит у якості свідка ОСОБА_20 , що у такому було залишено відкритим.

Ухвалою суду від 25 березня 2021 року задоволено клопотання сторін у справі про допит свідків та постановлено допитати у якості свідків позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ; закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті.

26 травня 2021 року надійшов з Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5

31 травня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кульчицького О.С. надійшли заперечення щодо вказаного вище висновку, відповідно до яких висновок винесено поверхнево та не враховано ряд обставин, а саме не надано належної оцінки робочому графіку позивача, не оцінено її розмір заробітної плати в порівняні з відповідачем, не надано оцінки щодо наявності спору з приводу квартири, де проживає позивач з дітьми. Вважає, що у висновку невірно вказано, що всі витрати на дітей несе позивач, місце навчання ОСОБА_4 . Крім того, не вказано якою була думка дітей та не враховану факту проживання дітей у м. Львові.

В судовому засіданні 28 квітня 2021 року позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_15 вимоги первісного позову підтримали, пояснення надали аналогічним викладеним в ньому, вимоги зустрічного позову заперечили з мотивів, викладених в відзиві на такий, просили позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Крім того, позивач ОСОБА_2 , будучи приведеною до присяги та допитаною як свідок, надала суду показання, згідно з якими зазначила, що відповідач ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком. Відповідачу було відомо, що діти навчаються в одному навчальному закладі. В січні 2021 року вона заблокувала номер телефону відповідача на телефоні сина з міркувань безпеки. Відповідачу було відомо, що на період карантину вона разом із дітьми проживатиме у батьків у м.Львові. У період проживання з дітьми у м.Львові відповідач не цікавився дітьми та матеріального забезпечення не надавав. Разом з дітьми їздила відпочивати до своїх друзів за їх рахунок. Син навчається в школі, донька ходить в садочок. Крім того, діти відвідують різноманітні гуртки, син хоче відвідувати басейн, однак коштів не вистарчає. Графік роботи намагається підлаштовувати під себе, щоб мати змогу проводити більше часу з дітьми. Дітей самих не залишає, був лише один випадок, коли діти на 30 хв. залишились самі, оскільки відповідач їх вчасно не забрав. Зазначила, що після розмови відповідача з нянею, остання звільнилась. Підтвердила факт придбання відповідачем їй та дітям медичного полісу. Зазначила, що відповідач відправляв їм їжу, однак коли повідомила його про розлучення, то перестав купувати. В школу було надано розписку, коли відповідач має право забирати дітей. Встановленого розпорядження Личаківської РА ЛМР графіку побачень з дітьми відповідач не виконує.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 28 квітня 2021 року вимоги первісного позову заперечили з мотивів, викладених у відзиві на нього, зустрічний позов підтримали, пояснення надали аналогічним викладеним у такому, в задоволенні первісного позову просили відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 , будучи приведеним до присяги та допитаним як свідок, надав суду показання, згідно яких зазначив, що позивач ОСОБА_2 є його колишньою дружиною. 24 березня 2020 року дружина забрала дітей з квартири, де проживали разом протягом 3 років. До того часу житло орендували. 22 квітня 2020 року позивач повідомила його листом про намір розлучитись. 1 та 2 липня 2020 року намагався побачитись з дітьми, однак позивач не дозволила, у зв`язку із чим звертався до поліції. Неодноразово надсилав дітям продукти, востаннє 25 травня 2020 року, купував одяг, іграшки, оплачував школу сину, няню для доньки. Зазначив, що позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, а відтак він позбавлений можливості виконати розпорядження Личаківської РА ЛМР, яким встановлено графік побачень з дітьми. У зв`язку з тим, що 6 червня 2020 року був виселений зі спільної з позивачем квартири, на сьогоднішній день житло орендує. Зазначив, що насильства щодо позивача не вчиняв, агресії не проявляв, просто хоче спілкуватись та бачитись з дітьми, аби останні знали, що в них є батько.

Представник третьої особи Личаківської РА ЛМР - Сальвицький Р.І., що діє на підставі довіреності №260001-вих-70666 від 14 вересня 2020 року та відповідно до положення про управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради», в судовому засіданні щодо первісного та зустрічного позовів поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в судове засідання не з`явився, матеріали справи містять клопотання начальника служби Блик З. про проведення розгляду справи за їх відсутності, за таких обставин суд вважає у відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України за можливе розглянути справу у відсутності представника даної третьої особи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 21 вересня 2010 року сторони у справі зареєстрували між собою шлюб, який було розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2020 року у справі № 463/4755/20.

З копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 25 вересня 2014 року та серії НОМЕР_2 від 14 липня 2011 року вбачається, що сторони є батьками малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8, 9).

З матеріалів позовної заяви та пояснень учасників справи, даних в судовому засіданні, судом встановлено, що малолітні діти проживають разом з матір`ю, позивачем у справі. Крім того, вказане стверджується також і відомостями довідки про склад сім`ї від 25 травня 2020 року, згідно з якою місце проживання дітей зареєстровано разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей позивач ОСОБА_2 обґрунтовує мотивованість та підставність подачі такого тим, що діти повністю перебувають на її утриманні, відповідач, будучи працездатною особою та не маючи на своєму утриманні інших осіб, участі у вихованні та належному матеріальному забезпеченні малолітніх дітей участі не приймає, надавати матеріальну підтримку в добровільному порядку відмовляється. А позивач в силу обставин не має можливості самостійно здійснювати витрати по належному утриманню дітей.

Оцінюючи обґрунтованість та мотивованість заявленого позову на предмет його відповідності обставинам справи та вимогам чинного законодавства в сфері сплати аліментів на утримання дитини суд виходить з наступного.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України вбачається, що дохід ОСОБА_2 за період останніх 12 місяців станом на 3 вересня 2020 року становив заробітну плату у розмірі 3005,55 гривень та страхові виплати в розмірі 2784 гривень, відомості про дохід ОСОБА_3 за цей період в реєстрі відсутні (том 1 а.с.36).

Відповідно до довідки Центру хореографічного мистецтва «Постолята» від 14 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 займає посаду хореографа в громадській організації «Центру хореографічного мистецтва «Постолята» з 1 липня 2020 року по теперішній час та отримує заробітну плату в розмірі 4723 гривень (том 1 а.с.49).

Згідно з сертифіктом (довідкою) Посольства США в Україні від 30 вересня 2020 року ОСОБА_3 працює в такому на посаді політичного асистента з 5-го жовтня 2014 року та його неоподаткована базова заробітна плата за період березень - серпень 2020 року складає 746658 гривень (т.1 а.с. 57).

Також з відомостей, наданих Адміністрацією Держприкордонслужби України вбачається, що за період з 1 січня 2018 року по 18 серпня 2020 року ОСОБА_2 перетинала державний кордон України п`ять разів (а.с.40).

З долучених до матеріалів справи письмових документів судом встановлено наступне. З довідки, виданої ФОП ОСОБА_21 17 вересня 2020 року, вбачається, що малолітня ОСОБА_5 дійсно відвідує садочок «Маленьке щастя» та додатково гуртки «Айкідо» та «Образотворче мистецтво». Щомісячна плата за садок 5500 гривень, за гуртки - 640 гривень. Малолітній ОСОБА_4 навчається у 4 класі школи «Маленьке щастя», місячна оплата за школу становить 7000 гривень, що стверджується довідкою, виданою ФОП ОСОБА_21 17 вересня 2020 року (том 1 а.с.47,48).

У відповідності до представлених стороною відповідача копій платіжних документів, які судом оглянуто та долучено до матеріалів справи (том 1, а.с.58-80), встановлено, що відповідач ОСОБА_3 здійснював відповідні витрати на дітей, зокрема: придбання продуктів харчування 22 травня 2020 року на суму 661,93 гривень, 25 квітня 2020 року - 658,04 гривень, 5 травня 2020 року - 727,44 гривень, 14 травня 2020 року - 874,27 гривень; оплата навчання сина ОСОБА_22 в школі 1 листопада 2019 року в розмірі 1140 гривень, 1 лютого 2020 року - 1140 гривень, 3 квітня 2020 року - 5840 гривень, 7 травня 2020 року - 5840 гривень, 13 червня 2020 року - 5840 гривень; оплата послуг няні 30 січня 2020 року в розмірі 3500 гривень, 26 лютого 2020 року - 3500 гривень. Крім того, відповідачем придбано поліс для дітей та позивача на суму 13 000 доларів США - загальне медичне страхування, 400 доларів США - стоматологічні послуги.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини проголошує, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 183 СК України визначає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Отже, оцінивши в сукупності представлені у справі докази, суд дійшов висновку що вимоги позивача щодо стягнення аліментів є підставними, оскільки діти проживають разом з позивачем, відповідач проживає окремо, не надає регулярно достатню матеріальну допомогу на утримання дітей, так як згідно представлених відповідачем платіжних документів останні витрати ним було здійснено ще в червні 2020 року на оплату школи сина ОСОБА_22 , доказів протилежного стороною відповідача не представлено, чим, на думку суду, ухиляється від виконання обов`язку з належного утримання малолітніх дітей. А тому, беручи до уваги прожитковий мінімум для дітей віком від шести до вісімнадцяти років у 2021 році, а також те, що в своїх поясненнях та поданих по суті справи заявах відповідач не заперечив факту необхідності сплати аліментів на малолітніх дітей, однак не погодився із заявленим позивачем у позовній заяві їх розміром, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково та відповідно стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, оскільки обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Визначений з урахуванням обставин справи та представлених сторонами доказів розмір аліментів, на думку суду, відповідно положень ч. 2 ст. 182 СК України відповідає критеріям необхідності та достатності для забезпечення гармонійного розвитку дитини (дітей).

Визначаючи суму аліментів судом взято до уваги стан здоров`я дітей та батьків, доходи сторін, відсутність на утриманні відповідача інших малолітніх (неповнолітніх) та непрацездатних осіб, а також факт незаперечення відповідачем необхідності сплати аліментів на малолітніх дітей.

Вирішуючи заявлений відповідачем ОСОБА_3 зустрічний позов про визначення місця проживання малолітніх осіб разом з ним суд враховує наступне.

Згідно з частинами 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст. 11 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.

У відповідності до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у спорі, а вже тільки потім права батьків.

Як вбачається зі змісту зустрічного позову та пояснень позивача по зустрічному позову ОСОБА_3 , наданих суду, підставність пред`явлення вимоги про визначення місця проживання малолітніх дітей пов`язана з тим, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, не дозволяє проживати та навіть навідувати дітей, а також брати будь-яку участь у їх вихованні. Крім того, зазначає про те, що численні спроби порозумітись з дружиною та вирішити питання щодо місця проживання дітей у добровільному порядку результату не дали. Вважає, що, як батько, має рівні права з матір`ю на дітей. Крім того, у нього наявні більші можливості, в тому числі матеріальні, аніж у відповідача, щодо забезпечення дітям належного життя, виховання та розвитку.

З представлених суду письмових документів, які судом досліджено та долучено до матеріалів справи, а також наданих пояснень учасниками справи та показів свідків, судом встановлено наступні обставини, які мають важливе та вирішальне значення для вирішення питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають разом з матір`ю ОСОБА_2 . Згідно відомостей довідки про склад сім`ї від 25 травня 2020 року, місце проживання дітей зареєстровано разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10). Крім того, в процесі розгляду справи судом встановлено, що діти фактично проживають з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої відповідно до договору купівлі-продажу від 14 листопада 2016 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 листопада 2016 року є ОСОБА_2 , дане майно було придбане останньою за згодою чоловіка, про що останній написав заяву, яка нотаріально посвідчена та копія якої міститься в матеріалах справи(том 1 а.с. 89-90,174).

Поряд з цим з наданої суду копії договору оренди житлового приміщення вбачається, що ОСОБА_3 орендує однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (том 1 а.с.109-114).

З талону-повідомлення Єдиного Обліку №11121 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (т.1 а.с.91) встановлено, що 01 липня 2020 року ОСОБА_3 звертався до Личаківського ВП ГУНП у Львівській області із заявою про вжиття заходів реагування до діда ОСОБА_23 та баби ОСОБА_24 , проживаючих за адресою: АДРЕСА_2 , які перешкоджають його доступу до квартири з метою побачити дітей.

5 липня 2020 року ОСОБА_3 повторно звернувся до Личаківського ВП ГУНП у Львівській області із заявою, згідно якої зазначив, що його дружина ОСОБА_2 не дає йому дітей на прогулянку, мотивуючи це його неможливістю бути з дітьми поза межами квартири. Вказане стверджується копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 5 липня 2020 року та талону-повідомлення Єдиного Обліку № 11371 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (т.1 а.с.92-93).

