Ухвала суду № 97337730, 27.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6053/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

за участі секретаря судового засідання - Кузьменко А.М.,

розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва справу за скаргою ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступник АТ «Укрсоцбанк», на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Чеграхчі Дмитра Івановича,

установив:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною та зобов`язати винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Скарга обґрунтована тим, що ним було направлено державному виконавцю заяву про закінчення виконавчого провадження № 50258493, де він є боржником. 22.03.2021 року йому надійшла відповідь про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження. З даною відмовою він не згоден з наступних підстав. 09.04.2015 третейський суд ухвалив рішення, яким стягнув з нього та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 028/25-564 від 28.12.2007 року на загальну суму 388 344,20 грн. 31.07.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 755/13104/15-ц за яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором на суму 388 344,20 грн., третейський збір - 4283,45 грн. та по 123,80 грн. судового збору. За заявою стягувача були відкриті виконавчі провадження: ВП № 50258493 (22.02.2016р.) про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 392 751,45 грн. за виконавчим листом № 755/13104/15 від 12.08.2015 року Дніпровського районного суду м. Києва; ВП № 54982143 (23.10.2017 р.) про стягнення з ОСОБА_2 боргу за кредитним договором на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 392 751,45 грн. за виконавчим листом № 755/13104/15 від 12.08.2015 року Дніпровського районного суду м. Києва. 20.04.2018 року представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Дніпровського РВ ДВС ТУЮ у м. Києві із заявою про повернення виконавчого документу № 755/13104/15, виданого 12.08.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ «Укрсоцбанк» ВП № 54982143. Постановою від 26.04.2018 року виконавчий лист у відношенні ОСОБА_2 було повернуто стягувачу. Однак, виконавче провадження № 50258493 у відношенні нього залишилось відкритим. Постанову про стягнення виконавчого збору та витрат у відношенні ОСОБА_2 виведено в окремі виконавчі провадження № 56500743 та № 56500794. Про рішення третейського суду та ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва їм (боржникам) не було відомо, дізналися лише в липні 2019 року. від державного виконавця дізналися про відкрите виконавче провадження у приватного виконавця Кравець В.В., у якого дізналися щодо відкриття приватним виконавцем Шмідт К.В. виконавчого провадження про стягнення боргу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса Чуловського В.А. від 11.12.2017 року, який звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , задовольнивши частину вимог стягувача в розмірі 450 025,04 грн. 29.03.2019 року відбулися електронні торги через ДП «Сетам», в результаті яких була реалізована квартира АДРЕСА_1 . Банк отримав після реалізації 450 025,04 грн. 03.05.2019 року приватним виконавцем Кравцем В.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 57810501. ОСОБА_2 сплатила виконавчий збір та витрати, та 28.10.2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 26500743. Однак, ВП № 50258493 так і залишилось відкритим. Він неодноразово звертався до АТ «Альфа-Банк», що є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», щодо закриття виконавчого провадження, однак йому пропонували укласти новий договір та визнати борг в розмірі 515 402,21 грн., та можливо через рік борг простити. 24.07.2020 року Дніпровський районний суд м. Києва виніс ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження. Вважає, що борг перед банком за кредитним договором повністю погашено. Державному виконавцю були надані докази виконання солідарного обов`язку поручителем, однак виконавче провадження не було закрито.

До суду скаржник не з`явився, представник скаржника подав заяву про розгляд справи без його присутності та задоволення скарги.

До суду представник суб`єкта оскарження не з`явився, представник надіслав листа про розгляд справи без його присутності.

Представник стягувача подав заяву про розгляд справи без його присутності та відмову у задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Дана скарга подана до Дніпровського районного суду м. Києва 05.04.2021 року.

08.04.2021 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 09.04.2021 року по даній справі відкрито провадження та витребувано копію матеріалів виконавчого провадження.

30.04.2021 року надійшли заперечення від представника стягувача.

14.05.2021 року подано копію виконавчого провадження.

19.05.2021 року надійшли пояснення на заперечення від скаржника.

26.05.2021 року надійшли пояснення від представника стягувача.

В суді встановлено, що 09.04.2015 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків ухвали рішення, яким стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № № 028/25-564 від 28.12.2007 року в сумі 388 344,20 грн. та третейський збір - 4 2283,45 грн. З рішення слідує, що сума боргу розрахована станом на 12.09.2014 року та складається з: заборгованість за кредитом - 197 299,36 грн., заборгованість за відсотками - 150 017,45 грн., пеня - 22 577,75 грн., інфляція - 18 449,63 грн.

31.07.2015 року Дніпровський районний суд м. Києва розглянув заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, та 12.08.2015 року видав виконавчі листи № 755/13104/15-ц, на підставі яких відкрито виконавчі провадження № 50258493 (боржник ОСОБА_1 ) та № 54982143 (боржник ОСОБА_2 ).

11.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем вчинено Виконавчий напис за заявою ПАТ «Укрсобанк», яким звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Боржником є ОСОБА_1 за Договором кредиту № 028/25-564 від 28.12.2007 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки задоволено частину вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 01.02.2015 року по 13.10.2017 року, а саме: строкова заборгованість - 97 843,36 грн., прострочена заборгованість - 99 456,00 грн., строкова заборгованість за відсотками - 11 607,87 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 241 117,81 грн. Сума боргу становить 450 025,04 грн. Напис зареєстровано в реєстрі за № 29074.