Допитаний в судовому засіданні 26 травня 2021 року в якості свідка рідний брат відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_17 пояснив, що сім`я сторін у справі до березня 2020 року була зразковою, як мати так і батько належно виконували свої батьківські обов`язки та дбали про дітей, були хорошими батьками. З початком карантину в березні 2020 року матір дітей забрала їх без дозволу батька в м. Львів та чинить перешкоди в побаченні батька з дітьми в тому числі і на день народження ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вважає ОСОБА_3 зразковим батьком, а перешкоди в побаченні з дітьми матір`ю чиняться виключно з матеріальних причин.

Допитаний в цьому ж судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , який є чоловіком рідної сестри позивача ОСОБА_2 пояснив, що після приїзду позивача з дітьми до ОСОБА_10 батько не надав фінансової допомоги для їх утримання, кілька разів передав продукти харчування та таким передачам дуже радів ОСОБА_22 , син сторін. Вказав, що діти проживають з матір`ю, однак батько і надалі не надає допомоги в їх утриманні.

В судовому засіданні 1 червня 2021 року свідок ОСОБА_18 пояснив, що зі сторонами у справі знайомий вже дуже давно та їх сім`я була зразковою та з нею можна було брати приклад. Вказав, що діти всім забезпечені та їх батько ходив з ними на різні гуртки. Йому відомо, що ОСОБА_3 обмежено у спілкуванні з дітьми, зокрема це мало місце в літку 2020 року під час дня народження ОСОБА_22 , коли для допуски до дітей прийшлось викликати поліцію.

Крім того, в судовому засіданні 1 червня 2021 року вирішено не допитувати свідка ОСОБА_19 оскільки такий в судове засідання не з`явився, сторона відповідача, яка клопотала про його допит, явку свідка не забезпечила, хоча судовим ухвалою від 28 травня 2021 року було задоволення клопотання відповідача про допит свідка в режимі відеоконференції.

З показів вказаних свідків вбачається, що до березня 2020 року сторони у справі спільно займались вихованням і утриманням дітей та були зразковими батьками. В подальшому після виникнення непорозумінь між ними, відповідачу утруднено спілкування з дітьми, оскільки діти певний період часу проживали у м. Львові.

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №307 від 7 жовтня 2020 року за заявою ОСОБА_3 йому встановлено графік побачень з дітьми, зокрема: І та III суботу з 9 год. ранку суботи і по 8 год. понеділка; II та ІV неділю місяця з 9 год. ранку по 8 год. ранку понеділка; спільна прогулянка з дітьми в будні дні за попереднім погодженням з матір`ю дітей; проведення відпустки з дітьми із заздалегідь погодженням з матір`ю дітей; безперешкодне спілкування з дітьми всіма засобами комунікації. Попереджено ОСОБА_2 , що мати дітей не вправі чинити перешкоди зустрічам та спілкуванню батька з дітьми (т ом 1 а.с. 163).

Як вбачається з матеріалів справи така не містить належних і допустимих доказів на підтвердження покликань сторони позивача ОСОБА_3 щодо чинення йому перешкод матір`ю ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми після прийняття Розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №307 від 7 жовтня 2020 року. Покази свідків належними доказами цим обставин не можуть бути та суд ставиться до низ критично, оскільки один зі свідків ОСОБА_17 є рідним братом ОСОБА_3 , а тому схильний відображати події навколо дітей в інтерпритації вигідній ОСОБА_3 , а свідок ОСОБА_20 , який є чоловіком рідної сестри позивача ОСОБА_2 схильний відображати події навколо дітей в інтерпритації вигідній ОСОБА_2 . Покази свідки ОСОБА_18 не підтверджують акту невиконання зі сторони матері дітей невиконання зазначено вище розпорядження.

Крім того, не надано доказів вказаною стороною виконання зазначеного розпорядження та вжиття будь-яких заходів щодо належного виконання батьківського обов`язку щодо утримання дітей. Натомість відповідачем ОСОБА_3 не заперечено факту не надання матеріального утримання для дітей окрім як оформлення страховки, що не може вважатись належним виконанням батьківського обов`язку щодо утримання дітей.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У відповідності до скерованого на адресу суду Борщагівською сільською радою Бучанського району Київської області висновку від 17 травня 2021 року за № 1-12/1058 щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом встановлено, що таким на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області від 1 травня 2021 року (протокол №3) орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю - гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Зі змісту представленого висновку вбачається, що такий прийнято за результатами розгляду відповідних документів щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей, проведення бесід з дітьми, матір`ю та батьком. Вказано, що матір ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 офіційно працевлаштовані, мають постійний стабільний дохід у вигляді заробітної плати в достатньому розмірі, що дає змогу створити всі необхідні умови проживання та задовольнити потреби дітей.

Крім того, працівниками КЗ «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області» проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

В ході обстеження встановлено, що за даною адресою в квартирі, яка має три кімнати, проживають гр. ОСОБА_2 та її малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Кімната, яка облаштована для дітей - омебльована, є необхідні речі побуту та вжитку, ліжка для сну, куточок для навчання, шафа для одягу, книжкова шафа. Для дітей створено відповідні умови для повноцінного та гармонійного розвитку.

А тому керуючись найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини, враховуючи ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, та те, що місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини, захищаючи інтереси малолітніх дітей, було складено відповідний висновок про доцільність проживання малолітніх дітей з матір`ю.

З урахуванням обставин справи суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки такий є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дітей. А відтак відповідає критеріям належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в розумінні положень ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У відповідності до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 23 грудня 2020 року при розгляді справи № 712/11527/17, (провадження № 61-18882св19), при визначенні місця проживання дитини необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв`язку з цими обставинами загострились взаємовідносини між ними, така ситуація в їх особистих відносинах не дала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання їхніх дітей, що стало підставою для подачі зустрічного позову до суду з боку відповідача ОСОБА_3 . Про вказані обставини свідчить в тому числі представлена стороною відповідача копія розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №307 від 7 жовтня 2020 року за заявою ОСОБА_3 про встановлення ОСОБА_3 графіку побачень з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Враховуючи відповідно до положень ст. 19 СК України позитивний висновок органу опіки та піклування, одержаний з дотриманням вимог ЦПК України, а також те, що на даний час діти проживають разом з матір`ю, яка має постійне житло, належне їй на праві власності, відповідач такого житла не має, так як орендує таке, діти мають до матері особисту прихильність, мати не чинить перешкод у спілкуванні сина та доньки з батьком, а тому першочергового враховуючи інтереси дітей, які переважають над інтересами батьків, суд вважає, що визначення місця проживання дітей з матір`ю відповідатиме інтересам дітей та відповідно не вбачає підстав та доцільності визначення місця проживання дітей з батьком. При цьому, суд враховує, що батько ОСОБА_3 фактично самоусунувся від виконання свого обов`язку щодо утримання дітей протягом тривалого часу більше як десять місяців, в судовому засіданні не зміг пояснити причин такої поведінки.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалася сторона позивача, як на підставу вимог, а також сторона відповідача, як на підставу своїх заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визначення місця проживання малолітніх дітей задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що покликання сторони відповідача ОСОБА_2 про те, що заявлення позивачем ОСОБА_3 позову про визначення місця проживання дітей є спробою останнього уникнути сплати аліментів на дітей є хибними виходячи з наступного.

Стаття 161 СК України визначає, що спір між батьками щодо проживання дитини може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

Згідно з ч. 3 ст. 19 СК України звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

Частина 1 ст. 55 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 грудня 1997 року № 9-зп у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) вирішив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Враховуючи наведене позивачем за зустрічним позовом реалізовано своє право на звернення до суду.

Крім того, факт проживання дитини з матір`ю не свідчить про відсутність можливого спору щодо визначення місця проживання дитини.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами в заявах по суті справи доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

При цьому, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст. 141 ЦПК України. Оскільки первісний позов про стягнення аліментів задоволено, а від сплати судового збору за подання такого позивач була звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави підлягає стягненню 840,80 гривень судового збору за вимогу про стягнення аліментів. Так як в задоволенні зустрічного позову відмовлено, то судові витрати в цій частині покладаються на позивача по зустрічному позові ОСОБА_3 .

Крім того, у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід попустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 141, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж на кожну дитину 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову 25 травня 2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради про визначення місця проживання дітей з батьком - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_7 .

Треті особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. К. Левицького, 67, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04056109;

Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради, місцезнаходження: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04362489.

Суддя: Стрепко Н.Л.