28.11.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шмідт Катериною Валеріївною на підставі виконавчого напису № 29074 від 11.12.2017 року у відношенні боржника ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження № 57810374. У відношення боржника ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 57810501 приватним виконавцем виконавчого округу Кравцем Вадимом Валентиновичем.

29.03.2019 року ДП «Сетам» проведено електронні торги щодо квартири АДРЕСА_1 , яка була реалізована за 779 847,00 грн.

03.05.2019 року приватний виконавець Кравець В.В. закрив виконавче провадження № 57810501 у відношенні ОСОБА_2 у зв`язку з фактичним виконанням за виконавчим документом.

20.04.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» подано до Дніпровського ВДВС ГТУЮ у м. Києві заяву про повернення виконавчого листа № 755/13104/15-ц у відношенні боржника ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження (ВП № 54982143). 26.04.2018 року головним державним виконавцем Клітченко О.А. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виведено в окремі провадження.

28.10.2019 року заступником начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренком Сергієм Володимировичем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження у відношенні боржника ОСОБА_2 про стягнення витрат (ВП № 56500794) та виконавчого збору (ВП № 56500743) у зв`язку з повним виконанням.

В липні 2019 року ОСОБА_1 звертався до АТ «Укрсоцбанк» щодо кредитного договору, та отримав відповідь за № 1048-04.3-б/б від 04.07.2019 року, де повідомлено про заборгованість станом на 04.07.2019 року в розмірі 515 402,21 грн., з яких: заборгованість по відсоткам - 41 371,38 грн., пеня - 474 030,83 грн.

17.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про закінчення виконавчого провадження № 50258493 у зв`язку із погашенням боргу за кредитним договором за рахунок реалізації предмету іпотеки.

17.03.2021 року надано відповідь за № 21944, де начальник виконавчої служби повідомив про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження, так як заяв від стягувача про відсутність заборгованості згідно виконавчого документу.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 382 КК України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені службовою особою, - караються штрафом від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Верховний Суд від 04.07.2018 року постанові від у справі № 310/11534/13-ц зазначив наступне.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в ухвалі зазначив, що прийняття судом рішення за позовом кредитора про стягнення з позичальника всієї суми заборгованості за кредитним договором достроково змінює зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту частинами до певної дати на обов`язок з виконання судового рішення та повернення достроково всієї суми заборгованості за кредитним договором. Унаслідок такого рішення залишаються зобов`язання зі сплати боргу, визначеного судовим рішенням, та право кредитора на нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за час невиконання такого рішення.

Аналогічної позиції дотримувався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала: від 10 грудня 2014 року у справі № 6-35797св14, від 14 січня 2015 року у справі № 6-41128св14 та від 21 січня 2015 року у справі № 6-42315св15) до прийняття Верховним Судом України 23 вересня 2015 року постанови № 6-1206цс15, якою усталену судову практику у цивільних справах цієї категорії було змінено та розтлумачено положення ЦК України таким чином, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій та процентів, передбачених умовами договору та цього Кодексу.

Як було встановлено в суді, кошти отримані в кредит становлять 204 520,44 грн., строк виконання зобов`язання - 28.12.2022 року. Пред`явивши позов про дострокове стягнення боргу до третейського суду, банк змінив строк виконання зобов`язання.

Рішенням третейського суду станом на 12.09.2014 року стягнуто суму основного боргу в розмірі 197 299,36 грн. та суму відсотків - 150 017,45 грн. За виконавчим написом станом на 13.10.2017 року стягнуто суму основного боргу - 197 299,36 грн. та відсотки - 252 725,68 грн. Встановлено, що сума боргу за тілом кредиту по рішенню третейського суду є аналогічною до суми боргу за тілом кредиту по виконавчому напису - 197 299,36 грн.

Виконавчим написом нотаріуса стягнуто борг в сумі 450 025,04 грн., який є більшим за борг по рішенню третейського суду та відповідає боргу за виконавчим написом. Обидва документа встановлюють суми боргу за тілом кредиту та відсотками, які є сплачені, що свідчить про виконання судового рішення та виконавчого листа.

По даній справі скаржник просить суд визнати діяльність виконавця стосовно відмови у закінченні виконавчого провадження неправомірною та зобов`язати винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням; 17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.

По даній справі скаржник посилається на погашення боргу шляхом реалізації предмету іпотеки за іншим виконавчим провадження, відкритим на підставі виконавчого напису нотаріуса, тоді як стягувач заперечує, вважає, що борг не погашено.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» суд не вбачає порушень в діях виконавця.

В постанові від 19.10.2019 року у справі № 320/8618/15-ц Верховний Суд зазначив наступне.

Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.

Враховуючи встановлені обставини та норми діючого законодавства, судом не було виявлено порушень з боку виконавця, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення скарги. Скаржником невірно обраний спосіб захисту.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 18, 76-89, 258, 259, 260, 353, 354, 447-451, 453ЦПК України,

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступник АТ «Укрсоцбанк», на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Чеграхчі Дмитра Івановича - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 27.05.2021 року.

Суддя: